Перспективи розвитку законодавства щодо засобів масової інформації в Україні

 

Сучасний стан реалізації конституційних положень щодо свободи слова та діяльності засобів масової інформації забезпечується розвиненою нормативно-правовою базою.

Водночас, частина законодавчої бази містить певні неузгодженості й протиріччя та потребує уточнення. Значний масив норм щодо інформації розміщено в кодифікованому законодавстві, зокрема, в цивільному, адміністративному, трудовому, кримінальному, що ускладнює їх пошук, аналіз та узгодження для практичного застосування.

Одним із шляхів подолання проблем регулювання суспільних інформаційних відносин є їх упорядкування на рівні законодавства.

Враховуючи непересічну роль національної преси, радіо, телебачення у розвитку демократичного суспільства, у відповідних напрямах здійснюється законотворча діяльність органів державної влади України, в якій активну участь бере і Міністерство юстиції України.

Так, Міністерством юстиції України здійснено правову експертизу ряду проектів нормативно-правових актів, які спрямовані на створення умов щодо покращення діяльності засобів масової інформації [14, с. 82].

Зокрема, найбільш вагоме місце посідає робота над проектом Концепції державної інформаційної політики, засади і принципи якої мають стати основою для розробки проектів законів, інших нормативно-правових актів та планування фінансових, матеріально - технічних, організаційних і пропагандистських заходів у сфері розвитку інформаційного простору та діяльності засобів масової інформації України.

Виконання положень Концепції має сприяти інтеграції України у світовий інформаційний ринок та імплементації законодавства України в європейський правовий простір.

Були висловлені зауваження до проекту Інформаційного кодексу України, який спрямований на удосконалення законодавства України в сфері інформаційної діяльності, свободи слова та інформаційної безпеки. Проект Кодексу розроблено з метою кодифікації законодавства України у сфері інформаційних відносин.

Проектом передбачається врегулювати відносини у сфері інформаційної діяльності, зокрема, статус та діяльність інформаційних агентств, друкованих засобів масової інформації, правові засади функціонування телебачення і радіомовлення, діяльність Інтернет в Україні, видавничої справи, правове регулювання рекламної діяльності, як носія інформації, інформаційної безпеки, регулювання організації соціального захисту журналістів, міжнародні відносини в інформаційній сфері [26, с. 215].

В проекті пропонується вдосконалити законодавче регулювання питань діяльності Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, зокрема, пропонується змінити її статус та порядок формування її складу.

Як позитивне зрушення слід відзначити, що статтею 171 Кримінального кодексу України встановлена відповідальність за умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, а також відповідальність за переслідування журналіста при виконанні ним професійних обов'язків, за його критику службовою особою або групою осіб.

Крім того, було проведено правову експертизу ряду проектів Законів України:

‒ проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України за результатами парламентських слухань «Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стан інформаційної безпеки України», що підготовлений на вдосконалення діяльності засобів масової інформації та в якому передбачена норма про обмеження вимог органів державної влади на отримання компенсації за нанесення моральної шкоди;

‒ проекту Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про інформацію», в якому статтю 25 «Соціологічна інформація» цього Закону пропонувалось викласти в новій редакції з метою врегулювання діяльності організацій, які здійснюють соціологічні дослідження;

‒ проекту Закону України «Про внесення змін до ст. 13 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», яким, зокрема, передбачалось збільшити розмір відсотків іноземних інвестицій у статутному фонді телерадіоорганізацій;

‒ проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», внесений народними депутатами України Б.Безпалим, В.Шевченком, С.Потімковим та ін., проект був спрямований на врегулювання одного з аспектів діяльності преси в Україні, зокрема, пропонувалось щоб органи державної влади виступали засновниками виключно одного офіційного друкованого засобу масової інформації;

‒ проекту Закону України «Про інформацію персонального характеру», внесений народним депутатом України О. Задорожним, яким пропонувалось визначити правові і організаційні засади поводження з інформацією персонального характеру з метою забезпечення ефективної реалізації конституційного права на приватність інформації персонального характеру і задоволення суспільства щодо обробки персональних даних;

‒ проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», метою якого є удосконалення державної політики стосовно державних ЗМІ, створення умов для безперешкодної діяльності вітчизняних журналістів та сприяння їх правової захищеності [14, с. 83].

Підготовлений правовий висновок до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 р. № 377 «Про реалізацію статей 14 та 16 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», яким передбачається встановлення журналістам державних і комунальних засобів масової інформації надбавки за почесне звання «заслужений» у розмірі 15 відсотків посадового окладу відповідно до діючих умов оплати праці державних службовців, а також врахування цієї надбавки при обчисленні розміру пенсій журналістам [26, с. 218].

