Типові слідчі ситуації, версії і тактичні завдання при розслідуванні злочинів проти довкілля.

Необхідно враховувати, що ці злочини вважаються закінченими з моменту забруднення водойм, водних джерел та підземних вод неочищеними та незнешкодженими стічними водами, викидами та відходами промислових, сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств, установ, організацій за умови, що це забруднення створювало реальну можливість заподіяння шкоди здоров'ю людей або сільськогосподарському виробництву чи рибним запасам. Аналогічно вирішується питання щодо випадків забруднення атмосферного повітря шкідливими для здоров'я людей відходами промислового виробництва.

Під час розслідування необхідним є знання стандартів якості навколишнього природного середовища. Екологічні стандарти встановлюють гранично допустимі нормативи шкідливого антропогенного впливу на навколишнє середовище, перевищення яких створює загрозу збереженню оптимальних умов існування людини та її зовнішнього оточення.

Встановлено нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в атмосфері, водоймах, ґрунті; ступені шкідливих фізичних впливів на атмосферне повітря, шуму, вібрації, інших хімічних, фізичних, біологічних факторів; нормативи гранично допустимого навантаження (ГДН) на природне середовище, що використовується в сільськогосподарських, рекреаційних цілях, та нормативи санітарно-захисного характеру.

Виробничо-господарські стандарти покликані лімітувати параметри виробничо-господарської діяльності певного об'єкта з метою екологічного захисту зовнішнього середовища. До них належать нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин і шкідливих фізичних, хімічних, біологічних впливів, а також, технологічні, містобудівельні, рекреаційні та інші нормативи господарської діяльності. Слід враховувати, що ГДВ визначаються на рівні, при якому викиди забруднюючих речовин від конкретного джерела не призведуть до перевищення ГДК, встановлених в цьому районі.

Існує система показників, за допомогою яких оцінюється антропогенний вплив — вплив забруднювальних речовин на навколишнє середовище.

Основними з них є гранично допустима концентрація (ГДК), гранично допустимий викид або скид (ГДВ, ГДС) та гранично допустиме навантаження (ГДН).

Гранично допустима концентрація — максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об'єму або маси природного ресурсу (повітря, води, фунту), яка практично не впливає на здоров'я людини.

Гранично допустимий викид (скид) — маса (об'єм) забруднювальних речовин, розсіювання яких у природних умовах конкретного джерела забруднення з урахуванням рівня загального фонового забруднення в сукупності з іншими джерелами забруднення не створює за межами санітарно-захисної зони перевищення допустимих рівнів забруднення.

Гранично допустиме навантаження (несуча ємність екосистеми) — сукупність окремих впливів, які або не впливають на якість навколишнього середовища, або змінюють її в допустимих межах, тобто не руйнують екосистему і не викликають для неї несприятливих наслідків.

Усі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину поділяються на чотири класи (приклади в дужках можуть бути неправильними в вєду їх можливої нечинності):

I — надзвичайно небезпечні (нікель, ртуть);

II — високонебезпечні (сірководень, діоксид азоту);

III — помірно небезпечні (сажа, цемент);

IV — малонебезпечні (бензин, фенол).

У разі необхідності слідчий проводить перевірочні дії шляхом відібрання пояснень від окремих громадян або посадових осіб, витребування документів. За відсутності ознак складу екологічних злочинів вирішується питання про притягнення винних осіб до адміністративної або іншої відповідальності.

У процесі планування слідства необхідно з'ясувати обставини, що підлягають зясуванню. Стосовно розслідування екологічних злочинів такими обставинами є:

1) який об'єкт зазнав забруднення (ділянка землі, водоймище тощо);

2) в чому саме виявилось забруднення;

3) які наслідки сталися в результаті порушення правил скидання неочищених і незнешкоджених стічних вод, викидів чи відходів у водоймище або шкідливих відходів виробництва в атмосферу, забруднення моря шкідливими речовинами;

4) які матеріальні збитки заподіяні внаслідок цього;

5) чи містить дане порушення ознаки складу злочину або правопорушення, що тягне відповідальність за статтями КпАП;

6) місцезнаходження безпосереднього джерела забруднення, характер його діяльності та технології виробництва;

7) час викиду відходів і виявлення його наслідків;

8) які екологічні правила порушені;

9) хто винний у їх порушенні;

10) мотиви порушень, якими керувались винні особи;

11) які умови сприяли порушенню екологічних правил.

У процесі висунення слідчих версій і планування розслідування по цій категорії справ, необхідно враховувати типові вихідні дані та слідчі ситуації.

