Безпека експлуатації ємкостей

 

Для зберігання, транспортування, застосування у технологічних процесах речовин під тиском, використовують балони, газгольдери, ресивери, котли.

Котли використовують в основному для одержання пари.

Ресивер – це посудина для накопичення газу або пари, що служить для зменшення коливань тиску, які викликані пульсуючою подачею або витратою.

Газгольдер – стаціонарна сталева споруда для приймання, зберігання та видачі газу в розподільні газопроводи або устаткування по його переробці. В основному це циліндри довжиною до 17 м, діаметром 3 м із сферичними днищами або кулі діаметром близько 10 м. Тиск до 1,8 МПа.

Балони – посудини, що мають одну або дві горловини з отвором для укручування вентилів або штуцерів (пробок), - призначені для зберігання, транспортування і використання стиснутих, зріджених та розчинених газів.

У верхній сферичній частині балона ставлять клеймо з паспортними даними: товарний знак заводу – виробника; номер балона; фактичну масу порожнього балона; місяць і рік виготовлення і рік наступного огляду; робочий тиск; випробний тиск; місткість балона; клеймо ВТК заводу – виробника; номер стандарту.

Огляд балонів в експлуатації проводять 1 раз на 5 років. Балони газів, що викликають корозію (хлор, сірководень та ін.) оглядають 1 раз у 2 роки. При цьому перевіряють масу і ємність, проводять гідравлічне випробування. Пробний тиск фреонових і аміачних балонів становить 3,0 МПа, вуглекислотних, кисневих, стиснутого повітря – 22,5 МПа. Балони підлягають обов’язковому фарбуванню, яке наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Газ	Колір балону	Колір напису
Аміак	Жовтий	Чорний
Ацетилен	Білий	Червоний
Водень	Темно-зелений	Червоний
Повітря	Чорний	Білий
Кисень	Блакитний	Чорний
Вуглекислота	Чорний	Жовтий
Фреон, хладон	Люміневий	Чорний
Хлор	Захисний	-, зелена смуга
Інші горючі гази	Червоний	Білий
Інші негорючі гази	Чорний	Жовтий

 

Балони з отруйними газами утримують в спеціальних закритих приміщеннях, балони з іншими газами – як в спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі із захистом від атмосферних опадів і прямих сонячних променів.

Необхідно оберігати балони від падіння, пошкодження, забруднення. Балони місткістю більше 12 л транспортують і зберігають із закрученим ковпаком, а наповнені отруйними і горючими газами – із заглушками на бокових штуцерах вентилів і з закрученими ковпаками. Перевозити балони дозволяється тільки транспортом на ресорах або автокарами в горизонтальному положенні з прокладками між рядами. Для перевезення балонів у вертикальному положенні і переміщення їх кранами використовують металеві контейнери.

Балони з газом при зберіганні і використанні треба встановлювати на відстані не менше 1 м від радіаторів опалення та інших опалювальних пристроїв, а від джерела тепла з відкритим полум’ям – на відстані не менше як 5 м. Забороняється зберігати і перевозити кисневі балони разом з горючими речовинами, у тому числі разом з балонами, наповненими горючими газами.

Цистерна – посудина, що постійно встановлена на рамі залізничного вагону, на шасі автомобіля (причепа) або іншого транспортного засобу. На цистерни для зріджених газів ставлять клеймо: завод-виробник; заводський номер цистерни; рік виготовлення і дата огляду; місткість в м³; вага порожньої цистерни без ходової частини в тонах, робочий і пробний тиск. На раму цистерни кріплять металеву табличку з паспортними даними: завод-виробник, заводський номер, рік виготовлення, вага цистерни з ходовою частиною в тонах, реєстраційний номер цистерни, дата наступного огляду.

Цистерну для перевезення зріджених газів обладнують наливним і спускним вентилями, манометром, двома запобіжними клапанами, кожний з яких розрахований на повну пропускну спроможність, краном з сифонною трубкою для відбору проб, краном для контролю рівня речовини. Ззовні цистерни фарбують (табл.3.2) в світло-сірий колір, на них наносять напис і відмітні смуги.

Таблиця 3.2.