Проектом також передбачається затвердити нову редакцію Переліку посад журналістів, які прирівнюються відповідно до Закону в оплаті праці, пенсійному забезпеченні до посад керівних працівників, спеціалістів апарату органу державної влади або органу місцевого самоврядування, які є засновниками (співзасновниками) засобу масової інформації у відповідності з назвами професій (посад), передбачених Класифікатором професій.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Про стан виконання Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», указів Президента України, інших нормативно-правових актів, спрямованих на створення умов для безперешкодної діяльності вітчизняних журналістів, підвищення їх соціального та правового захисту» підготовлені пропозиції та зауваження до проекту Указу Президента України «Про порядок призначення стипендій Президента України дітям журналістів, які постраждали внаслідок виконання ними службових обов'язків» та зазначеного Порядку.

Побудова інформаційного суспільства і забезпечення інформаційної безпеки України, формування та регламентація державою обов'язків та відпо-відальності всіх суб’єктів інформаційних відносин потребують подальшого закріплення в нормативних актах.

Враховуючи наведене, важливо усвідомлювати, що законодавство України у цій сфері сьогодні ще не є ідеальним і потрібні зусилля законодавців для його подальшого вдосконалення заради оптимізації процесу формування, функціонування та захисту інформаційного простору України.

 

 

ВИСНОВКИ

 

На основі проведеного дослідження можна констатувати, що на сучасному етапі в Україні вже існує розгалужена нормативно-правова та інституційна база регулювання розвитку телебачення і радіомовлення. Регулятивні органи, пов’язані зі сферою телебачення і радіомовлення, відіграють особливо важливу роль, тому що їх діяльність пов’язана з питаннями основних прав та свобод людини. Однак у законодавстві та термінологічному апараті цієї сфери залишається значна кількість прогалин, структура нормативної бази та її понятійно-категоріальний апарат потребують систематизації та вдосконалення.

Сучасна державна регуляторна політика у сфері телебачення і радіомовлення спрямована на досягнення оптимального регулювання державою цієї сфери та усунення правових, економічних, адміністративних, політичних перешкод. Її метою є вдосконалення регуляторного процесу, підвищення ефективності та якості нормативно-правових актів, які видаються державними регуляторними органами, залучення громадськості до обговорення проектів цих актів.

Ефективність діяльності регуляторних органів у сфері телебачення і радіо-мовлення залежить від їх законодавчо закріпленого статусу політичної організаційної та фінансової незалежності, структурної стабільності, наданих повноважень та механізмів їх застосування, закріплених за регуляторними органами чинним законодавством, наявності людських, матеріальних ресурсів, засобів контролю та впливу на гравців ринку, узгодженості самої нормативно-правової бази всередині держави та відповідності її положень міжнародним стандартам.

Правове забезпечення інформаційних відносин у сфері масової інформації ґрунтується на інформаційному законодавстві України, яке є результатом відповідної правотворчості. Сфера нормативно-правового регулювання інформаційних відносин в секторі масової інформації складається з двох сфер: сфери законодавчого регулювання та сфери підзаконного нормативного регулювання. Доведено провідну роль Конституції України у правовому забезпеченні зазначених відносин, а також існування розвитку та конкретизації відповідних конституційних положень передусім у таких законах України: «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних», «Про телекомунікації». Визначено перелік і проаналізовано основні підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють інформаційні відносини в секторі традиційних ЗМІ та секторі електронних ЗМІ.

Ефективне виконання повноважень у сфері телебачення і радіомовлення значною мірою залежить від повноти, своєчасності та достовірності інформації, яка використовується під час прийняття управлінських рішень.

Процес успішної та ефективної реалізації державної регуляторної політики у сфері телебачення і радіомовлення в Україні потребує узгодженості положень у нормативно-правовій базі, чіткого визначення і координації дій конкретних державних інституцій (як загальнодержавного, так і регіонального рівнів), їх відповідності світовим стандартам і, водночас, пріоритетам розвитку людини, конкретних регіонів та держави у цілому.

