Алгоритм дій учасників бюджетного процесу в Міністерстві оборони України

ДОВІДНИК

з питань організації фінансово-господарської

діяльності відповідальними виконавцями бюджетних

програм в структурних підрозділах центрального апарату

Міністерства оборони України та

Генерального штабу Збройних Сил України

 

 

м.Київ – 2011 р.

 

ВСТУП

 

Зазначений довідник складено в Департаменті фінансів Міністерства оборони України на підставі чинних нормативно-правових документів, що регламентують порядок планування, розподілу та використання бюджетних коштів, організацію закупівель товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти та ведення претензійно-позовної роботи.

 

Довідник рекомендовано керівникам та іншим посадовим особам структурних підрозділів центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України для застосування в практичній роботі.

 

Зміст

 

Основні терміни щодо формування бюджету, фінансового планування та використання бюджетних коштів. 4

Порядок формування бюджету та фінансове планування. 9

Алгоритм дій учасників бюджетного процесу в Міністерстві оборони України 10

Організація централізованих закупівель товарів, робіт та послуг для потреб Збройних Сил. 18

Порядок взяття бюджетних фінансових зобов’язань. 24

Порядок виділення (відкриття) асигнувань та їх розподіл. 26

Порядок подання договорів (державних контрактів) на оплату. 27

Дебіторська та кредиторська заборгованість, економічна сутність та причини виникнення. 29

Претензійно-позовна робота. 33

ДОДАТКИ.. 38

Перелік окремих порушень законодавства у фінансово-господарській діяльності та заходів, що застосовуються за їх допущення. 39

Порушеннябюджетного законодавства. 60

Керівні документи. 61

 

 

Основні терміни щодо формування бюджету, фінансового планування та використання бюджетних коштів

 

Бюджетний кодекс України – законодавчий акт, яким визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетний запит – документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.

Формується у відповідності до Інструктивного листа Міністерства фінансів України щодо підготовки бюджетних запитів до проекту бюджету та доведених граничних обсягів видатків загального фонду бюджету.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Складається Мінфіном, схвалюється Кабінетом Міністрів України, приймається Верховною Радою України та підписується Президентом України.

Бюджетна програма – сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Формує Міноборони, перелік бюджетних програм визначається законом про Державний бюджет України. Відповідальні за формування та виконання бюджетних програм (підпрограм) визначаються наказом Міністра оборони України.

Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

В Міноборони – Міністр оборони України.

Розпорядник бюджетних коштів – бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету.

Розпорядники коштів нижчого рівня:

розпорядники коштів другого ступеня – начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України, командувачі видів Збройних Сил, начальники територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь;

розпорядники коштів третього ступеня – командири військових частин.

Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відповідно до вимог статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державної казначейської служби України. Крім того, за спеціальним фондом – виключно в межах відповідних фактичних надходжень.

Паспорт бюджетної програми – документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Затверджується спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерства фінансів України.

Кошторис – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань з метою взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис має дві складові частини: загальний фонд та спеціальний фонд. Форма кошторису затверджується Мінфіном.

Кошториси розпорядникам нижчого ступеня затверджуються розпорядниками коштів вищого ступеня.

Кошти як загального так и спеціального фондів належать до бюджетних коштів.

Розпис бюджету – документ, в якому встановлюється розподіл бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

План асигнувань загального фонду бюджету – це помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у загальному фонді кошторису, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов’язань відповідно до зазначених зобов’язань.

Відповідно до помісячного плану асигнувань відповідальні за формування та виконання бюджетних програм (підпрограм) забезпечують своєчасне взяття зобов’язань (проведення процедур закупівлі) та проведення оплати товарів, робіт та послуг.

План спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ) – це помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у спеціальному фонді кошторису, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов’язань.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Залишок бюджетних коштів - обсяг коштів відповідного бюджету, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів цього бюджету на кінець звітного періоду.

Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Відкриті асигнування - це право, надане головним розпорядникам та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, щодо розподілу виділених асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету підвідомчим установам (одержувачам бюджетних коштів) та використання бюджетних асигнувань з урахуванням прийнятих бюджетних зобов'язань. Відкриті асигнування забезпечуються ресурсами у порядку, визначеному Державним казначейством України.

Бюджетне фінансове зобов’язання – зобов’язаннярозпорядника бюджетних коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто – кредиторська заборгованість або попередня оплата, яка передбачена законодавством.

