Особливості розслідування шахрайства в бюджетній сфері.

Основний безпосередній об’єкт злочину - встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання бюджетних ресурсів, покликаних з фінансового боку забезпечувати виконання державними органами, органами місцевого самоврядування та бюджетними установами покладених на них завдань і функцій. Додатковим об’єктом злочину виступають, зокрема, конституційні права і законні інтереси громадян, інтереси правосуддя, порядок здійснення службовими особами покладених на них службових повноважень.

Основним нормативним актом, який визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин, є БК. Бюджетна система України побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устрою, урегульована правовими нормами. Доходи бюджетів відповідного рівня формуються за рахунок надходжень від сплати фізичними і юридичними особами податків, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Розмежування загальнодержавних обов’язкових платежів між бюджетами різних рівнів здійснюється у виді процентних відрахувань, дотацій і субвенцій у порядку, встановленому бюджетним законодавством і законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Злочинами у бюджетній сфері України є передбачені Кримінальним кодексом України суспільно небезпечні винні діяння, вчинені суб’єктами злочину в області діяльності, пов’язаної з формуванням, розподілом і використанням бюджетних коштів, а також у зв’язку з розпорядженням державним і комунальним майном.

Основними відмінними ознаками таких злочинів є предмет посягання і суб’єкт злочину (особа, уповноважена на виконання певних управлінських функцій або господарських операцій).

Загалом для бюджетної сфери характерно вчинення двох різновидів злочинів: а) метою яких є збагачення за рахунок бюджетних коштів, державного і комунального майна; б) які вчиняються з іншою метою. Вони можуть вчинятись як окремо, так і в сукупності (комплексі) і утворювати певні технології злочинної діяльності.

Підсумовуючи викладене відзначимо, що до злочинів у бюджетній сфері України слід відносити діяння, які вчиняються у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з бюджетним процесом і розпорядженням державним і комунальним майном.

КК виділяє 2 види злочинів у цій сфері:

Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням

1. Нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, -

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. 1. До бюджетних коштів належать кошти, що включаються до державного бюджету і місцевих бюджетів незалежно від джерела їх формування.

2. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 211. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону

1. Видання службовою особою нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, -

карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, -

караються позбавленням волі на строк від двох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Під дотацією розуміють грошові кошти, які на безоплатній основі надходять з бюджету. Дотація застосовується в Україні не лише як метод бюджетного регулювання у разі перевищення видатків нижчих бюджетів над їхніми доходами (наприклад, дотації вирівнювання місцевим бюджетам), а й як допомога, що надається підприємствам, зокрема, для покриття збитків від їх господарської діяльності (дотації можуть надаватись суб’єктам господарювання, що опинились у критичній соціально-економічній або екологічній ситуації, з метою фінансування капіталовкладень на рівні, необхідному для підтримання їх діяльності). Видом дотації є компенсація або доплати сільськогосподарським товаровиробникам за сільськогосподарську продукцію, що реалізується ними державі.

На відміну від дотації субвенція є різновидом тієї грошової допомоги, яка спрямовується на фінансування певного заходу, проекту, програми і підлягає поверненню у разі нецільового використання коштів.

Субсидією визнається допомога у грошовій або натуральній формах, яка надається державою місцевим органам влади, фізичним або юридичним особам, у т. ч. суб’єктам господарювання, і спрямовується на фінансування конкретних заходів, напрямів економічної і соціальної діяльності, бажаних для суспільства (наприклад, на фундаментальні наукові дослідження, створення нових робочих місць, перепідготовку кадрів, виробництво певного виду продукції).

Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства” складається з таких елементів:

• Предмет злочину

• Обстановка злочину

• Особливості суб’єкта злочину

• Способи злочинних дій

• Типові сліди злочину

• Типові способи протидії розслідуванню злочину

Предмет та обстановка злочинів. Предметом даної категорії злочинів є бюджетні кошти, які мають характерні ознаки. До таких ознак належать: а) включення коштів до бюджету будь-якого рівня; б) досягнення суми бюджетних коштів кваліфікуючого розміру; в) визначення джерел їх одержання та напрямів витрачання одним або кількома з чинних нормативно-правових актів і планових документів.

