Склад, порядок формування та повноваження Конституційного Суду України.

Склад, порядок формування та повноваження Конституційного Суду України.

Порядок формування й діяльності, завдання, повноваження Конституційного Суду України визначаються Конституцією Укра­їни (розділ XII) та Законом України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. Конституційний Суд України складається з 18 суддів Консти­туційного Суду України: шість суддів призначаються Президентом України після кон­сультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції України щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України. Призначеною на посаду судді Конституційного Суду України вважається особа, про призначення якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем'єр-міністра України та Міні­стра юстиції України; шість суддів призначаються Верховною Радою України таєм­ним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційно­го Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також можуть вносити не менш як 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України; при цьому депу­тат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний Комітет Верховної Ради України подає Верховній Раді України свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної в установленому порядку. Призначеними на посади суддів Конституційного Суду Украї­ни вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституцій­ного складу Верховної Ради України. Якщо кілька кандидатів на­брали однакову кількість голосів і після їх призначення було б пе­ревищено необхідне для призначення число суддів, щодо цих кан­дидатів проводиться повторне голосування; шість суддів призначаються з'їздом суддів. При цьому з'їзд суд­дів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення до бюлетенів для таємного голосування. Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від загалу обраних делегатів з'їзду суд­дів України. Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, кількість яких перевищує квоту для призначення на посади суддів Консти­туційного Суду України, призначеними вважаються кандидати, які набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади.Суддя Конституційного Суду України призначається строком на дев'ять років без права бути призначеним повторно. Суддя Конституційного Суду України вступає на посаду від дня складення ним присяги судді Конституційного Суду України на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховно­го Суду України, не пізніше як через місяць після призначення суддею Конституційного Суду України. Рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду України на засіданні Конституційного Суду України, а у випадках порушення суддею присяги чи передбачених чинним зако­нодавством вимог - Верховною Радою України. Повноваження судді припиняються в разі його смерті. Конституція України (ч. З ст. 148) та Закон України «Про Кон­ституційний Суд України» (ст. 16) передбачають досить високі вимоги до членів Конституційного Суду України. Так, суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40-річного віку, має вищу юриди­чну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, прожи­ває в Україні протягом останніх 20 років та володіє державною мовою. Судді Конституційного Суду України не можуть належати до політичних партій та профспілок, мати представницький ман­дат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану ро­боту, крім наукової, викладацької та творчої. Голова Конституційного Суду України обирається на спеці­альному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду шляхом таємного голосуван­ня лише на один трирічний строк. Завданням Конституційного Суду України є гарантування вер­ховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Функціями Конституційного Суду України є вирішення пи­тання про відповідність законів та інших правових актів Консти­туції України (конституційний контроль) і офіційне тлумачення Конституції України та законів України. До повноважень Конституційного Суду України чинне законо­давство відносить прийняття рішення та дання висновків у справах щодо: 1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів, України правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як 45 народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав лю­дини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) відповідності Конституції України чинним міжнародним до­говорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обов'язковість; женням), окрім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дання висновку в справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їхні окремі положення) неконституційними. Закони, інші правові акти або їхні окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Консти­туційним Судом України рішення про їхню неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридич­ним особам актами і діями, що визнані неконституційними, від­шкодовується державою у встановленому законом порядку. У справах із питань офіційного тлумачення Конституції Ук­раїни та законів України; відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обов'язковість; додержання конституційної про­цедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту Конституційний Суд України дає висновки. Рішення ухвалюються, висновки даються Конституційним Су­дом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мі­рою є обов'язковими до виконання.

Структура міліції

Міліція, як і інші державні органи, має свою чітко визначену законом структуру. Згідно зі спеціалізацією в структурі міліції існують наступні підрозділи:

Кримінальна міліція.
Згідно з Положенням про кримінальну міліцію України, її діяльність будується за принципом спеціалізації, відповідно до особливостей кримінальних проявів у кожній окремій сфері народного господарства або специфіки суспільних відносин. На кримінальну міліцію покладено такі завдання:
- боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів;
- розкриття тяжких злочинів, вчинених із застосуванням зброї, боєприпасів, вибухових і радіоактивних речовин, злочинів, пов’язаних з викраденням і угоном автотранспортних засобів;
- викриття економічних злочинів, зокрема в кредитно – фінансовій і банківській системах, у сфері приватизації та зовнішньоекономічній сфері, торгівлі, паливно – енергетичному комплексі;
- виявлення та викриття дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію.
Правоохоронна діяльність кримінальної міліції має конфіденційний характер. Певні відомості щодо цієї діяльності віднесено до службової або державної таємниці. Це інформація про нерозкриті злочини, викрадення та вилучення зброї, автотранспорту.
Кримінальну міліцію очолює заступник Міністра внутрішніх справ України – начальник кримінальної міліції МВС України. Його призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Міністра внутрішніх справ.
Згідно з Типовою структурою органів внутрішніх справ і структурою центрального апарату МВС України до кримінальної міліції входять такі основні підрозділи:
- карного розшуку;
- служби по боротьбі з економічною злочинністю;
- підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;
- служба кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

