ТОП 10:

Нормативно-правове регулювання мобілізації та мобілізаційної підготовки економіки та Збройних Сил України



Мобілізаційна підготовка знаходиться в безперервній взаємодії з основними сферами життя суспільства. Відповідно виділяються наступні види суспільних відносин, що входять у предмет правового регулювання відносин у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації: політичні, економічні, соціальні, духовні. Взаємодія зазначених відносин з основними сферами життя суспільства вимагає правового регулювання за допомогою розробки відповідних правових механізмів. Особливість взаємодії відносин мобілізаційної підготовки та мобілізації полягає в тому, що реалізація механізмів вимагає обов’язкового державного регулювання.

Державно-правові засоби мобілізаційної підготовки та мобілізації обумовлені дією відповідних законодавчих, інших правових норм, що встановлюють поняття, умови забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідальність за порушення відповідних заходів, а також ведення державного контролю та нагляду за дотриманням норм мобілізаційного законодавства.

Взаємодія мобілізаційної підготовки та політичної сфери в контексті сучасної політики адаптації до стандартів Європейського союзу проявляється у формалізації конституційних гарантій у сферах прав людини і громадянина та забезпечення національної безпеки.

Правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закони України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти, що у своїй сукупності складають нормативну основу правового регулювання мобілізаційної діяльності.

За соціальною значущістю система нормативно-правових актів репрезентована таким способом: Конституція – закони – укази Президента – підзаконні акти загального характеру – відомчі нормативні акти.

Найважливіше місце серед них посідає Конституція України. Відповідно до статті 116 вищий орган виконавчої влади держави «здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю», тобто забезпечення обороноздатності і національної безпеки держава вважає одним із головних завдань.

Основний Закон держави встановлює лише загальні правові положення, що регламентують мобілізаційну підготовку та мобілізацію, які згодом деталізуються в інших нормативно-правових актах, як наприклад, в Указі Президента України про Стратегію національної безпеки України.

Мобілізаційна підготовка та мобілізація і правовий порядок – явища, що нерозривно зв’язані і взаємозалежні, крім того, низка конституційних положень щодо прав і свобод громадян, які прямо залежать від стану національної безпеки, встановлюються статтями 3, 21 та іншим нормами з розділу ІІ «Права і свободи громадян» Конституції України.

Крім конституційних прав і свобод громадян, державні органи законами та підзаконними актами закріплюють і захищають їхні численні права, свободи й обов’язки в різних сферах життя, зокрема щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» на органи державної влади, зокрема й у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, покладений обов’язок забезпечення проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації. Однак у силу визначеної специфіки виконання цих обов’язків, йдеться про проведення комплексу спеціальних заходів, частина яких має економічний характер, здійснюється під час реалізації мобілізаційного плану.

Одним із джерел правового регулювання діяльності органів державної влади з мобілізаційної підготовки та мобілізації є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Цей Закон встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов’язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов’язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Здійснення заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації покладено на мобілізаційні органи, правове положення якої закріплено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Мобілізаційні підрозділи (працівники з питань мобілізаційної роботи) є складовою частиною системи управління мобілізаційною підготовкою. Структура і штати мобілізаційних підрозділів центральних і місцевих органів виконавчої влади визначаються з урахуванням характеру та обсягу мобілізаційної роботи керівником відповідного органу виконавчої влади в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Структура і штати мобілізаційних підрозділів інших державних органів визначаються їх керівниками з урахуванням характеру та обсягу мобілізаційної роботи. Мобілізаційні підрозділи (посади працівників з питань мобілізаційної роботи) у структурі виконавчих органів сільських, селищних, міських рад утворюються рішеннями відповідних рад.

Чисельність працівників мобілізаційних підрозділів (працівників з питань мобілізаційної роботи) органів місцевого самоврядування визначають сільські, селищні, міські ради, а підприємств, установ і організацій - їх керівники за погодженням з відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади з урахуванням сфери діяльності, характеру та обсягу мобілізаційної роботи.

