Криміналістична класифікація слідів ніг людини і їх доказове значення

Сліди ніг - це наслідки різних рухів людини, пов'язані з переміщенням її тіла у просторі. Локомоційні рухи є рефлек­торним актом-иавичкою, що виникає в процесі навчання й жит­тєвого досвіду, вони існують на місці вчинення будь-якого зло­чину, але за різних причин не завжди виявляються.

Сліди ніг людини можна поділяти за різними загальними крите­ріями поділу слідів рук та інших трасологічних об'єктів. А ще

> За слідоутворювальпим об'єктом:

- сліди взуття;

- сліди босих ніг;

- сліди ніг у шкарпетках (панчохах);

- сліди ніг від взуття в калошах (рідко);

- сліди ніг у взутті, яке було на ногах (зрідка).

> За кількістю залишених слідів ніг:

- одиночний слід ноги;

- множина одиночних слідів;

- групові сліди, або «доріжка» слідів.

За слідами босих ніг і взутих у шкарпетки (панчохи) ототож­нюють людину, а за слідами взутих ніг - взуття, а вже за його допомоги - людину.

> Використовують статичні сліди, що можуть бути об'ємни­ми та поверхневими.

> Поверхневі сліди бувають забарвлені та незабарвлені.

> Забарвлені за механізмом утворення поділяються на сліди нашарування та відшарування.

> Безбарвні сліди бувають маловидимими та невидимими.

Невидимі сліди босої ноги можуть бути потові або потожи-рові, як і сліди рук.

Забарвлені сліди ніг можуть бути нанесені фарбуючою речо­виною, кров'ю як брудом та іншими рідкими (стійка крейда, борошно, пил, цемент) речовинами.

Об'ємні сліди інколи бувають комбінованими, тобто одно­часно забарвленими певною речовиною, з одночасним нашару­ванням і відшаруванням.

Звичайно, мають трасологічне значення «динамічні сліди ніг - в основному у випадках, коли ногами завдавались удари по перепоні (по тілу), мало місце волочіння людини або ковзан­ня ногами.

Сліди ніг сприяють установленню деяких важливих обста­вин, які спрощують пошук особи, що їх залишила.

За слідами можна припускати про особливості людини (її зріст, ознаки ходи); про ознаки взуття; про обставини дій (на­прям і темп руху) тощо.

За слідами босої йоги визначають:

• розмір ступні (довжину в цілому, ширину плесна, п'ятки, мостової (проміжної) частини);

• ширину і довжину кожного пальця;

• загальну форму ступні (форма сліду) залежить від підйому ступні, яка буває високою, середньою, низькою;

• загальну будову папілярних візерунків;

• наявність рефлексорних (згинальних) складок (це за суттю є загальні ознаки).

До окремих ознак слідів босої ноги відносять: співвідношен­ня розмірів пальців, їх форму, розташування відносно перед­нього краю плесни, вигин окремих пальців, наявність, форму та розташування різноманітних ушкоджень і деформації (рубців, мозолів тощо), окремі ознаки папілярних візерунків.

Якщо виявлено слід ноги в панчосі, шкарпетці, тоді загаль­ними ознаками, окрім відображених у ньому ознак самої ноги, будуть: розмір шкарпетки, тип і схема переплетення ниток, фабричні шви біля п'ятки чи носової частини.

До окремих ознак такого сліду відносять наявність і розта­шування фабричних дефектів (нерівності ниток, вузли на них); особливості зношення, кут зношення ниток на швах; наявність, форму, розміри пошкоджень, латок, вшивань; місце їх розташу­вання; число і розміщення рядків «штопок»; вшивань тощо.

У слідчій практиці найчастіше мають справу зі слідами взу­тих ніг.

