Права працівників на охорону праці під час роботи. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Права працівників на охорону праці під час роботи.



Умови праці на робочому місці,безпека технологіч­них процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва,стан засобів колектив­ного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а такожсанітарно-побутові умови по­виннівідповідати вимогам законодавства.

Працівник має правовідмовитися від дорученої ро­боти, якщо створилася виробнича ситуація,небезпеч­на для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкіл­ля. Він зобов'язанийнегайно повідомити про це безпо­середнього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідностіпідтверджується спеціа­лістами з охорони праці підприємства за участю пред­ставника профспілки, членом якої він є, або уповно­важеної працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створю­валася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених части­ноюдругою цієї статті, які виниклине з вини праців­ника, за нимзберігається середній заробіток.

Працівник має праворозірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавецьне виконує законодавства про охоронупраці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачуєтьсявихідна допомога в роз­мірі, передбаченому колективним договором, алене менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує наданнялегшої ро­боти, роботодавець повиненперевести за згодою пра­цівника на таку роботу на термін, зазначений у ме­дичному висновку, і у разі потреби встановитиско­рочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відпо­відно до законодавства.

На часзупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду заохороною праці чи службою охорони праці за працівникомзберігаютьсямісце роботи, а такожсередній заробіток.

 

Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Працівники, зайняті на роботах зважкими ташкід­ливими умовами праці,безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичнимхарчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами,газованоюсолоною водою, мають право на оплачуваніперерви санітарно-оздоровчого призначення,скорочення тривалості робо­чого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разіроз'їзного характеру роботи працівникові виплачуєтьсягрошова компенсація на придбання лі­кувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, пе­редбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої коштидодатково вста­новлювати за колективним договором (угодою, тру­довим договором) працівниковіпільги і компенсації,не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повиненне пізніш як за 2 міся­ці письмово інформувати працівника прозміни вироб­ничих умов та розмірів пільг і компенсацій з урахуван­ням тих, що надаються йому додатково.

Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами.

На роботах ізшкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних іззабрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівни­кам видаютьсябезоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби інди­відуального захисту, а такожмийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бутизабезпечені зазначеними засобами.

Роботодавецьзобов'язаний забезпечити за свій ра­хунок придбання, комплектування, видачу та утри­мання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колек­тивного договору.

У разіпередчасного зношення цих засобівне з вини працівника роботодавець зобов'язанийзамінити їхза свій рахунок. У разіпридбання працівником спецодя­гу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти робото­давець зобов'язанийкомпенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець можедодатково понад встановлені норми видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту якщофактичні умови праці цього працівникавимагають їх застосування.

 

Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті .Відшкодування шкоди, заподіяної працівник внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюєтьсяФондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» .

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімейдодаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

За працівниками, яківтратили працездатністьу зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням,зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності абодо встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разінеможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться йогонавчання і перекваліфікація, а такожпрацевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Час перебуванняна інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюваннямзараховується до стажуроботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечи­ти фінансування та організувати проведенняпопереднього (під час прийняття на роботу) іперіодичних (протя­гом трудової діяльності) медичних оглядів працівників зайнятих наважких роботах, роботах ізшкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де єпотреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медич­ного огляду осіб вікомдо 21 року. За результатами пері­одичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповіднихоздоров­чих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповід­ність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Роботодавець має право в установленому законом порядкупритягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи беззбереження заробіт­ної плати.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунокпозачерговий медичний огляд працівників:

- за заявою працівника, якщо він вважає, що погір­шення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

- за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівни­кане дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

За час проходження медичного огляду за праців­никамизберігаються місце роботи (посада) ісеред­ній заробіток.

 

Навчання з питань охорони праці.

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надан­ня першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків іправил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, Зайняті на роботах зпідвищеною не­безпекою або там, де є потреба упрофесійному добо­рі, повинніщороку проходити зарахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нор­мативно-правових актів зохорони праці.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затвер­джується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Посадові особи, діяльністьяких пов'язана з органі­зацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично,один раз на три роки, прохо­дять навчання, а також перевірку знань з питань охоро­ни праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціаль­но уповноваженим центральним органом виконав­чої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб,незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повтор­не навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва від­повідних об'єктів економіки забезпечуються спеці­ально уповноваженим центральним органом виконав­чої влади в галузі освіти та наукив усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та ре­гіональних програм поліпшення стану безпеки, гігіє­ни праці та виробничого середовища, інших держав­них програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передба­чається поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, уДержавному і місце­вих бюджетах, що виділяються окремим рядком.

Дляпідприємств незалежно від форм власності або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 від­сотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуютьсяза рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в Державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до вало­вих витрат юридичної чи фізичної особи, яка відпо­відно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно зпереліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міні­стрів України.

 

Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді.

