Особливості розслідування хабарництва.

Приводами до порушення кримінальної справи про хабарництво є звичайно отримувані слідчими органами письмові чи усні повідомлення про вчинений злочин, чи такий, що готується, явка з повинною, статті, замітки і листи, опубліковані в друкованих ЗМІ, а також дані про вчинений злочин, безпосередньо виявлені органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом.

Повідомлення про вчинене хабарництво чи таке, що готується, можуть надходити також і від учасників злочину, інших осіб, що були очевидцями передання хабарів чи знають про це від третіх осіб; службових осіб, яким пропонувався хабар; від органів дізнання, які виконали необхідні оперативно-розшукові заходи з метою виявлення злочину, і осіб (особи), що його вчинили.

Попередня перевірка матеріалів. До неї звертаються в тих випадках, коли в матеріалах хоч і містяться дані, що вказують на можливий злочин, але їх недостатньо для порушення кримінальної справи. Попередня перевірка повинна проводитися в максимально стислий термін.

Ця діяльність може здійснюватися викликом заявника для уточнення і повнішого висвітлення обставин, викладених у заяві, для з'ясування, чи виконано ту дію (дії), за яку (які) мали місце давання та одержання хабара, чи мали місце які-небудь відступ-лення від звичайного порядку виконання таких дій і т. д.

Виклик інших осіб для одержання пояснень можливий лише у випадках, коли без цього неможливо вирішити питання про порушення кримінальної справи. Тим паче не слід викликати для одержання пояснень тих, на кого лягає підозра в одержанні чи посередництві в данні хабара.

Іноді доцільно вдатися до проведення ревізій і відомчих перевірок. Однак захоплюватися перевірочними діями не можна: хабарництво можна успішно розкрити, лише використовуючи весь арсенал процесуальних засобів виявлення і закріплення доказів, які є у слідчого тільки після порушення кримінальної справи.

Проаналізувавши наведене, можна резюмувати, що незалежно від початкових слідчих ситуацій перевірочні дії та початок розслідування здійснюються з урахуванням того, що:

1) заява може бути наклепницькою, і тоді гласна її перевірка може скомпрометувати службову особу;

2) у випадку достовірності викладених у заяві фактів така перевірка може насторожити винних і пов'язаних із ними осіб, шо негативно вплине на результати розслідування.

Програма первинних слідчих дій передбачає таке.

Затримання з речовим доказом - ефективний засіб викриття хабарників. Здебільшого воно виконується за всебічно перевіреною заявою конкретної особи, щодо якої має місце вимагання хабара.

Для викриття хабарників можуть використовуватися судово-оперативне фотографування, кінознімання, відео- та аудіо-запис, оперативпо-розшукові можливості органів дізнання. Затриманню має передувати ретельне, детальне підготування цієї слідчої дії.

Момент затримання на місці злочину визначається конкретними обставинами справи. Воно проводиться в момент давання і одержання хабара або відразу після його вручення. Затримання повинно бути виконане так, щоб хабарник не зміг звільнитися від предмета хабара, що є найважливішим речовим доказом.

Допити. Безпосередньо після затримання необхідно допитати хабарника, який унаслідок затримання його на місці злочину деморалізований і часто зразу ж визнає свою вину в учиненні злочину.

На початковій стадії розслідування така слідча дія часто буває найбільш ефективним засобом викриття підозрюваних у вчиненні злочину. Найкращий результат досягається тоді, коли забезпечується раптовість допиту і підозрювані не встигають до нього підготуватися.

Під час допиту підозрюваного варто використовувати докази про хабарництво, що вже наявні в первинних матеріалах.

У процесі допиту доцільно також установити характер взаємин допитуваного з іншими підозрюваними. Це дозволить вибрати найбільш ефективну тактику подальшого розслідування.

Якщо кримінальну справу порушено за заявою, то однією з первинних слідчих дій є допит заявника. Він проводиться з метою уточнення обставин, викладених у заяві. Зокрема, у заявника необхідно з'ясувати:

- звідкіля йому відомо про передавання хабара посадовій особі (був присутній при цьому, знає зі слів інших осіб і т. д.);

- якщо він був присутній у момент передачі хабара, то за яких обставин це відбувалося (де і як розташовувалися учасники злочину, про що говорили між собою і т. д.);

- за що передавався хабар, чи зробив що-небудь хабарник в інтересах хабародавця;

- що було передано як хабар (гроші, коштовні речі та ін.);

- чи мали предмети, що передавались як хабар, індивідуальні ознаки;

- в яких документах можна знайти сліди дії чи бездіяльності службової особи, вчиненої за хабар;

- чи відомі допитуваній особі інші випадки хабарництва.

