Вплив російських засобів масової інформації на розвиток терористичної діяльності на сході України

 

У ХХІ столітті основні моделі та технології інформаційно-психологічного управління конфліктами, пропонуються представниками чотирьох основних світових цивілізацій: англо-саксонської (США, Великобританія), романо-германської (Західна Європа, насамперед – Німеччина і Франція), близькосхідної (ісламський світ) і східноазіатською (Китай, Японія, В’єтнам і т.д.). Всі ці моделі ефективно працюють в зонах конфліктів, не вступаючи у взаємні суперечності, а багато в чому і доповнюючи один одного.

У цих умовах Російська Федерація, що знаходиться на перетині інтересів англосаксонської, східно-азіатською, близькосхідної та західноєвропейської політики, у формуванні власного політичного світогляду на форми і способи вирішення сучасних конфліктів має дві можливості: або – слідувати однієї з вже існуючих моделей, або – шукати власний шлях, поєднуючи в національній політиці сильні сторони основних моделей і, по можливості, уникаючи їх недоліків.

У політичному керівництві Російської Федерації сьогодні все більш переконливо звучить думка про те, що слідування зарубіжним шаблонам для Росії неприйнятно, що тільки власна модель врегулювання конфліктів дозволить зайняти Російській Федерації гідне місце в світі, що відповідає концепції війни на сході України.

Таким чином, Росія сьогодні стоїть перед проблемою вироблення такої моделі, заснованої на національних технологіях інформаційно-психологічного впливу, елементи якої відпрацьовувалися на теренах Грузії (Південна Осетія, Абхазія), Молдови (Придністров’я), яка би знаходила міжнародне визнання.

Однак, з часів розпаду Союзу радянських соціалістичних республік Російська Федерація у перше відпрацьовує технологію інформаційно-психологічного впливу на країні зі значною чисельністю населення розвинутою промисловою та транспортною інфраструктурою, застосовуючи не тільки військовий тиск, але й і методи терористичної діяльності.

Інформаційно-комунікативна складова тероризму посилювалася у зв’язку з розвитком засобів масової інформації та комунікації. В якості комунікативного процесу тероризм може бути проаналізований за схемою: джерело повідомлення, канал передачі, аудиторія.

Проведений аналіз дозволив виділити три основних механізми передачі повідомлення з боку терористів (які були закладені в період «традиційних» засобів масової інформації і повний розвиток отримали в епоху «нових»):

- самостійне ініціювання масової комунікації (за допомогою терактів чи власних засобів масової інформації);

- орієнтація виключно на висвітлення в «традиційних» засобів масової інформації (без володіння своїми);

- комбінований підхід.

Можна з упевненістю стверджувати, що терористи використовують саме останню стратегію, домагаючись «реклами» за допомогою освітлення скоєних терактів у провідних засобів масової інформації, тим самим збуджуючи інтерес суспільства звернутися до веб-сайтам терористів.

Для найбільш ефективного здійснення комунікації необхідно виділення основних груп цільової аудиторії повідомлення. Існує значне число підгруп, практично кожній з яких в ідеалі повинно бути адресовано окреме повідомлення, передане від джерела якому довіряє дана група з найбільш впливового каналу.

Подібна градація груп цільової аудиторії на етапі «традиційних» засобів масової інформації не проводилась у зв’язку зі складністю цілеспрямованого здійснення комунікації, проте Інтернет та інші «нові» засоби масової комунікації (далі – ЗМК) дозволили добитися ефективної передачі різних повідомлень, націлених на окремі сегменти аудиторії.

Основною моделлю взаємин терористів і «традиційних» засобів масової інформації залишається «театр тероризму», суть якого полягає в тому, що теракти готуються таким чином, щоб залучити максимальну кількість освітлення. Поява каналів новин формату 24 години / 7 днів в тиждень, а також все більша їх комерціалізація, привели до ситуації постійної «гонки за сенсацією». Тероризм являє собою надзвичайно «рейтингову» тему для всіх засобів масової інформації, оскільки поєднує в собі всі необхідні драматичні елементи.

Незважаючи на подібні факти, говорити про повне «симбіозі» терористів і російських засобів масової інформації, не зовсім коректно. В силу особливостей формату подачі інформації телебачення має найбільший вплив на громадську думку, проте саме ці особливості призводять до повідомлень про тероризм використовуючи спрощену модель пояснення. У такій ситуації найменша увага приділяється тому контексту проблеми, який і спонукає терористів до застосування насильства і який вони хочуть донести до відома широкої громадськості.

