Управління інформаційною безпекою в Збройних Силах України

Особливу значущість інформаційне забезпечення набуває для Збройних Сил України – найскладнішої соціальної системи суспільства, функціональне призначення якої полягає в забезпеченні стану захищеності, вільного і безпечного розвитку та функціонування громадян, їх громадських інститутів і самої держави. Специфіка військової організації, особливості соціальної життєдіяльності її елементів, вимагають відповідного підходу до дослідження сутності і структури інформаційних технологій, застосовуваних у її системах управління, визначенню їх ролі та місця в оптимізації соціальних процесів і відносин.

У збройних силах розвинених країн світу триває активний розвиток і використання потенціалу сучасних інформаційних технологій при забезпеченні боєготовності військ. Це підтверджується появою в НАТО спеціальних з’єднань, в США – роду військ.

У Збройних Силах України створюються ідентичні підрозділи з функціями протидії інформаційного впливу противника та забезпечення інформаційної безпеки військовослужбовців. Інформаційні технології що з’явилися в останні роки можуть ініціювати у суспільній поведінцінегативні явища і вести до формування негативного ставлення до державної політики. Аналіз низки військових операцій, проведених за останні 10 років арміями різних держав, довів, що між процесом управління військами і інформаційною безпекою військовослужбовців існує взаємозв’язок: чим вище рівень безпеки, тим вище рівень керованості. При оцінці інформаційного протиборства в ході агресії Російської Федерації проти Грузії (2008), коли проти військовослужбовців Грузії було направлено деструктивний інформаційний вплив, актуалізувалася потреба у приведенні інформаційної безпеки Збройних Сил України до нового якісного рівня.

Інформаційної глобальної мережі притаманні риси відкритості, вона доступна значної частини населення України. Час, що витрачається на споживання та виробництво медіа контенту, збільшується на порядок щороку. В останні 3-4 роки громадяни України на тиждень витрачають на медіа потреби по 70 годин і більше. Завдяки науково-технічному потенціалу та інтенсивному розвитку інформаційно-комунікативних мереж слово може надавати як позитивний, так і негативний інформаційний вплив не тільки на політичне мислення, спільність, культуру і релігію суспільства, а й на інформаційне середовище військовослужбовців і членів їх сімей.

Так, благо цивілізації поступово почало перетворюється в один із потужних видів інформаційної зброї. У зв’язку з цим, одним з перспективних напрямків досліджень у військовій галузі стають розробки концепцій переходу від керованої зброї до керованих конфліктів з нарощуванням інформаційної складової.

Результати аналізу військово-політичної практики за участю провідних світових центрів військово-політичної сили – США і НАТО вказують, що, тільки опинившись перед небезпекою невідворотного інформаційного впливу, суб’єкт впливу іншого боку починає вживати заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки свого об’єкта.

Питання інформаційної безпеки, і особливо пошук засобів і шляхів управління нею, набувають найважливіше значення.

Управління інформаційною безпекою є динамічно. розвивається тенденцією, що виявляє істотний вплив на функціонування та ефективність діяльності не тільки органів військового управління, але і в цілому військово-соціальних спільнот, що передбачає всебічне врахування соціологічного аспекту систематичного впливу на інформаційне середовище шляхом формування інформаційного поля з метою регулювання якості інформаційних потоків по стабілізації відносин між військовослужбовцями і соціальними спільнотами, що дозволяють успішно вирішувати поставлені завдання, виходячи з реальної обстановки.

Можливість реалізації управління інформаційною безпекою військовослужбовців зростає переважно в умовах розширення інформатизації суспільства, яка стала атрибутом високорозвинених країн. Діяльності органів управління щодо формування інформаційної безпеки військовослужбовців являє собою розроблену за допомогою структурно-функціонального методу сукупність взаємопов’язаних напрямків, які включають:

- облік і корекцію зовнішньої інформаційного середовища (функція адаптації);

- формування інформаційного поля в Збройних Силах (функція підтримки зразка);

- забезпечення інформаційної безпеки та мінімізація незахищеності військовослужбовців (функція визначення мети);

- створення інституційних можливостей задоволення потреб військовослужбовців (функція інтеграції).

Структура управління інформаційною безпекою в Збройних Силах являє собою комплекс заходів, які спираються на сучасні досягнення теорії управління щодо систематичного внутрішнього та зовнішнього впливу на інформаційну безпеку військовослужбовців з метою задоволення інформаційних потреб завдяки безпосередньої взаємодії об’єкта та суб’єкта управління через інституційне та поза інституційне наповнення інформаційного поля що формуються. Управлінню інформаційною безпекою військовослужбовців притаманне:

- на загально соціальному рівні – ліберальний режим задоволення потреб;

- на інституційно-організаційному– авторитарний;

- на конкретно-соціальному – демократичний.