У процесі допиту заявника доцільно скласти схему того місця, де передавався хабар. Потім необхідно виконати огляд цього місця. Збіг основних орієнтирів на ньому і на схемі буде об'єктивним підтвердженням обґрунтованості зробленої заяви.

Якщо є очевидці злочину, їх теж необхідно допитати на початку розслідування. Основна увага приділяється з'ясуванню обставин передавання й одержання хабара (де давався хабар, що було предметом хабара, як поводилися учасники злочину, хто при цьому був присутній і т. д.).

Обшуки. Особистий обшук та обшук за місцем проживання співучасників хабарництва, а також у робочому кабінеті службової особи - хабарника проводиться з метою виявлення і вилучення предметів хабара, документів, що свідчать про підготування злочину, цінностей, нажитих злочинним способом.

У більшості випадків особистий обшук та обшук приміщень здійснюють одночасно. Особливу увагу варто звертати на листування, поштові квитанції, записники, номери телефонів, що підтверджують зв'язок співучасників хабарництва, а також свідчать про дії службової особи, обумовлені одержанням хабара чи такі, що характеризують особу обвинуваченого.

Іноді у ході обшуку можна знайти не сам предмет хабара, а лише його пакування (чи його частину). Зневажати такими знахідками не варто. На пакуванні може зберегтися запис, що вказує, кому належить предмет, хто його передав. У разі виявлення в хабародавця і хабарника частин пакувального матеріалу, в який було загорнуто предмет хабара, за допомоги криміналістичної експертизи можна встановити, що вони були частинами цілого. Залежно від характеру хабара і ймовірного пакування варто спробувати за допомоги фахівця-криміналіста знайти на них пальцеві відбитки хабародавця.

Коли має місце виявлення у хабарника грошей, їх необхідно сфотографувати, порахувати, зафіксувати номера купюр, а також наявні на них індивідуальні ознаки (розриви, помарки і т. ін.). Точний опис грошей має велике значення особливо тоді, коли хабародавець визнає себе винним. Його показання про суму, купюри і про їхні індивідуальні ознаки, відповідні результати огляду грошей, виявлених у ході обшуку в хабарника, виступатимуть важливими доказами вчиненого злочину.

Коли виявляють документи, що пояснюють чи якось пов'язані з діяльністю обшукуваної службової особи, їх необхідно вилучити і ретельно дослідити, щоб з'ясувати, яких питань вони стосуються і хто зацікавлений у їх вирішенні.

За наявності до того достатніх підстав обшукові підлягають особи, в яких учасники злочину могли сховати предмет хабара, цінності, нажиті злочинним шляхом, документи.

Огляди. Предмет хабара підлягає огляду. У ході цієї слідчої дії фіксуються всі дані, що характеризують його індивідуальні ознаки і вартість.

Вилучаються й оглядаються документи, що засвідчують виконання хабарником відповідних дій в інтересах хабаро-давця.

Насамперед вивчаються документи, що встановлюють:

1) незаконність виконаної службової дії чи незаконність стримування від її виконання;

2) правомірність виконання службовою особою в інтересах хабародавця яких-небудь дій чи правомірність стримування від виконання таких дій;

3) факти неправильного проходження документів по канцелярії, відділам, службам і т. д.;

4) підробленість (фіктивність) документів;

5) обставини, що сприяли хабарництву.

З огляду на те, що хабар може бути дано за прискорення якої-небудь законної дії, у процесі огляду документа доцільно відразу ж перевіряти, чи не було зроблено дозволу на вирішення цього питання позачергово. З цією метою звертають увагу на дату надходження документа, установлюють час, що минув од моменту його надходження до моменту вирішення питання, і, нарешті, порівнюють цей термін з термінами вирішення та оформлення аналогічних питань щодо інших громадян. Усякі відступи від установленого порядку проходження й оформлення виконаної службової дії повинні бути зафіксовані для подальшої перевірки.

Не можна відмовлятися від огляду місця передавання хабара. Фіксація в протоколі огляду докладних даних про місце, де передавався хабар, буде корисною для перевірки показань причетних до нього осіб.