При висуванні слідчих версій і плануванні розслідування треба враховувати такі ситуації: а) екологоспонтанні — одноразові екологічні порушення; б) екологодинамічні — постійно діючі забруднення довкілля; в) екологопрогностичні (латентні) — ситуації, коли шкідливі наслідки забруднень тільки прогнозуються та їх можна запобігти (М. В. Салтевський).

У криміналістичній літературі названі ситуації розглядаються з позицій механізму їх утворення, впливу на екологічне середовище. Щодо цього екологоспонтанна слідча ситуація являє собою раптовий одноразовий вплив забруднюючих речовин на живу та неживу природу. Такі ситуації мають характер катастроф, які на початковому етапі розслідування не дозволяють з’ ясувати їхню причину. Як правило, ці ситуації найчастіше виникають внаслідок порушень правил експлуатації технічних об’ єктів, незнання параметрів їхньої роботи та відсутності необхідного контролю за їхньою діяльністю.

Дії слідчого у цій ситуації зводяться до вирішення таких завдань: а) встановлення місця і часу катастрофи; б) встановлення її наслідків;

в) встановлення причин катастрофи; г) встановлення рівня забруднення і жертв останнього; ґ) вживання профілактичних заходів.

Іншим видом ситуацій при розслідуванні злочинів проти довкілля є екологодинамічна ситуація, котра характеризується двома ознаками: а) динамічністю як безперервним надходженням забруднюючих речовин; б) відносною сталістю забруднюючих речовин, які виділяються. Типовою для такого роду ситуацій є атмосфера в районах металургійних і хімічних підприємств, нафтопромислів і нафтопереробних підприємств, місцях складування хімікатів, необхідних для сільськогосподарських робіт.

Такі ситуації з повільнотекучих переростають у критичні, коли порушуються стандартні допуски та викиди або скидання небезпечні для існування людей, тварин, рослинних насаджень.

Дії слідчого при виявленні забруднення довкілля, які пов’ язані з екологодинамічною ситуацією, зводяться до такого: 1) встановлюється факт забруднення; 2) проводяться перевірочні дії відносно початку та закінчення забруднення; 3) встановлюється територія забруднення; 4) з’ ясовуються наслідки забруднення щодо атмосфери, вплив на людей (ступінь отруєння); 5) встановлюються матеріальні збитки, заподіяні забрудненням довкілля. За наявності даних, що дають підставу для порушення кримінальної справи, остання порушується та проводяться невідкладні слідчі дії.

Третя ситуація іменується екологопрогностичною. її сутність полягає у тому, що вона має прихований характер і не має явних ознак забруднення довкілля. Разом з тим характер виробництва, як і можливих викидів, дає підстави для прогнозування можливих шкідливих наслідків. Рівень забруднення непомітно підвищується, доки не переросте в ситуацію катастрофи. Примітним в екологопрогностичних ситуаціях є те, що сама можливість настання катастрофічних наслідків нерідко закладена в планах підготовки і здійснення будівництва заводів, інших будівель, де очисні споруди майже не передбачені або в процесі будівництва і експлуатації недостатньо виконують свої функції, що й призводить до тяжких наслідків. Тому при плануванні подібних споруд необхідно прогнозувати можливі наслідки і вчасно їх попереджати. Ознаки екологопрогностичної ситуації можуть виражатися в окремих порушеннях, які не спричиняють забруднення довкілля. Однак такі порушення, що мають характер виробництва, можуть при їхньому повторенні викликати тяжкі, іноді катастрофічні наслідки. Останнє вимагає профілактики несприятливих наслідків.

Типовими є ситуації, коли до правоохоронних органів надходять факти про порушення правил охорони навколишнього середовища: 1) від відповідних служб екологічного контролю або 2) обґрунтовані заяви від громадян, організацій, установ тощо. У першому випадку органи екологічного контролю нерідко мають дані про факти порушень та їх наслідки, що зафіксовані за допомогою приладів, а також документально, під час відомчого розслідування. У подібних випадках слідчий висуває версії щодо конкретного об'єкта — джерела забруднення і особи, відповідальної за дотримання відповідних правил; причин порушень, які були припущені; механізму події, його наслідків. Для даної ситуації характерний такий комплекс слідчих дій: огляд місця події, огляд очисних споруд, огляд документів, допит свідків, призначення судових експертиз, допит потерпілих, допит обвинувачених, відтворення обстановки і обставин події (слідчий експеримент і перевірка показань на місці).

У другій ситуації сутність події та її наслідки не завжди очевидні. У цьому випадку висуваються версії про сам характер події, її наслідки, причинний зв'язок між ними (наприклад, чи мало місце забруднення води, атмосферного повітря, чи порушені норми викиду відходів). При цьому важливого значення набувають перевірочні дії слідчого, що складаються з витребування документів (від службових осіб відповідних об'єктів — можливих джерел забруднення, органів екологічного контролю та ін.), а також з відібрання пояснень у відповідних осіб.