Функціональність інформаційного середовища в службово-функціональній сфері життєдіяльності військовослужбовців знаходиться на середньому рівні, в пізнавально-розважальній – на високому рівні, у соціально-побутовій – на дуже низькому рівні. Між рівнем функціональності інформаційного середовища і рівнем задоволення інформаційних потреб є залежність яка впливає на соціальні відносин між військовослужбовцями.

Розвиток Збройних Сил України відображає зростаючі вимоги до військових кадрів, а також військово-кадрових ресурсів. Результати аналізу законодавчих (законів України, постанов Кабінету Міністрів України) і відомчих (наказів, директив Міністра оборони України) актів, а також відкритих документів, що стосуються інформаційного забезпечення та інформаційної безпеки у Збройних Силах довели, що в загальній структурі змістовного аспекту управління інформаційною безпекою в Збройних Силах реальні інформаційні потреби військовослужбовців не знаходять належного відображення. Перешкодами для управління інформаційною безпекою в Збройних Силах є неповне заповнення інформаційного поля, відсутність належної уваги органів управління до даного процесу, консерватизм, як суб’єкта, так і об’єкта управління в інформаційному середовищі.

Підвищення загальноосвітнього рівня військовослужбовців підкріплено готовністю Збройних Сил до підвищення професійного рівня кадрового ресурсу, що зажадає їх організаційне реформування та розвиток соціальних умов в життєдіяльності військовослужбовців, що ініціюють більш якісний рівень соціальних відносин у службово-професійній сфері.

Оптимізації управління інформаційною безпекою в Збройних Силах являє собою регулюючу діяльність органів державного та військового управління щодо підвищення результативності впливів інформаційної макро, мезо, мікросередовища у процесі функціонування суб’єктів управління державного, відомчого та міжособистісного рівня.

Управління інформаційною безпекою являє собою комплекс взаємопов’язаних шляхів середовищного і особистісного напрямків, а також способи їх практичної реалізації, орієнтовані на відтворення умов інформаційної безпеки військовослужбовців які опосередковують їх консенсусний, конструктивний, позитивний характер соціальних відносин.

Ефективне управління інформаційною безпекою військовослужбовців є, з одного боку, найважливішою умовою захисту від негативного інформаційного впливу, з іншого, – інтегративним критерієм якості інформаційного забезпечення діяльності Збройних Сил.

У мирному стані відбувається відносно достатнє задоволення потреб військовослужбовців, і органів військового управління, в інформації, то в умовах кризи, коли виникають стресові ситуації, відзначається максимальна потреба військовослужбовців у певної інформації, спостерігається зростання недовіри до будь-яких джерел, у тому числі і офіційним. Проявляється дефіцит об’єктивної інформації. Відбувається перерозподіл інформаційних потоків, і рівень задоволення інформаційних потреб падає.

У процесі реалізації пріоритетних напрямів щодо оптимізації управління інформаційною безпекою необхідно враховувати вплив та можливості зворотного зв’язку, без якої немислимий весь процес управління, так як на кожному етапі процесу обміну інформацією відбувається деяке спотворення первинного сенсу. Ця дисфункція може виразитися в нестачі підготовлених кадрів і втрати деперсоналізації діяльності, що зробить неприйнятним прийом фахівців і громадян у військову середу, за принципом схильностей, потреб, переваг.

Удосконалення управління інформаційною безпекою в Збройних Силах вимагає реалізації комплексу заходів щодо оптимізації організаційно-технологічних і нормативно-правових основ управління, наскрізного проникнення інформації в управлінській ланці та всебічного розвитку інформаційного забезпечення. Формування військовослужбовців на необхідному якісному рівні затребує соціологічний підхід до процесу управління інформаційною безпекою, що припускає наповнення формованого інформаційного поля.

Якісне задоволення інформаційних потреб військовослужбовців забезпечує створення передумов до підвищення рівня інформаційної безпеки – ефективного, інституційного, суворо цілеспрямованого, що враховує переваги військовослужбовців, чітко структурованого за напрямками інформаційного впливу (задоволення), а не безладно широкого екстенсивного електронно-інформаційного валу.