У залежності від матеріальної форми всі кошти, які можуть бути предметом злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства, поділяються на планові та наявні. Планові бюджетні кошти існують у вигляді цифрових записів або правових приписів у відповідному нормативно-правовому акті або плановому документі. Наявні бюджетні кошти – у вигляді грошей (валюта України, іноземна валюта) в готівковій чи у безготівковій формі або еквіваленту грошей (цінні папери, банківські метали).

Як найсуттєвіші елементи обстановки бюджетних злочинів досліджено особливості нормативно-правового регулювання бюджетної сфери України за окремими напрямами, а також специфіку контролю за дотриманням бюджетного законодавства. До факторів, що визначають обстановку вказаних злочинів належать: а) періодичний характер дії значної кількості нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні правовідносини; б) розгалуженість бюджетного законодавства; в) суперечливість окремих норм, що регулюють правовідносини у бюджетній сфері; г) неузгодженість статей 210 і 211 КК із нормами чинного бюджетного законодавства; ґ) недоліки системи контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Якщо перші два фактори є об’єктивними і зумовлені сутністю бюджетних правовідносин, то три останніх потребують вжиття заходів, спрямованих на їхнє усунення.

Особливості суб’єкта злочинів. До них слід відносити службових осіб – суб’єктів злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства. На основі аналізу викладених у літературі точок зору щодо суб’єктів бюджетних злочинів вченими запропонована їхня класифікація. Підставою для цієї класифікації використано службове становище правопорушників: а) службові особи – розпорядники бюджетних коштів; б) службові особи одержувачів бюджетних коштів; в) службові особи органів виконавчої влади, бюджетних установ, які не є розпорядниками бюджетних коштів, але мають повноваження щодо їх формування і використання; г) службові особи Міністерства фінансів України, місцевих фінансових органів, органів Державного казначейства України.

Слід також звернути увагу на соціально-демографічну характеристику порушників бюджетного законодавства, яка має значення для вирішення тактичних завдань розслідування. Зокрема, за статтю (чоловіки – 64,2%; жінки – 35,8%), за рівнем освіти (81,2% мали вищу освіту), за віком (87,3% злочинів вчинено особами від 30 до 59 років, 10,3% - більше 60 років), притягненням у минулому до кримінальної відповідальності (раніше не були судимі – 99,3%).

Способи злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства Спосіб злочинів, передбачених статтями 210 і 211 КК, - сукупність умисних актів поведінки (дій або бездіяльності) службової особи, спрямованих на порушення вимог чинного бюджетного законодавства при формуванні, розподілі, перерозподілі, одержанні й використанні бюджетних коштів.

Вибір злочинцем того чи іншого способу бюджетного злочину зумовлений об’єктивними (сфера господарської діяльності, компетенція службової особи, стан контролю за дотриманням вимог бюджетного законодавства тощо) та суб’єктивними (мета та мотив злочину, психологічні та соціальні особливості злочинця) факторами. Дії службових осіб можуть складатися з різних прийомів і операцій, спрямованих на підготовку, безпосереднє вчинення і приховування злочину. Їх зміст залежить від особливостей бюджетних коштів як предмета злочину.

Способи злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства, класифікуються в залежності від виду предмета злочинного посягання – бюджетних коштів (наявні чи планові) – з урахуванням форми діяння (дія або бездіяльність), характеру і засобів впливу на бюджетні кошти (з використанням касових операцій, безготівкових розрахунків, розрахунків векселями, взаємозаліків, шляхом видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку), форми порушення законодавства про бюджетну систему України.

Типові способи протидії розслідуванню злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства: а) знищення, приховування або фальсифікація документів, що відображають операції з бюджетними коштами (71,8 %); б) здійснення “тиску” на свідків злочинних дій (51,8 %); в) втручання у процес розслідування корумпованих представників органів державної влади (30,9 %); г) використання корумпованих працівників правоохоронних органів для протидії розслідуванню (25,5 %); ґ) протиправні дії стосовно слідчого або інших осіб, які беруть участь у розслідуванні (співробітників оперативних підрозділів, експертів тощо) (14,5 %); д) утворення негативної суспільної думки щодо процесу розслідування (11,8 %).

Специфіка застосування певних способів протидії розслідуванню обумовлена, перш за все, службовим становищем суб’єктів, що її здійснюють, та наявністю корумпованих зв’язків.