У колективному договорі, угоді сторони передбача­ють забезпечення працівникам соціальних гарантій у га­лузі охорони праці на рівні,не нижчому за передбаче­ний законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів без­пеки, гігієни праці та виробничого середовища, підви­щення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного за­хворювання, аваріям і пожежам, визначаютьобсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва.

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби,що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Проектування виробничих об'єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колек­тивного та індивідуального захисту працюючих по­винні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається будівництво, реконструкція, технічне переоснащення тощо виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-куль­турного призначення, виготовлення і впровадження нових для даного підприємства технологій і зазначе­них засобів без попередньої експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінан­сування цих робіт може провадитися лише після одер­жання позитивних результатів експертизи.

Роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єк­тів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небез­пеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин, механіз­мів, устаткування підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів України.

Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробу­вання тощо виробничих об'єктів, інженерних інфра­структур об'єктів соціально-культурного призначен­ня, прийняття їх в експлуатацію провадяться у по­рядку, що визначаєтьсяКабінетом Міністрів України.

У разі коли роботодавецьне одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої вла­ди з нагляду за охороною працівживає заходів до ска­сування державної реєстрації цього підприємства у встановленому законом порядку, за умови якщо про­тягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення.

Технологічні процеси, машини, механізми, устат­кування, транспортні засоби, хімічні речовини і Їх сполуки та інша небезпечна продукція,придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосу­вання) лише за умови проведення експертизи на від­повідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України.

Прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об'єктів проводиться за участю представників професійних спілок.

Не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації.

 

Інформація та звітність про стан охорони праці .

Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування від нещасних випадків про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Працівникам та/абоїхнім представникам забезпе­чуєтьсядоступ до інформації та документів, що містять результати атестації робочих місць, запланова­ні роботодавцем профілактичні заходи, результати роз­слідування, обліку та аналізу нещасних випадків і професійних захворювань і звіти з цих питань, а також до повідомлень, подань та приписів органів державно­го управління і державного нагляду за охороною праці.

Органи державного управління охороною праці у встановленому порядкуінформують населення Укра­їни, працівників про реалізацію державної політики з охорони праці, виконання загальнодержавної, галу­зевих чи регіональних програм з цих питань, про рі­вень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних захворювань, про виконання своїх рі­шень щодо охорони життя та здоров'я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна ста­тистична звітність з питань охорони праці, форма якої погоджується спеціально уповноваженим цен­тральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці, професійними спілками та Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Добровільні об'єднання громадян, працівників і спеціалістів з охорони праці. З метою об'єднання зусиль найманих працівни­ків, учених, спеціалістів з охорони праці та окремих громадян для поліпшення охорони праці, захисту працівників від виробничого травматизму і профе­сійних захворювань можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та іншідобровільні об'єднання гро­мадян, що діють відповідно до закону.

Організація наукових досліджень з проблем охорони праці передба­чає участь у них Національного науково-дослідного інституту охорони праці, інститутів Академії наук України, галузевих НДІ, інших НДІ та ПКІ, навчальних закладів та фахівців. Створено, крім ННДІОП, Науково-інформаційний та навчальний центр охорони праці, видається журнал «Охо­рона праці», ведеться тиражування нормативних актів, літератури з охорони праці. Реалізуються Національна, галузеві та регіональні програ­ми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Законом передбачено застосування економічних методів управліннята стимулювання охорони праці.Це заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів безпеки та поліпшення умов праці згідно з колективним договором (угодою, трудовим договором); моральні стимули; пільгові оподаткування коштів, спрямованих на заходи з охорони праці.

Відшкодування збитків, завданих порушенням вимог щодо охорони праці, проводиться власником згідно до шкоди, працівникам, іншим під­приємствам, громадянам і державі на загальних підставах .

Власних зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоди, заподіяної каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, у повному розмірі втраченого заробітку, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям потерпілого) одноразову допомогу. Розмір одноразової допомоги встанов­люється договором не менше суми середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати професійної працездатності. У разі смер­ті потерпілого розмір допомоги - не менш п'ятирічного заробітку праці­вника на його сім'ю та не менше річного заробітку на кожного утриман­ця, а також на дитину, яка народилася після його смерті.

Якщо нещасний випадок - з вини потерпілого, - розмір допомоги зменшується, але не більш як на п'ятдесят відсотків. Факт наявності ви­ни потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного ви­падку.

За працівниками, що втратили працездатність, зберігається місце роботи та середня заробітна плата на весь період до відновлення пра­цездатності або визнання їх інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник повинен забезпечити його пере­підготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим ро­боти. Час перебування на інвалідності зараховується до стану роботи.

Відшкодування моральної шкоди проводиться власником. Під моральною втратою розуміють страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психологічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпі­лим працездатності.

Застосування штрафних санкцій до підприємств відбувається за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду. Підприємство сплачує також штраф за кожний нещасний випадок та випа­док професійного захворювання, які сталися з його вини. Якщо встановлено приховання нещасного випадку, штраф - у десятикратному розмірі.