Організація роботи та захист інформації у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється відповідно до Закону України «Про державну таємницю» та нормативними правовими актами з питань секретного діловодства.

У відповідності до статті 102 Конституції України Президент України як Глава держави і гарант Конституції, прав і свобод людини та громадянина в необхідних випадках видає укази, розпорядження, зокрема і в галузі національної безпеки, які мають обов’язкову силу на території України.

Важливими є укази Президента України направлені на реалізацію «Про основи національної безпеки України» щодо забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина, особистої безпеки громадян, спрямування зусиль державних органів на протидію посяганням на територіальну цілісність держави.

Зокрема укази Президента України від 12.02.2007 № 105/2007 «Про Стратегію національної безпеки України», від 02.03.2014 № 189/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», від 05.05.2014 № 453 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 5 травня 2014 року «Про заходи щодо зміцнення національної безпеки України у воєнній сфері» та від 24.09.2014 № 744/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності».

Законами України, указами Президента України регулюються лише найбільш значущі, найважливіші аспекти діяльності органів державної влади з мобілізаційної підготовки та мобілізації, оскільки за своєю природою ці нормативні правові акти впливають на соціальні відносини загального характеру. Однак широта суспільних відносин щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, викликає насущну потребу поглиблення та деталізації правового регулювання зазначеної діяльності, що здійснюється за допомогою видання актів, іменованих підзаконними.

Особливості актів, які відрізняють їх від законів, зводяться до того, що вони приймаються органами або представниками влади, обраними або утвореними іншими органами; регулюють другорядні суспільні відносини, розвиваючи, конкретизуючи та деталізуючи закони; втрачають юридичну чинність у випадку суперечностей або невідповідності законові; приймаються як колегіально, так і одноосібно уповноваженими посадовими особами державних органів; приймаються в менш суворому і деталізованому порядку. При цьому, варто враховувати, що недоліки загально регулятивних законів часто відтворюються в спеціальних законодавчих і підзаконних актах.

Істотне значення для органів державної влади, зокрема у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації мають постанови Кабінету Міністрів України, що забезпечують виконання Конституції України, законів, указів та розпоряджень Президента України, регламентують застосування заходів направлених на мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Постанови уряду, що регулюють діяльність у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, можна розділити щодо дії загального характеру, наприклад постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 587 «Про затвердження Типового положення про мобілізаційний підрозділ органу державної влади, іншого державного органу» завдання мобілізаційного підрозділу. Мобілізаційний підрозділ:

- бере участь у державному регулюванні мобілізаційної підготовки та мобілізації;

- організовує виконання державним органом законів, інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації;

- розробляє та подає керівництву державного органу проекти нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації;

- організовує наукове, інформаційне, методологічне і методичне забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації;

- організовує планування, розроблення і проведення заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації, у тому числі з переведення відповідної сфери управління, галузі національної економіки чи території адміністративно-територіальної одиниці на роботу в умовах особливого періоду та здійснює контроль за їх виконанням;

- бере участь у формуванні проекту основних показників мобілізаційних планів;

- координує розроблення проектів мобілізаційних планів, довгострокових і річних програм мобілізаційної підготовки і вживає заходів до забезпечення їх виконання;

- подає пропозиції керівництву державного органу щодо участі в організації управління державою в особливий період;

- організовує роботу з визначення потреб (обсягу) у фінансуванні заходів з мобілізаційної підготовки;

- подає пропозиції щодо встановлення мобілізаційних завдань (замовлень) підприємствам, установам та організаціям, а також організовує їх доведення до виконавців;

- бере участь в укладенні договорів (контрактів) про виконання мобілізаційних завдань (замовлень) з підприємствами, установами та організаціями;

- вживає заходів до виконання підприємствами, установами та організаціями мобілізаційних завдань (замовлень) відповідно до укладених договорів (контрактів);