Відповідно до вимог Порядку обліку зобов’язань, затвердженого наказом Державного казначейства України від 9.08.2004 № 136, розпорядники бюджетних коштів повиннізареєструвати бюджетні фінансові зобов’язання в органах Державної казначейської служби протягом 7 робочих днів з дати виникнення, але не пізнішеостаннього робочого дня місяця.

Позовна робота – це система заходів, що вживаються керівним складом та іншими посадовими і службовими особами військових частин для організації вирішення в судовому порядку спірних правовідносин, забезпечення належного представництва інтересів військових частин під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, недопущення заподіяння збитків та майнових втрат державі.

Претензія – досудове,письмове, врегулювання спору шляхом звернення до боржника про сплату боргу або виконання договірних чи інших зобов’язань.

 

Внутрішній аудит – діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та не результативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.

Внутрішній аудит здійснюватиметься з 2012 року.

 

Внутрішній контроль – комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів, вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль та забезпечують його здійснення у своїх закладах та підвідомчих бюджетних установах.

Внутрішній контроль здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу (від складання проектів бюджетів до звітування про їх виконання) розпорядниками бюджетних коштів усіх рівнів в особі їх керівників та посадовими (службовими) особами в межах їх повноважень, відповідно до розподілу обов‘язків, згідно з посадовими інструкціями та вимогами нормативно-правових актів.

Внутрішня контрольно-ревізійна робота – складова частина внутрішнього контролю, відокремлена від виконання інших функцій, що проводиться в формі виїзних інспекційних (ревізія, перевірка, розслідування) та камеральних неінспекційних (оцінка, вивчення) контрольних заходів.

Результати внутрішньої контрольно-ревізійної роботи свідчать рівень дотримання посадовими (службовими) особами вимог законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності та стан внутрішнього контролю, організованого відповідними керівниками.

Порядок формування бюджету тафінансове планування

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства(стаття 1 Бюджетного кодексу).

Бюджетний процес – регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства (стаття 2 Бюджетного кодексу).

 

Повний цикл бюджетного процесу, тобто період з початку складання проекту бюджету до затвердження звіту про його виконання триває три роки. Бюджет складається на рік. Цей термін вважається бюджетним періодом (стаття 3 Бюджетного кодексу). В Україні бюджетний період для всіх бюджетів співпадає з календарним роком і триває з 1 січня по 31 грудня кожного року.

 

Принципи бюджетного процесу, які повинні дотримуватися відповідальні за формування та виконання бюджетних програм (підпрограм):

1) оцінити потреби, пріоритети та можливості учасників бюджетного процесу;

2) розробити управлінські стратегії для досягнення цілей;

3) забезпечити зв’язок між загальними цілями та прийнятими рішеннями;

4) спрямувати бюджетні рішення на виконання пріоритетних програм та забезпечити їх ефективність;

5) розробити бюджет, який дозволить досягнути поставлених цілей, зважаючи на обмежені фінансові ресурси;

6) постійно оцінювати бюджетну програму (підпрограму) щодо її економічної та ефективності.

 

Стадії бюджетного процесу (стаття 19 Бюджетного кодексу):

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України;

3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

 

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства.

Бюджетні зобов’язання за укладеними договорами та централізована оплата здійснюється через Департамент фінансів відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 21.07.11 № 426 “Про затвердження Інструкції про порядок розподілу, доведення до військ виділених асигнувань та здійснення централізованої оплати в Міністерстві оборони України”.

 

 

Інформація, отримана Департаментом фінансів від Державної казначейської служби України про обсяги відкритих асигнувань і отриманих коштів, доповідається Міністру оборони України, а відповідальним за формування та виконання бюджетних програм – повідомляється у частині, що їх стосується.

Для здійснення оплати товарів, робіт і послуг відповідальні за формування та виконання бюджетних програм подають до Департаменту фінансів розподіли коштів та платіжні документи, у тому числі реєстри бюджетних фінансових зобов’язань.

 

Вимоги до оформлення та надання розподілів коштів і платіжних документів визначені Інструкцією про порядок розподілу, доведення до військ виділених асигнувань та здійснення централізованої оплати в Міністерстві оборони України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 21.07.2011 № 426.

 

Відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

наявності відповідного бюджетного та бюджетного фінансового зобов’язань для платежу;

наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми;

Бюджетна установа в особі її керівника, як розпорядник бюджетних коштів, має привести дане зобов’язання у відповідність до бюджетного законодавства або переглянути свою участь в зобов’язальних відносинах і за можливості вийти з них.

