ТОП 10:

Надзвичайні ситуації як обставини введення надзвичайного стану



 

У сучасних умовах національна безпека держави, а також життєво важливі інтереси кожної людини нерозривно пов’язані з їх захистом від надзвичайних ситуацій природного, техногенного та воєнного характеру. У Законі України «Про основи національної безпеки» безпеки України відзначається, що однією з найважливіших складових національних інтересів України є захист особи, суспільства і держави від надзвичайних ситуацій природного, техногенного та воєнного характеру.

У зв’язку з агресією Російської Федерації на сході держави намітилася стійка тенденція збільшення виникнення аварій в техногенній сфері, які призвели до зростання кількості та масштабів надзвичайних ситуацій, створили загрозу життю і здоров’ю людей. При цьому погіршення екологічної ситуації в країні знаходиться в прямій залежності від стану військової інтервенції агресора та готовності суспільства усвідомити глобальність і важливість цих проблем.

Для України ця загроза особливо велика через переважного розвитку паливно-енергетичних галузей промисловості на східних теренах держави, невиконання терористичними організаціями ДНР і ЛНР Мінських домовленостей, нехтуванням національної законодавчої основи природоохоронної діяльності на тимчасово окупованих територіях сходу держави, відсутності або обмеженого використання технологій які зберігають природу, низькою екологічною культурою російських військових частин, які приймають участь у бойових діях.

Має місце тенденція до використання території окупованої частини України як місця переробки та захоронення небезпечних для навколишнього середовища матеріалів і речовин. У цих збільшується ризик катастроф техногенного характеру в усіх сферах господарської діяльності. Тому особливого значення набуває функціонування єдиної державної системи цивільного захисту.

Єдина державна система залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує у режимах (Глава 3 «Функціонування єдиної державної системи цивільного захисту» Кодексу цивільного захисту України):

- повсякденного функціонування;

- підвищеної готовності;

- надзвичайної ситуації;

- надзвичайного стану.

Положенням про єдину державну систему цивільного захисту визначається перелік заходів, що здійснюються у відповідному режимі, завдання та порядок взаємодії суб’єктів забезпечення цивільного захисту під час функціонування зазначеної системи у відповідному режимі.

В особливий період єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до цього Кодексу та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами законів України, «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також інших нормативно-правових актів, утому числі Кодексі цивільного захисту України.

Режим повсякденного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки та за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

У разі загрози виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим підвищеної готовності.

Прикладом прийняття такого рішення є Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.01.2015 № 47-р «Про встановлення режимів підвищеної готовності та надзвичайної ситуації».

У разі виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим надзвичайної ситуації.

Режим надзвичайного стану для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється у межах території, на якій введено правовий режим надзвичайного стану відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану».

Поняття «правовий режим підвищеної готовності» об’єднує в собі як цілісної системи елементи правового регулювання – принципи, інструментарій та способи його використання стосовно сфері суспільних відносин, що складаються в умовах надзвичайних ситуацій.

Правова регламентація змін порядку життя суспільства і держави, пов’язаних з концентрацією (перерозподілом) влади, обмеженням деяких прав і свобод громадянина (прав організацій), а також покладанням на нього додаткових обов’язків у період дії правового режиму, вимагає встановлення серйозних гарантій, що не дозволяють допустити зловживань з боку будь-яких органів чи посадових осіб.

Режим підвищеної готовності являє собою врегульований нормами права особливий порядок функціонування структур державного управління, спрямований на впорядкування суспільних відносин у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Діяльність щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій відноситься до числа найважливіших у забезпеченні державної (національної) безпеки України і може бути представлена у вигляді комплексу загальнодержавних організаційно-технічних, економічних і правових заходів, здійснюваних органами державної влади та органами місцевого самоврядування, силами підприємств та установ, громадськими об’єднаннями та громадянами як завчасно, так і при загрозі виникнення та виникненні таких.

Правовий режим підвищеної готовності являє собою найважливіший елемент систем національної безпеки більшості країн світу, соціальне призначення якого полягає в тому, щоб створити можливість в рамках системи правових норм долати ті чи інші конфліктні ситуації, які не можуть бути усунені звичайним конституційним шляхом, і гарантувати неможливість використання, концентрації влади в збиток конституційному правопорядку, а також з метою усунення з життя суспільства державно-правових демократичних інститутів.