Для розслідування наявного вимагання хабара розробляється тактична операція, що є комплексом слідчих та оперативних дій:

- допит заявника про індивідуальні ознаки предмета хабара;

- затримання особи, підозрюваної в хабарництві з переданими їй грошима або цінностями;

- обшук цієї особи та обшук на місці передання хабара;

- огляд виявлених під час провадження цих дій предметів хабара, документів, що можуть мати стосунок до справи;

- відповідні оперативно-розшукові заходи, особливо з урахуванням того, що під час затримання підозрюваний може заявити про те, що:

- мав намір повідомити про факт дання хабара, однак не встиг цього зробити;

- не помітив, хто і як залишив у нього предмети, що проходять у справі як хабар (коли вони виявилися на столі серед паперів, у відкритій шухляді столу тощо).

Власне, для таких ситуацій, з метою спростування обману з боку підозрюваного, у методиці розслідування розроблено засоби, що полягають у спостереженні за тим, як особа, яка підозрюється в хабарництві, виконала обумовлені дії в інтересах хабародавця. Відповідно ж до п. 7 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право застосовувати засоби для фіксації предметів, що можуть набути доказового значення. До таких засобів фіксації, наприклад, належить фіксація номерів купюр, приготованих заявником для передання певній службовій особі як хабар.

Планування розслідування. Дані, зібрані на початковому етапі розслідування, дозволяють скласти обґрунтований і оптимальний план розслідування у справі про хабарництво.

Вихідною підставою для розроблення такого плану повинні бути обставини, що підлягають установленню.

План розслідування має передбачати встановлення, принаймні, таких найважливіших обставин:

- передавання службовій особі хабара (подію, обстановку та обставини: час, місце, спосіб, присутність третіх осіб тощо);

- мету давання хабара;

- предмет хабара та його ознаки, джерела одержання коштів для давання хабара;

- обставини, що передували переданню хабара;

- наявність вимагання або провокації хабара;

- характер стосунків між особами, причетними до хабарництва;

- вчинення службовою особою, що одержала хабар, посадової дії чи бездіяльності;

- чи немає в діях хабарників ознак інших злочинів, якщо так, то яких саме;

- чи немає в діях злочинців кваліфікуючих ознак;

- обставин, що обтяжують кримінальну відповідальність учасників злочину чи таких, які пом'якшують караність або звільняють від кримінальної відповідальності; таких, що сприяли вчиненню злочину;

- з'ясування характеру і розміру шкоди, заподіяного злочином.

Як відомо, основою планування є слідчі версії. У справах про хабарництво можуть конструюватися і перевірятися такі основні версії:

1) хабар справді мав місце за обставин, викладених у матеріалах, що слугували підставою для порушення кримінальної справи;

2) кошти, вручені службовій особі, є правомірними (повернення боргу та ін.), заява ж про хабар - результат добросовісного помиляння заявника;

3) хабар службовій особі не давався, має місце обмова, наприклад, під час відмови виконати незаконну вимогу;

4) службова особа правомірно виконала в інтересах іншої особи відповідні службові дії та не одержувала хабара.

Як уже наголошувалося, доволі часто хабарництво пов'язано з іншими злочинами, наприклад, зі службовим підробленням. Тому під час розслідування хабарництва варто перевіряти і версії про його зв'язок з іншими злочинами.

Плануючи розслідування, не можна обмежуватися дослідженням лише тих обставин, що слугували підставою для порушення кримінальної справи про хабарництво. Необхідно всіляко розширювати межі розслідування, намагатись устапопити всі епізоди злочинної діяльності. Для цього треба виявляти й перевіряти всі сигнали про інші факти хабарництва. Велику допомогу в цьому можуть надати оперативні працівники органів дізнання, представники громадськості.

У процесі планування варто постійно пам'ятати про можливі контрзаходи, що можуть бути вжиті злочинцями (знищення документів, залякування або підкуп свідків, фальсифікація доказів і т. д.). З огляду на це, не можна забувати про необхідність дотримання таємниці слідства.

До дій, що найбільше часто плануються у справах про хабарництво, відносять допити, слідчі огляди, відтворення обстановки та обставин події (слідчі експерименти, перевірка показань), пред'явлення для впізнання, призначення і проведення судових експертиз тощо.

Допит свідків. Коло осіб, що можуть бути свідками, крім тих, яких уже було допитано на початковому етапі розслідування, слідчий визначає на підставі результатів первинних слідчих дій, а також оперативно-розшукової діяльності органів дізнання. До таких осіб, крім свідків - очевидців злочину, належать працівники і відвідувачі організації, в якій ці особи зустрічалися з учасниками злочинної діяльності.

Якщо службове становище хабародавця пов'язане з розподілом матеріальних цінностей і грошей і виявлено джерело засобів для давання хабара, то доцільним допитати його співпрацівників.

