Особливості розслідування вбивства новонародженої дитини.

У широкому розумінні дітовбивством може іути визнане навмисне чи необережне позбавлення життя дитини різного віку і будь-якою особою. Однак у кримінальному праві цей термін слід розуміти у вужчому значенні, а саме: навмисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів чи відразу ж після них (ст. 117 КК України). Таке розуміння терміна «дітовбивство» у кримінальному праві і судовій медицині є загальновизнаним, і саме в цьому значенні він вживається в даній статті.

Саме поняття «вбивство» нерозривно пов'язане з життям і смертю людини, тому без з'ясування змісту поняття життя і смерті не можна говорити і про визначення вбивства[1]. Досить важливою видається можливість достовірного визначення початку і кінця життя, тому що від цього в цілому ряді випадків залежить правильність розмежування різних видів злочинів (наприклад, дітовбивство і кримінальний аборт), а також злочинного і незлочинного (зокрема, констатація смерті й узяття органів у донора).

Установлення початку і кінця життя людини належить до компетенції медичної науки. Питання це досить складне, оскільки і народження і смерть являють собою не одномиттєві акти, а визначені процеси[2]. Значення встановлення точного моменту народження і смерті має не тільки медичний характер, але і правовий, тому що із зазначеними моментами пов'язано багато правових наслідків, у тому числі і кримінально-правових.

Вивчені нами понад 40 кримінальних справ про дітовбивства за період з 1975 р. дотепер дали можливість припустити, що вихідна слідчо-оперативна ситуація по розглянутій категорії справ на початковий момент перевірки інформації може виглядати так.

Ситуація перша — є повідомлення або заява про зникнення в жінки вагітності чи новонародженої дитини. Повідомлення і заяви про зникнення в жінки вагітності чи немовляти, як правило, потребують попередньої перевірки. Зникнення вагітності може пояснюватися тим, що жінці зроблено аборт у лікарняних умовах або немовля, яке зникло, передано матір'ю на виховання в будинок дитини та ін. Якщо надійшли свідчення про зникнення в жінки вагітності, то необхідно з'ясувати, чи дійсно жінка була вагітна і на якому місяці, які причини зникнення в неї вагітності (аборт, пологи). У тому випадку, коли в заяві чи повідомленні є відомості про зникнення дитини, слід установити: а) чи дійсно зникла новонароджена дитина, за яких обставин, і яка його доля; б) наскільки обгрунтовані припущення про імовірність насильницької смерті дитини.

Перевірку варто починати із з'ясування й уточнення обставин, викладених у заяві. При цьому необхідно одержати відповіді на такі запитання: 1) про яку жінку повідомляє заявник; 2) що відомо заявнику про терміни вагітності цієї жінки; 3) що він знає про обставини пологів і місцезнаходження дитини; 4) хто, крім заявника, знає про викладені ним факти. Як показало вивчення кримінальних справ про дітовбивства, значне число заявників бувають анонімними, а повідомлення дуже короткими, тобто вказується лише жінка, яка у зв'язку зі зникненням вагітності чи дитини підозрюється у дітовбивстві. Анонімний заявник може бути встановлений органами міліції оперативним шляхом.

Ситуація друга — є слідчо-оперативна інформація про зникнення останніх місяців вагітності або новонародженої дитини в конкретної жінки. У справах даної групи до первісних слідчих дій належать: 1) допит жінки, підозрюваної у вбивстві немовляти; 2) судово-медичний огляд підозрюваної; 3) обшук за місцем проживання підозрюваної й огляд передбаченого місця пологів і місця приховання трупа; 4) допит заявника й осіб, що знали про роди й обставини зникнення немовляти.

Черговість проведення зазначених початкових слідчих дій залежить від наявних у розпорядженні слідчого вихідних даних. Перед допитом жінки, підозрюваної у вбивстві немовляти, необхідно проаналізувати всі наявні матеріали, що як викривають, так і виправдовують її, продумати черговість запитань, порядок пред'явлення наявних у слідчого доказів. При допиті підозрюваної необхідно з'ясувати обставини вагітності і пологів, а також питання про долю народженої дитини[3]. Звичайно жінка, щодо якої є дані про можливе здійснення нею дітовбивства в зв'язку зі зникненням ознак вагітності і відсутністю дитини:

А. Не визнає себе винною і дає одне з наступних пояснень: 1) заперечує факт вагітності і пологів; 2) визнає вагітність, але заперечує пологи, висуваючи версію про аборт; 3) визнає народження дитини, але висуває одну з версій, відповідно до якої: дитина жива, але передана кому-небудь на виховання, підкинута та ін.; дитина народилася мертвою чи померла внаслідок «стрімких» пологів або невдало зробленої самодопомоги при пологах; дитина хоча і народилася живою, але померла від ненадання їй своєчасної і необхідної допомоги через утрату жінкою свідомості під час пологів чи внаслідок своєї нежиттєздатності тощо.

Б. Визнає себе винною у вбивстві і, як правило, повідомляє місце знаходження трупа. Відомі випадки, коли підозрювана з метою ввести слідчого в оману вказує йому не те місце, де нею дійсно захований труп. Тому доцільно відразу після згоди жінки показати місце знаходження трупа дитини (якщо воно знаходиться де-небудь поза місцем проживання) докладно допитати ЇЇ про те, в якому конкретно місці і за яких обставин був захований труп, що вона запам'ятала з прикмет навколо місця приховання трупа, хто, крім неї, знає про місце знаходження трупа та ін. Якщо жінка стверджує, що знищила труп дитини, який нібито народився мертвим, то й у такому випадку необхідно оглянути це місце[4].

