ТОП 10:

Поняття і завдання техніко-криміналістичного дослідження документів



Під час техніко-криміналістичного дослідження письмових документів вирішуються дві групи завдань:

• ідентифікаційні;

• діагностичні (неідентифікаційні).

До неідентифікаційних відносять:

- встановлення відносної та абсолютної давності виконання документа;

- встановлення місця виготовлення документа;

- встановлення спільного походження різних документів;

- визначення умов зберігання документів;

 

- встановлення факту і способу підроблення або видозмі­нення документа;

- відновлення пошкодженого тексту документа або самого матеріалу документа;

- підсилення слабковидимих, виявлення невидимих і прихо­ваних записів, а також закреслених, залитих, заклеєних, по­шкоджених або спалених документів;

- установлення матеріалів письма або друку (наприклад, чи виконано запис пастою, що є в конкретному стрижні ручки);

- встановлення способу виготовлення документа;

- встановлення способу виконання в документі окремих його реквізитів тощо.

До ідентифікаційних завдань можна віднести:

- ідентифікація цілого документа за його частинами;

- ідентифікація штампів, печаток за їх відсотками;

- ідентифікація друкарської машинки за текстом;

- ідентифікація виконавця машинописного тексту;

- встановлення конкретних друкарських апаратів і засобів виконання всього документа або певні його реквізити;

- встановлення групової належності матеріалу, яким зробле­но запис (марки олівця, джерела походження паперу, інших ма­теріалів написаного)та ін.

Отже, техніко-криміналістичне дослідження документів проводиться з метою встановлення:

- справжності документів,

- установлення часу, способу і засобів їх виготовлення;

- виявлення ознак повного або часткового підроблення документів;

- невидимих і слабко видимих записів;

- відновлення змісту пошкоджених, спалених документів тощо.

Безпосередніми об'єктами техніко-криміналістичного до­слідження документів є:

- рукописні тексти і машинописні тексти; -документи, виготовлені поліграфічним способом, їхні

фрагменти, зокрема: бланки документів, цінні папери, грошові білети тощо;

- знаряддя письма: олівці, кулькові ручки, ручки-пера, фло­мастери тощо, друкарські машинки, принтери; печатки, штампи;

- матеріали документів (папір, картон тощо; чорнила, друкарська і штемпельна фарба; стрічки для друкарських ма­шинок, картриджі для принтерів, копіювальний папір; клеї; покрівельні палітурні матеріали тощо);

- засоби для підроблення документів: витравлювальні, зми­вальні матеріали та ін.

 

23. Типові способи і ознаки підробки відбитків печаток (штампів)

Документ свідчить про факти щодо розслідуваної події та про причетність до неї завдяки своїй формі, матеріалу, способу відображення містимої в ньому інформації та її змістом, а також спеціальними посвідчувальними підписами і знаками - відбит­ками печаток і штампів.

Печатка - це прилад із рельєфним зображенням знаків, інст­румент для нанесення слідів (позначок) на матеріальних об'єктах.

Відображення печатки на документі називається відбитком (відтиском).

Печатки поділяються на:

- гербові;

- прості.

Гербові мають у центрі малюнок герба держави, а по колу -назву відомства та установи, якій належить печатка.

Прості містять лише назву відомства, установи, приватної фірми тощо, а також певний рисунок, номер, текст, що свідчить про призначення печаток («для пакетів», «склад № 1» тощо).

За формою зовнішнього вигляду печатки бувають:

- круглими,

- овальними,

- трикутними,

- багатокутними,

- іншої форми.

Чотирикутні та прямокутні печатки називають штампами, їх відбитки розміщують у лівому верхньому куті документа.

Штампи не мають рисунка герба.

За цільовим призначенням і матеріалом виготовлення печат­ки поділяються на:

- каучукові,

- гумові,

- синтетичні,

- металеві.

Перші три види застосовують для нанесення забарвлених плоских відбитків.

Металеві - для нанесення як забарвлених, так і рельєфних відбитків, що формуються матеріалом документа.

Рельєфні відбитки наносяться на паспорт, важливі юридичні документи, грамоти - у вигляді зліпків печаток, що прикріплю­ються до документів, свинцевих і поліетиленових пломб, які на­вішуються на сховища тощо.

Металеві печатки, що застосовуються для нанесення забарв­лених (не рельєфних) плоских відбитків, називаються нумера­торами.

Неметалеві печатки для нанесення відбитків - кліше.

Відбитки, нанесені печатками фабричного виготовлення, мають ознаки, знання яких дає змогу встановлювати підробле­ні відбитки.

Це такі ознаки:

• геометричні форми ліній рамок (коло, овал, трикутник);

• лінії рамок мають однакову товщину;

• літери відбитка відповідають стандарту друкарського шриф­ту; штрихи літер прямі, овали не заокруглені, є відсічки;

• контури літер - рівні, а їх відбиток не має розпливу барв­ника;

• вертикальне розташування літер є суворо перпендикуляр­ним по лінії рядка;

• радіальний нахил - однаковий, тобто осі літер відбитка перетинаються в однім пункті - центрі круга;

• інтервали між літерами і рядками є однаковими;

• зміст відбитка мусить указувати на власника печатки, не мати помилок, суперечностей тощо.