Орієнтація на певну соціальну групу змушує терористів утримуватися від надмірно кривавих терактів, які можуть відібрати в них підтримку соціальної групи. Саме тому теракти груп володіють значним символізмом і, як правило, не приводили до великого числа жертв.

Одним з найважливіших наслідків освітлення тероризму є «ефект зараження», суть якого полягає в тому, що саме засоби масової інформації (в результаті своїх репортажів про теракти і терористів) сприяють поширенню тероризму. Існування даного ефекту спирається на кількісні методи, достатньо обмежені в джерельній базі.

Статистичний аналіз не має велику доказову силу, крім того, статистичні бази даних про тероризм частково ґрунтуються саме на повідомленнях засобів масової інформації, що формує певне «замкнуте коло». Однак, «ефект зараження» в певному виді існує, оскільки в будь-якому випадку терористи отримують інформацію за допомогою засобів масової інформації та можуть дізнаватися про різні події, а ці відомості так чи інакше впливають на їх поведінку.

В умовах інформаційного суспільства і сучасних засобів масової інформації одна група терористів не може не отримати відомості про діяльність іншої, тому певний рівень впливу освітлення тероризму присутня. І важливий він, на наш погляд, більш в якісному плані (факт того, що він існує), ніж в кількісному вимірі.

Тероризм на сході країни набув рис міжнародного, що відбувається внаслідок необхідності отримання необхідного рівня освітлення для залучення уваги громадськості західних країн з метою примусити її не надати тиск на уряд Російської Федерації та окремих країн Співдружності незалежних держав для зміни їхньої політики щодо того чи іншого питання. Саме розвиток засобів масової інформації дозволило терористам апелювати до зарубіжних аудиторіям і інтернаціоналізувати свої проблеми.

Розвиток комунікаційних технологій, що дозволяють здійснювати мережну взаємодію в рамках глобалізованого світу, змінює структуру простору світової політики. Вона все більш набуває мережевий вимір. Використання нових технологій, в першу чергу, Інтернету вносить мережеву складову у діяльність акторів світової політики, змінюючи їх організаційну структуру. Особливість терористичних груп полягає в тому, що, незважаючи на активне впровадження подібних технологій, вони не можуть стати повністю мережевими рухами, оскільки цьому перешкоджають особливості їх діяльності. Разом з тим, комунікаційні технології, в першу чергу, Інтернет дозволяє сформувати доктринальний рівень організацій, який поєднують в собі як ієрархічні, так і мережеві початку.

Разом з тим, формування глобального виміру терористичної активності в рамках системної протидії західної концепції устрою світу на даному етапі призвело до серйозної протидії з боку локальних організацій, які скоріше можна віднести до міжнародного типом терористичних груп.

Саме в точці контакту цих двох вимірів (глобального і локального) терористичної діяльності найбільш яскравим чином можна простежити взаємодію двох моделей світового порядку: традиційного (західного) і радикально (проросійського), причому подібна конфліктна взаємодія чітко проявляється в інформаційно-комунікативному просторі світової політики.

Три технології дозволили терористам переформатувати інформаційно-комунікативний вимір своєї діяльності і переключитися на створення і розповсюдження власних медіа-продуктів.

Першою з них з них стала доступність супутникової передачі даних.

Друга – це можливості виробництва, обробки та розповсюдження відеоматеріалів. Дана технологія ув’язана як з супутниковим мовленням, так і з Інтернетом як каналом передачі подібних матеріалів.

Разом з тим, залишається третій спосіб поширення – запис на диски і передача зацікавленим особам (наприклад, в дружні засоби масової інформації) або продаж. Саме можливість виробництва мультимедійного продукту відповідної якості переформатувало характер діяльності багатьох груп – тепер стало важливо не тільки здійснити теракт, але і гідним чином висвітлити його самостійно.

Третя технологія – це Інтернет. Терористи використовують його точно так само, як і решта політично або соціально активні групи: для пошуку інформації, здійснення комунікації, вибудовування ідентичності, інформування громадськості, залучення уваги, ресурсів та потенційних прихильників.