Слід зазначити, що останнім часом з урахуванням осмислення власного досвіду і комплексного аналізу законодавчої практики провідних країн світу в науковій літературі висловлюються міркування про необхідність розробки науково обґрунтованої концепції державного управління у сфері забезпечення особливих правових режимів (спеціальних адміністративно-правових) залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуаці. Це пов’язано з тим, що існуючі в даний час процедури введення та здійснення особливих правових режимів регламентовані недостатньо докладно, що вимагає істотного вдосконалення правового регулювання в даній сфері. У цьому зв’язку необхідно відзначити наступні моменти.

По-перше, поняття «правовий режим надзвичайних ситуацій» об’єднує в собі як цілісної системи елементи правового регулювання принципи, інструментарій та способи його використання стосовно певної сфери суспільних відносин.

По-друге, термін «правовий режим підвищеної готовності надзвичайних ситуацій» може застосовуватися не тільки до якого-небудь колу суспільних відносин, а й до певних типів соціальної діяльності, до змісту певних дій, а також до певних суб’єктів і об’єктах. Разом з тим слід враховувати, що це лише скорочене словесне позначення порядку регулювання відповідної сфери суспільних відносин, виділених за вказаними ознаками.

По-третє, специфіка суспільних відносин (видів діяльності) визначає особливості їх правового регулювання і, в свою чергу, характер правового режиму.

По-четверте, основу правового режиму складають юридичні норми, виділені за сукупністю зазначених вище ознак і у зв’язку з цим володіють особливою цілісністю. Причому в більшості випадків ця сукупність норм не відноситься до якої-небудь однієї галузі права і складається з інститутів, що відносяться до різних галузей права.

По-п’яте, правовий режим має яскраво виражену цільову спрямованість. Даний набір ознак дозволяє індивідуалізувати правове регулювання будь-якого виду суспільних відносин. Саме в цьому і полягає цінність поняття «правовий режим підвищеної готовності».

Правова регламентація змін порядку життя суспільства і держави, пов’язаних з концентрацією (перерозподілом) влади, обмеженням деяких прав і свобод громадянина (прав організацій), а також покладанням на нього додаткових обов’язків у період дії режиму надзвичайної ситуації, вимагає встановлення серйозних гарантій, що не дозволяють допустити зловживань з боку будь-яких, органів чи посадових осіб.

Процес правового регулювання у вирішенні завдань у сфері захисту населення; від надзвичайних ситуацій різного характеру найбільш доцільно проводити за такими напрямками.

По-перше, проведення систематизації нормативно-правових, актів на регіональному та місцевому рівнях, в тій частині що стосуються питань попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, а також підбиття,\ підсумків нормотворчої діяльності в даній сфері.

По-друге, виявлення та усунення суперечностей у чинному, законодавстві (відомчому) іншими словами, узгодження, гармонізація, чинних нормативно-правових актів на всіх рівнях від державного до місцевого а також ліквідація відставання окремих суб’єктів України у формуванні законодавства про захист: населення від надзвичайних ситуацій.

По-третє, визначення пріоритетності розробки прийняття та реалізації нових нормативно-правових актів.

По-четверте, координація законотворчої діяльності України та держав-членів Європейського Союзу в розробці нових нормативно-правових актів у даній сфері, узгодження національного законодавства з міжнародним законодавством.

У цьому зв’язку зростає необхідність перегляду існуючих пріоритетів у діяльності державних організацій, включених в систему попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного, техногенного та воєнного характеру, від «управлінської установки на ліквідацію наслідків» до «установці на профілактику та попередження їх виникнення». Цей крок неможливий без усвідомлення того, що захист населення - це, насамперед, науково обґрунтоване управління соціальними процесами, засноване на принципах конкретності та інформаційної достатності.

Розробка управлінських технологій, спрямованих на соціальне рішення проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, вимагає, як мінімум, всього комплексу знань про закономірності соціального розвитку, явища, методології та методиці як збору та аналізу інформації, так і розробки та впровадження конкретних процедур по організації управління процесом цивільного захисту.

Структурно-організаційний аспект функціонування нині існуючої державної системи попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, вимагає концептуального переосмислення. Існуюча структурно-організаційна система взаємодій може бути розглянута як «кінець першого етапу розвитку системи цивільного захисту», яка дозволяє ефективно реагувати на події надзвичайного характеру і організовувати роботу по ліквідації їх наслідків, але дана система не передбачає вирішення проблем, пов’язаних з попередженням надзвичайних ситуацій, мінімізацією ризику їх виникнення та нанесення збитку.