Газ	Напис	Колір
напису	смуги
Аміак	Аміак, отруйно, зріджений газ	чорний	жовтий
Хлор	Хлор, отруйно, зріджений газ	зелений	захисний
Кисень	Небезпечно	чорний	блакитний
Інші негорючі гази	Назва газу і слово «Небезпечно»	жовтий чорний
Горючі гази	«Небезпечно»	чорний	червоний

 

Бочки – посудини циліндричної форми, які можна перекочувати і ставити на торець без додаткових опорів колір, написи і відповідні смуги мають аналогічно з цистернами. Бочки не реєструються, але обліковуються власником за паспортними даними, що вибиті на днищі.

Порядок наповнення, перевезення і змивання зріджених газів з цистерн і бочок, а також порядок супроводження їх у дорозі і передачі їх споживачеві регламентуються виробничими інструкціями підприємств, в яких наповнюють і опорожнюють цистерни та бочки.

Посудини, що працюють під тиском, становлять собою цілу область техніки, яка має свої конкретні особливості і вимагає точного і суворого виконання «Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском». Нагадаємо, що основними причинами аварій є перевищення гранично допустимого тиску; порушення температурного режиму; втрата посудиною механічної міцності; порушення технологічного режиму роботи; недостатня кваліфікація обслуговуючого персоналу; відсутність необхідного технічного нагляду.

 

Електробезпека

 

3.4.1. Фактори ураження електрострумом.

 

Сучасний рівень технічного прогресу неможливий без широкого використання електрообладнання. Науково-технічна революція у військовій справі привела до масової електрифікації озброєння та комплексів управління, появи великої кількості електроустановок військового призначення.

Проведення робіт з електрообладнанням потребує глибоких знань з правил будови електроустановок, правил технічної експлуатації обладнання, обов’язкового їх виконання та додержання мір безпеки.

Основні причини електротравматизму:

- неосвіченість працюючих у правилах електробезпеки;

- відсутність постійного контролю за виконанням правил безпеки;

- незадовільне огородження струмоведучих частин електрообладнання та інструменту від випадкового доторкання;

- виконання робіт під напругою без додержання мір безпеки;

- робота будівельних та підйомно-транспортних машин поблизу повітряних ліній під напругою без виконання мір безпеки;

- відсутність занулення та заземлення корпусів обладнання та інструменту;

- включення переносного інструменту на невідповідну напругу;

- невідповідність дротів та кабелів умовам експлуатації;

- недостатній контроль за створенням якісних умов виконання робіт;

- незадовільний та несвоєчасний інструктаж на робочому місці.

Електроустановки являють собою велику потенційну небезпеку для людини, яка підсилюється тим, що органи чуттів не можуть на відстані визначити присутність електронапруги на обладнанні.

Статистика електротравм показує, що при їх невеликій кількості (0,5...1% від загального числа травм на виробництві) вони становлять 40...60% смертельних нещасних випадків.

Дії електроструму: електрострум, проходячи через тіло людини, справляє (чинить) термічну дію (нагрів тканин), електролітичну (розклад крові) та біологічну (подразнення, збудження нервових волокон та інших органів) дії.

Види електротравм:

- місцеві електротравми;

- електроудари;

- змішані (приблизно 55% випадків).

Місцеві електротравми:

- електроопік (результат дії струму у місті контакту);

- електрознак (специфічна поразка шкіри);

-електрометалізація шкіри – проникнення у верхні шари шкіри дрібних частинок металу, що розплавилися під дією електричної дуги;

- електрофтальмія (запалення оболонок очей від дії ультрафіолетових променів електродуги);

- механічні порушення (пориви шкіри, вивихи та переломи при скороченні м’язів від дії струму).

 

Електроудар – електротравма, зумовлена рефлекторною дією електричного струму (який діє крізь нервову систему), внаслідок чого починаються спазми м’язів або інших тканин, порушується серцево-судинна діяльність.

В залежності від наслідків розрізнюють 4 ступеня електроудару:

1 – судомне скорочення м’язів без втрати свідомості;

2 – судомне скорочення м’язів з втратою свідомості, наявністю дихання і роботою серця;

3 – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або дихання (або разом);

4 – стан клінічної смерті.