Сучасний функціональний стан управління інформаційною безпекою в Збройних Силах недостатньо забезпечує відтворення необхідних соціальних відносин у Збройних Силах, але при цьому знаходиться у функціональному стані і не допускає ескалації соціальних потрясінь, напруженості, конфліктів.

При оптимізації управління інформаційною безпекою, у Збройних Силах на сучасному етапі їх соціального розвитку і організаційно-штатного реформування необхідна реалізація суб’єктами управління та фахівцями в галузі інформаційної безпеки спеціальних прийомів щодо цілеспрямованого інформаційного впливу, при якому враховуються соціально-професійні та соціально-демографічні характеристики військовослужбовців при задоволенні інформаційних потреб.

Оптимізації управління інформаційною безпекою в Збройних Силах України повинна здійснюватися на підставі:

- підвищення якості інформаційної продукції на медіа-ринку, переданої засобами масової комунікації, продуктів патріотичної та військово-патріотичної спрямованості, забезпечуючи можливість збільшення їх частки від загального обсягу медіа контенту;

- розвитку форм співпраці щодо сприяння органам інформаційного забезпечення Збройних Сил у налагодженні конструктивних відносин з представниками засобів масової інформації, особами, які відповідають за Інтернет контент, що є кращим інформаційним джерелом для військовослужбовців;

- розвиток і повсюдне впровадження сучасних технологій зі створення та передачі військового та військово-патріотичного Інтернет контенту, ведення розумного блогінгу в соціальних мережах загального доступу;

- забезпечення впровадження міжвідомчого підходу в роботі Управління прес-служби Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувань видів, родів, оперативних командувань Збройних Сил при організації спільної діяльності щодо задоволення інформаційних потреб військовослужбовців за допомогою інноваційного використання сучасних засобів масової комунікації;

- розвиток партнерства з представниками недержавних засобів масової інформації як засобу організації консенсусних соціальних відносин між цивільним населенням і військовозобов’язаними, в тому числі цивільними фахівцями і військовослужбовцями, членами їх сім’ї;

- удосконалення взаємодії військовослужбовців з армійською громадськістю у виробництві патріотично орієнтованого медіа контенту;

- поліпшенню якості доступу військовослужбовців до інформаційної продукції, рівного доступу до неї з боку членів їх сімей;

- якісної реалізації інформаційного забезпечення на нижніх рівнях управління (бригада, полк, окремий батальйон, окрема військова частина);

- поряд з моніторингом потоків засобів масової інформації проводити соціологічний моніторинг інформаційних потреб, інформаційних переваг військовослужбовців і особливостей інформаційних продуктів, комплексні дослідження сучасного медіа ринку;

- надання якісної підтримки справі розробки та впровадження ефективних технологій і проектів з управління інформаційною безпекою в Збройних Силах у вигляді адресних інформаційних кампаній;

- ініціювання в бригадах, полках, батальйонах повнофункціональне інформаційне забезпечення військовослужбовців, що відповідає сучасним потребам соціального та технічного розвитку;

- впровадження при прийнятті управлінських рішень органами військового управління досвід у галузі формування ціннісних орієнтацій військовослужбовців на основі актуалізованої інформації;

- організації роботи та надавати підтримки посадовим особам, які займаються інформаційним забезпеченням, у творчому вирішенні завдань з вибудовування конструктивної взаємодії з представниками засобів масової інформації;

- взаємодії з органами інформаційного забезпечення для мінімізації ескалації негативних матеріалів та повідомлень про Збройні Сили в регіональних і муніципальних засобів масової інформації, особливо, в місцях дислокації частин і з’єднань військ;

- вивчення протиріч і проблем, особливостей управління інформаційною безпекою в військових частинах, дислокованих у різних територіальних і соціальних умовах, а також членів сімей військовослужбовців;

Рішення проблем управління інформаційною безпекою військовослужбовців залежить від розуміння значущості управління, готовності та бажання посадових осіб, які мають статус суб’єкта управління, вийти на новий рівень щодо забезпечення інформаційної безпеки.

Недооцінка її ролі, відмова від цілеспрямованого формування громадської думки, в комплексі з застосуванням інноваційних засобів інформаційного забезпечення, істотно ускладнюють реалізацію Збройними Силами своїх функцій, особливо завдань з підтримки інформаційної безпеки військовослужбовців у кризових ситуаціях та забезпечення їх готовності до виконання поставлених завдань.

Для того, щоб інформація відповідала потребам військового управління і самих об’єктів, потрібен цілеспрямований процес організації, що базується на технологіях, що оновлюються, нових тенденціях розвитку прикладних соціологічних досліджень.

