І. Законодавчі засади регулювання діяльності телебачення

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………
І. Законодавчі засади регулювання діяльності телебачення ………..
1.1. Історичні засади розвитку телебачення в Україні ……………………
1.2. Функціонування телебачення в Україні на сучасному етапі ………..
ІІ. Законодавчі засади регулювання діяльності телебачення ……….
2.1. Історія становлення розвитку радіомовлення в Україні …………….
2.2. Сучасний етап функціонування радіомовлення в Україні …………..
ІІІ. Шляхи і методи удосконалення правового регулювання діяль-ності телебачення і радіомовлення в Україні ………………………….
3.1. Основні проблеми законодавчого регулювання сфери телебачення і радіомовлення в Україні ……………………………………………………
3.2. Перспективи розвитку законодавства щодо засобів масової інфор-мації в Україні ……………………………………………………………….
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Головними джерелами інформації і новин у сучасному світі є телебачення і радіомовлення. В Україні існує розгалужене законодавство, що регулює функціонування сфери телебачення і радіомовлення, затверджує основні принципи державної політики та визначає певні державні інституції, завданнями яких є впровадження державної регуляторної політики у цій сфері. Але чинні нормативно-правові акти не завжди адекватно і повною мірою відповідають сучасним реаліям життя.

Для встановлення правових норм щодо забезпечення свободи слова, реалізації права на інформацію, її поширення, з одного боку, та захисту інформаційних ресурсів в інтересах гарантування інформаційної безпеки держави, з другого, потрібно доопрацювати та узгодити між собою більшу частину таких документів. Крім того, інформаційна діяльність має бути спрямована не тільки на подолання нинішніх проблем, а й на перспективний розвиток суспільства загалом у напрямі демократії.

Нормативна база, спрямована на регулювання діяльності телерадіо-організацій, досить широка і не систематизована. Крім законів, до її складу входить численна кількість підзаконних нормативно-правових актів, які спрямовані на регулювання окремих відносин в різних напрямах розвитку цієї сфери. У зв’язку з цим ситуація з дробленням існуючої нормативної бази, присвяченої телебаченню і радіомовленню, дуже ускладнюється.

Норми, що містяться в підзаконних нормативно-правових актах, є результатом вторинної форми нормативно-правового адміністрування, оскільки вони спрямовані на забезпечення дієвості конституційних норм і норм вітчизняних законів, міжнародних договорів. З метою приведення чинних норм у відповідність один одному і зміні їх положень у бік максимального забезпечення прав і потреб громадян виникає нагальна потреба у вивченні існуючих у них суперечностей та неузгодженостей, а також пошук шляхів вирішення поставленої проблеми.

Стан дослідження проблеми. Питання розвитку телебачення і радіо-мовлення в Україні у історичному плані досліджені досить широко, зокрема,
О. Гоян [12], В. Миронченком [20], В. Є. Скляренком [23], Ю. В. Усенко [24] та ін. Проте нормативно-правове регулювання цієї сфери суспільного життя висвітлено значно вужче. Серед авторів робіт на дану тематику можна назвати О. Ю. Большакову [9], Г. Красноступ [17], Р.С. Свистович [22], Ю. С. Шем-шученко [26] та ін.

Об'єкт дослідження - державна регуляторна політика у сфері телебачення і радіомовлення в Україні.

Предмет дослідження - суспільно-правові відносини, які виникають у процесі регулювання телебачення і радіомовлення.

Мета роботи – аналіз теоретичних підходів до проблеми регулювання телебачення і радіомовлення в Україні на основі існуючих нормативно-правових актів.

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання:

‒ проаналізувати законодавчі засади регулювання діяльності телебачення в Україні;

‒ дослідити законодавчі засади регулювання діяльності радіомовлення в Україні;

‒ охарактеризувати шляхи і методи удосконалення правового регулю-вання діяльності телебачення і радіомовлення в Україні.

Методи дослідження. Для досягнення поставлених у роботі завдань використано наступні методи: аналіз діючого законодавства та літератури, порівняльний аналіз літератури, методи синтезу, індукції та дедукції.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два поширені розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 38 сторінок.

