Сучасні можливості встановлення особи невідомого потерпілого по трупу.

За наявності на місці події трупа, огляд провадиться у певній послідовності ексцентричним способом, тобто від центра місця події (трупа) і спіраллю до периферії.

Огляд трупа викопують першим для того, щоби визначити, яке знаряддя і його сліди треба шукати оглядом у поєднанні з оперативно-розшуковими засобами; який стан трупних явищ, а отже - яким, нехай поки що наближено, є час настання смерті; чи змінювалася поза трупа і чи його переміщали.

Фіксуються стать трупа, приблизний вік, будова тіла, поза (положення тіла, голови, рук і ніг), розміщення його відносно нерухомих орієнтирів, стан одягу, сліди на його поверхні, зокрема на підошвах взуття, малостійкі сліди на відкритих ділянках тіла (ворсинки, пушинки, травинки, волосинки, частинки ґрунту і т. іп. па обличчі, руках, на відкритих частинах ніг), пошкодження, сліди крові та інші сліди на одязі, ушкодження на тілі. Усі сліди на одязі й тілі початково фіксуються на верхній площині тіла, а потім, після того як труп повернули,- на нижній. Трупні явища - охолодження, закляклість, висихання, трупні плями,- фіксуються під час огляду і під час складення протоколу з точним зазначенням часу. Ретельно оглядаються ложа трупа і предмети довкола нього. З місця події вилучаються зразки ґрунту, рослинності. Фіксують температуру повітря, вологість, швидкість і напрямок вітру, оскільки ці чинники впливають на швидкість розвитку трупних явищ.

У ході огляду трупа досліджують предмети, виявлені в кишенях; із кишень вилучають мікрочастинки; описують ступінь зношення одягу, взуття, відповідність їх сезону, фізичним даним потерпілого. Зішкрябами та зрізанням нігтів вилучають піднігтевий вміст із пальців рук потерпілого.

Перевіряючи оглядом дві протилежні версії, слідчий звертає увагу на сліди, що підтверджують ту чи іншу версію, на негативні обставини, які суперечать не тільки певній версії, а й закономірностям перебігу процесів досліджуваної події, оскільки взяті за основу припущення можуть бути помилкові чи, взагалі, бути відсутніми. Перевіряючи версію про можливе самопові-шсння особи, слідчий шукає сліди ніг на місці, над яким висить (висів) труп; сліди поверхні землі на підошвах взуття; сліди одягу на стовбурі дерева, стіні, яких повинна була торкатися людина, коли закріплювала петлю; сліди від цих предметів на одязі; сліди рук на місці закріплення петлі та сліди від сторонніх речовин з цього місця на руках загиблого; наявність або відсутність підставки, на яку повинен був ставати самогубець, щоб закріпити петлю; сліди на підставці від взуття трупа; сліди вдавлювання під підставкою на м'якому грунті; сліди від петлі па місця її кріплення, на шиї трупа (странгуляційна борозна), па руках; сліди невимушених виділень тіла в нижніх частинах одягу (за вертикального положення тіла) тощо.

Особу потерпілого зазвичай установлюють через його впізнавання свідками (очевидцями події, родичами, знайомими тощо), або за документами, знайденими в одязі трупа.

Якщо оглядають невпізнаний труп, то його описують за методом словесного портрета, звертаючи увагу на прикмети елементів зовнішності, одягу, стан зубного апарату; труп дакти-лоскопіюють, виконують сигналетичне фотографування. Складають карту невпізнаного трупа, яку відсилають у відповідну картотеку невпізнаних трупів.

