Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії

При вивченні цього розділу Ви повинні знати:

1. Значення понять: теплового балансу людини, параметрів мікроклімату, аерозолю та аерогелю, гранич­но допустимої концентрації, небезпечних хімічних речовин, коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння, сильнодіючих отруйних речовин, комфортність робочої зони;

2. Вплив шкідливих хімічних речовин на організм людини;

3 Основні засоби та заходи забезпечення нормального мікроклімату в робочих приміщеннях;

4. Засоби колективного індиві­дуального захисту;

5. Кількісні показники освітлення, що визначають світловий потік, силу світла, освітленість та яскравість;

6. Якісні показники освітлення: фон, контраст об’єкта, видимість, показник осліпленості, коефіцієнт відбиття;

7. Основні вимоги до освітлення та її класифікацію освітлення виробничих приміщень.

8. Заходи безпеки для люмінесцентних ламп;

9. Методи розрахунку штучного освітлення;

10. Вплив та нормативні значення шуму і вібрації, що шкідливо впливають

на організм людини;

11. Методи та засоби захисту від шуму;

12. Ступінь та характер впливу вібрації на організм людини, види і абсолютні параметри вібрації та засоби захисту від вібрацій;

13. Іонізуючі випромінювання, фізич­на природа, види випромінювань та їх вплив на організм людини;

14.Електромагнітні поля та їх вплив на організм людини.

На основі отриманих теоретичних знань Ви повинні вміти:

1.Використовувати засоби індивідуального захисту;

2.Здійснювати вимірювання психрометрами Августа, Асмана, гігрометрами та гігрографами;

3.Правильно розраховувати обсяг повітря на вентиляцію виробничого приміщення;

4. Виконувати раціональний розрахунок освітлення при проектуванні приміщень за допомогою різних методів розрахунку штучного освітлення.

Мікроклімат та склад повітря робочої зони

Життєдіяльність людини супроводжується виділенням тепла в навколишнє середовище. Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеню фізичного напруження за певних кліматичних умов і складає від 85 (у стані спокою) до 500 Дж/с (важка робота). Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється організмом людини, повинне повністю відводитися у навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або до переохолодження організму людини і, зрештою, до втрати працездатності, втрати свідомості та до теплової смерті. Нормальне теплове самопочуття має місце, коли тепловиділення (Q_ТВ) організму людини повністю сприймаються навколишнім середовищем (Q_НС), тобто коли має місце тепловий баланс (Q_ТВ) = (Q_НС). У цьому випадку температура внутрішніх органів залишається постійною на рівні 36,6°С.

Організм людини здатний підтримувати квазістійку температуру тіла при достатньо широких коливаннях параметрів навколишнього середовища. Так, тіло людини зберігає температуру близько 36,6°С при коливаннях навколишньої температури від - 40°С до + 40°С. При цьому температура окремих ділянок шкіри та внутрішніх органів може бути від 24° до 37,1°С.

 

Повітря робочої зони

Нормування параметрів мікроклімату.

Метеорологічні умови виробничого середовища - це температура по­вітря,його вологість, швидкість руху, випромінювання від нагрітих і охолоджених предметів, атмосферний тиск.

У відповідності до вимог системи стандартів з безпеки праці ме­теорологічні умови визначаються для робочої зони на висоті 2 м над рівнім підлоги. Людина працездатна і добре себе почуває, коли темпе­ратура навколишнього повітря знаходиться в межах 18…22°С, відносна вологість складає 40…60%, а швидкість руху повітря 0,1...0,2 м/с. При високій температурі і вологості виникає перегрів тіла, що може привести до теплового удару. Перегрів тіла може бутивикликаний також інфрачервоним випромінюванням прямих сонячних променів. При низькій температурі виникає охолодження організму, що приводить до простудних захворювань. Діапазон оптимальних температур у виробничих приміщеннях: від 16°С до 23°С в холодний період року і від 18°С до 25°С в теплий період року. Вологість повітря при цьому повинна бути 30...60%, швидкість руху - 0,2...0,5м/с. В гарячихцехах швид­кість руху повітряможе бути 3,5 м/с. Вологістьповітряне повинна бу­тинижчою за 30%; при 20% пересихають слизові оболонки рота і горла. Максимально допустима температура для постійної роботи в закритих при­міщеннях дорівнює 28°С, температура повітря поза постійними робочими місцями 33°С, відносна вологість – 85%, швидкість руху повітря – 0,7 м/с.