 

 

І. ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕЛЕБАЧЕННЯ

ІІ. ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ РАДІОМОВЛЕННЯ

 

ІІІ. ШЛЯХИ І МЕТОДИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

В УКРАЇНІ

 

Основні проблеми законодавчого регулювання сфери

ВИСНОВКИ

 

На основі проведеного дослідження можна констатувати, що на сучасному етапі в Україні вже існує розгалужена нормативно-правова та інституційна база регулювання розвитку телебачення і радіомовлення. Регулятивні органи, пов’язані зі сферою телебачення і радіомовлення, відіграють особливо важливу роль, тому що їх діяльність пов’язана з питаннями основних прав та свобод людини. Однак у законодавстві та термінологічному апараті цієї сфери залишається значна кількість прогалин, структура нормативної бази та її понятійно-категоріальний апарат потребують систематизації та вдосконалення.

Сучасна державна регуляторна політика у сфері телебачення і радіомовлення спрямована на досягнення оптимального регулювання державою цієї сфери та усунення правових, економічних, адміністративних, політичних перешкод. Її метою є вдосконалення регуляторного процесу, підвищення ефективності та якості нормативно-правових актів, які видаються державними регуляторними органами, залучення громадськості до обговорення проектів цих актів.

Ефективність діяльності регуляторних органів у сфері телебачення і радіо-мовлення залежить від їх законодавчо закріпленого статусу політичної організаційної та фінансової незалежності, структурної стабільності, наданих повноважень та механізмів їх застосування, закріплених за регуляторними органами чинним законодавством, наявності людських, матеріальних ресурсів, засобів контролю та впливу на гравців ринку, узгодженості самої нормативно-правової бази всередині держави та відповідності її положень міжнародним стандартам.

Правове забезпечення інформаційних відносин у сфері масової інформації ґрунтується на інформаційному законодавстві України, яке є результатом відповідної правотворчості. Сфера нормативно-правового регулювання інформаційних відносин в секторі масової інформації складається з двох сфер: сфери законодавчого регулювання та сфери підзаконного нормативного регулювання. Доведено провідну роль Конституції України у правовому забезпеченні зазначених відносин, а також існування розвитку та конкретизації відповідних конституційних положень передусім у таких законах України: «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних», «Про телекомунікації». Визначено перелік і проаналізовано основні підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють інформаційні відносини в секторі традиційних ЗМІ та секторі електронних ЗМІ.

Ефективне виконання повноважень у сфері телебачення і радіомовлення значною мірою залежить від повноти, своєчасності та достовірності інформації, яка використовується під час прийняття управлінських рішень.

Процес успішної та ефективної реалізації державної регуляторної політики у сфері телебачення і радіомовлення в Україні потребує узгодженості положень у нормативно-правовій базі, чіткого визначення і координації дій конкретних державних інституцій (як загальнодержавного, так і регіонального рівнів), їх відповідності світовим стандартам і, водночас, пріоритетам розвитку людини, конкретних регіонів та держави у цілому.

Забезпечення прозорості власності щодо ЗМІ в Україні потребує налагодження взаємодії національних органів, що здійснюють регулювання й контроль за дотриманням законодавства щодо забезпечення прозорості ЗМІ, з відповідними органами регулювання в інших країнах, оскільки пасивне зволікання у розв’язанні цієї проблеми може призвести у подальшому до виникнення негативних тенденцій.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, тлумачення від 12.04.2012 [Електронний ресурс]: режим доступу: http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/254к/96-вр

2. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII, редакція від 02.03.2014 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/2657-12

3. Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 № 538/97-ВР, редакція від 19.04.2014 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4.rada.gov.ua/-laws/show/538/97-%D0%B2%D1%80

4. Закон України «Про радіочастотний ресурс України» від 01.06.2000 № 1770-III, редакція від 11.08.2013 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1770-14

5. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV, редакція від 19.04.2014 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4.rada.gov.-ua/laws/show/1280-15

6. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 № 540/97-ВР, редакція від 09.06.2013 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4.rada.-gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80

7. Закон України «Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України» від 18.07.1997 № 485/97-ВР,редакція від 05.12.2012 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/485/97-%D0%B2%D1%80

8. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 № 3759-XII, редакція від 02.03.2014 [Електронний ресурс]: [режим доступу]. - http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3759-12

 

9. Большакова О. Ю. Нормативні акти Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення / О. Ю. Большакова. – К.: Софія-А. – 2007. – 464 с.