Стан клінічної смерті – короткочасний перехідний стан від життя до смерті, який наступає з моменту припинення діяльності серця та легенів. Тривалість стану клiнiчної смерті визначається часом з моменту припинення серцевої діяльності та дихання до початку загибелі клітин кори головного мозку, у більшості випадків вона триває 5–8 хвилин. Однак якщо у цей період надати постраждалому кваліфіковану допомогу, тобто шляхом штучного дихання забезпечити збагачення його крові киснем, а непрямим масажем серця налагодити в організмі штучний кровообіг i тим самим забезпечити клітини організму киснем, то можливо повернути до життя.

Вага ураження електричним струмом залежить від цілого ряду чинників: сили струму, електричного опору тіла людини і тривалості протікання через нього струму, роду і частоти струму, індивідуальних властивостей людини та умов оточуючого середовища. Основним фактором, що визначає той чи інший ступінь ураження людини, є сила струму.

Критерії діючого струму:

- відчутний струм – величина струму, що викликає при проходженні через організм відчутні подразнення;

- невідпускаючий струм – величина струму, що викликає при проходженні через людину нездоланні судомні скорочення м’язів руки, в якій затиснуто провідник;

- фібріляційний струм – викликає при проходженні через організм фібриляцію серця. Фібриляцією називається хаотичне та різночасове скорочення подовжньої вісі серцевої м’язи, що повністю порушує роботу серця як помпи.

При проходженні струму по шляху "рука – рука" або "рука – ноги" значення сили струму наведено у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3.

Рід струму	Відчутний струм, мА	Невідпускаючій струм, мА	Фібріляційний струм, мА
Змінний струм, 50 Гц	0,5...1,5	6...10	80...100
Постійний струм	5,0...7,0	50...80

 

Необхідно враховувати, що наведені дані досить умовні, позаяк струм, що викликає у однієї людини лише слабкі подразнення, для іншої може бути невідпускаючим. Це залежить від стану нервової системи, фізичного розвитку людини. Для жінок, наприклад, значення діючого струму приблизно у 1,5 рази нижчі, ніж для чоловіків.

На наслідок ураження струмом дуже впливає електричний опір тіла людини, який змінюється у дуже великих межах. Найбільший опір має зовнішній роговий шар шкіри завтовшки близько 0,2 мм. Питомий опір сухої шкіри становить 3·10³...2·10⁴ Ом·м, а спиномозокової рідини – 0,5...0,6 Ом·м. Загальний електричний опір тіла людини, коли в неї суха, чиста і непошкоджена шкіра, виміряний при напрузі 15...20 В, знаходиться у межах 3...1000 Ом і більше; опір внутрішніх тканин тіла – 300...500 Ом. При різних розрахунках, пов’язаних із забезпеченням електробезпеки та розслідуванням електричних травм, опір тіла людини приймається рівним 1 кОм.

Електричний струм, як вражаючий фактор при електротравмі, необхідно обов’язково розглядати враховуючи як величину прикладеної напруги, та і тривалість дії. Чим довше потерпілий знаходиться під впливом струму, тим серйозніші наслідки. Наприклад, для змінного струму частотою 50 Гц гранично допустимий струм при тривалості дії 0,1 с становить 500 мА, а при дії на протязі 1 с – вже 50 мА.

Істотне значення має шлях струму скрізь тіло людини; найбільша небезпека виникає при проходженні струму через життєво важливі органи людини: серце, легені, головний мозок. Статистичні дані, наприклад, вказують, що число травм з втратою свідомості при проходженні струму по шляху «права рука – ноги» становить 78%, по шляху «нога – нога» – 15%.

Ступінь ураження залежить від роду і частоти струму. Найбільш небезпечним є змінний струм частотою від 20 до 1000 Гц. Змінний струм небезпечніший, ніж постійний до напруги 500 В; при подальшому підвищенні напруги більш небезпечним стає постійний струм.

Індивідуальні властивості людини та стан оточуючого середовища впливають на важкість ураження. Деякі захворювання людини (хвороби шкіри, серцево-судинної системи, легенів, нервові хвороби та інші) роблять її більш чутливою до електричного струму. Тому до обслуговування електроустановок допускаються лише ті, хто пройшов спеціальний медичний огляд.