Штрафи надходять до фондів охорони праці. Оскарження рішення про штраф - в місячний строк у судовому порядку. При несплаті штрафу про­тягом місяця розмір пені - два відсотка за кожний день прострочення.

При незадовільний роботі з охорони праці, можна заз­нати великих збитків, до повного банкрутства, оскільки потрібно вип­лачувати:

- штрафи на підприємство з боку державного нагляду;

- штрафи за кожний нещасний випаді к або профзахворювання;

- відшкодування шкоди, одноразову допомогу та всі інші виплати потерпілим;

- виплати підприємствам, громадянам і державі (кому завдано шкоду);

- компенсацію медичним та оздоровчим закладам витрат на лікування та реабілітацію потерпілих;

- компенсацію витрат органів соціального забезпечення на пенсії інвалідам праці;

- витрати на рятувальні роботи під час аварій та нещасних випадків, розслідування та експертизу їх причин, на ритуальні послуги для загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого міс­ця потерпілого;

- значними є також витрати на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці (додаткові відпустки, лікувальне та додаткове харчування, санітарно-оздоровчі перерви під час вібронебезпечних та інших робіт, тощо).

 

Управління охороною праці

1.2.1. Система державного управління охороною праці.

 

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров’я та працездатності людини під час праці.

Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством. При автоматизованій системі управління, управління охороною праці є її складовою системою, або підсистемою.

Управління охороною праці передбачає участь в цьому процесі практично всіх служб і підрозділів підприємства. Об’єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці.

Управління охороною праці на підприємстві в цілому здійснює його керівник, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) – їх керівники або головні фахівці. Координує всю цю діяльність служба охорони праці.

Задачі служби охорони праці та її функції викладені в «Типовому положенні про службу охорони праці», яке затверджено наказом Держнаглядохоронпраці від 3 серпня 1993 р. № 73.

 

Державне управління охороною праці здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- міністерства та інші центральні органи виконав­чої влади;

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовря­дування.

 

Кабінет Міністрів України в галузі охорони праці:

- забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створен­ня безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

- встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони праці.

Міністерства та інші центральні органи виконав­чої влади:

- проводять єдину науково-технічну політику в га­лузі охорони праці;

- розробляють і реалізують галузеві програми поліп­шення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

- здійснюють методичне керівництво діяльністю під­приємств галузі охорони праці;

- укладають з відповідними галузевими профспіл­ками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

- беруть участь в опрацюванні та перегляді норма­тивно-правових актів з охорони праці;

- організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

- створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, за­безпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

- здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охоро­ни праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади ство­рюються структурні підрозділи з охорони праці.

 

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політи­ки забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологіч­ного нагляду спеціально уповноваженого центрально­го органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповід­ності нормативно-правовим актам з охорони праці.

Спеціально уповноважений центральний орган вико­навчої влади з нагляду за охороною праці:

- здійснюєкомплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснюєконтроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерства­ми, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органа­ми місцевого самоврядування;

- розробляє за участю міністерств, інших централь­них органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодер­жавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

- здійснюєнормотворчу діяльність, розробляє та затверджуєправила,норми, положення, інструкції та іншінормативно-правові актиз охорони праці або зміни до них;

- координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Ради міністрів Автономної Республіки Крим. місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- одержує безоплатно від міністерств, інших централь­них органів виконавчої влади. Ради міністрів Автоном­ної Республіки Крим, місцевих державних адміністра­цій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльностівідомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

- бере участь у міжнародному співробітництві та в ор­ганізації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середо­вища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому по­рядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим цен­тральним органом виконавчої влади з нагляду за охоро­ною праці в межах його компетенції, є обов'язкови­ми для виконання всіма міністерствами, іншими цен­тральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

 

Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій в галузі охорони праці.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

- забезпечують виконання законів тареалізацію дер­жавної політики в галузі охорони праці;

- формують за участю представників профспілок, Фонду соціального страхування від нещасних випад­ків і забезпечують виконанняцільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і куль­турного розвитку регіонів;

- забезпечують соціальний захист найманих праців­ників, зокрема зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

- вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслу­говування відповідних територій та об'єктів комуналь­ної власності;

- здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових ак­тів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих дер­жавних адміністрацій створюються структурні під­розділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а такожна громадських засадах - ради з пи­тань безпечної життєдіяльності населення.

 

Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці.

Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:

- затверджують цільові регіональні програми поліп­шення стану безпеки, умов праці та виробничого се­редовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного роз­витку регіонів;

- приймають рішення щодостворення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування від­повідних територій та об'єктів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну і без­печну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслугову­вання, транспорту і зв'язку, що перебувають у кому­нальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах.

Для виконання функцій, зазначених у частинідру­гій цієї статті, сільська, селищна, міська рада ство­рює у складі свого виконавчого органувідповіднийпідрозділ або призначаєспеціаліста з охорони праці.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 219; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.172.135.8 (0.014 с.)