Типові сліди злочинів До них належать наслідки бюджетних злочинів – зміни в документах та образи у пам’яті очевидців. Документи, які можуть містити сліди бюджетних злочинів, класифіковано на окремі групи в залежності від характеру і значення для справи наявної в них інформації. Особи-очевидці порушення бюджетного законодавства також поділено на окремі категорії у залежності від їхнього місця роботи, посади, а також дружніх або родинних зв’язків із винною особою. Встановлено основні криміналістичні ознаки порушень бюджетного законодавства у вигляді описання фактів, які є результатами зміни об’єктивної дійсності внаслідок вчинення злочину.

До первинного матеріалу про злочин, передбачений статтею 210 КК, доцільно включати: а) документ, який містить привід до порушення кримінальної справи; б) основні документи, якими підтверджуються порушення бюджетного законодавства, а також визначаються службові обов’язки осіб, котрі можуть бути причетними до злочину; в) письмові пояснення запідозрених службових осіб; г) письмові пояснення осіб, які можуть повідомити відомості про обставини протиправних дій; ґ) акт ревізії та додатки до нього.

У свою чергу, первинний матеріал про злочин, передбачений статтею 211 КК, має містити: а) нормативно-правові або розпорядчі акти, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (додатковий предмет злочину); б) рішення компетентного органу про невідповідність нормативно-правового або розпорядчого акту вимогам чинного бюджетного законодавства; в) документи, на підставі яких визнається незаконність нормативно-правового або розпорядчого акта; г) документи, що визначають посадовий статус службової особи, котра підписала нормативно-правовий (розпорядчий) акт, яким змінюються доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку; ґ) письмові пояснення службових осіб, запідозрених у вчиненні злочину; д) письмові пояснення очевидців протиправних дій.

Значна частина діяльності слідчого, прокурора, органу дізнання до прийняття рішення про порушення кримінальної справи спрямована на оцінку інформації, яка міститься у матеріалах ревізії.

Організаційно-підготовчі заходи початкового етапу розслідування бюджетних злочинів: а) вивчення нормативно-правового матеріалу, що регулює склад, структуру і порядок формування та виконання бюджетів, порядок видання нормативно-правових і розпорядчих актів у бюджетній сфері, а також відповідної учбової та наукової літератури; б) ознайомлення зі специфікою фінансової, господарської, нормотворчої діяльності державного органу, підприємства, установи чи організації, його структурою, особливостями ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності; в) збір даних про особистість службової особи, яка вчинила протиправні дії з бюджетними коштами; г) організація заходів щодо забезпечення збереження документів, які мають значення для справи; ґ) організація взаємодії зі співробітниками оперативно-розшукових підрозділів; д) залучення осіб, які володіють спеціальними знаннями, та використання їхньої допомоги у розслідуванні.

Типові слідчі ситуації.

Перша слідчаситуаці я має місце, коли кримінальна справа порушується на основі інформації про злочин, що міститься у матеріалах, зібраних співробітниками оперативних підрозділів. Ця ситуація є найбільш сприятливою для розслідування, оскільки характеризується досить значним обсягом інформації про обставини злочину.

Друга слідча ситуація – кримінальна справа порушується на основі інформації про злочин, що міститься у матеріалах ревізії (перевірки), проведеної контролюючим органом, – характеризується меншим обсягом інформації щодо ознак злочину, що пояснюється неучастю у його виявленні та документуванні працівників правоохоронних органів.

Третя слідча ситуація характеризується тим, що кримінальна справа порушується на основі матеріалів, зібраних прокурором під час проведення перевірки законності виданих службовою особою нормативно-правових чи розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку.

Четверта слідча ситуація (кримінальна справа порушується на основі інформації, одержаної при розслідуванні іншого злочину) відрізняється від визначених вище можливістю використання процесуальних засобів до порушення кримінальної справи за ознаками бюджетного злочину та фактору раптовості.