Основні способи підроблення печаток і штампів:

- рисування (малювання) відбитка печатки (штампа) на до­кументі;

- копіювання справжнього відбитка на підробний документ (вологе або через копіювальний папір);

- отримання відбитка за допомоги підробленого кліше.

Є декілька способів виготовлення підробних кліше:

- вирізуванням (із цупких матеріалів);

- гравіруванням, набором, витравлюванням;

- фотомеханічним способом,

- за допомогою друкарських шрифтів тощо;

- отримання відбитка за допомоги сторонніх предметів, які зовні схожі з печатками (штампами), але мають інше призна­чення (значки, монети тощо);

- монтажем букв і цифр;

- із справжніх печаток;

- ксероксами.

Рисування відбитка печатки на документах застосовується не часто, переважно в разі переклеювання фотознімка на пас­порті, правах водія, військовому квитку тощо.

Ознаки:

- дорисовуючи печатки, злочинець намагається правильно виконати коло рамки, тому іноді на документі можна побачити ямку (прокол) від голки ніжки циркуля;

- літери не мають відповідного радіального нахилу, інтервали між ними не однакові, а форма не відповідає друкарському шрифту;

- наявність нерівномірного розподілу барвника у штрихах відбитка;

- різна конфігурація тих самих знаків;

- злами штрихів і нерівномірності за шириною;

- мають місце спотворення малюнка окремих букв та їхніх елементів, подвоєння деяких штрихів;

- характерною є нерадіальність розміщення знаків у тексті, виконаному по колу круглої печатки.

Рельєфні відбитки на вклеєному знімку наносять тисненням шариковою (кульковою) ручкою, іноді голкою - тож під час дослідження будуть спостерігатися відповідні ознаки такого підроблення.

Копіювання:

-через копіювальний папір із подальшим обведенням штрихів барвником. Спостерігаються залишки барвника копію­вального паперу;

- вологе копіювання - з використанням проміжного кліше, коли використовують зволожений фотопапір, липку стрічку тощо.

Перекопійований відбиток характеризується слабким за­барвленням, розпливами і нечіткими краями перекопійованих штрихів.

Окрім цього, в місці контакту зволоженого кліше з папером документа можуть спостерігатися мікрочастинки матеріалу проміжного кліше та зміни люмінесценції паперу в ультра­фіолетовому промінні; візуально будуть спостерігатися від­мінна матовість і забрудненість.

Отримання відбитку за допомоги підробленого кліше:

- ознаки підроблення відбитків, нанесених із вирізаних клі­ше (гуми, лінолеуму, дерева): літери не мають стандартної фор­ми, штрихи - нерівні, засічки - відсутні, овали - кутасті, а з'єд­нувальні штрихи - перерізані;

- за використання набірних кліше: літери відповідають друкарському шрифту, але їх вертикальне розташування, інтер­вали, лінія рядка можуть бути зміненими;

- у круглих відбитках радіальний нахил літер є різним, а лінії -осі не мають єдиної точки перетинання (переважно у центрі);

- оглядаючи відбитки печаток, треба звертати увагу на роз­поділ барвника у штрихах літер: якщо відбиток нанесено з кау­чукового (синтетичного) кліше, то барвник (мастика) розподіля­ється по полю штриха рівномірно, краї штрихів рівні та не роз­пливчаті; якщо відбиток - від металевого кліше, то барвник витискається з-під площин літери і по краю штриха виникають розпливи з чіткими краями барвника, особливо коли відбиток наносять із достатньою силою, наприклад, поштовим штемпе­лем (тут можна бачити сліди тиснення, які мають ідентифіка­ційне значення на мікрорівні).

Характерними є також відсутність пробільного матеріалу, нерівні рядкові лінії, граматичні (подеколи) помилки, пору­шення правил друкарського набору.

За суттю ці ж ознаки притаманні підробленим відбиткам, ви­конаним з інших видів підроблених кліше.

Одним із способів підроблення відбитків печаток є виготов­лення печаток або штампів монтажем букв і цифр, вирізаних із справжніх печаток чи штампів, що вже не експлуатують (вияв­ляють їх порівнянням зі справжнім відбитком за особливостя­ми шрифту, розташуваннями окремих знаків і рядків між собою).

Інколи використовують справжні печатки або штампи іншої організації, але маскують їхній зміст легким прокручуванням (поворотом) печатки в момент її контакту з папером, внаслідок чого відбиток виходить розпливчастим (зтертим).

Якщо відбиток перенесено на документ за допомоги ксероко-піювального апарата або скануванням, із використанням комп'ю­тера і подальшим роздруковуванням на принтері, то зі збіль­шенням цього зображення спостерігається наявність багатьох цяток-бруднячків, елементи зображення складаються із крупинок порошку, які осипаються під час перегинань паперу (лазерний принтер) або розпливаються під час потрапляння вологи (струнні принтери), причому лінії мають ступінчастий рельєф.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.215.62.41 (0.006 с.)