Можуть розроблятися і перевірятися такі версії:

♦ про можливі піднриємства-забруднювачі;

♦ за видами роботи, з якою пов'язано забруднення;

♦ за характером і природою забруднювача;

♦ за колом осіб, винних у злочинному викиді, та ролі кожного у вчиненому злочині;

♦ про безпосередню технологічну причину викиду шкідливих речовин;

♦ про час порушення правил.

З метою перевірки цих версій проводяться такі заходи: вивчаються повідомлення про факти аварійного викиду забруднених стічних вод підприємствами; в ході обстеження підприємств вилучаються зразки для наступного призначення експертиз і порівняння вилучених зразків з речовинами заб руднювачами, вилученими з місця події; під час допиту) з'ясовуються особливості забруднення, характер їх розповсюдження, в який бік віяв вітер тощо; досліджуються матеріали, що є в органах санітарно-епідемічиої станції; призначаються необхідні експертизи; проводяться допити.

Під час перевірки версії про винну особу злочинного забруднення необхідно впевнитись в тому, що в той час, коли були допущені порушення правил, дана особа виконувала обов'язки, пов'язані з експлуатацією очисної споруди, зберіганням чи знищенням шкідливих речовин. У даному випадку слідчий зобов'язаний виявити обставини, що сприяли скоєнню злочинів, і вжити заходів щодо їх усунення.

Перша ситуація. Надходить заяву або повідомлення в правоохоронні органи про шкідливі наслідки екологічних, причиною яких, ймовірно, послужило порушення екологічних норм. Ця інформація може чинити: не від органів державного екологічного контролю, адміністрацій підприємств, посадових осіб, з виступів по телебаченню і радіо, листів окремих громадян, публікацій преси. Як правило, в таких випадках повідомляли про конкретні наслідки, наприклад про загибель риби в водоймах, злакових рослин на певних полях, масову загибель тварин, хворобливому стані людей. При цьому даних про джерело, причину і характер забруднення в отриманій інформації часто не міститься.

Друга ситуація. Слідчий або прокурор отримав від органу екологічного контролю матеріали, які встановлюють факт і винуватця забруднення. Задокументувавши дану подію, орган вважає за необхідне поставити питання про кримінальну відповідальності винних в силу серйозності шкідливих наслідків.

У першій ситуації слідчий чи орган дізнання проводить наступні перевірочні дії: бере пояснення від посадових осіб та окремих громадян; перевіряє достовірність поступила інформації; встановлює джерело, характер забруднення і наступили шкідливі наслідки; витребує додаткові документи від органу екологічного контролю * (3), а саме:

повідомлення про порушення законодавства природоохоронного;

протокол за фактом порушення законодавства природоохоронного;

пояснення які причетні до події осіб та його очевидців;

висновок фахівців, що містить характеристику порушення, розрахунки збитку, причини та умови, які сприяли настання цієї події;

протоколи раніше проведених перевірок, копії відомчих інструкцій, наказів або витягів з них, що стосуються допущеного порушення;

акти аналізу проб лабораторних досліджень води, повітря, грунтів та інших об'єктів екологічних.

Вирішуючи питання про порушення кримінальної справи, або слідчий орган дізнання знайомиться і з документами, що регламентують діяльність з охорони навколишнього середовища на господарських об'єктах, зокрема з екологічним паспортом підприємства; актами контролю за газоочисними і пилоуловлювальні установками; інструкцією зі складання звітів про охорону повітря і води та відповідними ГОСТами, що визначають обсяг і склад виробничих відходів і регламентують фонову концентрацію забруднюючих речовин.

Вивчивши вищевказані документи і переконавшись в тому, що інформація про екологічний порушення достовірна, слідчий з урахуванням місцевих умов, особливостей того, що сталося і на основі типових версій висуває версії конкретні. Стосовно до забруднення вод можна навести такі типові версією:

· несприятливі зміни гідрологічних умов (вміст кисню у воді, температура, витрата води);

· попадання у водоймище отрутохімікатів з полів;

· виникнення інфекційних захворювань риби, викликали її загибелі;

· забруднення водоймища незнешкодженою господарських об'єктів стічними водами;

· забруднення токсичними речовинами, що потрапили у воду під час вантажно-розвантажувальних роботах і при транспортуванні.

Практикою підтверджується, що безпосередньою причиною забруднення вод і загибелі їхніх мешканців є одна з перерахованих версій. У міру отримання криміналістично значимої інформації коло версій звужується.