Відповідальність військовослужбовців за адміністративні правопорушення

Збройні Сили України – опора держави, гарантія стабільності суспільного розвитку, основа обороноздатності країни, реальний інструмент владного впливу державної влади на суспільні відносини. Спільно з правоохоронними органами Збройні сили, з одного боку, покликані гарантувати дотримання прав і законних інтересів громадян, а з іншого –уособлюють собою державний примус як один з основних методів державного управління.

У зв’язку з цим все більш серйозне значення набувають проблеми нормативно-правового регулювання питань, пов’язаних з оптимізацією правового статусу військовослужбовців і регулюванням їх адміністративної відповідальності, залучення до якої можливо у разі порушення військовослужбовцями військової дисципліни.

Правовий статус особистості визначає обсяг її юридичних прав і обов’язків, гарантії їх забезпечення і способи захисту, межі відповідальності, принципи взаємини з іншими членами суспільства, їх об’єднаннями та з державою.

Подальший аналіз дозволяє виділити три спеціальних статусу в залежності від домінування того чи іншого елемента загального конституційного статусу:

- спеціальний статус, який випливає переважно з конституційних прав і свобод громадян (наприклад, статус учня або студента);

- спеціальний статус, який випливає переважно з конституційних обов’язків громадян (наприклад, статус платника податків);

- спеціальний статус, який випливає з поєднання конституційних прав, свобод і обов’язків громадян (наприклад, статус військовослужбовця).

При визначенні поняття «статус військовослужбовців» враховувалися три обставини.

По-перше, положення Конституції України.

По-друге, чинне законодавство розмежовує: військовий облік; обов’язкову підготовку до військової служби; перебування в запасі; призов на військову службу; проходження військової служби за призовом; призов на військові збори і проходження військових зборів у період перебування в запасі та резерві. Виконання військового обов’язку не тотожне проходження військової служби і співвідносяться як ціле і частина.

По-третє, проходження військової служби здійснюється громадянами України по призову і в добровільному порядку.

Внаслідок цього статус військовослужбовця визначений як спеціальний правовий статус, який випливає з поєднання конституційних прав, свобод і обов’язків громадян, який може бути придбаний при проходженні громадянами України військової служби за призовом, включаючи призов на військові збори і проходження військових зборів у період перебування у резерві, виходячи з закріпленого в Конституції України обов’язку громадянина України захищати Вітчизну, або при проходженні громадянами України військової служби за контрактом, в результаті виконання конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни шляхом добровільного вступу на військову службу.

Права і обов’язки військовослужбовців можна розділити на дві групи: загальногромадянські і військово-службові:

- загальногромадянські права військовослужбовців, що представляють встановлені Конституцією України і поточним законодавством права, якими військовослужбовці користуються нарівні з іншими громадянами країни. Разом з тим реалізація військовослужбовцями конституційних прав і свобод має певні особливості, встановлені законодавством і іншими нормативними правовими актами;

- військово-службові права, що охоплюють права, що виникають у військовослужбовців у зв’язку з проходженням військової служби, в тому числі: загальні військово-службові права, якими користуються всі військовослужбовці, включаючи право на матеріальне забезпечення; право на пільги; право на підставах, передбачених законодавством, на державне забезпечення при звільненні з військової служби; право на зберігання, носіння, застосування та використання зброї; спеціальні військово-службові права, пов’язані із здійсненням військовослужбовцями внутрішньої, вартової, гарнізонної та патрульної служб і встановлювані відповідними статутами; посадові військово-службові права, які закріплені у статутах, положеннях, інструкціях, інструкціях і визначаються посадою, займаною військовослужбовцям;

- загальногромадянські обов’язки, що представляють встановлені Конституцією України і поточним законодавством обов’язки, які покладаються на військовослужбовців нарівні з іншими громадянами країни;

- військово-службові обов’язки, що охоплюють обов’язки, покладені на військовослужбовців у зв’язку з проходженням військової служби підрозділяються на: загальні, посадові і спеціальні.

З урахуванням особливого характеру обов’язків, покладених на військовослужбовців, специфіка правового статусу військовослужбовців визначається також пакетом надаються їм соціальних гарантій (організаційних, матеріальних і юридичних), пільг і компенсацій, а також особливостями адміністративної відповідальності, які обумовлені наявністю:

- спеціального суб’єкта адміністративної відповідальності;

- обмежень підстав притягнення до адміністративної відповідальності військовослужбовців і громадян, призваних на військові збори;

- обмежень при призначенні окремих видів адміністративних покарань.

Відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна являє собою суворе та точне дотримання усіма військовослужбовцями порядку та правил, встановлених законодавством, статутами Збройних Сил і наказами командирів (начальників).

Винятковість взаємовідносин між військовослужбовцями (прирівняними до них особами) і державою в особі її органів, установ і формувань обумовлює виникнення особливих державно-службових правовідносин, заснованих на принципі «все, що не встановлено, то заборонено».

Військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.

В якості об’єктивного критерію розмежування випадків застосування до військовослужбовців і громадянам, покликаних на військові збори, адміністративній відповідальності на загальних підставах або дисциплінарної відповідальності може бути запропонований критерій виконання військовослужбовцям, а також громадянином, який проходить військові збори, обов’язків військової служби.

Матеріально-правовою передумовою настання адміністративної відповідальності на загальних підставах для військовослужбовців і громадян, призваних на військові збори, є вчинення ними адміністративних правопорушень у результаті невиконання або неправомірного виконання загальногромадянських обов’язків.

Вчинення адміністративних правопорушень при виконанні військово-службових обов’язків (загальних, посадових і спеціальних) є підставою настання дисциплінарної відповідальності.

Поряд з цим питання настання адміністративної відповідальності належить пов’язувати не з місцем військової служби або проходження військових зборів, а з випадками виконання обов’язків військової служби.

Адміністративна відповідальність військовослужбовців являє собою особливий вид адміністративної відповідальності, який характеризується застосуванням особливих видів правового державного примусу щодо обмеженого (визначеного законодавством про військову службу) кола суб’єктів залежно від характеру та тяжкості вчиненого правопорушення.

Адміністративна відповідальність військовослужбовців характеризується трьома ознаками:

- спеціальним суб’єктним складом (військовослужбовці або громадяни, покликані на військові збори);

- скороченим переліком фактичних підстав притягнення до адміністративної відповідальності, в якості яких виступають: адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, або посадової особи, яка здійснює провадження у справі про адміністративне правопорушення; порушення норм окремих видів законодавства, зазначених у ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП);

- обмеженням можливості застосування щодо військовослужбовців окремих видів адміністративних покарань (громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт).

Цілями застосування адміністративної відповідальності щодо військовослужбовців є:

- превентивна: попередження вчинення військовослужбовцями та особами, покликаними на військові збори, адміністративних правопорушень;

- охоронна: забезпечення прав і свобод суб’єктів військово-службових правовідносин, охорона і захист громадського порядку; забезпечення порядку проходження військової служби військовослужбовцями та громадянами, покликаними на військові збори.

Підстави застосування адміністративної відповідальності щодо військовослужбовців поділяються на три види:

- матеріально-правові, під якими розуміється система адміністративно-деліктних законів, що встановлюють адміністративну відповідальність і регулюють провадження у справах про адміністративні правопорушення військовослужбовців;

- фактичні, під якими слід розуміти вчинення військовослужбовцями адміністративних правопорушень - протиправних, винних діянь, за які Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність;

- процесуально-правові, під якими розуміється система норм процесуального законодавства, що регулює порядок судового залучення військовослужбовців до адміністративної відповідальності і є наслідком наявності нормативного та фактичного підстав.

За порушення:

- правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху;

- санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм;

- правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів;

- митних правил;

- вчинення корупційних правопорушень;

- порушення тиші в громадських місцях;

- неправомірне використання державного майна;

- незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації;

- невжиття заходів щодо окремої ухвали суду;

- ухилення від виконання законних вимог прокурора;

- порушення законодавства про державну таємницю;

- порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію.

Військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань - військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Особливості юридичної відповідальності військовослужбовців за адміністративні правопорушення пов’язані з розглядом адміністративної, дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності. Це пов’язано зі сформованими поглядами щодо галузевої єдності норм, що встановлюють дисциплінарну і адміністративну відповідальність, використанням адміністративно-правового методу регулювання даних правовідносин.

Аналіз адміністративних покарань та дисциплінарних стягнень, що накладаються за вчинення адміністративних правопорушень, показує безперспективність порівняння їх з яких-небудь критеріями, виключає рівноцінну заміну при залученні до юридичної відповідальності. Єдиний шлях, що забезпечує рівність військовослужбовців як суб’єктів, які залучаються до адміністративної відповідальності на загальних підставах, і військовослужбовців, які залучаються до дисциплінарної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаний з відтворенням в нормативних правових актах, що встановлюють дисциплінарну відповідальність, процесуальних норм, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, з урахуванням специфіки, обумовленої військовою службою і статусом військовослужбовців.

Пояснення причини залучення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності за вчинення ними адміністративного правопорушення пов’язане з особливостями взаємодії адміністративної та дисциплінарної відповідальності, зумовленими адміністративно-правовою природою регульованих цими видами відповідальності суспільних відносин, а також з специфікою правового статусу цих суб’єктів.

Дослідження сутності того чи іншого виду юридичної відповідальності неможливо поза зв’язку її з правовим статусом суб’єкта відповідальності. Правовий статус – це об’єктивно існуюча (хоча й абстрактна) категорія, що відображає правовий стан особи, обумовлене комплексом нормативно закріплених прав і обов’язків.