Забезпечення прозорості власності щодо ЗМІ в Україні потребує налагодження взаємодії національних органів, що здійснюють регулювання й контроль за дотриманням законодавства щодо забезпечення прозорості ЗМІ, з відповідними органами регулювання в інших країнах, оскільки пасивне зволікання у розв’язанні цієї проблеми може призвести у подальшому до виникнення негативних тенденцій.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, тлумачення від 12.04.2012 [Електронний ресурс]: режим доступу: http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/254к/96-вр

2. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII, редакція від 02.03.2014 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/2657-12

3. Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 № 538/97-ВР, редакція від 19.04.2014 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4.rada.gov.ua/-laws/show/538/97-%D0%B2%D1%80

4. Закон України «Про радіочастотний ресурс України» від 01.06.2000 № 1770-III, редакція від 11.08.2013 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1770-14

5. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV, редакція від 19.04.2014 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4.rada.gov.-ua/laws/show/1280-15

6. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 № 540/97-ВР, редакція від 09.06.2013 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4.rada.-gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80

7. Закон України «Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України» від 18.07.1997 № 485/97-ВР,редакція від 05.12.2012 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/485/97-%D0%B2%D1%80

8. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 № 3759-XII, редакція від 02.03.2014 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3759-12

 

9. Большакова О. Ю. Нормативні акти Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення / О. Ю. Большакова. – К.: Софія-А. – 2007. – 464 с.

10. Бурило Ю. Господарсько-правові аспекти створення суспільного телерадіо-мовлення в Україні / Ю. Бурило // Юридична Україна. - 2013. - № 7. - С. 63-69.

11. Бурило Ю. Організаційно-правові проблеми державного регулювання IPTV та інших новітніх форм телебачення в Україні / Ю. Бурило // Юридична Україна. - 2011. - № 7. - С. 52-56.

12. Гоян О. Сучасне радіомовлення: новітні технології й ефірні трансформації / О. Гоян // Пам'ять століть. Україна. - 2007. - №3. - С. 51-59.

13. Івановський В. В. Проблеми та можливі шляхи розвитку державних телерадіоорганізацій України / В. В. Івановський // Політологічний вісник: Збірник наукових праць / Політологічний центр при Київському нац. ун-ті ім. Т. Шевченка. - К.: Інтас, 2007. - Вип. 23. - С. 243-254.

14. Княжицький М. Щодо відповідності Закону України «Про телебачення і радіомовлення» цивільному законодавству / М. Княжицький // Право України. - 2008. - N 2. - С. 79-83.

15. Козловська О. С. Інформаційно-аналітична мережа в системі органів влади й управління / О. С. Козловська // Актуальні проблеми державного управління та державної служби: наук.-практ. конф., 22 лютого 2011 р. / ХНЕУ. – Харьків, 2011. – С. 17.

16. Красноступ Г. Адаптація законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення до законодавства Європейського Союзу: окремі питання / Г. Красноступ // Право України. - 2007. - N 7. - С. 79-82.

17. Красноступ Г. Організаційно-правове забезпечення створення системи суспільного телебачення і радіомовлення України / Г. Красноступ // Право України. - 2006. - № 12. - С. 73-75.

18. Крижний О. Телерадіомовлення: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення / О. Крижний // Юридичний журнал. - 2009. - N 10. - С. 76-79.

19. Літвінова Ю. М. Телебачення як соціокультурний феномен / Ю. М. Літвінова // Український соціум. - 2006. - N 6. - С. 39-45.

20. Миронченко В. Витоки українського радіомовлення / Миронченко В. // Київська старовина. - 1996.-N1. - C.93-99.

21. Свистович Р.С. Загальноправова характеристика сфери масової інформації: принцип свободи масової інформації, правовий критерій класифікації / Р.С. Свистович // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць. Юридичні науки. – 2011. – № 2 (Ч. ІІ). – С. 227-235.

22. Свистович Р.С. Правове забезпечення інформаційних відносин у сфері масової інформації: система правових принципів / Р.С. Свистович // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: серія «Право». – 2011. – Вип. 165 (Ч. 1). – С. 312-319.

23. Скляренко В. Є. Телебачення незалежної України: історія та сучасність / В. Є. Скляренко // Український історичний журнал. - 2008. - N 5. - С. 179-186.

24. Усенко Ю. В. Розвиток українського телебачення в 50- 80-і рр. 20 ст.: научное издание / Ю. В. Усенко // Наукові записки. Серія: Педагогічні та історичні науки: Збірник наукових статей / М-во освіти і науки України, НПУ ім. М.П. Драгоманова: НПУ, 2005. - Вип. 60. - С. 256-262.

25. Усенко Ю. Інформаційний аспект телекомунікації: (історіографія проблеми) / Ю. Усенко // Вісник Книжкової палати. - 2007. - N 9. - С. 36-38.

26. Шемшученко Ю. С. Правове забезпечення інформаційної діяльності в Україні / Ю. С. Шемшученко, І. О. Кресіна, А. В. Колодюк, В. Ф. Погорілко, Б. А. Кормич; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Держ. ком. телебачення і радіомовлення України. - К.: ТОВ «Вид-во «Юрид. думка», 2006. - 384 c.