Тактика огляду трупа на місці його знаходження

Труп - центральний об'єкт на місці події.

Хід і результати його огляду відображаються в протоколі огляду місця події.

Коли ж труп оглядається не на місці події, в морзі, напри­клад, тоді складається окремий протокол окремої слідчої дії -огляду трупа.

Окремий протокол складується й тоді, коли оглядові переду­вала ексгумація трупа.

Огляд трупа може дати важливу інформацію - 1) про особу потерпілого, 2) про причини смерті, 3) спосіб її спричинення, 4) час настання смерті, 5) про механізм події.

Цей вид огляду здійснюється обов'язково за участі судового медика або лікаря іншої спеціальності.

Огляд складається з двох стадій:

а) стадія загального огляду (статична стадія);

б) стадія детального огляду (динамічна стадія).

Під час загального огляду трупа у статичному стані фіксуються:

- стать трупа;

- орієнтовно - вік;

- будова тіла;

- поза трупа;

- положення (розміщення) на місці події відносно певних постійних орієнтирів;

- зовнішні ознаки (живіт, статеві органи, задній прохід тощо);

- довжина трупа;

- стан шкіри (особливі прикмети: рубці, татуювання);

- стан одягу (співвідносно з позою трупа);

- можливі знаряддя спричинення смерті, наближено час настання смерті;

- інші предмети, що є поруч із трупом;

- предмети, виявлені в одязі трупа тощо.

Після загального огляду тіло переносять в інше місце і огля­дається ложе трупа (місце, де лежав труп), попередньо обведене крейдою або позначене іншим способом.

Детальний (динамічний) огляд супроводжується роздяган­ням трупа, яке відбувається у певній послідовності.

Головною метою цієї стадії огляду є відшукання всіх особли­востей на тілі трупа, ушкоджень і трупних явищ.

Якщо особа трупа загиблого невідома, особливості фіксу­ються з максимальною ретельністю, зокрема - родимки, будова зубного апарату тощо.

Такий труп описується за методом «словесного портрета», дактилоскопується і, в разі потреби, після надання обличчю трупа зажиттєвого вигляду («туалет трупа») фотографується за правилами сигналетичного знімання.

Щодо ушкоджень обов'язково зазначається:

- їх розташування, локалізація;

- якщо це бсзспірпо - характер ушкоджень (наприклад, руб­лена, колота, колото-різана тощо рана);

- розміри ушкоджень;

- зовнішній вигляд.

Виявляються й описуються також усі трупні явища:

- температура трупа;

- закоцюблення;

- висихання;

- трупні плями;

- гнилісні процеси.

Незалежно від проведення сигналетичного знімання, до по­чатку огляду і під час огляду труп фотографують за правилами фотографування трупа. Бажано використовувати кольорові фотоматеріали.

 

Тактика слідчого огляду живої особи (освідування)

Освідування (огляд живих осіб). Цей різновид слідчого огляду провадиться з метою виявлен­ня на тілі живої людини слідів злочину, особливих прикмет та інших ознак,'які можуть свідчити про зв'язок цієї особи з роз­слідуваною подією.

Освідування має дві принципові відмінності від інших видів слідчого огляду.

По-перше, для його проведення слідчий виносить спеціаль­ну постанову. Ця постанова обов'язкова для виконання особою, щодо якої її складено.

По-друге, якщо освідування проводиться щодо особи іншої зі слідчим статі й супроводжується оголенням огляданого, слід­чий не буде присутнім в огляді; такий доручається іншому слід­чому однієї з огляданим статі або лікареві, зі слів якого слідчий потім складає протокол.

Зрозуміло, що понятими також запрошуються особи тієї ж статі, що й оглядини.

Слідчий у протоколі вказує, що його складено зі слів лікаря, який проводив огляд, а поняті засвідчують підписами достовір­ність протоколу.

Отже, в такому випадку взагалі відсутня основна ознака слідчого огляду - дослідження об'єкта особисто слідчим.

Освідуванню можуть бути піддані підозрювані, потерпілі, свідки.

Конкретними завданнями освідування є:

- чи є на тілі огляданого особливі прикмети, які саме і де;

- чи є на тілі певні ушкодження, які й де;

- чи є на тілі або одязі огляданої особи часточки тих чи інших речовин, що їх він міг винести з місця події або принести на нього;

- чи є на тілі або одязі ознаки, що свідчать про його професію;

- чи відповідають пошкодження на одязі огляданого ушко­дженням на його тілі тощо.