Напругою торкання називається напруга між двома точками ланцюгу струму замикання на землю (на корпус) при одночасному торканні до них людини.

Напруги торкання та струми при нормальному режимі електроустановок і при тривалості дії не більше 10 хвилин на добу не повинні перевищувати значень, встановлених за відчуттєвими реакціями людини (табл.3.4):

Таблиця 3.4.

Рід струму, частота	Допустима напруга торкання, В	Допустимий струм, мА
Змінний, 50 Гц	2,0	0,3
Змінний, 400 Гц	3,0	0,4
Постійний	8,0	1,0

 

Напруги торкання та струми при аварійному режимі побутових електроустановок напругою до 1000 В частотою 50 Гц не повинні перевищувати значень, що встановлені для розрахункової вірогідності виникнення фібриляції 3·10^-6(табл.3.5):

Таблиця 3.5.

Тривалість дії, с	Допустима напруга торкання, В	Допустимий струм, мА
0,01 – 0,08
0,1
0,2
0,5
1,0
Більше 1,0

 

Однією з причин поразки електричним струмом, є поява напруги кроку на ділянці землі, де знаходиться людина. Це може бути в результаті - замикання фази на землю, винесення потенціалу протяжним струмопровідним предметом (трубопроводом, залізничними рейками), несправністю в пристрої захисного заземлення і ін.

Крокова напруга – різниця потенціалів крапок на поверхні землі, що відстають один від одного на відстані кроку.

Найбільший електричний потенціал буде в місці зіткнення провідника із землею. По мірі видалення від цього місця потенціал поверхні ґрунту зменшується, оскільки перетин провідника (ґрунту) збільшується пропорційно квадрату радіусу, і на відстані приблизно рівному 20 м, може бути прийнято рівним нулю (рис.3.1).

Уразка при кроковій напрузі усугубляє тим, що через судорожні скорочення м'язів ніг людина може впасти, після чого ланцюг струму замикається на тілі через життєво важливі органи. Крім того, зріст людини обумовлює велику різницю потенціалів, прикладених до його тіла.

 

 

 

Рис.3.1. Розтікання струму в ґрунті та виникнення крокової напруги.

 

3.4.2. Класифікація приміщень.

 

Електроустановки за умови електробезпеки розділяють на електроустановки напругою до 1000 В та електроустановки напругою віще 1000 В (за діючим значенням напруги). Електроустановки напругою до 1000 В можуть бути із заземленою або з ізольованою нейтраллю, стаціонарними та пересувними. Стаціонарні електроустановки можуть бути відкритими (що знаходяться на відкритому майданчику, під навісом, за сітчастим загородженням) та закритими (що знаходяться у закритому приміщенні).

Приміщення електроустановок в залежності від ступеню небезпеки ураження електричним струмом класифікують наступним чином:

- приміщення з підвищеною небезпекою. Для них характерна наявність однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку: сирість або струмопровідний пил; струмопровідна підлога (металева, земляна, залізобетонна, цегляна та інші); висока температура; можливість одночасного торкання людини до з’єднаних із землею металевих конструкцій будинків, технологічних апаратів, механізмів, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання – з іншого;

- особливо небезпечні приміщення. Це приміщення з підвищеною сирістю, хімічно активним або органічним середовищем, із наявністю одночасно двох факторів підвищеної небезпеки;

- приміщення без підвищеної небезпеки. В них відсутні умови, що утворюють підвищену або особливу небезпеку.

Територію пересувних та відкритих стаціонарних електроустановок у відношенні небезпеки ураження людей електричним струмом прирівнюють до особливо небезпечних приміщень.

За характером навколишнього середовища приміщення класифікують наступним чином:

- нормальні – сухі приміщення без ознак, властивих приміщенням жарким, запиленим та із хімічно активним середовищем;

- сухі – приміщення з відносною вологістю до 60%;

- вологі – приміщення, в яких пара або конденсована волога утворюється лише короткочасно, в невеликих кількостях, а відносна вологість повітря 60 – 75%;

- сирі – приміщення з відносною вологою повітря, що протягом тривалого часу перевищує 75%;

- особливо сирі – приміщення, в яких відносна вологість повітря наближається до 100% (стеля, стіни, підлога та предмети у приміщенні вкриті вологою);

- жаркі – приміщення з температурою повітря, що постійно або періодично (більше 1 доби) перевищує +35°С;

- запилені – приміщення з струмопровідним або неструмопровідним пилом, що утворюється в процесі виробництва;

- з хімічно активним або органічним середовищем – приміщення, в яких постійно або протягом тривалого часу присутні агресивні пара, гази, рідини, утворюються відкладення або пліснява, що руйнують ізоляцію і струмопровідні частини електрообладнання.