Правовий статус військовослужбовця розглядається як складне утворення, що складається з декількох взаємопов’язаних елементів: цільового блоку, компетенції, організаційного блоку, відповідальності.

Специфіка правового статусу військовослужбовців обумовлена військовою службою – особливим видом державної служби. Особливістю її порівняно з цивільної державною службою є те, що вона регламентується нормами права значно повніше й ґрунтовніше.

Військовій службі властиві високий ступінь централізації, жорстка дисципліна, більш сувора ієрархічність побудови, підвищені вимоги до стану здоров’я та фізичної підготовки. Особливість завдань, які виконують військовослужбовці, передбачає велику згуртованість і значимість думки колективу. У зв’язку з цим застосування до військовослужбовців дисциплінарних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень має більше превентивне значення, ніж призначення адміністративних покарань.

Виділення військовослужбовців у якості спеціальних суб’єктів відповідальності обумовлено специфікою їх спільного, а в ряді випадків і спеціального правового статусу.

Військовослужбовець як спеціальний суб’єкт адміністративної відповідальності має спеціальну адміністративну деліктоздатність, яка виступає в обмеженому вигляді. Такий характер деліктоздаьності пов’язаний з встановленими законом вилученнями із загального порядку притягнення до адміністративної відповідальності і накладення адміністративних покарань. Також ж обмеженим обсягом характеризується і спеціальна дисциплінарна деліктоздатність військовослужбовця, оскільки система дисциплінарних стягнень суворо диференційована стосовно до різних категорій військовослужбовців.

Обмежений обсяг деліктоздатності військовослужбовця знаходиться в прямій залежності від його спеціального правового статусу.

Класифікацію суб’єктів, уповноважених здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, вчинені військовослужбовцями доцільно здійснювати за обсягом предметної компетенції суб’єктів. Відповідно до якої слід відрізняти суб’єкти: загальної (міжгалузевої) компетенції; галузевої компетенції.

Військових прокурорів доцільно виділити в окрему групу суб’єктів з особливим статусом.

На основі аналізу діяльності даної системи суб’єктів формулюється висновок про необхідність створення органів військової поліції - правоохоронної структури, яка повинна володіти всією повнотою інформації про стан правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях, могла б виступити як координуючого органу в діяльності по боротьбі з військовими правопорушеннями.

Діяльність щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців за вчинення ними адміністративних правопорушень повинна розглядатися як специфічний вид адміністративно-процесуальної діяльності, що представляє систему послідовно здійснюваних уповноваженими суб’єктами дій.

Коло суб’єктів, які здійснюють провадження щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців за вчинення ними адміністративних правопорушень, можна визначити відповідно до характеру їхньої функціональної компетенції на різних стадіях дисциплінарного провадження. Систему зазначених суб’єктів доцільно представити таким чином:

- суб’єкти, що здійснюють функцію розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення;

- суб’єкти, що здійснюють перегляд рішень про накладення дисциплінарних стягнень;

- суб’єкти, що здійснюють виконання прийнятих рішень про накладення дисциплінарних стягнень чи інших заходів дисциплінарного впливу.

Виділяються наступні стадії розглянутого дисциплінарного провадження:

- порушення справи про адміністративне правопорушення;

- розгляд справи про адміністративне правопорушення;

- перегляд рішень про накладення дисциплінарних стягнень;

- виконання рішень про накладення дисциплінарних стягнень.

Відмінність дисциплінарної відповідальності від адміністративної відповідальності військовослужбовців полягає в наступних особливостях дисциплінарної відповідальності:

- застосовується до членів організаційно оформленого колективу (зокрема, військовослужбовців певного військового підрозділу) в рамках військово-службових правовідносин за порушення військової дисципліни;

- фактичною підставою дисциплінарної відповідальності військовослужбовців виступає дисциплінарний проступок;

- мірою дисциплінарної відповідальності військовослужбовців виступає дисциплінарне стягнення, яке у наданні психічного (морального, матеріального, організаційного) впливу на військовослужбовця-правопорушника, пов’язаного з позбавленням (обмеженням) певних прав військовослужбовця), обумовлених здійсненням відповідної військово-службової діяльності;

- дисциплінарне провадження щодо військовослужбовців носить виключно внутрішній характер, тобто дисциплінарна відповідальність застосовується лише за рішенням командирів (начальників).

У зв’язку з реформуванням нашого суспільства перелік адміністративних правопорушень, за вчинення яких у військовослужбовців настає відповідальність на загальних підставах, буде розширюватися. Відносна незмінність і специфіка правового статусу військовослужбовця обумовлюють встановлену сучасним законодавством необхідність застосування заходів дисциплінарної відповідальності за скоєні ним адміністративні правопорушення. Реформування військового будівництва призведе до зміни правового статусу військовослужбовця, що, можливо, відіб’ється на характері його відповідальності за адміністративні правопорушення.