Міжнародне регулювання та сучасні особливості міжнародної передачі технологій

У міжнародній практиці жорсткого регулювання міжнародної передачі технології немає. Окремі угоди, програми та міжнародні організації обумовлюють правила поведінки та стимулюють розвиток ринку технологій.

Так, Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) СОТ є міжнародним правовим документом, що регулює відносини (торгівлю) інтелектуальної власності щодо копірайта, торгової марки та знака, географічної назви і промислового дизайну. Угодою визначені стандарти з охорони інтелектуальної власності для країн-членів СОТ. Згідно з цією угодою країни-члени СОТ повинні дотримуватись Паризької конвенції із захисту прав інтелектуальної власності (1967 р.) та Бернської конвенції із захисту авторських прав на твори мистецтва і літератури (1971 р.). Водночас угода не забороняє країнам запроваджувати жорсткіші вимоги до дотримання прав на інтелектуальну власність.

Програма розвитку ООН (ПРООН), створена у 1965 р., для сприяння у розвитку країн, що розвиваються (членів ООН), шляхом надання їм технічної допомоги у галузі передачі і адаптування технологій, розробки природних ресурсів, сприяння підприємництву, а також у вирішенні соціальних питань. ПРООН є основним джерелом багатостороннього фінансування технічної допомоги і розвитку країн-членів ООН.

Захист авторських прав на науково-технічну продукцію на міжнародному рівні регулюється Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) (1974 р.), яка є спеціалізованим агентством системи ООН. Цілями цієї організації є удосконалювання охорони інтелектуальної власності, координація діяльності відповідних міжнародних організацій, заохочення розвитку міжнародної охорони інтелектуальної власності, зокрема промислової власності (винаходів, торгових марок, промислового дизайну), копірайта на твори літератури і мистецтва, фотографії, відео- та звукозапис), інформаційна діяльність у сфері обміну технологіями.

Сучасними особливостями міжнародної передачі науково-технічних розробок є:

1. 90% світового обсягу передачі патентів і ліцензій, витрат на НДДКР, надходжень від платежів за трансфер технологій припадає на десятку промислово розвинутих країн. Продають ліцензії 37 країн, а купують – 71.

2. Домінуючі позиції в експорті ліцензій займають США, на які припадає найбільша у світі частина видатків від НДДКР – 56% світового обсягу платежів за ліцензійними угодами. Систему державного управління американським науково-технічним потенціалом формують чотири основних елементи: 1) наявність спеціалізованих структур управління; 2) доведення національних пріоритетів у науково-технічній політиці до її безпосередніх виконавців (приватних, кооперативних або державних); 3) методи мобілізації фінансових та інших ресурсів для проведення НДДКР; 4) організаційні форми реалізації НДДКР. За останні десять років науково-технічний комплекс США розробив та фінансував близько 700 програм, значна частина яких мала загальнодержавне значення. Найбільш вагомими серед них є 8 програм: 1) конкуренто-спроможність країни; 2) стратегічна оборонна ініціатива; 3) орбітальна станція; 4) високотемпературна надпровідність; 5) надпровідний прискорювач; 6) розробка нових екологічно чистих технологій спалювання вугілля; 7) розробка заходів боротьби із СНІДом; 8) національні критичні та подвійні технології. Друге місце після США за експортом ліцензій належить Швейцарії, третє місце посідає Англія, четверте – Італія. Найбільші імпортери ліцензій – Японія й Італія, а також Німеччина та Швейцарія. Позитивне сальдо ліцензійної торгівлі мають протягом останніх років лише США, Великобританія і Швеція.

3. Міжнародна ліцензійна торгівля охоплює в основному продукцію прогресивних галузей промисловості: хімічної, електротехнічної, включаючи електроніку, машинобудування.

4. Рівень монополізації світового ринку технологій набагато вищий, ніж в інший сферах МЕВ. До 90% нових технологій спрямовуються по внутрішньокорпораційним каналам. Так, на частку таких надходжень припадає понад 60% усіх ліцензійних надходжень розвинутих країн (у США – 80%, Англії – 50%).

Рекомендована література для вивчення теми: [1, с. 146-165], [3], [4, c. 92-142], [5, c. 77-153], [6], [7], [8, c. 14-60], [9, c. 20-152], [10], [11, c. 6-52], [13], [14], [19, c. 51-119], [20, с. 34-104], [23], [24], [26, с. 126-133], [27, с. 53-61], [28, с. 45-50], [30, c. 25-69], [31-49].

Тема 7

Міжнародна торгова політика

Навчальні завдання:

- розглянути види міжнародної торгової політики;

- вивчити класичну модель вільного міжнародного обміну;

- визначити форми протекціонізму;

- з’ясувати економічні, соціальні та політичні причини і групи тиску на користь протекціоністських заходів;

- надати основні аргументами обмеження зовнішньої торгівлі;

- вивчити тарифне і нетарифне регулювання торговельно-економічних відносин;

- визначити протиріччя сучасної міжнародної торгівлі;

- розглянути рівні та види регулювання міжнародної торгівлі;

- проаналізувати роль багатостороннього регулювання торговельно-економічних відносин країн світу на основі заходів ГАТТ;

- навести базові принципи торговельних відносин між державами, закріплені статтями ГАТТ;

- дослідити роль Світової організації торгівлі (СОТ) в регулюванні міжнародної торгівлі;

- з’ясувати принципову різниця між СОТ і ГАТТ.