10. Бурило Ю. Господарсько-правові аспекти створення суспільного телерадіо-мовлення в Україні / Ю. Бурило // Юридична Україна. - 2013. - № 7. - С. 63-69.

11. Бурило Ю. Організаційно-правові проблеми державного регулювання IPTV та інших новітніх форм телебачення в Україні / Ю. Бурило // Юридична Україна. - 2011. - № 7. - С. 52-56.

12. Гоян О. Сучасне радіомовлення: новітні технології й ефірні трансформації / О. Гоян // Пам'ять століть. Україна. - 2007. - №3. - С. 51-59.

13. Івановський В. В. Проблеми та можливі шляхи розвитку державних телерадіоорганізацій України / В. В. Івановський // Політологічний вісник: Збірник наукових праць / Політологічний центр при Київському нац. ун-ті ім. Т. Шевченка. - К.: Інтас, 2007. - Вип. 23. - С. 243-254.

14. Княжицький М. Щодо відповідності Закону України «Про телебачення і радіомовлення» цивільному законодавству / М. Княжицький // Право України. - 2008. - N 2. - С. 79-83.

15. Козловська О. С. Інформаційно-аналітична мережа в системі органів влади й управління / О. С. Козловська // Актуальні проблеми державного управління та державної служби: наук.-практ. конф., 22 лютого 2011 р. / ХНЕУ. – Харьків, 2011. – С. 17.

16. Красноступ Г. Адаптація законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення до законодавства Європейського Союзу: окремі питання / Г. Красноступ // Право України. - 2007. - N 7. - С. 79-82.

17. Красноступ Г. Організаційно-правове забезпечення створення системи суспільного телебачення і радіомовлення України / Г. Красноступ // Право України. - 2006. - № 12. - С. 73-75.

18. Крижний О. Телерадіомовлення: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення / О. Крижний // Юридичний журнал. - 2009. - N 10. - С. 76-79.

19. Літвінова Ю. М. Телебачення як соціокультурний феномен / Ю. М. Літвінова // Український соціум. - 2006. - N 6. - С. 39-45.

20. Миронченко В. Витоки українського радіомовлення / Миронченко В. // Київська старовина. - 1996.-N1. - C.93-99.

21. Свистович Р.С. Загальноправова характеристика сфери масової інформації: принцип свободи масової інформації, правовий критерій класифікації / Р.С. Свистович // Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць. Юридичні науки. – 2011. – № 2 (Ч. ІІ). – С. 227-235.

22. Свистович Р.С. Правове забезпечення інформаційних відносин у сфері масової інформації: система правових принципів / Р.С. Свистович // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: серія «Право». – 2011. – Вип. 165 (Ч. 1). – С. 312-319.

23. Скляренко В. Є. Телебачення незалежної України: історія та сучасність / В. Є. Скляренко // Український історичний журнал. - 2008. - N 5. - С. 179-186.

24. Усенко Ю. В. Розвиток українського телебачення в 50- 80-і рр. 20 ст.: научное издание / Ю. В. Усенко // Наукові записки. Серія: Педагогічні та історичні науки: Збірник наукових статей / М-во освіти і науки України, НПУ ім. М.П. Драгоманова: НПУ, 2005. - Вип. 60. - С. 256-262.

25. Усенко Ю. Інформаційний аспект телекомунікації: (історіографія проблеми) / Ю. Усенко // Вісник Книжкової палати. - 2007. - N 9. - С. 36-38.

26. Шемшученко Ю. С. Правове забезпечення інформаційної діяльності в Україні / Ю. С. Шемшученко, І. О. Кресіна, А. В. Колодюк, В. Ф. Погорілко, Б. А. Кормич; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Держ. ком. телебачення і радіомовлення України. - К.: ТОВ «Вид-во «Юрид. думка», 2006. - 384 c.