 

 

Дебіторська заборгованість

Дебітори – юридичні (фізичні) особи, які заборгували МО України певні суми грошових коштів або інших активів.

Дебіторська заборгованість виникає при попередній оплаті (авансуванні) товарів, робіт та послуг.

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 року № 1404 “Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти” визначено терміни (від 1 до 18 місяців) попередньої оплати в залежності від предмету закупівлі.

 

Інструкцією з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, яка затверджена наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 № 242 визначено що дебіторська заборгованість, яка числиться понад визначені терміни, вважається простроченою.

 

Відповідно до вимог статей 116, 117 Бюджетного кодексу України порушення при здійсненні попередньої оплати, а також порядку і термінів здійснення такої оплати кваліфікується як порушення бюджетного законодавства та тягне за собою призупинення бюджетних асигнувань і зупинення операцій з бюджетними коштами.

 

В Міністерстві оборони України право приймати рішення щодо попередньої оплати відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.11.08 № 542 “Про порядок попередньої оплати при закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти” мають:

за централізованими розрахунками – Міністр оборони України;

у військових частинах, установах і організаціях, безпосередньо підпорядкованих Міноборони та розпорядникам коштів другого ступеня – директор Департаменту фінансів;

в інших військових частинах, установах та організаціях – розпорядники коштів другого ступеня.

 

Керівники структурних підрозділів та розпорядники коштів зобов’язані забезпечити виконання умов договорів суб’єктами господарювання, а в разі неможливості погасити заборгованість, починаючи з першого дня невиконання умов договорів організувати ефективну претензійно-позовну роботу для захисту інтересів Міністерства оборони України та вирішувати питання щодо повернення коштів (авансів) встановленим порядком.

Кредиторська заборгованість

Кредитори -юридичні (фізичні) особи, яким МО України заборгувало певні суми грошових коштів або інших активів.

Кредиторська заборгованість виникає при отриманні відповідно до укладених договорів товарів, робіт та послуг, які в подальшому підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Прострочена кредиторська заборгованість – це заборгованість, термін оплати якої прострочено, що виникає на 30-й день після закінчення терміну обов'язкового платежу згідно з укладеними договорами, або якщо дата платежу не визначена після отримання підтвердних документів за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.

 

Утворення кредиторської заборгованості за загальним фондом допускається виключно в межах бюджетних асигнувань, а за спеціальним фондом – виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету та залишків коштів на спеціальних реєстраційних рахунках.

Кредиторська заборгованість, утворена розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не вважається бюджетною і не підлягає оплаті за рахунок бюджетних коштів. Відповідно до вимог статей 116, 117Бюджетного кодексу України наявність такої заборгованості є порушенням бюджетного законодавства і тягне за собою зупинення операцій з бюджетними коштами та призупинення бюджетних асигнувань.

 

Претензійно-позовна робота

В Міністерстві оборониУкраїни порядок організації, обліку, аналізу роботи з організації представництва, а також контролю за її веденням визначено наказом Міністра оборони України від 14.12.07 № 686, яким затверджено “Інструкцію з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів” (далі – Інструкція).

 

Керівникиструктурних підрозділів центрального апарату МО України та ГШ ЗС України, командувачі видів ЗС України, керівники органів військового управління, командири військових частин, установ та організацій несуть персональну відповідальністьза стан роботи з організації представництва інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України в судах різних інстанцій (п. 1.3 Інструкції).

 

В центральному апараті МО України організація ведення претензійно-позовної роботи та забезпечення представництва інтересів Міністерства оборони України покладено на Департамент правового забезпечення Міністерства оборони України(далі – Департамент правового забезпечення), якийзгідно повноважень:

визначає з кожної судової справи та кожного судового документа відповідальну військову частину, на яку буде покладено здійснення представництва інтересів Міністерства оборони України;

здійснює контроль та моніторинг ведення претензійно-позовної роботи, аналіз та узагальнення її результатів, підготовку висновків, пропозицій щодо її поліпшення в Міністерстві оборони України та ЗС України та ін. (п.2.2 Інструкції).

Представництвоінтересів Міністерства оборони України в судах здійснюють повноважні представники на підставі довіреностей (загальних або спеціальних) (п. 2.4 Інструкції).