Температура повітря вимірюється звичайними ртутними або спиртовими термометрами або приладами, які пишуть самостійно - термографами. Вимі­рювання виконується в декількох точках в різний час на висоті 1,3...1,5 м від підлоги. На тих робочих місцях, де температура значно відрізня­ється з висотою, заміри виконують на рівні ніг.

Відносна вологість повітря - відношення вмісту водяної пари, яка знаходиться в 1 м³ повітря, до максимально можливого її вмі­сту в тому ж об’ємі при тій же температурі. Вимірюється психрометрами Августа, Асмана, гігрометрами, гігрографами. Психрометр Августа складається з сухого та вологого термометрів. Знаючи різницю температур сухого та вологого термометрів, за психрометричними таблицями визнача­ють відносну вологість.

Швидкість руху повітря – один з факторів, що характеризує мікроклімат виробничих приміщень. Щоб уникнути протягів, швидкість руху повітряповинна бути 0,1...0,5м/с при загальній вентиляції; 0,7...2,0 м/с - при місцевій вентиляції. Вимірюється анемометрами крильчастими СО-3 (межі вимірювання 0,2... 10м/с) або чашковиманемометром МВ-13(межі1...20 м/с).

Шкідливі речовини. Для ефективної трудової діяльності необхідно забезпечувати нормальні метеорологічні умови та необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище можуть надходити різні шкі­дливі речовини, які при контакті з організмом людини можутьвикликатитравми, захворювання або відхилення стану здоров’я, котрі виявляються в процесі роботи або в подальші термінижиття даного і наступних поколінь.

За характером впливу на людину шкідливі речовини поділяють на дві групи: токсичні і нетоксичні.

Токсичні речовини викликають різноманітні відхилення стану здоров’я людини. За фізіологічною дією на організм їх поділяють на 4 групи:

- подразнювальні, котрі діють на дихальні шляхи та слизову оболонку очей;

- задушливі, порушують процес засвоєннякисню;

- соматичні отрути, викликають порушення діяльності всього організму або його окремихсистем;

- речовини наркотичної дії.

Нетоксичні речовини можуть справляти лише подразнювальну дію на слизові оболонки дихальних шляхів,очей та шкіру працівників.

Шкідливі речовини у повітряному середовищі існують у вигляді ти­лу та аерозолів.

Пил, що знаходиться у повітрі, називається аерозолем, а той, щоосів на поверхні - аерогелем.Пил буває органічного та неорганічного походження, викликає захворювання, може бути причиною підвищеної пожеже- та вибухонебезпеки, підвищує електронебезпеку.

Причини пилоутворення - недосконалості технологічного процесу, обладнання, недостатнягерметизація, порушення термінів проведенняремонтів, порушення технологічних режимів, неякісне прибирання приміщень.

Шкідливість та токсичність пилу залежить від його кількості, що вдихається, від ступеня дисперсності форми пилинок, від хімічного складу.

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини поділяють на 4 класи небезпеки: надзвичайно -, високо -, помірно -, та мало небезпечні.

Вміст шкідливих речовин в повітрі не повинен перевищувати гранич­но допустимих концентрацій (ГДК), мг/м³. При наявності в повітрі кіль­кох речовин односпрямованої дії з концентраціями С₁, С₂,... С_n (мг/м³) умовою безпечної роботи є:

Вміст шкідливих речовин в повітрі, яке надходить у виробничі при­міщення, не повинен перевищувати 0,3 ГДК, встановлених для робочої зони.

Викиди в атмосферу забрудненого повітря повиннімати концентрації, що не перевищують норм, вказаних у стандартах.

Допустимий вмі­ст пилу в повітрі, що викидається в атмосферу визначають:

- при витраті повітря більше 15 тис. м³/год.: С₁=100К;

- при об'ємі повітря, що викидається, 15 тис. м³/год. і менше: С₂=(І60-4 )К;

де С₁ і С₂ - допустимий вміст пилу; - витрата повітря,тис.м³/год.;К - коефіцієнт, при ГДК 2 мг/м³ К = 0,3; 4 ГДК 2 мг/м³ К = 0,6; 6 ГДК 4мг/м³ К=0.8; ГДК 6мг/м³ К=І.