 

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………
І. Законодавчі засади регулювання діяльності телебачення ………..
1.1. Історичні засади розвитку телебачення в Україні ……………………
1.2. Функціонування телебачення в Україні на сучасному етапі ………..
ІІ. Законодавчі засади регулювання діяльності телебачення ……….
2.1. Історія становлення розвитку радіомовлення в Україні …………….
2.2. Сучасний етап функціонування радіомовлення в Україні …………..
ІІІ. Шляхи і методи удосконалення правового регулювання діяль-ності телебачення і радіомовлення в Україні ………………………….
3.1. Основні проблеми законодавчого регулювання сфери телебачення і радіомовлення в Україні ……………………………………………………
3.2. Перспективи розвитку законодавства щодо засобів масової інфор-мації в Україні ……………………………………………………………….
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Головними джерелами інформації і новин у сучасному світі є телебачення і радіомовлення. В Україні існує розгалужене законодавство, що регулює функціонування сфери телебачення і радіомовлення, затверджує основні принципи державної політики та визначає певні державні інституції, завданнями яких є впровадження державної регуляторної політики у цій сфері. Але чинні нормативно-правові акти не завжди адекватно і повною мірою відповідають сучасним реаліям життя.

Для встановлення правових норм щодо забезпечення свободи слова, реалізації права на інформацію, її поширення, з одного боку, та захисту інформаційних ресурсів в інтересах гарантування інформаційної безпеки держави, з другого, потрібно доопрацювати та узгодити між собою більшу частину таких документів. Крім того, інформаційна діяльність має бути спрямована не тільки на подолання нинішніх проблем, а й на перспективний розвиток суспільства загалом у напрямі демократії.

Нормативна база, спрямована на регулювання діяльності телерадіо-організацій, досить широка і не систематизована. Крім законів, до її складу входить численна кількість підзаконних нормативно-правових актів, які спрямовані на регулювання окремих відносин в різних напрямах розвитку цієї сфери. У зв’язку з цим ситуація з дробленням існуючої нормативної бази, присвяченої телебаченню і радіомовленню, дуже ускладнюється.

Норми, що містяться в підзаконних нормативно-правових актах, є результатом вторинної форми нормативно-правового адміністрування, оскільки вони спрямовані на забезпечення дієвості конституційних норм і норм вітчизняних законів, міжнародних договорів. З метою приведення чинних норм у відповідність один одному і зміні їх положень у бік максимального забезпечення прав і потреб громадян виникає нагальна потреба у вивченні існуючих у них суперечностей та неузгодженостей, а також пошук шляхів вирішення поставленої проблеми.

Стан дослідження проблеми. Питання розвитку телебачення і радіо-мовлення в Україні у історичному плані досліджені досить широко, зокрема,
О. Гоян [12], В. Миронченком [20], В. Є. Скляренком [23], Ю. В. Усенко [24] та ін. Проте нормативно-правове регулювання цієї сфери суспільного життя висвітлено значно вужче. Серед авторів робіт на дану тематику можна назвати О. Ю. Большакову [9], Г. Красноступ [17], Р.С. Свистович [22], Ю. С. Шем-шученко [26] та ін.

Об'єкт дослідження - державна регуляторна політика у сфері телебачення і радіомовлення в Україні.

Предмет дослідження - суспільно-правові відносини, які виникають у процесі регулювання телебачення і радіомовлення.

Мета роботи – аналіз теоретичних підходів до проблеми регулювання телебачення і радіомовлення в Україні на основі існуючих нормативно-правових актів.

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання:

‒ проаналізувати законодавчі засади регулювання діяльності телебачення в Україні;

‒ дослідити законодавчі засади регулювання діяльності радіомовлення в Україні;

‒ охарактеризувати шляхи і методи удосконалення правового регулю-вання діяльності телебачення і радіомовлення в Україні.

Методи дослідження. Для досягнення поставлених у роботі завдань використано наступні методи: аналіз діючого законодавства та літератури, порівняльний аналіз літератури, методи синтезу, індукції та дедукції.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два поширені розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 38 сторінок.

 

 

І. ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕЛЕБАЧЕННЯ