Застосування фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

Застосування фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості - гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими
державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Статтею 94 бюджетного кодексу України визначено:
1. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості використовується для визначення розподілу міжбюджетних трансфертів.
2. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість населення чи споживачів гарантованих послуг тощо.
3. Загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, розраховується на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, які встановлюються законом та іншими
нормативно-правовими актами.
4. При розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може передбачатися обсяг нерозподілених видатків, який об'єднує види видатків на ті повноваження, встановлення нормативів за якими є недоцільним.

 

Структура бюджетної системи України.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

 

Зведений бюджет: основи його формування.

1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.
2. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей, міст Києва та Севастополя.
3. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим значення.
4. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.
5. Зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.
6. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району у місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.
7. Показники бюджетів об'єднань територіальних громад, що створюються згідно із законом, включаються до відповідних зведених бюджетів.

 

Розвиток бюджетних відносин в Україні за роки незалежності.

Перший етап формування міжбюджетних відносин в Україні припадає на період розпаду Радянського союзу і проголошення незалежності України. Він характеризується виведення місцевих бюджетів зі складу держбюджету, а бюджетів місцевого самоврядування - зі складу бюджетів регіональних органів влади. В цей час почали оновлюватися інструменти міжбюджетних відносин та створюватися власна система місцевого оподаткування.

Другий етап характеризується прийняттям Закону України «Про бюджетну систему України». Цим законом було дано визначення таким поняттям як бюджет, бюджетна система, бюджетний устрій, принципи бюджетного устрою, бюджетний процес, бюджетний рік, бюджетна класифікація. Було зроблено першу спробу розмежування видатків та доходів серед рівнів бюджетної системи, запроваджено використання трансфертів, як інструмента організації міжбюджетних відносин.

Третій етап формування міжбюджетних відносин в Україні характеризується прийняттям 21 червня 2001 року Бюджетного кодексу України, який визначив нову систему міжбюджетних відносин на основі децентралізації функцій і повноважень між різними рівнями органів влади та наближення суспільних послуг до місця їх безпосереднього споживання, посилення ролі місцевого самоврядування через запровадження прозорої та стабільної системи взаємовідносин між державним та місцевими бюджетами дає можливість залучити активність територіальних громад до наповнення бюджетів і насамперед на видатки, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

На четвертому етапі відбувається подальший розвиток міжбюджетних відносин, зокрема 8 липня 2010 року був прийнятий Новий Бюджетний кодекс України. Серед основних нововведень БюджетногоКодексу слід відмітити:

- введення нових і уточнення діючих понять і термінів, що стосуються бюджетної сфери, уточнення основних функцій головних розпорядників бюджетних коштів;

- зміни в частині процедур розгляду та ухвалення Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

- добавлено нові статті щодо введення середньострокового планування та розширення сфери застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі;

- передбачено виключне спрямування надпланових доходів державного бюджету на реалізацію пріоритетних інвестиційних програм і здійснення заходів, пов’язаних із проведенням соціальних реформ, посилення фінансового контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів;

- зміни в складі доходів і видатків місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів і видатків, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансферті та ін.

За формами руху коштів взаємовідносини між бюджетами поділяються на чотири групи:
- субсидіювання;
- вилучення коштів;
- взаємні розрахунки;
- бюджетні позички.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;
Види міжбюджетних трансфертів
1. Міжбюджетні трансферти поділяються на:
1) дотацію вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує
2) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;
3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів- це обсяг коштів, що підлягають передачі до державного бюджету, якщо розрахунковий обсяг доходів перевищує розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості і коригуючих коефіцієнтів;
4) додаткові дотації.

 

 

Застосування фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості - гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими
державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Статтею 94 бюджетного кодексу України визначено:
1. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості використовується для визначення розподілу міжбюджетних трансфертів.
2. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість населення чи споживачів гарантованих послуг тощо.
3. Загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, розраховується на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, які встановлюються законом та іншими
нормативно-правовими актами.
4. При розрахунку фінансового нормативу бюджетної забезпеченості може передбачатися обсяг нерозподілених видатків, який об'єднує види видатків на ті повноваження, встановлення нормативів за якими є недоцільним.