Освідування як різновид слідчого огляду треба відмежовува­ти від судово-медичного огляду як різновиду судово-медичної експертизи.

Слідче освідування не вимагає спеціальних знань.

У його ході встановлюються ознаки вчинення злочину (на­приклад, травми, отриманої під час боротьби з потерпілим, що за­хищався й чинив нападникові опір), які дозволятимуть ідентифі­кувати особу (шрами, родимі плями, татуювання), встановити факт перебування особи у певному місці (наявність у волоссі або у вушних раковинах підозрюваного частинок тиньку або фарби, що потрапили туди, тоді, коли той робив лаз у стіні.

Утім, слідчим оглядом не може встановлюватися, напри­клад, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, що є в огляданого, оскільки це компетенція лікаря - спеціаліста у сфері судової медицини.

Ці та інші спеціальні питанння вирішуються саме під час су­дово-медичного огляду - про причини та давність спричинення тілесних ушкоджень, про їхню тяжкість, про вроджені або набу­ті анатомічні чи фізичні аномалії тощо.

Освідування проводиться слідчим у певній послідовності: спершу оглядаються ділянки тіла, не закриті одягом, потім одяг, а після цього - решта ділянок тіла.

 

Огляд предметів і документів

Слідчий огляд предметів

Огляд предметів має місце тоді, коли вони виявляються не під час огляду місця події, а під час проведення інших слідчих чи процесуальних дій.

Перша згадка про виявлені предмети, які, ймовірно, мають значення для розслідуваної справи, робиться у відповідному протоколі конкретної слідчої дії: обшуку, виїмки, допиту (коли предмети пред'являються допитуваною особою) тощо.

У цих протоколах зазначаються лише загальні ознаки цих предметів, без їх детального опису, бо це - завдання іншої слід­чої дії - слідчого огляду, інакше матиме місце поєднання в одній двох самостійних слідчих дій, що є недопустимим.

Про огляд об'єктів, зокрема предметів, під час огляду місця події вже йшлося; виникає потреба зупинитись па особливос­тях огляду предметів у межах самостійної слідчої дії - різнови­ду слідчого огляду - огляду предметів.

Огляд предметів починається з вивчення їхнього загального вигляду.

У ході огляду з'ясовується й фіксується:

- найменування предмета;

- призначення предмета, у разі потреби - правила користу­вання ним;

- зовнішній вигляд;

- розміри в усіх вимірах;

- матеріал, із якого виготовлено предмет;

- особливості предмета;

- дефекти предмета, упаковка тощо;

- ознаки, що вказують на зв'язок предмета із розслідуваною подією.

Під час огляду предмета (предметів) слідчий повинен зосе­редити свої зусилля на відшуканні тих слідів і ознак, які згодом можуть стати об'єктами експертного дослідження, і строго до­тримуватися правил поводження з предметами, щоб забезпечи­ти їхню цілісність і доказову силу.

Оглядані предмети фотографуються, а в разі потреби може бути складена схема із зазначенням слідів, що є на ньому.

Огляд документів

Огляд документів має своїм завданням виявлення й фіксацію таких їхніх ознак, які надають документам значення або речових доказів, або власне документів - у такому разі увага зосереджу­сться, крім іншого, на встановленні викладеної в них інформації про обставини й факти, що мають значення для справи.

Іншими словами, огляд залежить від того, чи буде документ мати у справі значення речового доказу, чи матиме значення до­кумента.

Коли документ буде власне документом як джерелом дока­зів, тоді слідчого цікавить лише його зміст і до справи він може не долучатися (наприклад, бухгалтерська книга із записом, що мас значення для розслідування справи).

У такому разі в протоколі, після загального описання доку­мента, відображаються обставини, що мають значення для справи.

Загальне описання - це:

- що являє собою документ, якого оглядають;

- у кого і де він зберігався;

- походження документа, від кого він надійшов або як опи­нився у справі.

Якщо документ має значення речового доказу, він цікавить слідчого сам собою цілком і є незамінним.

Під час опису документа - речового доказу з'ясовуються й описуються:

- найменування документа;

- призначення;

- ([юрма;

- зовнішній вигляд;

- всі наявні реквізити;

- ознаки підроблення (якщо такі є).

У ході огляду використовуються необхідні технічні засоби, допомога спеціалістів.

У будь-якому випадку документ фотографується.

Документи - речові докази необхідно долучити до справи.

Документи недопустимо підшивати, робити на них певні за­мітки, додаткові перегини.

Зазвичай документ вкладається в конверт, дещо більший за розміром, який своїм вільним краєм підшивається до справи.