Для визначення кількості пилу в повітрі виробничих приміщень існує ваговий метод (за допомогою аспіратора для відбору проб повітря), суть якого - у протягуванні через фільтр певного об'єму досліджуваного повітря і подальшим визначенням ваги фільтра. Вимірювач концентрації та пилу ВКП-І діє за принципом електризаціїпилових частинок в полі електричного розряду та у вимірюванні електричного заряду на стінках камери.

Загальна характеристика отруйних речовин.

Сьогодні у світі виробляється близько 1 млн. різних хімічних речовин, із яких приблизно 700 широко використовуються у промисловості, сільському господарстві та у побуті. Переважна більшість використовуваних людиною хімічних речовин завдає певної шкоди її здоров'ю, а інколи й життю.

Небезпека хімічних речовин визначається їх здатністю проникати крізь органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки, а також навіть у порівняно малих дозах порушувати нормальну життєдіяльність, викликати різні хворобливі стани, а за певних умов - летальний наслідок. Ступінь та характер порушень нормальної життєдіяльності організму (ураження) залежить від фізико-хімічних, токсичних властивостей хімічних речовин, тривалості та шляхів впливу на організм.

Для небезпечних хімічних речовин (НХР) встановлюється їх гранично допустима концентрація (ГДК) в повітрі, воді та інших середовищах.

Гранично допустима концентрація - це максимальна кількість НХР в одиниці об'єму (повітря, води чи інших рідин) чи маси (харчових продуктів), яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних наступних змін у потомстві. При встановленні ГДК використовують розрахункові методи, результати біологічних експериментів, а також матеріали динамічних спостережень за станом здоров'я осіб, які підлягали впливу НХР різної концентрації. Рівні ГДК однієї й тієї ж речовини щодо різних об'єктів навколишнього середовища неоднакові (наприклад, встановлені ГДК для свинцю та його неорганічних з'єднань: у воді водоймищ господарсько-питного використання - 0,1 мг/л, у повітрі виробничих приміщень - 0,01 мг/м³, в атмосферному повітрі середньодобова ГДК - 0,0007 мг/м³ ).

Серед небезпечних хімічних речовин особливо виділяють спеціальні отруйні речовини (ОР), які призначені для знищення людей, тварин, а також сільськогосподарських рослин.

Отруйні речовини - це токсичні хімічні з'єднання з певними фізичними та хімічними властивостями, які роблять можливим їх бойове використання з метою ураження живої сили, зараження місцевості та бойової техніки. Для досягнення максимального ефекту ОР переводять у бойові стани: пара, аерозоль, краплі. Залежно від бойового стану ОР уражають людину при проникненні крізь органи дихання, шкірний покрив, тракт травлення, рани.

Крім того, людина може отримати ураження внаслідок споживання заражених продуктів харчування та води, а також при впливі на слизові оболонки очей та носоглотки.

Результатом тривалого використання ОР можуть бути важкі екологічні та генетичні наслідки, ліквідація яких потребує декількох десятиріч.

Отруйні речовини за призначенням поділяють на 4 групи залежно від характеру їх вражаючої дії: смертельні; ті, що виводять з ладу тимчасово; подразнюючі та навчальні.

За фізичною дією на організм розрізняють ОР:

- нервово-паралітичні: GA(табун), GB (зарин), GD (зоман), VX (Ві-Екс);

- шкірнонаривні: Н (технічний іприт), НД (перегнаний іприт), НО та НТ (іпритні рецептури), НN (азотистий іприт);

- задушливі - GG (фосген);

- психохімічні- DZ (Бі-зет);

- подразнюючі: CN (хлорацетофенон), адамсит.

Усі отруйні речовини - це хімічні з'єднання, які мають хімічне найменування, наприклад, АС - нітрил мурашкової кислоти, НД - діхлордіетилсульфід, СN - фенолхлорметилкетон.

Найбільшого розвитку останнім часом зазнали речовини VX, GB, НД, BZ., СS, СR, а також токсини. Як ОР можуть використовуватися ботуличний токсин та стафілококовий ентеротоксин.

За швидкістю настання вражаючої дії ОР класифікують наступним чином:

- швидкодіючі ОР, які не мають періоду прихованої дії, котрі за декілька хвилин призводять до смерті чи до втрати боєздатності внаслідок тимчасового ураження: GВ, GВ, GD, АС, CN, СS, СR;

- повільно діючі ОР, які мають період прихованої дії та призводять до ураження за деякий час: VХ, НД, GG, ВZ.