Загальними ознаками підошви є:

• конструкція підошви (суцільна без каблука, з окремим каб­луком, з окремим каблуком і окремою підкладкою (підметкою);

• розмір підошви та її частин (довжина всієї підошви, під­кладки, каблука, ширина підкладної частини в найширшому місці; ширина проміжкової частини, каблука);

• форма підошви та окремих частин (носка, внутрішнього і заднього країв каблука);

• загальна характеристика поверхневої підошви та її частини (площинна, випукла, гладка, з рельєфним малюнком; вид, фор­ма, розміри малюнка);

• спосіб приєднання підошви та її частин (гвинтовий, дере­в'яно-шпильковий, прошивний, клейовий, за допомоги цвяхів);

• кількість рядків шпильок, цвяхів, гвинтів;

• наявність на підошві підківок, шипів проти ковзання, фаб­ричних клейм і позначок.

Під час носіння та ремонту взуття виникають різноманітні поверхні (під час дослідження визначаються їхні межі, форма, розміри, розташування, отвори, тріщини, косячки, їх форма, розміри, місце розташування).

За одиничними слідами (слідом ніг, взуття) поряд з іденти­фікацією об'єкта, що їх залишив, вирішують деякі питання діа­гностичного характеру. За формою сліду, за ступенем відобра­ження п'яткової (каблучної), носкової та проміжкової частин є можливим установити, чи стояла людина, чи рухалася, а якщо рухалася, то з якою відносною швидкістю (рухалася нормаль­но, швидко, бігла).

За слідом ноги можливе наближене визначення зросту лю­дини і розмір взуття, яке вона носить:

розмір ступні дорівнює 15,8% зросту дорослого чоловіка і 15,5% зросту жінки;

якщо виявлено слід взуття, то від виявленої величини відні­мають 1- 2 см (це величина підошви взуття, що перевищує на­ближену довжину ступні), а після проводять ті ж дії, що й для визначення зросту за довжиною сліду босої ноги, а про величи­ну розміру взуття свідчитиме різниця між довжиною сліду взуття і числом 1-2 см (це є характерним для метричної схеми, для якої є 13 розмірів взуття (для чоловіків від 24,5 до 30,5, для жінок - від 21,5 до 27,5), хоча є й штихмасова система (від за­гальної довжини взуття віднімають 1-2 см і ділять на штихмасу 6,67 мм або на 2/3. Наприклад, 27,5 х 6,67 або 27,5 х 2/3 - розмір взуття).

Крім того, вивчаючи одиничний (одиничні, тобто безсистем­ні, сліди взуття, слід) визначають тип, модель, особливості пі­дошви взуття, про що вже йшлося.

Як уже зазначалося, сліди ніг можуть бути одиничними і множинними.

Значна кількість слідів ніг, що пов'язані єдиним механізмом утворення та напрямом, називається «доріжкою» слідів ніг, тоб­то коли сліди утворюють систему: 1) «доріжка» слідів повинна мати не менше 20 слідів і пряму лінію ходу (напрямку руху); 2) вимірювання мають здійснюватись на місці події, а потім на панорамному масштабному знімку; 3) вимірюють усі ознаки в кожному сліді, а потім обчислюють середнє арифметичне зна­чення ознаки, що відображується у протоколі огляду місця по­дії - саме за дотримання цих правил можна отримати відносно постійні результати вимірювань ознак локомоційних рухів людини.

Елементами «доріжки» слідів ніг є:

• розмах ніг, тобто довжина кроку правої та лівої ніг;

• поперечне розміщення ніг, що відображається в ширині кроку;

• поворот ступні навколо вертикальної осі ноги, що відобра­жає кут розвороту ступнів;

• лінія ходи;

• лінія напряму ходи;

• кут кроку (лівого, правого).

Ці елементи вимірюють і визначають кількістю в сантимет­рах і градусах.

За елементами доріжки можна встановити приблизний зріст, стать особи, вік, функціональні особливості, нижні кін­цівки, професію, захворювання, аномалії рухового апарату, ви­значити як вона йшла (кроком, бігла); з багажем чи без нього тощо.

Фіксацію слідів ніг здійснюють фотографуванням, вимірю­ванням та описом, копіюванням і моделюванням, вилученням слідів разом із об'єктом - носієм сліду.