Особливості виїмки, огляду та вивчення документів. Існує класифікація документів, що виступають основними джерелами доказів у справах про злочини, пов’язані з порушеннями бюджетного законодавства, та вказано їх місцезнаходження. Класифікація включає в себе: а) нормативно-правові акти, які визначають правила формування, розподілу і використання бюджетних коштів; б) планові документи, якими визначаються підстави надання, обсяг, розподіл та цільове призначення бюджетних коштів; в) документи, що визначають посадове становище, компетенцію службової особи, яка є суб’єктом злочину; г) документи, що визначають організаційно-правовий статус та джерела фінансування підприємства, де було вчинено злочин; ґ) документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності; д) документи, що свідчать про укладання певних договорів, та є підставами для їхньої оплати; е) казначейські (банківські) документи; є) документи, які складаються при розрахунках із застосуванням казначейських векселів; ж) чорнові записи та неофіційне листування службових осіб, що мають значення для кримінальної справи; з) нормативно-правові або розпорядчі акти, що змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, видані службовою особою або затверджені її наказом; и) документи, пов’язані з прийняттям та реєстрацією нормативно-правових або розпорядчих актів; і) інші документи.

На підготовчому етапі рекомендується: розподіляти документи за процесуальною формою їх використання як доказів; компонувати їх за характером інформації; ознайомлюватися зі спеціальними питаннями; підготовлювати технічні засоби, необхідні для виявлення підробок; запрошувати обізнаних осіб для участі в огляді тощо.

Особливості тактики допиту підозрюваних (обвинувачених) і свідків. Допит відіграє суттєву роль у розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства. На основі існуючих наукових розробок, узагальнення кримінальних справ, анкетування слідчих і співробітників оперативних підрозділів сформульовано рекомендації щодо підготовки до допиту, використання тактичних прийомів його проведення у залежності від ситуації. Визначено такі основні конфліктні ситуації допиту: а) обвинувачений не визнає своєї участі у відповідних операціях (господарських, фінансових, управлінських, нормотворчих), при здійсненні яких вчинено злочин; б) обвинувачений не заперечує факт участі у вчиненні злочину, але вказує, що не усвідомлював протиправного характеру своїх дій; в) обвинувачений не заперечує своєї участі у здійсненні відповідних операцій, але заперечує винність у вчиненні злочину, “перекладаючи” вину на інших службових осіб; г) присутній на допиті захисник протидіє належному проведенню слідчої дії. Відповідно ситуації допиту пропонуються тактичні комбінації “встановлення участі”, “встановлення усвідомлення протиправності діяння”, “встановлення причетності”, а також рекомендації щодо попередження та подолання протидії допиту з боку захисника.

Під час допиту свідків тактичне значення має врахування їхньої залежності від винних службових осіб, а також особистої участі в операціях, пов’язаних із формуванням, розподілом, перерозподілом, використанням бюджетних коштів. За цією ознакою свідки класифікуються на такі групи: а) працівники, котрі знаходяться у прямій службовій залежності (підпорядковані службові особи, звичайні працівники і службовці); б) посадові особи та службовці вищестоящих бюджетних установ, а також кредитних установ, які надавали бюджетні кошти небюджетним підприємствам або організаціям; в) посадові особи та службовці органів державного казначейства; г) посадові особи та звичайні працівники банків; ґ) працівники контролюючих органів; д) посадові особи підприємств, установ і організацій, які одержували кошти, використані з порушеннями; е) свідки інших категорій (члени сім’ї та знайомі обвинуваченого, його сусіди тощо).

Успішне розслідування злочинних порушень бюджетного законодавства потребує особливо ретельної організації з-за досить специфічного предмету посягання та складного механізму вчинення цих злочинів. Зокрема, тут завжди виникає потреба в широкому використанні спеціальних пізнань з області бухгалтерського обліку, фінансового права та деяких інших. Без допомоги спеціалістів слідчий просто не в змозі зібрати достатньо доказів і дати їм кваліфіковану оцінку. Це обумовлено складністю розуміння особливостей порядку використання бюджетних коштів та документального оформлення операцій з ними, недосконалістю бюджетного законодавства.

Спеціальні знання слідчий може використовувати як у процесуальних, так і в непроцесуальних формах, а саме у вигляді: а) отримання консультацій з різних питань; б) проведення ревізії; в) залучення спеціаліста для участі в проведенні окремих слідчих дій; в) проведення експертиз (криміналістичних (почеркознавчої,технічної експертизи документів),також бухгалтерської,товарознавчої,інженерно-технічної,будівельно-технічної).