- подає пропозиції щодо передачі мобілізаційних завдань (замовлень) іншим підприємствам, установам та організаціям у разі ліквідації (реорганізації) підприємств, установ та організацій;

- подає пропозиції щодо створення, розвитку, утримання, передачі, ліквідації та реалізації мобілізаційних потужностей на підприємствах, в установах та організаціях;

- здійснює контроль за створенням, зберіганням та обслуговуванням мобілізаційного резерву матеріально-технічних і сировинних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях;

- бере участь у визначенні потреби у постачанні матеріально-технічних ресурсів за рахунок міждержавної кооперації;

- подає пропозиції щодо створення, формування і ведення страхового фонду документації на продукцію мобілізаційного та оборонного призначення та програми створення такої документації;

- подає пропозиції щодо формування довгострокових і річних програм мобілізаційної підготовки;

- контролює здійснення заходів з мобілізаційної підготовки підприємствами, установами та організаціями з метою сталого функціонування відповідної сфери управління, галузі національної економіки чи території адміністративно-територіальної одиниці в умовах особливого періоду;

- організовує роботу, пов’язану з визначенням можливості задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, національної економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;

- організовує роботу з бронювання військовозобов’язаних та контроль за веденням їх обліку, забезпечує подання відповідної звітності, подає пропозиції щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час;

- розробляє заходи щодо раціонального використання в особливий період матеріально-технічних, сировинних, фінансових ресурсів та виробничого потенціалу;

- забезпечує подання державним органам інформації, необхідної для планування та здійснення мобілізаційних заходів;

- готує і доводить іншим структурним підрозділам державного органу вказівки щодо виконання актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації;

- здійснює заходи щодо підвищення кваліфікації працівників мобілізаційного підрозділу, у тому числі шляхом проведення навчань;

- забезпечує додержання режиму секретності під час здійснення заходів з мобілізаційної підготовки;

- готує щорічну доповідь про стан мобілізаційної готовності та про хід виконання довгострокових і річних програм мобілізаційної підготовки.

Крім того, діяльність з мобілізаційної підготовки та мобілізації регламентована також іншими постановами Кабінету Міністрів України. Наприклад, Положення про військові комісаріати, Положення про військово-транспортний обов’язок.

Велику роль у правовому регулюванні діяльності органів державної влади на залізничному транспорті щодо охорони громадського порядку та забезпечення мобілізаційної підготовки відіграють відомчі нормативні акти. Вони деталізують значну кількість правових норм, що регулюють суспільні відносини в розглянутій сфері.

Нормативні правові акти міністерств, інших органів державного управління, зокрема у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, приймаються у формі наказів, розпоряджень та рішень колегій. Прийняті міністерствами, іншими органами державного управління інструкції, положення, статути, правила затверджуються наказами.

У юридичній літературі вказується, що наказ є основною адміністративно-правовою формою юридично-владної, організуючої діяльності єдиноначальних органів і посадових осіб у межах їх компетенції як у зовнішній, так і у внутрішній сферах управління.

Відомчі нормативні правові акти органів державної влади України поширюють свою дію на підрозділи, що входять у його систему і регулюють питання, які мають передусім внутрішнє значення, наприклад, організація роботи з виконання рішень вищих органів державної влади, здійснення структурної перебудови в органах державної влади, поліпшення взаємодії між підрозділами у виконанні поставлених завдань. Разом з тим, низка наказів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації є нормативною базою для всіх суб’єктів господарювання та фізичних осіб з зазначених напрямів діяльності, організація якої покладена на органи державної влади України. Однак, вони мають загальнообов’язковий характер тільки після відповідної реєстрації в Міністерстві юстиції України, наприклад, Наказ Міністерства економіки України від 18.05.2007 №140 «Про затвердження Переліку відомостей з питань мобілізаційної підготовки національної економіки, які містять службову інформацію».







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.48.40 (0.008 с.)