Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Вихідні типові слідчі ситуації, версії, тактичні завдання при розслідуванні нападів з корисливих мотивівСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Поняттям "нападу з корисливих спонукань" у криміналістиці позначається самостійна група злочинів, що підпадають при кваліфікації під ряд статей КК. До їхнього числа ставляться: 1) бандитські напади, чинені з корисливих спонукань; 2) грабежі, з'єднані з насильством; 3) розбій. Розрізняючись по кримінально-правовій кваліфікації, ці злочини в той же час мають ряд істотних рис, що визначають їхню криміналістичну однорідність, а також подібність методик розкриття. Загальним для всіх названих злочинів є спосіб їхнього здійснення - напад. Із суб'єктивної сторони розглянуті злочини припускають наявність прямого наміру й корисливої мети. Таким чином, для злочинів, що входять у цю групу, характерно те, що вони відбуваються: 1) шляхом нападу, з'єднаного з насильством або реальною погрозою його застосування; 2) у зв'язку із заволодінням державним, суспільним або особистим майном; 3)у відношенні двох безпосередніх об'єктів: а) здоров'я й життя осіб, подвергшихся нападу; б) речей, предметів, цінних паперів, коштів, що є державної, суспільної або особистою власністю громадян. Напади відбуваються з метою: - заволодіння коштами й товарно-матеріальними цінностями (промисловими товарами, вин-горілочними виробами, наркотичними речовинами, продукцією сільськогосподарських підприємств і т.д.); - заволодіння зброєю; - заволодіння транспортними й іншими технічними засобами; -утримання захопленого майна й приховання слідів вчиненого: - запобігання затримки й кримінальної відповідальності. Грабежі та розбої є тяжкими злочинами, покарання за які передбачені статтями 186, 187 КК України. Грабіж чи розбійницький напад характеризується певною слідчою ситуацією, а також особливостями, що дозволяє сформулювати типові основні напрями розслідування, тобто визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Прийнявши рішення про порушення кримінальної справи за ознаками статей 186 або 187 КК України, слідчий дає ретельну процесуально-криміналістичну оцінку наявної початкової інформації. Наявність необхідних відомостей про злочин, осіб, які вчинили напад, місце їх перебування, товарну цінність і значущість викраденого, місця приховання і збування забезпечує не тільки слідчу і судову перспективу, а й дозволяє визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів1. Назвімо системи цих дій та заходів, залежно від можливих типових слідчих ситуацій па початковому етапі розслідування грабежів і розбоїв. Перша ситуація - злочинця затримано на місці злочину або негайно після його вчинення: - затримання; - особистий обшук і допит підозрюваного; - огляд місця події; - допит потерпілого та його освідування; - обшук за місцем проживання і роботи затриманого; - огляд і пред'явлення для впізнання вилучених речей і предметів; - призначення судових експертиз; - установлення можливих очевидців події та їх допити. Друга ситуація - затримано злочинця, який збував викрадене майно: - особистий обшук і допит затриманого; - пред'явлення для впізнання потерпілому і свідкам підозрюваного (після допиту цих осіб), а також пред'явлення їм для впізнання вилучених викрадених предметів і речей; - обшук за місцем проживання і роботи підозрюваного; - спостереження за підозрюваним і його оточенням; - установлення очевидців у місцях збуту викраденого та їх допити. Третя ситуація - затримано особу, яка скуповувала або збувала викрадене під час грабежу чи розбою майно та якій відома інформація про злочинця, але вона відмовляється її повідомити чи заперечує це: - особистий обшук особи, що скуповувала чи збувала викрадене майно; - огляд місця затримання; - допити; - обшуки за місцем мешкання і праці затриманого (коли такі є); - пред'явлення для впізнання речей і цінностей; - накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію; - організація засідок за місцем проживання затриманого або в інших місцях; - затримання (після встановлення) злочинця, який передав або продав скуповувачеві викрадені цінності; обшуки, допити та інші первинні слідчі дії. Четверта ситуація - злочинець відомий, але він переховується, і місце його перебування невідоме: - огляд місця події; - допити потерпілих