Тактика проведення огляду місця події.

Тактика огляду у своїй основі має пізнавальну діяльність, яка не­рідко розглядається як своєрідна логіка огляду. До структури пізна­вальної діяльності входять такі елементи: 1) речові ознаки злочину, що потрапляють у поле зору слідчого; 2) версії про механізм розслідуваної події; 3) уявна модель цієї події; 4) виведення наслідків із даної моде­лі, тобто суджень про обставини і сліди, які повинні мати місце, якщо відтворена модель є правильною. У реалізації цього механізму одну з основних ролей відіграє аналіз обстановки місця події і слідів, вияв­лених у зв’язку з подією злочину.

Виявлений у процесі огляду об’єкт спочатку аналізується з погляду його звичайної у людському розумінні субстанції та призначення. Після цього аналіз спрямовується на встановлення у знайденому об’єкті (сліді, речовому доказі) таких ознак, які свідчать про його використання в події злочину. Цей етап аналізу дає змогу виявити зв’язки певного об’єкта з подією злочину і тим самим встановити коло обставин, що мають зна­чення для здійснення пізнання у розслідуванні. При уявному аналізі об’єктів, що проводиться під час огляду місця події, використовуються елементи фактичного аналізу, зокрема таких його методів, як вимірюван­ня, дослідження за допомогою науково-технічних засобів, порівняння. Застосування лупи, світлофільтрів, ультрафіолетових освітлювачів, за­пилюючих порошків до умовиводів уявного аналізу в багатьох випадках додає деяку кількість виявлених ознак, правильна оцінка котрих багато в чому визначає можливість розгляду знайденого як речового доказу.

Інструментом, що здійснює логічний зв’язок знайденого з діями осіб, які брали участь у злочині, та іншими доказами, виступає причинно-наслідковий зв’язок, який немов з мозаїчних фрагментів відновлює картину події. Якщо з цих позицій розглядати обставини події та складові об’єкти, пов’язані з подією злочину, то можна поба­чити, що всі вони є наслідками певних причин. Аналіз таких наслідків і є підставою для уявного сходження до причини, що їх породила, а відтак, й до встановлення шуканого.

У процесі огляду узагальнення результатів аналізу дає змогу на­громаджувати інформацію, синтезувати її за допомогою встановлення причинних зв’язків, що й слугує основою для формування уявної мо­делі події. Характер та обсяг доказової інформації обумовлюють повно­ту і обґрунтованість уявної моделі. Кожна модель події має певний ступінь правдоподібності, що зумовлено, з одного боку, наявною ін­формацією, а з другого — обставинами, які необхідно з’ ясувати для встановлення об’єктивної істини у справі. У тих випадках, коли об­ставини першої групи є більш чітко вираженими, обґрунтованість версії, що висувається щодо події злочину, буде вагомішою, а її уявна модель — більш повною. Складність висунення версій як побудови моделей картини події полягає у тому, що подібні побудови не є до­вільними процесами творчої уяви. Аналіз та оцінка доказового мате­ріалу обмежують процес моделювання, зосереджуючи мислення слід­чого на колі встановлених обставин і визначенні їх можливого при­чинного співвідношення.

Найбільше значення з точки зору пізнавальної ролі моделей, що конструюються в процесі огляду місця події, має те, що їх виникнення і згасання (розпад) відбуваються у міру виявлення та оцінки доказової інформації. Тому вони є не тільки динамічними (рухомими), а й таки­ми, що знову виникають і розпадаються залежно від обґрунтованості компонентів моделі, які визначають врешті-решт її надійність. Деякі автори (В. І. Попов) відносять процеси, пов’язані зі створенням моде­лей, до поняття психологічного пошуку — «силует, що пливе», як свого роду уявне усвідомлення слідчим (кінофільмування) цих подій, що створює перманентну модель події злочину.

Місце події, як правило, є відображенням певної події злочину. Саме в цьому сенсі місце події являє собою фрагмент об’єктивно іс­нуючої події, де зафіксовано її окремі сторони. Певною мірою воно містить інформацію про подію злочину, виражену в зміні обстановки, слідах перебування злочинців, слідах їх дій, намірів та інших даних.

Велике значення мають вилучені у процесі огляду місця події мікрооб’єкти — дрібні частки скла, обривки волосся, волокна органіч­ного та неорганічного походження тощо. Такі об’єкти можуть бути виявлені на одязі жертв, що контактували зі злочинцями, або на інших контактних поверхнях. Мікрооб’єкти мають вилучатися і пакуватися з додержанням особливих правил у спеціальні пакети, дуже обережно, можливо, за участю спеціаліста.

У процесі огляду досить широко використовуються науково-технічні засоби із слідчої валізи. У разі потреби можуть застосовуватися інші науково-технічні засоби, необхідні для попереднього дослідження плям, що нагадують кров, прочитання за допомогою світлофільтрів текстів, що погано розрізняються або є малопомітними, та ін.

Поряд з технічними засобами із слідчої валізи можуть бути залу­чені мобільні лабораторії, обладнані комплектами криміналістичних засобів більш широкого профілю.

Речові докази вилучаються з місця події в різні способи відповідно до їх специфіки із застосуванням різних технічних засобів. Так, для вилучення твердих об’ єктів застосовуються склорізи, викрутки, ста­мески; для вилучення рідких речовин — шприци, піпетки, пробірки; газоподібні речовини (запахові сліди) вилучаються за допомогою шприців, скляних посудин з герметичними кришками тощо.