Існує ряд основних форм діяльності терористів в Інтернеті – це сайти і форуми. Інфраструктура інформаційної діяльності, що в даний час складається передбачає певну спеціалізацію різних веб-ресурсів щодо функцій, які виконуються: офіційні джерела інформації, сайти розповсюджувачі, бази даних, засоби здійснення взаємодії (найчастіше, форуми). Сайти терористичних груп ДНР, ЛНР, як правило, функціонують більш-менш в правовому полі «свободи слова» в інтерпретації Російської Федерації з метою привернути увагу публіки, а також уникнути закриття.

Нові засоби масової комунікації крім значного позитивного потенціалу від використання, призводять і до ряду негативних наслідків для терористів. Зокрема, активне функціонування в інформаційно-комунікативному просторі стає обов’язковою вимогою до рівня успішності групи, отже, вона змушена перемикати частину своїх ресурсів на подібну діяльність.

Особливо велика увага приділяється перспективам використання Інтернету (і нових комунікаційних технологій) терористами не на етапі підготовки до теракту або побудови / отримання освітлення, а в якості зброї.

Всі разом: виробники (джерела) повідомлення, канали розповсюдження і точки доступу до цих повідомлень складають структуру терористичних груп в інформаційно-комунікативному просторі, розгляд якої дозволяє проаналізувати всередині і між групову динаміку тероризму. Реальні процеси і прояви діяльності в інформаційно-комунікативному просторі є взаємопов’язаними і взаємообумовленими. Саме тому, при недостатності даних про функціонування терористичних груп, розгляд їх діяльності в даному просторі, дозволяє отримати великий обсяг інформації.

Діяльність терористичних організацій в інформаційно-комунікативному просторі не може бути повністю припинена внаслідок вільного характеру комунікації в усі більш взаємопов’язаному внаслідок процесів глобалізації світі, водночас необхідно мінімізувати негативні наслідки подібних дій. Існує два комплексу стратегій – за характеристиками використовуваних засобів масової інформації (засоби масової комунікації) – «традиційних» і «нових».

Протидія тероризму в просторі «нових» засобах масової комунікації ще більш проблематично. Саме на даному етапі найбільш чітко (по застосовуваних методів) можуть бути виділені «жорсткі» і «м’які» стратегії.

Жорстка полягає в блокуванні сигналів і знищення передавальної інфраструктури разом з носіями інформації.

При протидії веб-сайтам терористів «жорстка» стратегія полягає в постійних атаках на них з метою змусити постійно міняти адреси, вилучення серверів, примусі інших країн надходити схожим чином. Можна з упевненістю говорити про те, що «жорсткі» стратегії погано працюють. Міжнародне співробітництво поки не налагоджене на належному рівні, не існує загальноприйнятих визначень тероризму і тієї грані, що відокремлює свободу слова від пропаганди тероризму. Фільтрація доступу користувачів утруднена визначенням «чорних списків» заблокованих ресурсів внаслідок неясності відповідальних за це структур і чітких критеріїв. В даному випадку актуалізується проблема того, що проблемні ресурси можуть розташовуватися за межами юрисдикції держави.

Все це дозволяє говорити про те, що найбільш дієвою стане «м’яка» стратегія – а саме, формулювання дискурсу протидії тероризму, які б включали в себе політичні, соціально-економічні та релігійні складові. В цьому сенсі протидія тероризму також є комунікативним процесом, і до нього застосовні всі теоретичні міркування, зроблені щодо тероризму, зокрема – важливість джерела інформації, носій даних, виділення груп цільової аудиторії.

Комплексну стратегію протидії тероризму (а також взаємопов’язаному з ним процесу радикалізації) необхідно втілювати в життя в основному за допомогою структур громадянського суспільства і локальних громад. Вона повинна включати вплив на різні групи аудиторії із застосуванням різних засобів комунікації: від особистого спілкування і роздачі листівок, до рекламних кампаній на телебаченні і активної діяльності в Інтернеті. Основним джерелом формулювання цієї стратегії мають стати структури суспільного впливу – від священиків до вчителів шкіл і викладачів вузів, від соціальних працівників до письменників і журналістів.

Засоби масової інформації та комунікації роблять серйозний вплив на її розвиток і функціонування. Саме інформаційно-комунікативний простір надає не тільки інформацію по діяльності терористичних груп, а й можливості протидії їм.