Коли підозрювана, не приховуючи факту народження дитини живою, заявляє, що віддала її на виховання невідомій особі чи підкинула комусь, слідчому потрібно докладно зафіксувати обставини, за яких дитина була підкинута чи віддана на виховання (дата, місце тощо), свідчення про людину, яка взяла дитину на виховання (вік, зовнішність, одяг та ін.), про одяг дитини (колір одягу дитини, ковдри, пелюшок; чи була ковдра байковою, ватяною, який був чепчик та ін.).

Ситуація третя — до правоохоронних органів звернулася мати новонародженої дитини із заявою про смерть дитини або мати прийшла із покаянням про дітовбивство. Для- встановлення провини велике значення мають початкові слідчі дії, зокрема допит підозрюваної. Установлення провини дітовбивці, що визнала себе винною, звичайно не становить труднощів. Складніше встановити факт вбивства, коли жінка цього не визнає, висуваючи, наприклад, версії про народження дитини мертвою чи про її смерть, що настала не внаслідок її дій (бездіяльності), а з інших причин. Підозрювана нерідко висуває версію про те, що дитина народилася мертвою або померла сама незабаром після пологів; що вона не могла надати дитині допомогу, оскільки знепритомніла та ін. Походження ж тілесних ушкоджень на тілі немовляти мати іноді пояснює тим, що пологи застали її зненацька і дитина впала (так названі «стрімкі» пологи) чи що вона заподіяла їй тілесні ушкодження внаслідок самодопомоги при пологах.

Версію про народження дитини мертвою, яка найчастіше висувається підозрюваною, звичайно легко перевірити за допомогою судово-медичної експертизи трупа. Особливу складність становить перевірка версії підозрюваної, коли жінка стверджує, що під час пологів вона знепритомніла і була у тяжкому стані, внаслідок чого не могла подати дитині своєчасну допомогу, і та померла від охолодження тіла або від того, що задихнулася відразу ж після пологів тощо. Перевірити цю версію підозрюваної не завжди вдається за допомогою проведення судово-медичної експертизи. У судовій медицині не заперечують можливості знепритомлення жінки при позалікарняних пологах, що відбуваються без сторонньої допомоги, коли мають місце важкі пологи і втрачається багато крові тощо. Тому одним із способів перевірки такої версії є проведення судово-медичної експертизи підозрюваної, а також вивчення і зіставлення слідчим усіх обставин, пов'язаних безпосередньо як з пологами, так і післяродовим періодом[5].

Щоб довести вину матері, необхідно з'ясувати й оцінити приблизно наступне коло обставин: 1) чи готувалася мати до народження дитини, чи готувала вона «придане» для неї; 2) чи говорила вона кому-небудь про своє бажання чи небажання мати дитину; 3) чи приховувала вона і від кого свою вагітність, чи висловлювала бажання, щоб дитина народилася мертвою; 4) чи ставала на облік вагітних у жіночій консультації, чи користувалася декретною відпусткою; 5) чи зверталася для здійснення аборту до медичного закладу чи намагалася зробити його поза лікарнею; 6) чи відмовлялася від надання їй медичної допомоги під час пологів і чому пологи відбулися поза лікарнею; 7) хто був присутній при пологах чи і немає протиріччя між показаннями підозрюваної і цієї особи про обставини пологів, причини смерті дитини та ін.; 8) чи ховала мати труп немовляти і чим це було викликано; 9) чи є протиріччя між показаннями підозрюваної і висновком судово-медичної експертизи про народження живої дитини і причини її смерті; якщо мати висуває версію про народження мертвої дитини, необхідно установити й оцінити її ставлення до цього факту (наприклад, чи була вона цим засмучена та ін.); 10) хто був батьком дитини і як він ставився до її народження; чи знали про вагітність і пологи батьки, родичі жінки й інші особи.

З'ясування цих обставин у сукупності дає можливість установити, чи мали дії чи бездіяльність матері характер вини і чи мала вона намір позбавити дитину життя.

Зібравши докази про всі обставини, пов'язані з діями (бездіяльністю) матері і наслідками, що настали, — смертю дитини, слідчому необхідно їх ретельно проаналізувати й оцінити, щоб уникнути необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності. Слідчий повинен застерегти себе від переоцінки об'єктивної сторони на шкоду суб'єктивним ознакам. Це може призвести до так званого об'єктивного зобов'язання (наприклад, по наслідках — настання смерті дитини, в якій мати не була винною).

Ситуація четверта — виявлення трупа немовляти, коли причина смерті не встановлена. У випадках, коли підставою для порушення кримінальної справи стало виявлення трупа немовляти, до початкових слідчих дій належать: 1) огляд трупа немовляти і місця його виявлення; 2) судово-медична експертиза трупа. Тактика слідчого огляду місця події й огляду трупа досить докладно описані в криміналістичній і спеціальній літературі. Тому ми вважаємо, що висвітлення тактичних особливостей огляду трупа немовляти є темою самостійного криміналістичного дослідження.

Наукові і практичні дослідження з тематики вбивств новонародженої дитини розцінюються як недостатньо розроблені. Професори В.П.Бахін, В.Е.Коновалова, В.Ю.Шепітько, В.П.Колмаков, Ю.П.Аленін і деякі інші автори ставили проблему розкриття вбивств дитини в найбільш широкому аспекті. Однак проблемам розроблення криміналістичної характеристики цього виду вбивств увага приділялася вкрай недостатньо. Метою даної статті є початок наукового розроблення взаємодії слідчих і оперативно-розшукових установ щодо спільних дій при розробленні поняття «криміналістична характеристика вбивств.