Швидкість вражаючої дії, наприклад, для VX, залежить від бойового стану та шляхів впливу на організм. Якщо у стані грубо дисперсного аерозолю крапель шкірно-резобтивна дія цієї ОР виявляється уповільненою, то у стані пари та дрібнодисперсного аерозолю його інгаляційна вражаюча дія досягається швидко. Швидкість дії ОР залежить також від величини дози, яка потрапила в організм. При великих дозах дія ОР проявляється значно швидше.

У залежності від тривалості збереження вражаючої здатності ОР поділяють на дві групи:

- стійкі ОР, які зберігають свою вражаючу дію протягом декількох годин або діб (VХ, GD, НД);

- нестійкі ОР, котрі зберігають свою вражаючу дію кілька хвилин після їх застосування.

ОР GВ залежно від засобу та умов застосування може поводитись як стійка, так і як нестійка ОР. В літніх умовах вона поводиться як нестійка ОР, особливо при зараженні невсмоктуючих поверхонь, а в зимових - як стійка.

До отруйних речовин смертельної дії належать: GА (табун), GВ (зарин), GD (зоман), VХ, НN (азотний іприт), АС (синильна кислота), CN (хлорціан), GG (фосген) та інші.

Зарин GВ - ОР нервово-паралітичної дії, без кольору та майже без запаху, рідина. Добре розчиняється у воді та органічних розчинах, дуже токсична ОР. Ознаки ураження виявляються швидко, без періоду прихованої дії. Однією із зовнішніх ознак є звуження зіниць очей. Зарин має кумулятивну дію при усіх шляхах його проникнення в організм. Основний бойовий стан зарину - пара та не осідаючий аерозоль. При концентрації парів зарину у повітрі 5х10^-4 г/м³ виникають перші ознаки ураження: міоз; страх світла, утруднене дихання, біль у грудях.

Зоман GD - ОР нервово-паралітичної дії. Це прозора рідина з легким запахом камфори. Погано розчиняється у воді, добре в органічних розчинниках, горючих та мастильних речовинах. Уражає людину незалежно від шляхів проникнення в організм. За характером дії зоман аналогічний зарину, але ще токсичніший.

VХ (ВІ-ікс) - ОР нервово-паралітичної дії. Це безколірна слабко летка рідина без запаху, малорозчинна у воді, але добре в органічних розчинах. Небезпека ураження VХ крізь органи дихання залежить від метеорологічних умов та засобів переведення його у бойовий стан. Вважають, що VХ дуже ефективно діє у вигляді тонко дисперсного аерозолю та крапель. VХ діє крізь шкірні покриви та одяг. В зв'язку з цим VХ розглядається як ОР, здатна завдавати ураження живій силі, захищеній протигазами. Симптоми ураження VХ аналогічні симптомам ураження іншими ОР нервово-паралітичної дії, але при дії крізь шкіру вони розвиваються повільніше. Як і інші нервово-паралітичні ОР, має кумулятивну дію.

Іприт (НД) - ОР шкірнонаривної дії. Це олійна рідина без кольору. Погано розчиняється у воді та досить добре в органічних речовинах та мастильних матеріалах, а також у інших ОР. Важча за воду. Легко всмоктується у продукти харчування, надовго їх заражаючи. Типова стійка ОР. Основні бойові стани іприту - пари та краплі. Має різносторонню вражаючу дію. Уражає незахищених людей через органи дихання, шкіру, органи травлення. Діє на шкіру та очі. Має період прихованої дії та кумулятивний ефект.

Синильна кислота (АС) - загально отруйна речовина. Це рідина без кольору, із запахом гіркого мигдалю, дуже сильна швидкодіюча отрута. Незахищених людей синильна кислота уражає через органи дихання та разом із водою чи їжею. Основний бойовий стан синильної кислоти - пара. При малих концентраціях (0,04 г/см³) практично уражень не викликає, бо у невеликих кількостях знешкоджується організмом; при великих концентраціях може уражати крізь шкіру. Ознаки ураження: гіркий та металевий присмак у роті, нудота, головний біль, задишка, судоми. Смерть уражених настає внаслідок паралічу серця. Разом із водою чи їжею вживання 70 мг синильної кислоти викликає миттєву смерть.