 

Ведення претензійної роботи

 

Претензійна робота проводиться на стадії досудового врегулювання спорів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються до претензії в оригіналах або належним чином засвідчених копіях.

 

Контроль за своєчасним надходженням відповідей від контрагентів, якими були пред’явлені претензії, здійснюється керівником установи, що подала претензію.

 

Якщо претензія відхилена повністю або частково, залишена без відповіді, договірні і претензійні матеріали з висновком та документами, що обґрунтовують безпідставність цього відхилення, передаються в юридичну службу(юрисконсульту) для підготовки позову (п. 3.3. Інструкції).

 

Залишення претензії без відповіді не допускається (п. 3.4 Інструкції).

 

Ведення позовної роботи

 

У разі винесення рішення (постанов) або ухвали суду не на користь військової частини, юридична служба (юрисконсульт) здійснює підготовку та подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної (касаційної скарги).

 

У разі відсутності у військовій частині юридичної служби (юрисконсульта) позовна робота здійснюється визначеною наказом командира військової частини посадовою (службовою) особою (п. 3.5 Інструкції).

 

Фінансова (фінансово-економічна) служба забезпечує своєчасну оплату державного мита.

 

У разі відсутності асигнувань, начальник фінансової (фінансово-економічної) служби в установленому порядку негайно запитує необхідні кошти від забезпечувального фінансового органу.

 

Рішення про визнання позову, а також про укладення мирової угоди приймається командиром військової частини виключно після отримання письмової згоди керівника структурного підрозділу Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, визначеного відповідальним за бюджетну програму, за якою передбачено стягнення коштів (його правонаступника) або заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень) (п. 3.7 Інструкції).

Порядок оскарження рішень (постанов) та ухвал суду

У разі винесення рішення (постанов) або ухвали суду не на користь військової частиниюридична служба (юрисконсульт), здійснює оскарження такого рішення встановленим порядком.

 

Якщо рішення, постанову або ухвалу суду винесено за відсутності повноважного представника структурного підрозділу міністерства в судовому засіданні, підготовка та подання заяви здійснюється після її надходження до військової частини згідно з відповідним процесуальним законодавством.

 

Якщо рішення, постанову або ухвалу суду винесено за відсутності повноважного представника структурного підрозділу міністерства в судовому засіданні та не надіслано на його адресу – оскарження здійснюється з поданням заяви про поновлення строків після отримання документів виконавчого провадження або інших документів, які свідчать про прийняте судом рішення не на користь Міністерства оборони України (Збройних Сил України) (п. 3.8 Інструкції).

Порядок організації роботи щодо виконання рішень суду (виконавчих документів) у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України

 

Департамент правового забезпечення Міністерства оборони України після отримання виконавчих документів від Адміністративного департаменту Міністерства оборони України, визначає відповідальний структурний підрозділ та протягом двох робочих днів надсилає йому до виконання.

 

У разі надходження виконавчих документів, особа відповідальна за реєстрацію вхідної кореспонденції, реєструє виконавчі документи згідно вимог та невідкладно передає отримані документи на розгляд керівнику структурного підрозділу.

 

Керівник структурного підрозділу:

попередньо розглядає виконавчі документи;

доручає опрацювання та виконання документів посадовій (службовій) особі;

контролює своєчасне виконання документів.

 

Відповідальна посадова (службова) особа, отримавши виконавчі документи, негайно приступає до опрацювання та вжиття всіх необхідних заходів з метою виконання або оскарження отриманих документів у встановленому законодавством порядку.

 

У разі оскарження судового рішення (виконавчого документа) та за наявності підстав для зупинення виконавчого провадження відповідальна посадова (службова) особа негайно повідомляє про це керівника структурного підрозділу, Департамент фінансів Міністерства оборониУкраїни та Департамент правового забезпечення Міністерства оборониУкраїни (п. 4.2 Інструкції).

ДОВІДНИК

з питань організації фінансово-господарської

діяльності відповідальними виконавцями бюджетних

програм в структурних підрозділах центрального апарату

Міністерства оборони України та

Генерального штабу Збройних Сил України

 

 

м.Київ – 2011 р.

 

ВСТУП

 

Зазначений довідник складено в Департаменті фінансів Міністерства оборони України на підставі чинних нормативно-правових документів, що регламентують порядок планування, розподілу та використання бюджетних коштів, організацію закупівель товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти та ведення претензійно-позовної роботи.