Електротехнічні вироби за способом захисту людини від ураження електричним струмом поділяють на п’ять класів захисту:

- 0 (вироби, що мають робочу ізоляцію і не мають елементів для заземлення);

- 0І (вироби з робочою ізоляцією, елементом для заземлення та дротом без заземлюючої жили для приєднання до джерела живлення);

- І (вироби, в яких передбачено робоча ізоляція, елемент для заземлення і дріт із заземлюючою жилою та вилкою із заземлюючим контактом);

- ІІ (вироби із подвійною або посиленою ізоляцією, без елементів для заземлення);

- ІІІ (вироби, в яких немає внутрішніх і зовнішніх електричних ланцюгів з напругою понад 42 В; вироби, що живляться від зовнішнього джерела, можуть бути віднесені до класу ІІІ тільки у випадку, якщо вони призначені для приєднання безпосередньо до джерела живлення не вище 42 В (або 50 В при холостому ході); при живленні від трансформатора його вхідна та вихідна обмотки не повинні мати електричного зв’язку і проміж ними має бути подвійна або посилена ізоляція).

Організаційні і технічні заходи з електробезпеки

Оргтехзаходи з електробезпеки в основному містять в собі відповідні навчання, інструктаж та допуск до роботи з електроустановками осіб, що пройшли медичне освідчення; виконання ряду технічних мір при проведенні робіт з відключенням напруги в діючих установках або поблизу них (замикання приводів, зняття запобіжників, від’єднання кінців ліній живлення; встановлення огороджень та знаків безпеки; накладання заземлень і т. ін.); виконання особливих вимог при роботах на струмоведучих частинах під напругою або поблизу них (виконання робіт не менше ніж двома особами, організація нагляду за проведенням робіт, використання електрозахисних засобів і т.п.).

Електрозахисні засоби призначені для захисту людей під час роботи з електроустановками від ураження електрострумом, дії електричної дуги та електромагнітного поля. За призначенням їх умовно розподіляють на ізолюючі, огороджувальні та допоміжні.

Ізолюючі засоби – для ізоляції людини від частин устаткування під напругою та від землі; вони поділяються на основні та додаткові. Основні засоби мають ізоляцію, що витримує робочу напругу тривалий час, - ізолюючі штанги, ізолюючі на вимірювальні кліщі, діелектричні рукавички, слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками, покажчики напруги.

Додаткові ізолюючі засоби мають недостатні ізолюючі якості і призначені тільки для підсилення захисної дії основних засобів, з якими їх повинно застосовувати; це – діелектричні калоші, коврики, ізолюючі підставки.

Огороджувальні захисні засоби призначені для тимчасового огородження струмоведучих частин під напругою: щити, бар’єри, огородження-клітки, а також тимчасові переносні заземлення, які роблять неможливим появу напруги на вимкнутому обладнанні.

Допоміжні засоби призначені для захисту персоналу від випадкового падіння з висоти (запобіжні пояси та ін.); для безпечного підйому на висоту (кігті, сходи), для захисту від теплових, світлових, механічних та хімічних дій електричного струму (захисні окуляри, щитки, рукавиці та ін.).

Побутово-господарча діяльність, обслуговування будівель комунального господарства пов’язане з перебудовою електромереж, пересування електрообладнання на нові місця. Частина установок працює під дією атмосферних опадів, у пильному, вологому середовищі. Ці обставини у значній мірі збільшують небезпеку ураження людей електрострумом.

Проведення робіт з електрообладнанням потребує чітких знань правил будови електроустановок, правил технічної експлуатації обладнання, будівельних норм та правил, обов’язкового їх виконання та додержання мір безпеки.