Міліція громадської безпеки.
Основні завдання міліції громадської безпеки:
- забезпечення особистої безпеки, прав і свобод громадян;
- охорона і забезпечення громадського порядку й громадської безпеки;
- виявлення та розкриття злочинів, у справах яких провадження попереднього слідства не обов`язково;
- забезпечення безпеки дорожнього руху;
- захист власності від злочинних посягань;
- надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах відповідних повноважень міліції.

Державна автомобільна інспекція.
Діяльність цього органу спрямована на забезпечення безпеки дорожнього руху на території нашої держави.
На службу ДАІ покладено виконання таких функцій:
- організація боротьби з аварійністю на автомобільному транспорті, забезпечення безпеки дорожнього руху, державний нагляд за виконанням юридичними та фізичними особами законодавчих актів, правил, стандартів, які діють на автомобільному транспорті;
- контролює стан і систему експлуатації транспортного парку;
- реєструє та веде облік транспортних засобів, допускає чи не допускає громадян до керування транспортними засобами, організовує систему профілактики аварійності серед населення;
- загальнює й впроваджує в практику діяльності органів внутрішніх справ досягнення науки й передового досвіду з питань забезпечення дорожнього руху.
Крім того, ДАІ відповідає за встановлення, експлуатацію та впровадження технічних засобів і автоматизованих систем регулювання дорожнього руху; розглядає та дає висновки щодо проектів будівництва, реконструкції і ремонту автомобільних шляхів.
Для проведення профілактичної роботи серед населення та взаємодії з засобами масової інормації органи ДАІ розробляють і здійснюють заходи щодо пропаганди безпеки дорожнього руху; сприяють міністерствам, відомствам, організаціям і об`єднанням в організації вивчення правил дорожнього руху в дошкільних, загальноосвітніх, навчально – виховних закладах, підприємствах, установах, організаціях, а також у проведенні пропагандистських заходів щодо запобіганню дорожньо – транспортному травматизмові.

Міліція охорони.
Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ є централізованою системою підрозділів, створених на договірних засадах для здійснення заходів охорони майна, вантажів, грошових знаків, цінних паперів та інших цінностей, які перевозяться; забезпечення особистої безпеки громадян у порядку встановленому законодавством.
Служба охорони – це єдиний орган у структурі міліції, який діє на засадах самофінансування за рахунок коштів, одержаних за виконання договорів про забезпечення особистої і майнової безпеки громадян та юридичних осіб.
Основні завдання Державної служби охорони:
- здійснення за договорами заходів охорони особливо важливих об`єктів, вантажів, грошових знаків і цінних паперів, що перевозять.
- розробка основних вимог до захисту об`єктів і громадян від злочинних посягань, типових договорів і вимог до інженерно – технічного укріплення та захисту об`єктів; оснащення їх технічними системами й засобами телевідеоспостереження, сигналізації, контролювання доступу;
- участь у проведенні єдиної технічної політики щодо впровадження технічних засобів охоронного призначення шляхом розроблення нормативних документів.
Безпосередньо керує службою охорони Департамент Державної служби охорони при МВС України.

