Адміністративно-правові засади діяльності державних органів у сфері забезпечення національної безпеки.

 

Забезпечення національної безпеки є найважливішою умовою побудови демократичної правової держави, в якій досягаються стійкий, прогресивний і збалансований розвиток особистості, суспільства та держави на принципах законності, поваги та дотримання прав і свобод людини та громадянина, взаємної відповідальності особи, суспільства та держави щодо забезпечення безпеки, гуманізму та відкритості. Цьому має сприяти чітке функціонування всіх елементів системи забезпечення національної безпеки і насамперед, її адміністративно-правової складової.

Правове забезпечення безпеки громадян передбачає розробку системи соціальних цінностей, яка враховує в першу чергу життєво важливі інтереси особистості, сутність і принципи її життєзабезпечення.

Конституції України проголосила що людина, її права та свободи є найвищою цінністю. Визнання, дотримання та захист прав і свобод людини та громадянина - обов’язок держави. Національна безпека являє систему, що складається з різних елементів – цінностей, інтересів, загроз та інших факторів, які самі представляють системи які розвиваються (елементи системи) і їх правильна диференціація сприяє виробленню стратегії забезпечення національної безпеки.

Реалізація Стратегії національної безпеки, як програмного документа неможлива без активної участі у відповідному процесі органів та сил забезпечення національної безпеки. Під органами розуміються законодавча, виконавча і судова гілки влади, а силами виступають органи виконавчої влади, які мають спеціальні повноваження щодо забезпечення національної безпеки на території України.

Удосконалення адміністративно-правових засад взаємодії органів виконавчої влади України в сфері забезпечення національної безпеки є одним з пріоритетних напрямків сучасного етапу розвитку країни. Досягнення відповідної мети дозволить створити ефективний правовий механізм, що забезпечує функціонування системи забезпечення національної безпеки і, як результат, забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави.

Адміністративно-правове забезпечення національної безпеки являє собою здійснювану в рамках єдиної державної політики в галузі забезпечення національної безпеки діяльність уповноважених суб’єктів, спрямовану на формування адміністративно-правової основи забезпечення національної безпеки, на закріплення в ній системи адміністративно-правових засобів (адміністративно-правових норм, правовідносин, індивідуальних приписів та ін.), за допомогою яких досягається результативний, нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони, розвитку відповідно до суспільних потреб забезпечення національної безпеки країни, створення і підтримки необхідного рівня захищеності об’єктів безпеки держави.

Порівняльний аналіз науково-теоретичних підходів до визначення понять «правове забезпечення», «адміністративно-правове забезпечення», а також практики їх нормативного закріплення в законодавстві, використання в міждержавних угодах показав, що використання даних термінів обумовлено потребами: реалізації прогностичної функції права щодо суспільних відносин, рівень правового регулювання яких не володіє достатнім ступенем нормативності; створення правової основи діяльності суб’єктів у досить новій, мінливій сфері суспільних відносин; встановлення правового становища суб’єктів, що реалізують свої повноваження у цій сфері; правового регулювання, що вимагає особливого поєднання правових засобів у процесі його здійснення для досягнення максимального регулюючого впливу.

Національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз, що досягається застосуванням системи заходів політичного, економічного, організаційного, правового, військового, ідеологічного та іншого характеру, адекватних загрозам життєво важливим інтересам особи, суспільства і держави, що забезпечує їх стійке прогресивний розвиток.

Державна безпека – це захищеність державного суверенітету, конституційного ладу, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу, інформаційної сфери та державної таємниці від зовнішніх і внутрішніх загроз, розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб, що досягається застосуванням системи заходів політичного, економічного, організаційного, правового, військового, ідеологічного та іншого характеру, адекватних загрозам національним інтересам України як сукупності внутрішніх і зовнішніх потреб держави у забезпеченні захищеності та сталого розвитку особистості, суспільства і держави.

Забезпечення національної безпеки – діяльність встановленого кола суб’єктів, які мають реальними можливостями (повноваженнями, ресурсами) захистити життєво важливі інтереси особистості, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз шляхом застосуванням системи заходів політичного, економічного, організаційного, правового, військового, ідеологічного та іншого характеру, адекватних загрозам життєво важливим інтересам особи, суспільства і держави в конкретно-історичних умовах розвитку держави і суспільства.

Національна безпека у вузькому сенсі може бути розглянута як безпека державна, без забезпечення якої неможливо забезпечити як інші види національної безпеки (економічну, екологічну, інформаційну, військову, продовольчу та ін.) так і національну безпеку в цілому.

Адміністративно-правова основа забезпечення національної безпеки являє собою сукупність взаємопов’язаних, внутрішньо погоджених основоположних нормативних правових актів, що містять юридичні принципи і норми, спрямовані на адміністративно-правове регулювання суспільних відносин у сфері забезпечення національної безпеки з метою їх упорядкування, охорони та розвитку відповідно до суспільних потреб.

Стратегія національної безпеки, інші концептуальні та доктринальні документи в галузі забезпечення безпеки мають вплив на адміністративно-правове забезпечення національної безпеки шляхом встановлення його пріоритетних завдань та визначення основних напрямів здійснення узгодженими діями всіх елементів системи забезпечення національної безпеки в рамках реалізації державної політики в галузі забезпечення безпеки. Для посилення ролі названих документів в адміністративно-правовому забезпеченні національної безпеки необхідно: встановити сувору ієрархію (взаємну впорядкованість) нормативних актів концептуального і доктринального типу у вигляді «концепція» - «стратегія» - «доктрина», чітко визначивши їх сутність, зміст і призначення, предмет регулювання; строгоузгодити положення даних актів з положеннями інших нормативних правових актів, що входять в правову основу забезпечення національної безпеки; використовувати при створенні даних документів науково-обґрунтований понятійно-категоріальний апарат, що передбачає мінімізацію невизначеності його елементів; продовжити розробку теоретико-методологічних основ створення нормативних актів концептуального і доктринального типу в сфері забезпечення національної безпеки; підвищити відповідальність за невиконання або неналежне виконання положень даних документів; своєчасно: вносити до них зміни і, доповнення відповідно до: мінливих умов; забезпечення національної безпеки.

Основними суб’єктами адміністративно-правового забезпечення: національної безпеки в Україні є органи національної безпеки. Орган національної безпеки – це утворений нормативними та правовими актами в установленому порядку і в певній формі організація, яка будучи частиною державного апарату, має свою структуру, територіальний масштаб діяльності, компетенцію, яку реалізує у встановлених формах і за допомогою певних методів, в тому числі і спеціальних, наділена правом, за дорученням державами, здійснювати діяльність спрямовану на реалізацію найважливішої функції, сучасної держави – забезпечення національної безпеки в економічній, соціально-культурної і адміністративно-політичній сферах державного управління.

9. Компетенція органу національної безпеки як сукупність обов’язків і прав; органу, обумовлених його призначенням, завданнями та функціями (основними напрямками діяльності), має складну структуру, в якій виділяються три групи обов’язків і прав: в галузі оперативної, кримінально-процесуальної та адміністративної діяльності.

З першою групою зв’язується призначення органів безпеки як спеціальної служби, з другої – як правоохоронного органу, а з третього – як органу виконавчої влади.

Наявність ознак дозволяє віднести орган виконавчої влади до спеціальних служб: призначення органу, мета і завдання його діяльності пов’язані з сферою національної безпеки, з виявленням, попередженням та припиненням розвідувальної та іншої протиправної діяльності іноземних розвідувальних і контр розвідувальних органів; боротьбою зі злочинністю, протидією терористичної діяльності. Функції органу пов’язані з такими: видами діяльності, як контр розвідувальна, розвідувальна, оперативно-розшукова, оперативно-бойова та іншими, обґрунтовано обумовленими як «спеціальні види діяльності». У структурі органу передбачається можливість створення підрозділів спеціального призначення (наприклад, антитерористичних). Органу надано право використовувати у своїй діяльності як гласні, так і негласні сили, засоби та методи, в тому числі можливості співпраці з громадянами на конфіденційній основі, при цьому обсяг негласної діяльності превалює над обсягом гласною діяльності, віднесення до державної таємниці основного обсягу інформації про діяльність органу.

