ТОП 10:

Правові основи діяльності Збройних Сил України



 

Україна, враховуючи необхідність забезпечення власної воєнної безпеки та оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародної стабільності, як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава має Збройні Сили України із необхідним рівнем їх бойової готовності та боєздатності.

Конституція України, Закони України «Про Збройні Сили України», «Про військовий обов’язок і військову службу» та інші нормативно-правові акти здійснюють правове регулювання сучасних Збройних Сил України. Так, наприклад, Закон України «Про Збройні Сили України» визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Отже, правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, Закони України «Про Збройні Сили України», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про оборону України», Статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

В Україні за роки Незалежності в основному сформовано правову базу, яка визначає права та повноваження Верховної Ради України та державних інститутів у здійсненні контролю та регулюванні діяльності Збройних Сил, інших військових формувань.

Парламент не здійснює безпосереднього керівництва збройними формуваннями, але має у своєму розпорядженні достатньо широкий та відносно самодостатній арсенал механізмів впливу, серед яких найбільш вагомий - розгляд та утвердження оборонного бюджету, а також ухвалення відповідних законів та програм, утвердження структури, чисельності та функцій Збройних Сил, прийняття рішень щодо війни та миру тощо.

Для того, щоб система громадського контролю над Збройними Силами в Україні відповідала стандартам цивілізованих країн, необхідно залучити громадських експертів, компетентних в оборонних питаннях, пресу та академічні інститути до формування дієвої системи громадського контролю, розробити та ухвалити низку нормативно-правових актів, необхідних для забезпечення ефективного громадського контролю у сфері оборони та безпеки.

Серед першочергових завдань можна назвати введення ключових громадянських посад у силових відомствах, чіткий розподіл повноважень між Верховною Радою, Президентом, урядом, міністром фінансів та міністром оборони у сфері оборони та громадського контролю, розвиток функціональної системи оборонного фінансування, розширення прав парламенту та комітету Верховної Ради України щодо питань національної безпеки та оборони, посилення їх конкретної участі у підготовці оборонного бюджету.

Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах:

- вірності конституційному обов’язку та військовій присязі;

- верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод;

- гласності, відкритості для демократичного цивільного контролю;

- поєднання єдиноначальності та колегіального розроблення найбільш важливих рішень;

- комплектування шляхом призову громадян на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом;

- постійної бойової та мобілізаційної готовності;

- збереження державної та військової таємниці;

- виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях українського народу, додержання військової дисципліни;

- забезпечення державного соціально-економічного та соціально-правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України, а також членів їх сімей;

- заборони створення і діяльності організаційних структур політичних партій.

З’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до Закону «Про Збройні Сили України», в межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного та надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом.

Керівництво Збройними Силами України в межах, передбачених Конституцією України, здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України.

В особливий період керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями Президент України може здійснювати через Ставку Верховного Головнокомандувача, робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України у мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних Сил України. Головнокомандувачем Збройних Сил України є за посадою Міністр оборони України, якщо він військовослужбовець, а в разі, коли Міністром оборони України призначається цивільна особа, - начальник Генерального штабу Збройних Сил України.

Збройні Сили України призначені для захисту держави від нападів ззовні, а також спільно з іншими військами забезпечують недопущення протиправної діяльності організацій, націленої на дестабілізацію обстановки в країні. Україна вважає правомірним застосування збройних сил і інших військ для відбиття та припинення агресії проти України. Збройні сили та інші війська можуть застосовуватися також для локалізації і нейтралізації антиконституційних дій, протиправного збройного насильства, загрозливого суверенітету, територіальної цілісності і державній єдності України, виконання завдань при проведенні операцій з підтримання миру відповідно до рішень Ради Безпеки ООН і міжнародними зобов’язаннями.

Цілі застосування Збройних Сил та інших військ:

- у звичайній світової (регіональної) війні в разі її розв’язання якою-небудь державою (групою, коаліцією держав). Для захисту незалежності і суверенітету, територіальної цілісності України та її союзників, відображення і, припинення агресії, нанесення поразки агресору, примусу його до припинення воєнних дій на умовах, що відповідають інтересам України та її союзників;

- у локальних війнах і в збройних конфліктах. Для локалізації вогнища напруженості, нейтралізації агресора на можливо більш ранній стадії, запобігання ескалації військових дій, створення передумов для припинення війни (примусу до її припинення), врегулювання конфлікту на умовах, що відповідають інтересам України та її союзників.

- у внутрішніх збройних конфліктах. Для розгрому і ліквідації незаконних збройних формувань, бандитських і терористичних груп і організацій, відновлення законності і правопорядку, забезпечення громадської безпеки та стабільності, надання необхідної допомоги населенню та створення умов для повномасштабного врегулювання на основі Конституції Україна і чинного законодавства України.

Основні форми застосування збройних сил та інших військ:

- стратегічні операції, операції та бойові дії - у регіональних війнах;

- операції та бойові дії - у локальних війнах і збройних конфліктах;

- операції з підтримання миру.