Хлорціан (CN) - загально отруйна речовина. Хлорціан при температурі вище 13°С - газ, при температурі нижче 13°С - рідина. Розчиняється у воді, в органічних розчинах. Повільно взаємодіє з водою. Добре сорбується пористими матеріалами. Основний бойовий стан - газ. Хлорціан - швидкодіюча ОР. При дії на очі та органи дихання його вражаючі здатності виявляються відразу, без прихованого періоду. При концентраціях 2х10^-3 г/м³ спостерігається подразнення очей; вищі концентрації викликають загальне отруєння - з'являється запаморочення, блювання, відчуття страху, настає втрата свідомості, починаються судоми, настає параліч.

Фосген (GG) - задушлива ОР. Фосген при температурі вище 8°С - газ із запахом прілого сіна, важчий від повітря у 3,5 рази. Погано розчиняється у воді, добре в органічних розчинах. Уражає легені людини, викликаючи їх набряк, подразнює очі та слизові оболонки. Має кумулятивну дію. Ознаки ураження: слабке подразнення очей, сльозотеча, запаморочення, загальна слабкість. Після виходу із зараженої зони ці ознаки зникають - настає період прихованої дії (4...5 год), протягом якого розвивається ураження тканини легенів. Потім стан ураженого різко погіршується: з'являється кашель, синіють губи та щоки, виникає головний біль, задишка, ядуха, спостерігається підвищення температури тіла до 39°С. Смерть настає у перші дві доби від набряку легенів. При концентрації фосгену 40 г/м³ смерть настає практично миттєво.

Отруйні речовини, які виводять з ладу тимчасово, з'явилися порівняно недавно. До них належать психохімічні речовини, які діють на нервову систему та викликають психічні розлади. Найширше використовується психохімічна ОР ВZ (Бі-зет) - це тверда речовина, а основний її бойовий стан – аерозоль (дим). У бойовий стан переводиться термічним засобом у вигляді порошку. Незахищених людей уражає крізь органи дихання, чи шлунково-кишковий тракт. Період прихованої дії - 0,5...3 год. залежно від дози. Потім порушуються функції вестибулярного апарату, починається блювання. Пізніше розвивається оціпеніння, загальмованість мови, після чого настає період галюцинації та збудження.

Подразнюючі отруйні речовини уражають чутливі нервові закінчення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та діють на очі.

Хлорацетофенон (CN) - ОР сльозоточивої дії. Це кристалічний білий порошок із запахом черемхи, практично не розчиняється у воді, добре розчиняється у діхлоретані, хлороформі, хлорнокрилі та в іприті. В літніх умовах максимальна концентрація його парів становить 0,2 г/м³. При концентрації парів 2х10^-5 г/см³ хлорацетофенон виявляється за запахом.

Адамсит (ДМ). Чистий адамсит - це кристалічна речовина світло-жовтого кольору, без запаху. У воді практично не розчиняється, при нагріванні розчиняється в органічних розчинах; добре розчиняється в ацетоні. Основний бойовий стан - аерозоль (дим). При проникненні в організм викликає сильне подразнення носоглотки, біль у грудях, блювання.

СІ-Ес (СS). Це кристалічний білий порошок, помірно розчиняється у воді, добре в ацетоні і бензолі, при малих концентраціях подразнює очі та верхні дихальні шляхи, при більших викликає опіки відкритих ділянок шкіри та параліч органів дихання. При концентрації 5х10^-3 г/м³ люди миттю виходять із ладу. Симптоми ураження: відчуття печії та біль в очах і грудях, сльозотеча, нежить, кашель. При виведенні людини із зараженої зони симптоми поступово минають протягом 1...3 годин.

СІ-Ар (СR) - нова ОР подразнюючої дії, значно токсичніша, ніж СN. Це тверда речовина, слабо розчиняється у воді. Ознаки ураження аналогічні СN. Спричиняє сильну подразнювальну дію на шкіру.

Для ураження сільськогосподарських рослин використовується спеціальний клас ОР - фітотоксиканти, які використовуються також і в мирних цілях. До цього класу ОР належать:

- гербіциди - для ураження трав'яної рослинності, злакових та овочевих культур;

- арборициди - для ураження дерево-чагарникової рослинності;

- дефоліанти - призводять до опадання листя;

- десіканти - уражають рослинність шляхом її висушування.

Небезпечні та шкідливі хімічні речовини за ступенем небезпеки для людини поділяються на 4 класи. Як показник небезпеки прийнятий коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння - КМІО.