Адміністративна діяльність, здійснювана органами національної безпеки є як найважливішою формою реалізації адміністративно-правового забезпечення національної безпеки, так і функцією органів національної безпеки, яка полягає в повсякденній практичній реалізації зовнішніх і внутрішніх адміністративних повноважень, наданих органам національної безпеки, в метою вирішення загальних завдань державного управління у сфері забезпечення безпеки особистості, суспільства і держави, створення сприятливих умов для вирішення завдань контррозвідувальної, розвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, боротьби зі злочинністю, здійснення інших спеціальних видів діяльності, а також регулювання складаються внутрішньо організаційні відносин.

Реформування органів національної безпеки здійснюватиметься з урахуванням позитивного досвіду іноземних держав щодо створення систем забезпечення державної безпеки та сучасних загальносвітових тенденцій розвитку таких систем шляхом: надання пріоритету попереджувальних заходів і стратегіям; посилення ролі державних органів і інститутів у забезпеченні безпеки та протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам національній безпеці в галузі державної безпеки, посилення співробітництва з іноземними державами; вдосконалення антитерористичної та контррозвідувальної діяльності,: режиму охорони державної таємниці; концентрації інтелектуальних, фінансових і інших ресурсів на пріоритетних напрямах забезпечення національної безпеки в галузі державної: безпеки; зростання рівня бюджетного та інших видів ресурсного забезпечення суб’єктів забезпечення національної безпеки. Реформування органів безпеки має здійснюватися на основі чітко встановлених принципів, найважливішими з яких є: законність; пріоритет прав і свобод людини і громадянина; адекватність державної політики з питань національної безпеки і заходів щодо її реалізації реальним і потенційним загрозам національним інтересам і національній безпеці; позапартійність; гласність, відкритість, для демократичного цивільного контролю; науковість; системність; плановість; ефективність.

Конкретним результатом адміністративно-правового забезпечення національної безпеки, в якому виявляється своєрідне поєднання використовуваних для забезпечення національної безпеки правових засобів, форм і методів діяльності органів безпеки та інших суб’єктів забезпечення національної безпеки є адміністративно-правові режими встановлювані в галузі забезпечення національної безпеки.

Адміністративно-правовий режим, встановлюваний в галузі забезпечення національної безпеки, це нормативно закріплений і організаційно забезпечений порядок регулювання поведінки громадян і діяльності державних і недержавних організацій, їх посадових осіб, спрямований на чітку регламентацію суспільних відносин в конкретній галузі забезпечення національної безпеки, недопущення протиправної діяльності, що допускає можливість нанесення шкоди національній безпеки, а також передбачає можливість застосування: спеціальних режимних заходів інших спеціальних форм і методів діяльності уповноважених органів, характер яких обумовлений необхідністю адекватної протидії реальним і потенційним загрозам національній безпеці.

Удосконалення адміністративно-правового забезпечення національної безпеки пов’язано з наділенням органів безпеки повноваженнями у сфері залучення до адміністративної відповідальності. Таке розширення компетенції національних органів безпеки є виправданим і викликано необхідністю додання органам національної безпеки реального статусу органів виконавчої влади, що діють в правових державах на основі загально-правових принципів законності, поваги і дотримання прав і свобод людини та громадянина, демократизму, гласності, гуманізму, підзвітності та підконтрольності; удосконаленням державного управління в галузі забезпечення національної безпеки, більш чітким розподілом завдань, функцій і повноважень між виконавчими органами в даній області; потребою повнішого використання всіх гласних і негласних організаційно-правових та спеціальних засобів для ефективного забезпечення національної безпеки.

Державна служба в органах національної безпеки являє собою професійну службову діяльність громадян, що відповідають пропонованим до державної служби в органах національної безпеки вимогам і вступили до відповідних органів у встановленому порядку, для безпосереднього виконання та забезпечення виконання основних напрямків діяльності та повноважень, наданих органам національної безпеки у сфері забезпечення національної безпеки. Наявні відмінності в специфіці здійснюваних функцій, здійснюваних органами безпеки, а також у змісті та особливостях професійної службової діяльності, здійснюваної співробітниками органів; створюють передумови для того, щоб розглядати службу в органах безпеки в якості самостійного виду державної служби.