Спеціальні підрозділи міліції створюються в системі органів внутрішніх справ України з метою виконання спеціальних завдань і функцій з охорони громадського порядку в державі.
В Україні для забезпечення громадського порядку на об`єктах і територіях, які мають особливе народногосподарьке значення або постраждали від стихійного лиха, катастроф, Міністерство внутрішніх справ з дозволу Кабінету Міністрів України може створювати спеціальні підрозділи міліції.
Так в 1992 році з метою охорони громадського порядку в надзвичайних ситуаціях і оперативного реагування на вчинення тяжких злочинів, групових порушень громадського порядку, збройних нападів, посилення боротьби з організованою злочинністю, було створено підрозділи міліції швидкого реагування "Беркут". Штати підрозділу затверджує Міністр внутрішніх справ України. Особовий склад комплектується на конкурсній основі з найбільш професійно підготовлених працівників міліції, які мають стаж роботи в органах внутрішніх справ не менше двох років та необхідну фізичну підготовку.
У 1993 році для забезпечення захисту цінних вантажів, грошових коштів, як перевозять, громадян у місцях їх тимчасового перебування, у структурі Державної служби охорони при МВС України було створено спеціальні підрозділи міліції “Титан”. Це елітні підрозділи, в яких служать професіонали. Вони забезпечені сучасною зброєю, засобами індивідуального захисту, активної оборони та радіозв`язку.
Підрозділи швидкого реагування “Сокіл” – це спеціальні оперативні відділи, які входять в структуру головного управління по боротьбі з організованою злочинністю. Основні напрямки їх діяльності – виконання завдань з проведення антитерористичних операцій, ліквідації організованих злочинних угруповань, визволення заручників, участь у заходах щодо припинення тяжких злочинів, вилучення зброї.

Стаття 11. Права міліції

Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:

1) вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;

2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;

4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом;

осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на строк, встановлений судом, але не більше десяти діб;

осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;

неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, - на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;

осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, - до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 години;

осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження;

осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, - на строк до 30 діб з санкції прокурора;

осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, - на строк до 3 діб;

військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, - до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;

осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;

6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю;

7) складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

8) у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських об'єднань або трудових колективів;

9) проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

10) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослухування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;

11) проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні злочину або за бродяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту;

12) проводити кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень;

13) вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний облік в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію цим Законом;

14) проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством;

15) входити безперешкодно у будь-який час доби:

а) на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, в тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

б) на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

в) до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання встановлених судом обмежень.

У разі опору, вчинення протидії працівник міліції може вжити заходів до їх подолання, передбачених цим Законом;

16) перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це адміністрації з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили;

17) одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

18) повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею адміністративного правопорушення;

19) вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов'язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

20) відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей;

21) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність страхового поліса (сертифіката), про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; проводити технічний огляд автомототранспорту;

організовувати при необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування транспортними засобами;

використовувати передбачені нормативними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах; затримувати і доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках;

відвідувати підприємства, установи й організації для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

вимагати від відповідних організацій усунення порушень правил утримання шляхів, обмежувати або забороняти проведення ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і автомобільних шляхах, якщо при цьому не додержуються вимоги по забезпеченню громадської безпеки;

22) анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні встановлених правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети, опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;

анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання, та в інших випадках, передбачених законодавством;

оглядати з участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними;

оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у громадян, а також місця їх зберігання;

23) вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку;

24) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності.

Органи міліції вправі приступити до проведення перевірки суб'єктів господарської діяльності за умови наявності направлення на перевірку, яке складається за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого печаткою органу міліції;

за рішенням суду в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, витребувати і вилучати оригінали документів, що свідчать про правопорушення, зразки сировини і продукції, а до ухвалення такого рішення суду - в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, вивчати документи, що свідчать про правопорушення, за рахунок відповідного органу міліції робити з них копії із залишенням особам, щодо яких проводиться перевірка, опису документів, з яких виготовлено копії, опечатувати каси, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі;

25) користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом. Працівники підрозділів міліції на транспорті у межах обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред'явленні службового посвідчення і посвідчення про відрядження. В разі невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності місць;

26) використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію.

Використання з цією метою транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно. Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян здійснюється відповідно до вимог статті 25 цього Закону та інших актів чинного законодавства;

27) користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а засобами зв'язку, що належать громадянам, - за їх згодою;

28) користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали безвісти, та з іншою метою, що пов'язана з необхідністю подання допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв'язку з виконанням міліцією покладених на неї обов'язків.

Службові особи, які без поважних причин відмовились подати допомогу працівникові міліції в реалізації його прав, передбачених пунктами 24 - 28 статті 11, підлягають відповідальності за чинним законодавством;

29) матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в охороні правопорядку та боротьбі із злочинністю;

30) зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю;

31) видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров'я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.

При здійсненні заходів із запобігання, виявлення і розкриття злочинів у сфері податкового законодавства права, передбачені пунктами 2, 3, абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 5, пунктами 6-19, 23-31 частини першої цієї статті, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.

Основні завдання міліції Основними завданнями мiлiцiї є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав i свобод, законних iнтересiв; запобiгання правопорушенням та їх припинення; охорона i забезпечення громадського порядку; виявлення i розкриття злочинiв, розшук осiб, якi їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власностi вiд злочинних посягань; виконання кримiнальних покарань i адмiнiстративних стягнень; участь у поданнi соцiальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенцiї державним органам, пiдприємствам, установам i органiзацiям у виконаннi покладених на них законом обов'язкiв.