КМІО дорівнює відношенню максимально допустимої концентрації парів речовин при 20°С СМ20 до середньо летальної концентрації його парів СL-50: .

Середньосмертельна концентрація СL 50 визначається на білих мишах при двогодинній експозиції. Даний коефіцієнт залежно від числового значення дозволяє розділити хімічні речовини за інгаляційною небезпекою на 4 класи:

- 1 клас (надзвичайно небезпечні); КМІО > 300;

- 2 клас (дуже небезпечні); КМІО = 30...299;

- З клас (помірно небезпечні); КМІО = 3...29;

- 4 клас (мало небезпечні); КМІО < 3.

Серед НХР виділяється особлива група речовин, які є найнебезпечнішими для людей у випадку проникнення в навколишнє середовище. Речовини цієї групи названі сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).

Прийнято два критерія відбору НХР у групу СДОР. Першим критерієм є належність токсичних речовини до 1-2 класу небезпеки за КМІО. Другим критерієм відбору є ймовірність та масштаби можливого зараження повітря, води, місцевості при виробництві, транспортуванні та зберіганні НХР. Введення другого критерія зумовлене тим, що із досить великої кількості відомих та перспективних хімічних з'єднань, реальну небезпеку масового ураження людей являє лише та їх частина, котра характеризується великим масштабом виробництва, споживання, зберігання та транспортування.

На підставі критеріїв відбору було проведено аналіз 700 токсичних хімічних з'єднань, що отримали найширше розповсюдження у промисловості та сільському господарстві країни. Результати проведеного аналізу дозволяють виділити із багатьох з'єднань 34 речовини, що класифікуються як СДОР (табл.2.1). Ймовірність ураження ними населення промислових міст та сільського населення у випадку аварій чи руйнувань досить велика. Із них майже 25 % (8 речовин) є табельні ОР чи розглядаються як резервні.

 

Таблиця 2.1 Основні характеристики СДОР.

№№	Найменування СДОР	Густина СДОР, т/м3	Температура°С	Токсодоза СДОР мг хв/л
Газ	Рідина	Кипіння	Плавлення	Середня порогова	Середня смерт.
1.	Акром і н	-	0,839	52,7	-88,7	0,2	-
2.	Аміак	0.0008	0,681	-33,42	-80,0
3.	Ацетонітрил	-	0,786	81,6	-45,7	21,6	-
4.	Ацетаициангідран	-	0,932		-19	1,9	-
5.	Водень миш'яковий	0,0035	1,64	-62,47	-116,9	0,2	-
6.	Водень фтористий	-	0,989	19,52	-83,4		-
7.	Водень хлористий	0,0016	1,191	-65,10	-114,2
8.	Водень бромистий	0.0036	1,490	-66,77	-86,9	2,4	-
9.	Водень ціанистий	-	0,687	25,7	-13,3	0,2	1,5
10.	Діметиламін	0,0020	0,680	6,9	-92,2	1,2	-
11.	Етиленімін	-	0,838	55,0	-78	4,8
12.	Етиленсульфід	-	1,005	55,0	-109	0,1	-
13.	Етилмеркаптан	-	0,839	35,0	147,9		-
14.	Метиламін	0,0014	0,699	-6,5	-92,5	1,2	-
15.	Метил бромистий	-	1,732	3,6	-93,7	1,2
16.	Метил хлористий	0,0023	0,983	-23,76	-96,7	10,8	-
17.	Метилокрилат	-	0,953	80,2	-75		-
18.	Метилмеркаптан	-	0,867	5,.95	-123	1.7	-
19.	Нітрил акрилової кислоти	-	0,806	77,3	-83,6	0,75
20.	Окиси азоту	-	1,491	21,0	-11,2	1.5	7,8
21.	Окис етилену	-	0,882	10,7	-112,5	2,2	-
22.	Сірчистий ангідрид	0,0029	1,462	-10,1	-75,5	1,8
23.	Сірководень	0,0015	0,964	-60,35	-85,5	16,1
24.	Сірковуглець	-	1,263	46,2	-111,9
25.	Соляна кислота концентрована	-	1,198	-			-
26.	Триметиламін	-	0,671	2,9	-117,1		-
27.	Формальдегід	-	0,815	-19,0	-118	0,6	-
28.	Фосген	0.0035	1,432	8,2	-118	0,6
	Фтор	0,0017	1,512	-188,2	-219,7	0,2	-
30.	Фтор три хлористий	-	1,570	75,3	-90,3
31.	Фосфору хлор окис	-	1,675	107,2	1,2	0,006	-
32.	Хлор	0,0032	1,553	-34,1	-101	0.6
33.	Хлорпікрин	-	1,658	112,3	-6,4	0,02
34.	Хлорціан	0,0021	1,220	12,6	-6,9	0,75	-