Ефективність і якість законотворчої роботи з проблем національної безпеки багато в чому залежать від наявності фактичної взаємодії органів виконавчої влади та його всебічного нормативно-правового регулювання що вимагає законодавчого закріплення обґрунтування повноважень органів виконавчої влади у сфері забезпечення національної безпеки, реалізація яких передбачає їх взаємодію.

Поряд з вищевідзначеними аспектами, необхідно законодавче закріплення участі органів виконавчої влади у розробці і здійсненні взаємодії з іншими органами щодо реалізації конкретних заходів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, незаконним обігом зброї та наркотичних засобів, контрабандою, діяльністю незаконних збройних формувань злочинних груп, окремих осіб і громадських об’єднань, які мають за мету насильницьку зміну конституційного ладу.

В даний час нормативне правове забезпечення національної безпеки не має в своїй основі загального підходу, оскільки правове регулювання здійснюється, як правило, безсистемно і фрагментарно. Забезпечення національної безпеки України багато в чому залежить від ефективної діяльності місцевих органів виконавчої влади. Всі ці органи вирішують різноманітні завдання, пов’язані із забезпеченням національної безпеки. У рамках здійснення своєї діяльності вони активно взаємодіють.

У той же час кожен орган виконавчої влади виконує ряд властивих тільки йому функцій з використанням специфічних засобів, форм і методів діяльності і, таким чином, бере участь у забезпеченні національної безпеки.

В інтересах вдосконалення нормативно-правової основи взаємодії органів виконавчої влади, приведення у відповідність Конституції України і законів про безпеку, вдосконалення нормативного правового регулювання участі органів виконавчої влади у забезпеченні національної безпеки, нормативні акти і їх проекти в даній сфері повинні бути приведені в єдину чітку систему. Необхідний комплексний підхід щодо внесення змін і доповнень до законодавчу та підзаконну базу, як при розробці нормативних актів, так і в процесі право застосування.

В основах національної безпеки наголошується, що Україна при забезпеченні національної безпеки на довгострокову перспективу виходить з необхідності постійного вдосконалення правоохоронних заходів щодо виявлення, попередження, припинення та розкриття злочинних посягань на права і свободи людини та громадянина, власність, конституційної лад.

До правоохоронних заходів виявлення, попередження, припинення і розкриття злочинних посягань відносяться правоохоронні заходи, втілені у вітчизняному кримінальному судочинстві. Організаційно-правовий механізм забезпечення національної безпеки ресурсами вітчизняного кримінального судочинства являє собою ієрархічно взаємопов’язану та взаємообумовлену структуру. Вона включає в себе концептуальний (стратегічний), логічний і конструктивний рівні.

На стратегічному рівні механізм забезпечення національної безпеки ресурсами кримінального судочинства містить: фундаментальні цінності європейської спільності; особливості духовності європейськоїспільності; моральні засади як європейської спільності, так і кримінального судочинства; світоглядні ідеї в кримінально-процесуальній сфері (принципи кримінального судочинства); цілі, цілеспрямованість, мотивація і завдання кримінального процесу.

На логічному рівні структура забезпечення національної безпеки ресурсами кримінального процесу містить: його теоретичну концепцію (модель) і відповідної цієї концепції понятійний апарат; зовнішньо системніпідстави; організаційні, правові та процесуальні засоби.

 

Контрольні питання

1. Які положення включає поняття національна безпеки?

2. Які напрями забезпечення національної безпеки визначає Закон України «Про основи національної безпеки України»?

3. Які організаційно-правові елементи входять до системи національної безпеки?

4. На які групи поділяються функції державно-правового механізму забезпечення національної безпеки?

5. Які ознаки характеризують державно-правовий інститут забезпечення національної безпеки?

6. Які є стадії в діяльності щодо захисту інтересів держави, суспільства, особистості від зовнішніх і внутрішніх загроз?

7. Яка роль військової організації держави у забезпеченні національної безпеки?

8. Які органи є основними суб’єктами адміністративно-правового забезпечення: національної безпеки в Україні?

9. Охарактеризуйте основні положення Закону України «Про основи національної безпеки України».

10. Назвіть основі завдання Ради національної безпеки і оборони України.

Рекомендовані нормативно-правові акти
та література для підготовки до семінарського заняття, написання рефератів