Завдання Збройних Сил щодо забезпечення воєнної безпеки:

- ефективне і тверде керівництво штабами і військами (силами);

- своєчасне розкриття загрозливого розвитку військово-політичної обстановки, підготовки збройного нападу на Україну;

- підтримання складу, стану, бойової та мобілізаційної готовності засобів і сил, що забезпечують і функціонування та застосування, а також систем управління на рівні, що гарантує нанесення заданого збитку агресору в будь-яких умовах обстановки;

- підтримання бойового потенціалу, бойової та мобілізаційної готовності і підготовки угруповань військ (сил) загального призначення в мирний час на рівні, що забезпечує відбиття агресії локального масштабу;

- утримання озброєння і військової (спеціальної) техніки і запасів матеріальних засобів у готовності до бойового застосування;

- виконання завдань бойового чергування (бойової служби) виділеними (призначеними) військами, силами і засобами;

- повне і якісне виконання планів і програм оперативної, бойової та мобілізаційної підготовки, виховання військ (сил);

- забезпечення готовності до стратегічного розгортання в рамках державних заходів щодо переведення країни з мирного на воєнний стан;

- охорона державного кордону;

- створення та підтримка умов для безпеки економічної діяльності України в територіальному морі та виключній економічній зоні;

- охорона важливих державних об’єктів;

- запобігання та припинення диверсій і терористичних актів;

- попередження та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій;

- організація цивільної та територіальної оборони; забезпечення технічного прикриття та відбудови комунікацій;

- забезпечення інформаційної безпеки.

З відбиття збройного нападу (агресії), часткове або повне стратегічне розгортання:

- введення стратегічних операцій, операцій і бойових дій (у тому числі спільних з союзними державами) по розгрому вторглися, знищення створених (створюваних) угруповань військ (сил) агресора в районах їх базування, зосередження і на комунікаціях;

- підтримання готовності до застосування і застосування (у передбачених військовою доктриною випадках і в установленому порядку) потенціалу ядерного стримування;

- локалізація і нейтралізація прикордонних збройних конфліктів;

- підтримання режиму воєнного (надзвичайного) стану;

- захист населення, об’єктів економіки інфраструктури від впливу засобів ураження противника;

- виконання союзницьких зобов’язань.

У внутрішніх збройних конфліктах:

- розгром і ліквідація незаконних збройних формувань, бандитських і терористичних груп і організацій, їх баз, центрів підготовки, складів, комунікацій; відновлення законності та правопорядку;

- забезпечення громадської безпеки та стабільності; підтримання правового режиму надзвичайного стану в районах конфлікту;

- локалізація і блокування району конфлікту; припинення збройних зіткнень і роз’єднання протиборчих сторін;

- проведення заходів з роззброєння (вилученню зброї) населення в районах конфлікту;

- посилення охорони громадського порядку та безпеки в районах, що примикають до району конфлікту.

Сили і засоби збройних сил та інших військ України можуть залучатися для надання допомоги органам державної влади та місцевого самоврядування, населенню при ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих.

Для вирішення поставлених перед Збройними Силами та іншими військами завдань створюються угруповання військ на території України, а також за межами її території в складі спільних угруповань.

Збройні сили складаються з: центральних органів військового управління; об’єднань; з’єднань; військових частин; підрозділів; установ (підприємств, організацій); тилу; військ, що не входять в види і роди Збройних Сил України.

Органи управління призначені для керівництва військами (силами) в різних ланках. До них відносяться командування, штаби, управління, відділи та інші постійні або тимчасово створювані структури. Для розміщення та роботи органів управління в бойових умовах розгортаються пункти управління. До скалу Збройних Сил України входять:

- Сухопутні війська: механізовані та танкові війська;ракетні війська і артилерія; армійська авіація; аеромобільні десантні війська; протиповітряна оборона.

- Повітряні сили: бомбардувальна авіація; штурмова авіація; винищувальна; розвідувальна авіація; військово-транспортна авіація; війська протиповітряної оборони.

- Військово-Морські Сили.

Інші воєнізовані формування: Національна гвардія України; Військова служба правопорядку; Державна прикордонна служба України; Антитерористичний центр при Службі безпеки України; Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту України; Державна спеціальна служба транспорту.

Об’єднання - це військові формування, що включають декілька з’єднань або об’єднань меншого складу, а також частин і установ (наприклад, територіальні загальновійськові об’єднання – оперативні командування; оперативні об’єднання - армії, флот).

З’єднання є військові формування, що складаються з декількох частин або з’єднань меншого складу, а також частин і підрозділів забезпечення та обслуговування. До з’єднань відносяться корпусу, бригади та інші прирівняні до них військові формування.

Військова частина – це організаційно-самостійна бойова і адміністративно-господарська одиниця у всіх видах Збройних Сил України. До військовим частинам відносяться всі полки, кораблі, окремі батальйони (дивізіони, ескадрильї), а також окремі роти. Полкам, окремим батальйонам, дивізіонам і ескадрильям вручається Бойовий прапор, а кораблям Військово-морського флоту - Військово-морський прапор.

До установ Міністерства оборони України відносяться структури забезпечення життєдіяльності: будинки офіцерів(Типове положення про будинок офіцерів Збройних Сил України), військові музеї, редакції військових видань, військово-медичні заклади, санаторії, будинки відпочинку тощо. (Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України,Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).До військово-навчальних закладів належать: військові академії, університети, інститути, курси підготовки та перепідготовки офіцерського складу, які діють на підставі Положення про вищі військові навчальні заклади.

В основі поділу збройних сил на види лежить головним чином специфіка їх стратегічного використання, здатність вести бойові дії в певній сфері (на суші, на морі, в повітрі), можливість самостійно вирішувати стратегічні і оперативні завдання.

Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України та осіб, звільнених у запас або у відставку, членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні у ході бойових дій чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях.

Військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Залежно від характеру і умов службової діяльності військовослужбовцям Збройних Сил України можуть встановлюватися затверджені Кабінетом Міністрів України надбавки до видів забезпечення.

Члени сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України не менш як 20 календарних років, мають право на медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони.

Військовослужбовці строкової служби користуються правом безплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним, водним та автомобільним транспортом приміського сполучення.

Офіцери, прапорщики, мічмани, військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, військовослужбовці-жінки та члени їх сімей мають право на пільгове санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України та на медичне обслуговування.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.85.214.0 (0.011 с.)