ТОП 10:

Правоохоронні органи у Збройних Силах



 

Досвід багатьох зарубіжних країн свідчить про те, що органи забезпечення правопорядку у Збройних силах відіграють істотну роль у процесі реалізації заходів, спрямованих на підтримку правопорядку у військах.

У даний час військові правоохоронні органи (частини та підрозділи військової поліції) діють в Збройних силах ФРН, США, Великобританії, Італії, Японії, Туреччини та інших держав. При всіх відмінностях в організаційній структурі органів військової поліції зазначених країн вони виконують в цілому однакові функції.

У мирний час військові правоохоронні органи забезпечують дотримання законності і правопорядку в гарнізонах, місцях розміщення військових частин і проживання сімей військовослужбовців, виявлення та припинення правопорушень з боку військовослужбовців і інших осіб, які перебувають на території військових містечок.

До їх повноважень належать проведення дізнання і оперативно-розшукових заходів щодо військовослужбовців-правопорушників, організація спільно з командуванням профілактичної роботи в підрозділах. Крім того, звичайними функціями військової поліції є охорона штабів, командних пунктів і пунктів управління, контроль за рухом військового транспорту, супровід військових вантажів.

На думку керівництва армій США і ФРН, наявність військових правоохоронних органів сприятливо позначається на загальному стані особового складу та підвищенні боєготовності військ, особливо в справі підтримки належного рівня правопорядку в гарнізонах і при проведенні розслідувань фактів протиправної поведінки військовослужбовців.

Військові правоохоронні органи як спеціальні державні структури, призначені для підтримки правопорядку у військовій організації держави, в даний час функціонує в Збройних силах усіх країн які беруть участь у Північноатлантичному договорі.

Найбільш відомою у сучасній практиці будівництва Збройних сил є військова поліція однин із різновидів поліцейських органів; відповідно до законодавства держав, в яких вона створена, військова поліція входить в єдину систему правоохоронних органів і здійснює функції забезпечення правопорядку в Збройних силах відповідної держави. Правоохоронну діяльність військової поліції характеризують такі ознаки:

- здійснюється спеціально уповноваженими на те державними органами (до них належить і військова поліція);

- спрямована на попередження і припинення правопорушень;

- спрямована на охорону прав і свобод людини та забезпечення правопорядку;

- заснована на нормах процесуального та матеріального права.

Суб’єктами правоохоронної діяльності виступають спеціальні уповноважені державні структури. Узагальнюючи їх, можна виділити наступні ознаки, яким повинен відповідати державний орган для того, щоб його можна було вважати правоохоронним:

- правоохоронний орган уповноважується законом для здійснення правоохоронної діяльності. Як правило, це закон, спеціально присвячений завданням організації і діяльності цього органу;

- правоохоронний орган здійснює свою діяльність не в довільній формі, а з дотриманням встановлених законом правил і процедур. Порушення цих правил співробітниками правоохоронних органів тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність;

- правоохоронні органи в процесі своєї діяльності мають право застосовувати заходи державного примусу до осіб, що допустили правопорушення. Ці заходи розрізняються залежно від компетенції органу та тяжкості вчиненого правопорушення;

- законні та обґрунтовані рішення, прийняті правоохоронними органами, підлягають обов’язковому виконанню посадовими особами та громадянами.

Невиконання цих рішень утворює самостійне правопорушення, яке тягне додаткову відповідальність. Військова поліція, судячи з законодавством більшості держав, у яких вона створена, повною мірою відповідає зазначеним ознаками. Тому наявний в науковій літературі підхід про розгляд військової поліції як елемента системи правоохоронних органів держави є обґрунтованим і закономірним. Основним змістом діяльності військової поліції є правоохоронна діяльність у збройних силах та інших військах, а мета цієї діяльності становить забезпечення правопорядку в системі військової організації держави (військового правопорядку).