Фотографування одиночних слідів виконується масштаб­ним способом, а доріжки - панорамним у поєднанні з вимірю­вальним.

У протоколі описують після вимірювання всі загальні та окремі ознаки як одиночного, так і групового сліду («доріжки»).

Об'ємні сліди - видимі. Розповсюджені способи їх фіксації -об'ємне моделювання, тобто виготовлення зліпків, копій.

Матеріалом для виготовлення зліпків служать: гіпс, сірка, вальцмаса. Частіше за все застосовують гіпс.

Порядок фіксації об'ємного та поверхневого сліду ноги: ви­ лучити сліди запаху; сфотографувати, виміряти й описати; як­ що слід комбінований, то вилучити речовину, якою він зафар­ бований, виготовити зліпок, а якщо поверхневий - відтиски (особливо якщо слід босої ноги), способом перенесення на ко­ піювальний матеріал (дактоплівку, опалену гуму тощо) або ви­ лученням у натурі.

Об'ємні сліди на сипких матеріалах фіксують зліпками.

Гіпсові зліпки виконують заливним, насипним і комбінова­ ними способами.

Перед виготовленням зліпка заливним способом на сипкому ґрунті сліди закріплюють розчином перхлорвінілової смоли в ацетоні, розчином цукру, лаком для волосся, а потім уже виго­ товляють зліпок звичайним способом.

За насипного способу слід припудрюють гіпсом через сито, а потім засипають товстим шаром гіпсу, накривають ганчіркою і через неї змочують гіпс до затвердіння.

За комбінованого способу слід закріплюють (закривають) через припудрення гіпсом (шаром завтовшки 5 мм), потім зали­ вають рідким гіпсом, кладуть арматуру і заливають звичайним розчином гіпсу.

Техніка виготовлення гіпсового зліпка заливним способом є такою: зі сліду видаляють воду та сторонні предмети; якщо слід неглибокий, роблять загорожі металевою (картонною) стрічкою; розчин гіпсу (сметаноподібної консистенції) наносять на весь слід; кладуть арматуру (каркас), мотузку кінцями назовні та ви­ ливають залишок розчину гіпсу; через 15-20 хв. після затвердін­ ня зліпок акуратно піднімають і звільняють від ґрунту водою.

Не можна зліпок терти, щоб відділити грунт.

Потім до кінців мотузки прикріплюють бирку, на якій роблять засвідчувальний номер, і висушують зліпок.

Інколи об'ємні сліди ніг містяться під водою, видалити яку практично неможливо (калюжа, річка, став).

У цьому випадку для виготовлення зліпка виконують такі дії: якщо шар води над слідом досягає 10 см, то металевою (пласти- ковою) стрічкою огороджують слід і відсмоктують воду грушею, а потім виготовляють зліпок звичайним заливним способом.

Якщо шар води досягає 5 см, то воду можна не відсмоктува­ти, а просто в неї висипати гіпс до кінця загорожі, поклавши ар­ матуру (у воді гіпс затвердіє, і зліпок можна буде вилучити).

За шарін води понад 50-100 см розчин гіпсу треба зробити густим і через гумову трубку вилити його у слід, підводячи кі­нець трубки безпосередньо до сліду.

Об'ємні сліди на снігу фіксують звичайним способом, обов'язково попередньо зміцнивши стінку сліду (з груші або пульверизатора оббризкати поверхню сліду водою 0 °С чи бен­золом, а також охолодивши воду до 0 °С перед виготовленням гіпсового розчину.

Фотознімок сліду, його зліпок (відтиск) направляють згодом сксисртові-трасологу.

Якщо слід залишено босою ногою, то на експертизу направ­ляють і експериментальні зразки ніг запідозрених осіб.

Коли на місці події вилучено зліпки зі слідів взуття, то на експертизу направляють і взуття, вилучене у підозрюваних.

Якщо від моменту вчинення злочину минув тривалий час, то експертові треба повідомити про те, чи ремонтувалося взуття, чи воно використовувалося за призначенням, як інтенсивно тощо.