У випадках, коли деякі сліди (рук, взуття, знарядь злому) немож­ливо вилучити, вони копіюються. Для виготовлення копій використо­вуються дактилоскопічні плівки, полімерні пасти, гіпс, пластилін та інші матеріали.

Під час застосування науково-технічних засобів у процесі огляду місця події, а також при вивченні слідів або речових доказів слідчий може залучити спеціаліста-криміналіста, який надасть допомогу у ви­рішенні питань, пов’ язаних з аналізом слідів (визначення розміру взуття, якою рукою залишено слід, у якій галузі виробництва викорис­товуються знайдені під час огляду інструменти та ін.). Такі відомості є вихідними для висунення окремих і загальних версій, що визначають напрям розслідування, пошук осіб, які вчинили злочин, можливості проведення різних експертних досліджень. Припущення і висновки, зроблені спеціалістом, не вносяться до протоколу, вони є орієнтуючи­ми для формування слідчих версій і роботи слідчого на місці події.

Місце події та його матеріальна обстановка є відображенням на­слідків певного злочину. Місце вчинення злочину — найбагатше дже­рело відомостей. У більшості випадків розкриття злочинів цілком за­лежить від того, чи повною мірою використано це джерело, але воно не завжди однаково відображає подію злочину.

Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна уявити ситуації, коли подія злочину: 1) має дійсне відображення; 2) не має повного відображення; 3) не знаходить свого явного відображення; 4) має фальшиве відобра­ження. Ці ситуації вимагають відповідної інтерпретації:

1) якщо подія злочину має дійсне відображення, у слідчого немає сумнівів щодо характеру події та осіб, причетних до неї. Достатній обсяг інформації дозволяє припустити дійсність події. Проте на першо­му етапі розслідування (яким часто є огляд місця події) нерідко важко вирішити, які об’ єкти слід оглядати;

2) якщо подія злочину не має повного відображення, завдання слід­чого полягає у відновленні повної картини події, що відбулася. Непо­внота відображення може мати різний ступінь. Якщо відображення настільки неповне, що не передає змін середовища, на основі яких можна судити про відображений об’єкт, тоді його неповнота є істотною. Виникнення неповного відображення пов’язано з такими моментами: а) у процесі вчинення злочину подія повністю не відобразилася на місці події; б) після вчинення злочину змінились об’єкти огляду — сліди та речові докази;

3) якщо подія злочину не знаходить свого явного відображення, можна передбачити, що: а) знищено дані на місці події (зміни в сере­довищі зникли, і акт їх виділення став неможливим; разом з тим знищення інформації на місці події (слідів та речових доказів) характери­зується виникненням іншої інформації — слідів їх знищення); б) події у цьому місці не було;

4) якщо подія злочину має фальшиве відображення, виникає ситу­ація відбиття не події злочину, а іншої події, тобто при інсценуванні. У цих випадках необхідно звернути увагу на так звані негативні об­ставини, які несуть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображен­ням вони нібито є, а про інсценування злочину.

Кожній із названих ситуацій огляду місця події відповідає найдо­цільніша система тактичних прийомів, яка має достатньо загальний характер. Подальша диференціація тактичних прийомів зумовлена типовими ознаками злочину та його індивідуальними особливостями. Огляд місця події також має власну специфіку відповідно до різних видів злочинів, способів їх вчинення та приховування.

Система тактичних прийомів при дійсному відображенні події злочину охоплює:

1) зіставлення первісних даних і обстановки місця події з метою виявлення слідів злочину;

2) аналіз окремих слідів на місці події;

3) моделювання події, що відбулася.

Система тактичних прийомів при неповному відображенні по­дії злочину включає такі прийоми:

1) аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування;

2) використання уявної реконструкції окремих елементів події;

3) моделювання з метою відтворення події, яка відбулася;

4) зіставлення модельованої події і реальної картини місця події.

Така система використовується у разі, коли на місці події виявлено окремі предмети чи сліди злочину і механізм події недостатньо виражений. Огляд місця події при неповному відображенні події злочину необхідно розпочинати з аналізу окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об’єкти, які мають значення у справі, встановити зв’язки між окремими слідами та їх можливе місцезнаходження.

Інша система тактичних прийомів використовується у тих випад­ках, коли подія злочину не знаходить свого явного відображення. Система тактичних прийомів при відсутності явного відображен­ня події злочину охоплює такі прийоми:

1) зіставлення первісних даних з інформацією місця події;

2) залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин;

3) аналіз ознак знищення слідів;

4) аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення зі встанов­леними фактами.

Заслуговує на увагу використання системи тактичних прийомів при фальшивому відображенні події злочину. Така система повинна бути спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і наслідку, — про інсценування злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення:

1) інформації місця події з традиційним, природним перебігом події;

2) інформації місця події з типовими аналогами;

3) слідів (предметів) з довідковими даними;

4) слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою;

5) даних місця події з доказами, точно встановленими у справі.

Фальшиве відображення події злочину може бути встановлено шляхом зіставлення інформації місця події з традиційним, природним перебігом події. Це визначається уявленням слідчого про її закономір­ний розвиток.