Аналіз систем реагування в галузі попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру в Україні та США, визначив межі використання досвіду в практичній діяльності Державної служби надзвичайних ситуацій (ДСНС) України, так як американські напрацювання організаційного характеру мають певну цінність і можуть бути використані в превентивному управлінні, у запобіганні техногенних аварій і катастроф.

Протидія надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру вимагає комплексного підходу до її вирішення на державному рівні, так як дана проблема носить міжвідомчий і міжрегіональний характер. Суб’єкти правоохоронної системи, що забезпечують безпеку населення і територій України при надзвичайних ситуаціях, є елементами правоохоронної системи, діяльність яких регламентується нормативними правовими актами, що носять міжгалузевий характер і визначальними правові основи та порядок їх взаємодії в умовах надзвичайної ситуації.

Вони є органами виконавчої влади, наділеними певними спеціальними повноваженнями, силами і засобами з метою гарантування прав і свобод людини, юридичних осіб, публічно-правових утворень і володіють правом на застосування передбачених законом заходів впливу.

З урахуванням аналізу чинного законодавства про діяльність тих чи інших правоохоронних органів, можна зробити висновок про те, що основними суб’єктами правоохоронної системи, що забезпечують безпеку населення і територій України при надзвичайних ситуаціях, є ДСНС України і МВС України.

ДСНС України та система його органів є за своєю природою правоохоронними структурами, але де-юре такими вони є тільки в частині пожежного нагляду. На ДСНС України та систему його органів покладено величезну кількість обов’язків, однак способів реалізації даних повноважень, на наш погляд, явно недостатньо.

Так, зокрема, представляється необхідним наділити їх правом на застосування передбачених законом заходів юридичного впливу. МВС України є державним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення і реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері внутрішніх справ.

Характерним для МВС України є те, що основа їх діяльності зосереджена не всередині галузі, а за її межами. Даний аспект накладає відбиток на всі основні сторони організаційно-правового статусу МВС України та її органів, компетенцію, методи діяльності.

Основну роль при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій зберігають спеціально уповноважені, постійно діючі органи управління щодо вирішення завдань у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій - управління у справах цивільного захисту (в умовах воєнного стану – цивільної оборони) і надзвичайних ситуацій, покликані забезпечити належну ефективність ДСНС при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Сили і засоби органів внутрішніх справ України при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій застосовуються відповідно до завдань, покладених на них законами та іншими нормативними правовими актами. У зв’язку з цим співробітників органів внутрішніх справ необхідно забезпечувати матеріально-технічними засобами за спеціальними нормами, які відображали б потреба в озброєнні, речовому майні, засобах зв’язку, транспорті, медичних та інших препаратах з урахуванням можливих надзвичайних ситуацій в конкретному регіоні.

Робота в галузі забезпечення безпеки проведена величезна, і саме в останні роки дані питання вийшли на перший план. Однак, як ми бачимо на сьогоднішній день цього недостатньо. Роботу в даному напрямку потрібно не просто продовжити, а й удосконалити, з урахуванням змін, що відбуваються в суспільстві.


Контрольні питання

 

1. Які правові наслідки введення правового режиму надзвичайного стану?

2. Порядок введення правового режиму надзвичайного стану.

3. Назвіть основні обмеження прав і свобод людини у місцевості де введено правовий режим надзвичайного стану.

4. Підстави введення правового режиму воєнного стану?

5. Які правові наслідки ведення правового режиму воєнного стану?

6. Назвіть основні обмеження прав і свобод людини в умовах правового режиму воєнного стану надзвичайного стану?

7. Порядок введення правового режиму воєнного стану?

8. Якими повноваженнями наділено органи військової адміністрації при введенні правового режиму?

9. Назвіть основні принципи правового режиму воєнного стану?

10. Які відмінності мають правові режими надзвичайного та військового стану?

11. Які права і свободи людини можуть бути обмежені при введенні правового режиму воєнного стану?

12. Чи потребує введення правового режим воєнного стану інформування ООН?

13. В яких режимах функціонує єдина державна система цивільного захисту? 14. У чому полягає функціонує єдина державна система цивільного захисту у режимі повсякденного функціонування?

15. Які особливості функціонування єдина державна система цивільного захисту у режимі підвищеної готовності?

16. Чим відрізняється режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту «підвищена готовність» і «надзвичайна ситуація»?

17. Яка роль правоохоронних органів у діяльності системи забезпечення цивільного захисту.

Рекомендовані нормативно-правові акти
та література для підготовки до семінарського заняття, написання рефератів







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.167.74 (0.01 с.)