Кримінальна міліція
Кримінальна міліція - складова частина міліції України. Правовою основою її функціонування є закони України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", а також кримінальне й кримінально-процесуальне законодавство, постанова Верховної Ради України "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю", укази й розпорядження Президента України (зокрема, розпорядження Президента України "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю та зміцнення правопорядку в Україні" тощо) та постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, зокрема постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про дозвільну систему".
На виконання вищезазначених нормативно-правових актів МВС видає накази, інструкції, положення, настанови, в яких конкретизовано й актуалізовано питання діяльності кримінальної міліції. З питань, віднесених до їхньої компетенції, відповідні рішення приймають місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи місцевого самоврядування.
Апарати кримінальної міліції є самостійними підрозділами, що входять до структури всіх органів внутрішніх справ - від центрального апарату МВС України, головних управлінь МВС України, Автономної Республіки Крим, міста Києва та Київської області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі й на транспорті до підпорядкованих їм органів внутрішніх справ у районах, містах, районах міст і на транспортних магістралях. Таку вертикальну наповненість кримінальної міліції пояснюють тим, що до її складу входять оперативно-розшукові, оперативно-технічні та інші підрозділи, діяльність яких спрямовано на запобігання, припинення та розкриття тяжких злочинів, розшукування осіб, які ухиляються від органів дізнання, слідства й суду, відбування покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством. Структурна вертикаль підпорядкування кримінальної міліції є такою:
Департамент (управління, відділи, відділення на місцях) карного розшуку;
Департамент (управління, відділи, відділення, групи) Державної служби боротьби з економічною злочинністю;
Національне центральне бюро Інтерполу в Україні (на правах Департаменту МВС України, відділення, групи на місцях);
Департамент (управління, відділи) боротьби з незаконним обігом наркотиків;
управління (відділи) кримінальної міліції у справах неповнолітніх;
підрозділи карного розшуку, боротьби з економічними злочинами та кримінальної міліції у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ, підпорядкованих відділу спеціальної міліції МВС України;
підрозділи карного розшуку, боротьби зі злочинними посяганнями на вантажі;
служба боротьби з економічною злочинністю та боротьби з незаконним обігом наркотиків органів внутрішніх справ на транспорті;
підрозділи, які виконують спеціальні завдання зазначених Служб: Департамент розвідувально-пошукової діяльності (управління, відділи); Департамент оперативно-технічних заходів (відділи, відділення); кінологічна служба (на правах відділу).
Основне завдання кримінальної міліції - боротьба зі злочинністю. Заходи, які здійснюють при цьому в державі, умовно можна поділити на організаційно-оперативні, аналітичні та запобіжні. Так, підрозділи кримінальної міліції вносять пропозиції до державної програми боротьби зі злочинністю, аналізують і прогнозують криміногенну ситуацію (аналітичні заходи); встановлюють і викривають осіб, які готують або вчинили тяжкі злочини, а також злочини, не віднесені законодавством до цієї категорії, але вчинені кваліфікованим способом із застосуванням вогнепальної чи холодної зброї або групою осіб, розшукують злочинців і осіб, які пропали безвісти тощо (організаційно-оперативні заходи); запобігають правопорушенням неповнолітніх внаслідок виявлення, припинення та розкриття злочинів, вчинених неповнолітніми, та проведення з ними профілактичної роботи (запобіжні заходи).
Діяльність кримінальної міліції будують за принципом спеціалізації, відповідно до особливостей кримінальних проявів у кожній окремій сфері народного господарства або специфіки суспільних відносин. З урахуванням цього на кримінальну міліцію покладено такі завдання:
- боротьба з незаконним обігом наркотичних засобів;
- розкриття тяжких злочинів (насамперед, вчинених злочинними групами);
- розкриття злочинів, вчинених із застосуванням зброї, боєприпасів, вибухових і радіоактивних речовин, злочинів, пов'язаних з викраденням і угоном автотранспортних засобів, тощо.
Значною за складністю та обсягом є діяльність кримінальної міліції, спрямована на запобігання та викриття економічних злочинів, зокрема в кредитно-фінансовій і банківській системах, у сфері приватизації та зовнішньоекономічній сфері, торгівлі, паливно-енергетичному комплексі. Соціально-психологічну спрямованість має професійна робота з неповнолітніми правопорушниками, а також виявлення та викриття дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у