У процесі допиту сусідів учасника злочину можна з'ясувати, який спосіб життя він вів, хто саме відвідував його, як давно ці люди почали приходити, чи не відомо свідкам, які розмови мали місце між ними, чи не приносили ці особи які-небудь речі чи предмети.

Про взаємини, як і про зустрічі учасників хабарництва, також доцільно допитати знайомих і родичів хабародавця і хабарника.

З огляду на те, що в багатьох випадках безпосередні відносини між учасниками цього виду злочину виникають тільки у зв'язку з фактом хабарництва, під час допиту свідків необхідно з'ясувати, які взаємини існували між цими особами до вчинення злочину і після нього. Якщо буде встановлено, що хабарник і хабародавець до давання хабара не були знайомі, то встановлення факту одиничної зустрічі між ними поза службовою обстановкою, яку обоє голослівно заперечують, слугуватиме одним з непрямих доказів хабарництва.

Допит обвинувачуваних. Допит осіб, які брали участь у злочині, якщо вони визнають себе винними в його вчиненні, дозволяє встановити факт і обставини давання та одержання хабара. У процесі допиту рекомендується докладно зафіксувати їхні показання про обставини передавання хабара, зокрема про місце і час перебігу цих дій. Крім того, необхідно зібрати докази того, що особа, яка визнала себе винною у хабарництві, була на місці давання хабара одночасно з іншими учасниками злочину. Ця обставина перевіряється допитом свідків. Точне встановлення часу передавання хабара допоможе перевірити посилання обвинувачуваних на алібі.

Якщо учасники злочину заперечують пред'явлені їм обвинувачення, викрити їх таланить лише пред'явленням ретельно перевірених доказів, що спростовують їхні доводи.

Огляд документів. Під час огляду документів та їх дослідження звертають увагу на дати, резолюції, вхідні та вихідні номери, підписи, наявність підчищень і виправлень, послідовність вирішення питань, відображених у них. Корисно провести порівняння порядку і термінів проходження матеріалів з інших аналогічних питань.

У ході дослідження документів доцільно проаналізувати діяльність службової особи до і після одержання хабара. Повна бездіяльність до одержання хабара часто змінюється активністю після його вручення. Ця встановлена за документами обставина може служити непрямим доказом вчиненого злочину.

Під час розслідування хабарництва може проводитися пред'явлення для впізнання з метою встановлення особи, якій було передано хабар (особа, що одержала хабар, посередник), якщо допитувана особа (хабародавець, свідок) не може назвати прізвище, адресу або конкретну посаду обвинуваченого. Може виникнути ситуація, коли обвинувачений, який визнав свою вину, стверджує, що може впізнати особу, яка дала йому хабар, хоча й не знає її прізвища, місця проживання чи роботи. У таких випадках доцільно провести пред'явлення для впізнання обвинуваченим хабародавця. Ця слідча дія проводиться також і для впізнання предметів, які раніше належали хабародавцеві та були виявлені в особи, що отримала хабар, або в посередника.

Відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент, перевірка показань на місці). У справах розглянутої категорії відтворення обстановки та обставин події (зокрема такий її різновид, як слідчий експеримент) найчастіше проводяться для перевірки показань очевидців передання хабара та особи, яка чула розмову про це. За допомоги таких експериментів встановлюється можливість що-небудь бачити або чути за певних обставин вчинення злочину.

Перевірка показань на місці, як різновид аналізованої слідчої дії проводиться способом виходу на зазначене допитуваним місце та його огляду. Якщо слідчий установить, що опис місця дачі хабара відповідає дійсності, це значною мірою буде свідчити про правдивість таких показань.

Крім того, ця слідча дія дасть можливість зіставити показання різних учасників хабарництва про це місце.

Перевірка показань на місці проводиться і в тих випадках, коли виникає необхідність уточнити місце передання хабара або встановити місце проживання хабарника чи посередника, якщо хабародавець може їх указати.

Призначення і виконання судових експертиз. Важливу роль у розкритті хабарництва можуть відігравати судові експертизи. Так, як уже зазначалося, на предметі хабара або його пакованні часто можна виявити сліди пальців рук, у щоденниках, зошитах, записниках - запису щодо давання-одержання хабара, на чистих аркушах блокнотів - сліди тиснення від тексту на попередній сторінці. Для дослідження зазначених слідів можуть призначатися техніко-криміналістична експертиза документів, дактилоскопічна експертиза. У тих випадках, коли хабарництво пов'язане з учиненням іншого злочину, наприклад, розкрадання, може призначатися судово-бухгалтерська або товарознавча експертиза, трасологічна експертиза щодо дослідження мікрооб'єктів, матеріалів і речовин, а іноді й комплексні експертизи.