Перелік дій, що їх судмедексперт виконує разом із експертом НДЕКЦ стосовно виявлення та фіксації інформації, які допоможуть установленню особи загиблого:

- виконують фотознімання голови трупа в рентгенівських променях;

- встановлюють вік загиблого, довжину тіла, ступе'нь, окружність голови;

- збирають зразки волосся, крові, кісткових фрагментів зі слідами переломів, операцій, ділянки шкіри з рубцями, ушкодженнями, татуюваннями та іншими особливими прикметами;

- заповнюють карту на невпізнаний труп і направляють її до ІБУВС-МВС;

- кров та інші біологічні об'єкти направляють до біологічних відділень бюро судово-медичної експертизи для встановлення групової та індивідуальної належності потерпілого;

- якщо мають місце гнилісні процеси чи скелетування трупа, до відділення медичної криміналістики судово-медичних лабораторій направляють череп, кістки скелета та інші об'єкти для встановлення раси, статі, довжини тіла і ступень, окружності голови, слідів захворювань, травм та їхніх наслідків, професійних ознак, механізму утворення виявлених ушкоджень тощо.

Для встановлення особи потерпілого (труп, якої виявлений на місці події), пред'являється для впізнання особам, які за припущенням слідчого (оперативного співробітника), знали потерпілого за життя.

Якщо коло осіб, яким потрібно буде пред'явити труп для впізнання, невелике, то ті, хто впізнають, допитуються у звичайному порядку. Але нерідко при виявленні трупа бувають присутні невідомі особи, які можуть впізнати його. У таких випадках потрібно пред'являти труп для впізнання значній кількості людей.

Наприклад, при виявленні трупа в лісі він пред'являється мешканцям навколишніх сіл і селищ. При цьому допити тих, хто впізнає, не проводяться, але особа, яка впізнала труп, потім ретельно допитується, при цьому з'ясовуються прикмети трупа або речі, ідо стали основою для висновку про впізнання.

У практиці розслідування трапляються два основних випадки пред'явлення трупа для впізнання. Перший випадок має місце при організації пред'явлення відразу ж після огляду місця події, і слідчий часто не має можливості допитати кого-небудь щодо прикмет невідомої особи, труп якої пред'являтиметься. За таких обставин без попереднього допиту труп пред'являється мешканцям навколишніх будинків, вулиць, а також службовим особам, які спілкуються з населенням.

Другий випадок — коли на момент впізнання є дані про зникнення певної особи, допитують її близьких чи знайомих, а потім пред'являють їм труп для впізнання.

Якщо через ті чи інші причини не вдається здійснити впізнання трупа, то до його поховання слід зробити наступне:

1) звичайну фотозйомку трупа на місці події;

2) сигналітичну (впізнавальну) фотозйомку;

3) сфотографувати особливі прикмети на тілі трупа;

4) сфотографувати одяг і предмети, що знаходяться на трупі і на місці його виявлення;

5) дактилоскопіювання.

Пред'явлення трупа для впізнання слід проводити в тому одязі, що є на ньому, при необхідності цьому повинен передувати «туалет трупа», що полягає у видаленні бруду і крові з його обличчя, приведенні у звичайний вигляд зачіски. Тільки в особливих випадках, до яких слід віднести наявність значних ушкоджень на обличчі чи його зміну внаслідок довгого перебування у воді тощо, можна визнати доцільною реставрацію обличчя трупа. Для ідентифікації особи необхідно широко використовувати прикмети, що є на трупі, а для цього слід надати впізнаючому можливість оглянути обличчя трупа, а в разі необхідності — все тіло. При пред'явленні трупа для впізнання слід враховувати деякі дані психології, оскільки трапляються випадки помилкового впізнання внаслідок психологічного настроювання, самонавіювання тощо; іноді при цьому необхідна присутність судово-медичного експерта.

Якщо труп не впізнано, його відправляють до моргу. Слідчий продовжує роботу щодо встановлення осіб, які можуть впізнати труп (наведення довідок про осіб, які зникли безвісти, перевірка за даними криміналістичного обліку тощо).

У слідчий практиці нерідко виникає потреба пред'явлення для впізнання трупів за фотознімками.

Для встановлення особи вбитого нерідко пред'являються фотознімки трупа. Звичайно ці фотознімки використовуються у випадках, коли пред'явлення трупа не мало позитивних результатів і його поховали. Фотознімки можуть пред'являтися не тільки на тій території, де було виявлено труп, а й в інших місцевостях.

Слід прагнути до того, щоб фотознімки належали до того часу, коли свідок спостерігав ту чи іншу особу в зв'язку з розслідуваною подією.