У зв’язку з викладеним, розглянемо далі поняття «правопорядок» і його співвідношення з поняттями «громадський порядок» і «військовий правопорядок». Під правопорядком в науковій літературі розуміється:

- стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, що виражає реальне, практичне здійснення вимог законності. Невід’ємною складовою частиною правопорядку є військовий правопорядок, який у наукових та енциклопедичних виданнях трактується як:

- система суспільних відносин, що складаються в Збройних силах на основі норм загального та військового законодавства; невід’ємна частина громадського правопорядку;

- основа життєдіяльності та підтримання високої бойової готовності Збройних сил, що характеризується реальним використанням і реалізацією військовослужбовцями прав і свобод, виконанням обов’язків, передбачених чинним у державі загальним законодавством і військовим законодавством;

- складне правове поняття, що виявляється в певному стані військово-службових правовідносин, що характеризуються високим рівнем дотримання законності, забезпечення реалізації суб’єктивних прав, дотримання юридичних обов’язків усіма суб’єктами: військовослужбовцями; військовозобов’язаними, військовослужбовцями резерву, громадянами, що проходять військові збори; органами державної влади; посадовими особами органів військового управління тощо;

- підсумковий результат дії механізму правового регулювання військових відносин, стан впорядкованості цих відносин, що складаються на основі правових норм, принципів права і законності та виражається в правомірній поведінці всіх суб’єктів військових відносин;

- порядок військових відносин, який складається в результаті реалізації норм військового права (військового законодавства).

Для військового правопорядку характерно те, що він формується на основі військово-правових норм, які держава спеціально видає для впорядкування військових відносин у сфері будівництва та практичної діяльності збройних сил та інших збройних формувань створених на підставі національного законодавства. Узагальнюючи зазначені визначення, можна стверджувати, що особливості військового правопорядку визначаються специфічним характером суспільних відносин, які складаються в Збройних силах у зв’язку із забезпеченням воєнної безпеки держави.

Дана специфіка полягає в тому, що військова служба – особливий вид державної служби, де уклад життя, побут і діяльність особового складу детально регламентовані положенням про проходження військової служби. Військовослужбовці мають специфічний статусом, реалізація їх прав обумовлена певними обмеженнями. На військовослужбовців покладається підвищена юридична відповідальність, а виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни нерідко пов’язане з ризиком для життя. Складовою частиною військового правопорядку є статутний порядок, під яким розуміється система відносин між військовослужбовцями, яка будується в суворій відповідності з приписами військових статутів і настанов.

Виділяються наступні ознаки військового правопорядку:

- у військовому правопорядок реалізуються принципи військового будівництва;

- суспільні відносини, що відображають військовий правопорядок, відрізняються від інших відносин, врегульованих нормами права, своїм фактичним змістом;

- військовий правопорядок складається в результаті використання спеціальних (військово-правових) норм;

- обов’язковими суб’єктами відносин, які утворюють військовий правопорядок, є військовослужбовець і військова організація;

- військовий правопорядок характеризується посиленим впливом норм моралі на формування військово-правових норм.

- військовий правопорядок є найважливішою умовою, що визначає рівень бойової готовності військ (сил), як стану, що визначає ступінь підготовленості військ до виконання покладених на них бойових завдань і їх боєздатності, тобто стану військ (сил), що дозволяє їм успішно вести бойові дії відповідно з призначенням в будь-яких умовах обстановки і реалізовувати свої бойові можливості.

Таким чином, військовий правопорядок - це об’єктивна необхідність і закономірність розвитку Збройних сил, яка служить зразком для військовослужбовців у виборі ними поведінкових рішень. Військовий правопорядок вимагає, щоб відносини між військовослужбовцями будувалися на засадах соціальної справедливості, товариської взаємодопомоги і дружби. На них покладається підвищена юридична відповідальність, а виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни нерідко пов’язане з ризиком для життя. Він базується на високій свідомості і організованості військовослужбовців, на їх глибокої переконаності в справедливості і доцільності правил, встановлених нормативними правовими актами. Складовою частиною військового правопорядку є статутний порядок, під яким розуміється система відносин між військовослужбовцями, яка будується в суворій відповідності з приписами військових статутів і настанов.

Тому підтримка у Збройних силах військового правопорядку припускає як рішучу боротьбу з правопорушеннями, відступом від вимог законів, військової присяги, військових статутів, так і постійне правове виховання військовослужбовців.

Військовий правопорядок не встановлюється сам собою; він досягається шляхом постійної цілеспрямованої діяльності органів військового управління, військових посадових осіб, а також спеціально створених для цих цілей органів і структур - органів військової прокуратури, військово-слідчих органів, військових судів (що діяли в Україні до 2012 року), підрозділів юридичної служби, військової поліції.