Більшість аналітичних завдань повинні вирішуватися в режимі прямого інформаційного моделювання, спостереження за керованим інформаційним середовищем, не виключаючи традиційну стадію аналізу публікацій. При цьому з боку фахівців, що постачають соціологічну інформацію, і з боку органів військового управління як її споживача потрібні постійні зусилля.

У Збройних Силах України циркулює різноманітна за характеристиками, видам і функціям військово-соціальна інформація, яка активно використовується в процесах управління, навчання і виховання військовослужбовців. Вона об’єктивно володіє широким спектром кількісно-якісних характеристик і вимог, що пред’являються до них. Чим вище відповідність якості використовуваної військово-соціальної інформації висунутим до неї вимогам, тим вище ефективність військової діяльності. Це одна з найважливіших аксіом інформаційної роботи в Збройних Силах. Духовне обличчя військовослужбовців формується на основі соціальної інформації і під впливом цілеспрямовано проведеної у військах інформаційної роботи. Впливаючи на всі сфери психіки, в тому числі і на почуття військовослужбовців, вона робить вирішальний вплив на поведінку та військову діяльність особового складу.

Такі компоненти духовного світу особистості військовослужбовця, як модель світу (світогляд), соціальні установки, віра, переконання, мотиви, мають складну інформаційну основу. За допомогою військово-соціальної інформації поряд з іншими засобами можна формувати духовний світ, систему моральних цінностей військовослужбовців і впливати на їх активність у справі захисту Вітчизни.

Системне застосування методів інформаційно-аналітичної роботи значно підвищує можливості інформаційного забезпечення і, як наслідок, інформаційної безпеки військовослужбовців усіх категорій. З одного боку, дані методи дозволяють забезпечити високу якість військово-соціальної інформації, а з іншого – здатні служити провідником державної інформаційної політики у військах, здійснюваної органами інформаційного забезпечення. Поряд з методами системи інформаційного забезпечення виступають і нові інформаційні технології. Оптимальне поєднання традиційних, нових, масових і індивідуальних інформаційних технологій в управлінській діяльності посадових осіб, органів військового управління і органів інформаційного забезпечення є важливим чинником підвищення її ефективності.

У зв’язку з активним розвитком за кордоном сил і засобів інформаційно-психологічної боротьби підвищується актуальність проблем інформаційної безпеки військ, інформаційно-психологічної протидії, що вимагає не тільки їх наукового вивчення, а й пошуку адекватних шляхів побудови ефективної системи інформаційного захисту як важливого компонента сучасної системи інформаційного забезпечення військ в повсякденних умовах. Необхідно особливо виділяти заходи безпеки при роботі в комп’ютерних мережах, які все ширше використовуються в повсякденних умовах органами військового управління, установами та закладами.

У бойовій обстановці своєчасне виявлення та аналіз (моніторинг) форм, методів і засобів інформаційного впливу противника, протидія його ворожим і підривним акціям, підтримання нормального інформаційного режиму діяльності військ, проведення цілеспрямованої інформаційно-виховної роботи з особовим складом поряд з іншими заходами дозволять вирішувати завдання завоювання інформаційної та морально-психологічної переваги над противником, що є важливим чинником перемоги в сучасних бойових діях.

Основний метод роботи органів військового управління і інформаційного забезпечення полягав у вибудовуванні і підтримці постійних комунікацій з об’єктами інформаційного впливу Міністерства оборони.

Без вибудовування стійких комунікацій державна політика в галузі оборони не може ні вироблятися, ні ефективно реалізовуватися. Шляхом постійного наповнення позитивним і одночасно об’єктивним змістом інформаційних комунікацій з різними соціально-політичними інститутами та громадськими групами, військове відомство прагне забезпечити підтримку своїх дій в суспільстві.

У даний час образ Збройних Сил України набуває бажані контури в громадській думці українців і громадян іноземних держав, тому національні електронні та друковані засоби масової інформації повинні більше розповідати про досягнення армії, щоб підтримувати значимість і силу армії.

Сформоване уявлення про Збройні Сили необхідно підтримувати шляхом реалізації сучасних управлінських і інформаційних технологій, що вже неодноразово доведено на прикладах армій інших держав. Вигляд і репутація армії – це, насамперед, інформаційний ресурс їх впливу на якісну зміну, соціальний розвиток Збройних Сил України, найважливіша складова процесу їх подальшої модернізації та розвитку.