 

Великі запаси СДОР є на підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості, кольорової та чорної металургії, оборонної, медичної промисловості, об'єктах комунального господарства, промисловості мінеральних добрив. У великих кількостях як холодоагент на підприємствах харчової, м'ясо-молочної промисловості, холодильниках торговельних баз використовується аміак.

Крім того, СДОР є також на об'єктах нафтової та газової промисловості, машинобудування, складах та базах сільськогосподарських хімікатів. В особливо великих кількостях (10...12 тис. т на окремих підприємствах) СДОР використовуються та зберігаються на підприємствах хімнафтопрому та виробництва мінеральних добрив, які використовують 50 % хлору та 70 % аміаку країни.

Запаси цих речовин знаходяться у сховищах (до 80 %), технологічній апаратурі, транспортних засобах (трубопроводи, залізничні цистерни), їх руйнування чи ушкодження внаслідок аварії зумовлює викид (розлив) СДОР з наступним утворенням зони хімічного зараження.

Найбільш потенційно небезпечним в Україні є Донецько-Придніпровський район, в Одесі - припортовий завод.

Другою групою небезпечних хімічних речовин є промислові отрути. До промислових отрут належать НХР, які використовуються на виробництві, що є джерелом небезпеки гострих та хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки та гігієни праці. Промислові отрути справляють миттєвий і поступовий вплив на організм.

Найтоксичнішими із промислових отрут є: ртуть, свинець, берилій, талій, оловоорганічні з'єднання, ароматичні з'єднання, нітро- та аміноз'єднання, галогенізовані вуглеводи, фосфорорганічні речовини, миш'як, анілін та його похідні, бензин, бензол та ін. Небезпека забруднення ртуттю води, повітря, ґрунту, продуктів харчування найвища порівняно з іншими токсикантами з причини великого розповсюдження ртуті та її з'єднань; металева ртуть широко використовується у медичних, побутових, технічних термометрах, люмінесцентних лампах. Органічні з'єднання ртуті входять до складу травників зерна (гранозан). Значна кількість ртуті виділяється в атмосферу під час згорання твердого палива. Вона виділяється також при спалюванні автомобільного палива, яке містить сірку. Токсична металева ртуть (особливо її пари), солі двовалентної ртуті. Але небезпечнішими є її органічні з'єднання, особливо метильні, етильні, фенольні. У природних водах, ґрунтах відбувається біохімічне метилування ртуті, тобто підсилення її токсичності.

Для промислових підприємств встановлена гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони - ГОСТ 12.1 007-76 "Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности". Згідно з ГОСТ 12.1.007-76 ГДК ШР в повітрі робочої зони називають такі концентрації, які при щоденній роботі протягом 8 годин чи при іншій тривалості, але не більше 41 год. за тиждень протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювання чи відхилення у стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень в процесі роботи чи у віддалені періоди життя сучасного та майбутнього поколінь.

Вимоги ГДК розповсюджуються на всі робочі приміщення, кабінети, відкриті майданчики (табл.2.2). Характеристики шкідливих речовин наведено (табл.2.3).

 

Табл.2.2. ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони.

№№	Назва речовини	ГДК, мг/м^3	Клас небезпеки	Агрегатний стан
1.	Азоту окиси			Пара (П)
2.	Аміак			П
3.	Ангідрид сірчистий			П
4.	Ангідрид сірки			Аерозоль (А)
5.	Ацетон			П
6.	Бензин-розчинник			П
7.	Бензин паливний			П
8.	Гас			П
9.	Кислота сірчана			А
10.	Луги їдкі	0,5		А
11.	Озон	0,1		П
12.	Ртуть металева	0,1		П
13.	Сулема	0,1		А
14.	Свинець та його органічні з'єднання	0,1		А
15.	Окис вуглецю			П
16.	Хлор			А

 

Табл.2.3. Характеристики шкідливих речовин.