Враховуючи, що головним призначенням зазначених органів є здійснення правоохоронної діяльності в Збройних силах, інших військах, військових формуваннях і органах, а метою діяльності – забезпечення військового правопорядку, є всі підстави іменувати зазначені структури військовими правоохоронними органами.

Необхідним етапом зміцнення військової дисципліни у військах є створення єдиної системи військових правоохоронних і інших органів, які забезпечують підтримку військової дисципліни та профілактику правопорушень, що базуються на розвинених інститутах юридичної відповідальності, і включають, крім військової прокуратури, військових судів, виховних органів та юридичних служб, дисциплінарні суди, військову поліцію і громадські організації, які взаємодіють з ними, на основі спеціально розробленої системи нормативно-правових актів.

Військова поліція, таким чином, є невід’ємним елементом системи військових правоохоронних органів. У тих державах, де військова поліція як самостійна правоохоронна структура поки відсутня, або знаходиться в стадії становлення, притаманні їй в інших державах повноваження і функції перерозподілені між іншими органами - командирами, як органами дізнання; комендантської службою; підрозділами служби військ та безпеки військової служби та ін.

Основним призначенням військової поліції є реалізація державної функції з охорони правопорядку у Збройних силах України, які беруть активну участь в антитерористичній операції. Основними напрямками реалізації зазначеної державної функції є:

- боротьба зі злочинами та іншими правопорушеннями у Збройних силах;

- захист прав і законних інтересів центральних органів військового управління, об’єднань, з’єднань, військових частин та організацій Збройних сил;

- охорона прав і свобод військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, а також осіб цивільного персоналу Збройних сил з питань службової діяльності;

- Охорона державної власності, що знаходиться на правах оперативного управління або господарського відання у Збройних сил. Таким чином, військова поліція в системі органів держави виконує найважливішу державну функцію щодо забезпечення військового правопорядку у державній військовій організації, вносячи тим самим істотний внесок у загальний стан законності і правопорядку в державі, в громадський порядок.

Узагальнюючи законодавство різних держав про завдання, повноваження та функції, в яких є військова поліція, можна прийти до висновку, що зміст правоохоронної функції військової поліції складають:

- підтримання військової дисципліни та правопорядку у військових гарнізонах та військових містечках;

- забезпечення безпеки військовослужбовців і військових об’єктів;

- забезпечення безпеки дорожнього руху за участю військового транспорту;

- виробництво дізнання у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями;

- охорона військових об’єктів, збереження військового майна.

Можна сформулювати наступне визначення: військова поліція - це функціонуюча в складі збройних сил деяких держав система спеціальних підрозділів, що виконують правоохоронні функції і призначених для забезпечення законності та правопорядку у з’єднаннях, військових частинах і місцях їх дислокації.

Рада національної безпеки і оборони України у рішенні від 20 грудня 2014 року «Про деякі оборонно-мобілізаційні питання» з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави запропонувала Кабінету Міністрів України у тижневий строк розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про військову поліцію».

Військова поліція в Україні повинна бути створена з метою:

- зміцнення законності та правопорядку в військах;

- здійснення від імені держави контролю за виконанням у Збройних Силах та інших військах країни, які утворені відповідно до законодавства України;

- забезпечення притаманними їй засобами і методами захисту прав і свобод військовослужбовців, членів їх сімей та інших громадян, а також охоронюваних законом інтересів держави.

Завданнями органів військової поліції повинні стати попередження посягань на боєздатність і боєготовність Збройних Сил та інших військ України, а також виявлення, попередження та припинення правопорушень і злочинів у військах, в тому числі порушень прав і законних інтересів військовослужбовців, призваних на збори військовозобов’язаних та членів сімей цих осіб, цивільного персоналу Збройних Сил та інших громадян.

Основними функціями органів військової поліції повинні стати наступні:

- здійснення у військах оперативно-розшукової діяльності з метою виявлення, припинення, розкриття та попередження злочинів;

- проведення дізнань і розслідування кримінальних справ про злочини;

- охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки у зв’язку з функціонуванням Збройних Сил;

- здійснення правовиховної профілактичної роботи.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.227.250 (0.007 с.)