і свідків; - обшук за місцем проживання і праці злочинця; - з'ясування всіх можливих зв'язків підозрюваного, їх оперативна перевірка й подальші допити; - накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію; - огляд записників, блокнотів, телефонних довідників тощо, які належали підозрюваному та його оточенню; - затримання (після встановлення місця перебування) злочинця, допити, обшук (особистий, за місцем затримання та ін.), інші слідчі дії для його викриття. П'ята ситуація - злочинець невідомий, але щодо нього є певні відомості (ознаки зовнішності, одягу, ім'я, прізвисько, місця, де йому властиво проводити час тощо): - огляд місця події та свідків; - допити потерпілих і свідків; - переслідування «по гарячих слідах»; - перекривання можливих шляхів відходу злочинця (злочинців); - подвірно-поквартирні обходи і т. ін.; - розсилання (розповсюдження орієнтувань про прикмети злочинців); - складання суб'єктивних портретів; - використання ЗМГ, - перевірка за криміналістичними обліками. Допомогу громадськості у спосіб звернення до населення через ЗМІ використовують із метою: - виявлення очевидців грабежу чи розбою, інших свідків у справі; - встановлення особи й місця перебування особи, яка вчинила злочин (суттєве значення має опублікування або показ через ЗМІ фотографії або фоторобота злочинця); - виявлення нових доказів у справі та викраденого майна тощо. Шоста ситуація - злочинець невідомий і про нього нічого не відомо. За такої ситуації зміст комплексу слідчих і оператив-по-розшукових дій є аналогічним до попередньої ситуації, за винятком заходів, що ґрунтуються на використанні ознак зовнішності злочинця. Основні напрями: - пошук злочинця «по гарячих слідах»; - проведення подвірно-поквартирного обходу з метою виявлення інформації про злочинців і пошуку очевидців (свідків); - пошук викраденого майна; - пошук злочинців за аналогічним способом учинення злочинів (метод MOS); - перевірка й використання інших обліків інформаційних центрів; - максимальна активізація негласної оперативної роботи і перевірка підконтрольного контингенту тощо. Ось перелік обліків, за якими доцільно проводити перевірку в ході розслідування та здійснення пошукових заходів: Криміналістично-пошукові: - злочинів, за способами їх учинення (MOS); - викраденої, загубленої, вилученої, добровільно зданої нарізної зброї; - стріляних куль і гільз, виявлених на місцях нерозкритих злочинів; - слідів рук, вилучених із місць нерозкритих злочинів; - слідів знарядь зламу та інструментів (у справах про грабежі та розбої, пов'язані з проникненням у житло або інше приміщення способом зламу). Оперативно-довідкові: -про осіб, що обвинувачувались у вчиненні злочину, відносно яких застосовувалося взяття під варту; - осіб, що засуджувалися судом за вчинення злочинів; - осіб, які перебувають у розшуку; - осіб, що вчинили злочин, але були звільнені від покарання; - про викрадені та не знайдені номерні вироби, предмети антикваріату, автотранспортні засоби (за цим обліком підлягає обовязковій перевірці майно, вилучене від підозрюваного, але таке, що не належить потерпілому, оскільки злочинець міг вчиняти й раніше інші злочини, майно могло бути набуто злочинним способом іншими особами і залишено на зберігання тощо). У справах про грабежі та розбійницькі напади, особливо за двох останніх ситуацій є можливим проведення таких пошукових заходів: - запровадження оперативного плану «Перехоплення» з метою блокування автошляхів і магістралей у випадках, коли злочинці могли використовувати автотранспорт; - блокування вокзалів, аеропортів, автостанцій тощо; - організація засідок у місцях імовірної появи злочинців; - запровадження додаткових патрульних нарядів на маршрутах можливого руху злочинців; - організація активного пошуку, зокрема з використанням службово-розшукової собаки на прилеглій до місця події території з метою виявлення злочинців, що там переховуються, викинутого чи схованого майна або інших предметів, виявлення стоянки автотранспорту злочинців. У справах про грабежі чи розбійницькі напади слідчий уже на початковому етапі розслідування зазвичай має певну інформацію про обставини виявленого злочину, а часто і про осіб, які його вчинили. Ця інформація надходить слідчому, принаймі, з заяви потерпілих тощо. Оцінюючи цю інформацію і результати первинної перевірки, слідчий має можливість