№№	Назва речовини	ГДК,мг/м^3	Клас небезпеки	Дія на організм людини
1.	Свинець	0,01		Подразнює усі органи та системи організму, має кумулятивну здатність.
2.	Вуглеводи			Викликає хронічне отруєння із поганим самопочуттям та апетитом, втратою ваги, швидкою втомою, сонливістю. Деякі вуглеводи мають специфічну дію.
3.	Ацетон			Послідовно уражає усі відділи центральної нервової системи, має кумулятивну здатність.
4.	Ефір			Подразнює слизові оболонки очей та верхніх дихальних шляхів, викликає опіки.
5.	Сірчана кислота			Викликає опіки з великою глибиною пошкодження, подразнює слизові оболонки.
6.	Пил (двоокису кремнію більше 70%) - полірувальний - скловолокно			Подразнює слизові оболонки     - " – - " -
7.	Окис вуглецю			Викликає головний біль, запаморочення, безсоння, порушення обміну речовин, втрату свідомості

 

Допустимий вміст у воді шкідливих речовин регламентується «Правилами охраны поверхностных вод от загрязнения сточными водами». Склад та властивості води при будь-якому типі вододжерела, засобу обробки води та конструктивних особливостей водогінної мережі мусять забезпечувати безпеку її у епідемічному відношенні, нешкідливість хімічного вмісту, та задовільні органолептичні властивості. Питна вода повинна мати загальну жорсткість не більше 7 мг/л, міді - 1,0 мг/л, цинку - 5 мг/л, заліза - 0,3 мг/л, хлору у найближчій точці від насосної станції - від 0.3 до 0.5 мг/л.

Вплив шкідливих хімічних речовин на організм людини.

Дія шкідливих речовин на організм людини може супроводжуватися інтоксикацією, що призводить до розвитку професійних захворювань (наприклад, при отруєнні промисловими отрутами), а також викликає деякі шкірні захворювання - екземи, дерматити (мінеральні олії, кам'яновугільні смоли, дьоготь тощо).

Усі хімічні речовини по різному проявляють свій токсичний вплив на організм, згідно з яким вони поділяються на подразнюючі, припікаючі, шкірнонаривні, задушливі, снотворні, судомні та інші. Причому більшість з них незалежно від дози та шляху проникнення в організм має вибіркову токсичність, тобто здатність впливати на окремі клітини та структури тканини, не зачіпаючи при цьому інші, з якими вони знаходяться у безпосередньому контакті.

Згідно з принципом вибіркової токсичності розрізняють:

- кров'яні отрути, що впливають головним чином на клітини крові (чадний газ, селітра);

- нервові чи нейротоксичні отрути, що уражають клітини центральної та периферійної нервової системи (алкоголь, наркотики тощо);

- ниркові те печінкові отрути, котрі порушують функції цих органів (з'єднання важких металів, деякі грибкові токсини тощо);

- серцеві отрути, при впливі котрих порушується робота серця (деякі рослинні отрути із групи алкалоїдів);

- кишково-шлункові отрути, котрі уражають шлунок та кишечник (концентровані розчини кислот та лугів).

Особливу актуальність проблема гострих отруєнь отримала в останні десятиріччя, коли у більшості цивілізованих країн світу склалася «токсична ситуація», пов'язана а накопиченням у навколишньому середовищі великої кількості хімічних речовин, які використовуються для бойових, виробничих, медичних та інших цілей. За даними ВООЗ, в цілому по європейських країнах у зв'язку з гострими отруєннями у лікарні для лікування надходить близько 1 особи на кожну тисячу населення та більше 1 % цих хворих гине. Для порівняння підкреслимо, що рівень госпіталізації в зв'язку з інфарктом міокарда дорівнює 0,8 людини на тисячу населення. Загальна кількість жертв гострих отруєнь значно перевищує число загиблих від дорожньо-транспортних пригод. Особливий неспокій викликає неухильне зростання кількості гострих отруєнь серед дітей.

Часто опосередкованою причиною отруєнь інгаляційного походження можуть бути і токсичні речовини, які виробляються внаслідок неконтрольованих хімічних реакцій при промислових аваріях, особливо під час пожеж.

За даними американських спеціалістів, до 80% загиблих при пожежах є жертвами не вогню, а токсичних продуктів горіння.

2.1.2. Засоби забезпечення мікрокл