 

Довідник рекомендовано керівникам та іншим посадовим особам структурних підрозділів центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України для застосування в практичній роботі.

 

Зміст

 

Основні терміни щодо формування бюджету, фінансового планування та використання бюджетних коштів. 4

Порядок формування бюджету та фінансове планування. 9

Алгоритм дій учасників бюджетного процесу в Міністерстві оборони України 10

Організація централізованих закупівель товарів, робіт та послуг для потреб Збройних Сил. 18

Порядок взяття бюджетних фінансових зобов’язань. 24

Порядок виділення (відкриття) асигнувань та їх розподіл. 26

Порядок подання договорів (державних контрактів) на оплату. 27

Дебіторська та кредиторська заборгованість, економічна сутність та причини виникнення. 29

Претензійно-позовна робота. 33

ДОДАТКИ.. 38

Перелік окремих порушень законодавства у фінансово-господарській діяльності та заходів, що застосовуються за їх допущення. 39

Порушеннябюджетного законодавства. 60

Керівні документи. 61

 

 

Основні терміни щодо формування бюджету, фінансового планування та використання бюджетних коштів

 

Бюджетний кодекс України – законодавчий акт, яким визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетний запит – документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.

Формується у відповідності до Інструктивного листа Міністерства фінансів України щодо підготовки бюджетних запитів до проекту бюджету та доведених граничних обсягів видатків загального фонду бюджету.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Складається Мінфіном, схвалюється Кабінетом Міністрів України, приймається Верховною Радою України та підписується Президентом України.

Бюджетна програма – сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Формує Міноборони, перелік бюджетних програм визначається законом про Державний бюджет України. Відповідальні за формування та виконання бюджетних програм (підпрограм) визначаються наказом Міністра оборони України.

Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

В Міноборони – Міністр оборони України.

Розпорядник бюджетних коштів – бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету.

Розпорядники коштів нижчого рівня:

розпорядники коштів другого ступеня – начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України, командувачі видів Збройних Сил, начальники територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь;

розпорядники коштів третього ступеня – командири військових частин.

Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відповідно до вимог статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державної казначейської служби України. Крім того, за спеціальним фондом – виключно в межах відповідних фактичних надходжень.

Паспорт бюджетної програми – документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Затверджується спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерства фінансів України.

Кошторис – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань з метою взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис має дві складові частини: загальний фонд та спеціальний фонд. Форма кошторису затверджується Мінфіном.

Кошториси розпорядникам нижчого ступеня затверджуються розпорядниками коштів вищого ступеня.

Кошти як загального так и спеціального фондів належать до бюджетних коштів.

Розпис бюджету – документ, в якому встановлюється розподіл бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

План асигнувань загального фонду бюджету – це помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у загальному фонді кошторису, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов’язань відповідно до зазначених зобов’язань.

Відповідно до помісячного плану асигнувань відповідальні за формування та виконання бюджетних програм (підпрограм) забезпечують своєчасне взяття зобов’язань (проведення процедур закупівлі) та проведення оплати товарів, робіт та послуг.

План спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ) – це помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у спеціальному фонді кошторису, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов’язань.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Залишок бюджетних коштів - обсяг коштів відповідного бюджету, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів цього бюджету на кінець звітного періоду.

Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Відкриті асигнування - це право, надане головним розпорядникам та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, щодо розподілу виділених асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету підвідомчим установам (одержувачам бюджетних коштів) та використання бюджетних асигнувань з урахуванням прийнятих бюджетних зобов'язань. Відкриті асигнування забезпечуються ресурсами у порядку, визначеному Державним казначейством України.

Бюджетне фінансове зобов’язання – зобов’язаннярозпорядника бюджетних коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто – кредиторська заборгованість або попередня оплата, яка передбачена законодавством.

Відповідно до вимог Порядку обліку зобов’язань, затвердженого наказом Державного казначейства України від 9.08.2004 № 136, розпорядники бюджетних коштів повиннізареєструвати бюджетні фінансові зобов’язання в органах Державної казначейської служби протягом 7 робочих днів з дати виникнення, але не пізнішеостаннього робочого дня місяця.

Позовна робота – це система заходів, що вживаються керівним складом та іншими посадовими і службовими особами військових частин для організації вирішення в судовому порядку спірних правовідносин, забезпечення належного представництва інтересів військових частин під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, недопущення заподіяння збитків та майнових втрат держав