уже на початковому етапі розпочати конструювання й перевірку версій і планування розслідування. Планування розслідування грабежів і розбійницьких нападів здійснюється з урахуванням даних, одержаних у результаті проведення перевіркових заходів. Особливістю планування є врахування слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування. Процес планування розслідування проходить за такими етапами: -вивчення вихідної (початково наявної) інформації; - аналіз установлених і визначення інших обставин, що підлягають з'ясуванню; - побудова перевірочних слідчих і оперативних версій; - визначення тактичних і оперативних заходів щодо перевірки відповідних версій. На початковому етапі розслідування у справах про грабіж чи розбійницький напад можна побудувати такі загальні типові версії: • мав місце грабіж чи розбійницький напад за обставин, повідомлених заявником (ним частіше за все буває потерпілий); • подія, про яку повідомляє заявник, мала місце, але було вчинено інший злочин (бандитизм, замах на вбивство, хуліганство); • грабіж або розбійницький напад учинено, але не за тих обставин, про які повідомляє заявник (він або свідомо, або внаслідок добросовісної помилки спотворює правду); • злочину не було, повідомлення неправдиве; • грабежу чи розбою не було, має місце інсценування цього злочину. Відносно кожної загальної версії конструюються окремі версії щодо окремих обставин справи. Так, стосовно особи злочинця можуть будуватися такі типові окремі версії: • злочин учинено відомою конкретною особою; • злочин учинено безпосереднім збувачем викраденого або певною особою з його оточення; • злочин учинено особою, раніше судимою за аналогічні або інші злочини; • злочин учинено неповнолітніми, що перебувають на обліку в органах внутрішніх справ за майнові та корисливо-насильницькі злочини, а також за викрадення автотранспорту; • злочин учинено особами, раніше не судимими, але такими, що неодноразово вчиняли ще не розкриті грабежі і розбійницькі напади аналогічним способом; • злочин учинено особами, які тривалий час ніде не працюють, зловживають спиртними напоями; • злочин учинено «гастролерами»; • злочин учинено особами за «наводкою». У випадках, коли злочинець відомий, перед слідчим стоїть завдання перевірити його причетність до вчинення злочину. У цьому разі необхідно ретельно перевірити версію щодо повідомлення потерпілим неправдивої інформації та інсценування грабежу чи розбійницького нападу. Крім того, у плані необхідно передбачити заходи, спрямовані на перевірку алібі підозрюваного. Коли ж злочинця затримано на місці злочину, передусім слід передбачити, як уже зазначалося, такі заходи, як допит потерпілого, огляд місця події, огляд одягу підозрюваного, допит очевидців та інших осіб. Перевірка версій і планування розслідування грабежів чи розбоїв, коли злочинець не є відомим потерпілому, має свої особливості. У цих випадках необхідно перевірити версії про осіб, які могли вчинити грабіж чи розбійницький напад. У такій ситуації слідчий повинен якомога ефективніше використати можливості оперативно-розшуко-вих органів. Причому перевірка версій має здійснюватися за допомоги передбачених у плані конкретних слідчих дій та опе-ративпо-розшукових заходів. Необхідно чітко оцінити наявні докази та іншу інформацію, а саме: - проаналізувати показання потерпілих, свідків та інших осіб; - перевірити за картотекою наявність нерозкритих грабежів чи розбоїв у районі чи населеному пункті, виявити можливих «гастролерів»; - за даними криміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук, куль, гільз, зброї, автотранспорту, якщо вони використовувались у вчиненні злочину. Цей комплекс заходів, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили напад, може бути розширеним з урахуванням слідчої ситуації, на що вже вказувалось, і конкретних обставин. Плануючи затримання злочинців із речовими доказами, якщо це відомо слідчому, варто передбачити: - розміщення оперативних працівників, які беруть участь у затриманні, з урахуванням усіх можливих обставин опору з боку злочинців; - питання щодо часу і моменту операції; - можливі способи фіксації злочинних дій; - способи належного процесуального затримання.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; просмотров: 213; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.118.24.176 (0.008 с.) |