Роль міжнародних корпорацій у системі міжнародного господарювання

 

На початковому етапі інтернаціоналізації фірми постає вибір між одночасним виходом на кілька зарубіжних ринків та орієнтацією на один з них задля надбання досвіду освоювання інших потенційно доступних ринків у майбутньому. З метою одночасного виходу одразу на кілька зарубіжних ринків утворюються міжнародні корпорації, що дозволяє дістати додаткові конкурентні переваги, пов'язані з чинником часу та потенційною економією на масштабах діяльності. Вони бувають трьох основних видів:

1. Транснаціональні корпорації (ТНК;

2. Багатонаціональні корпорації (БНК);

3. Міжнародні корпоративні спілки.

Транснаціональні корпорації (ТНК) – це великі компанії з однонаціональним акціонерним капіталом і управлінським контролем над корпорацією з міжнародною сферою діяльності (шляхом створення представництв, філій та дочірніх компаній в багатьох країнах світу).

Відокремлюють три головні критерії належності певної корпорації до ТНК:

1. За структурним критерієм ТНК – це фірма, що має власні філії щонайменше в шести країнах світу.

2. За критерієм результативності певна фірма визначається, як ТНК, на основі аналізу абсолютних чи відносних показників. Відповідно до методології ООН, міжнародний характер діяльності ТНК аналізують за трьома ключовими показниками:

1) відношення зарубіжних активів до загальних активів ТНК;

2) відношення обсягів реалізації за кордоном до загальних обсягів реалізації ТНК;

3) відношення кількості зайнятих у зарубіжних підрозділах ТНК до загальної кількості зайнятих ТНК.

Середню арифметичну цих трьох показників називають індексом транснаціональності, який слугує узагальнюючим критерієм міжнародної діяльності ТНК. Характерним для транснаціональних корпорацій є те, що вони генерують значну частину прибутків і продажу від своїх зарубіжних операцій.

3. Згідно з критерієм поведінки фірма може бути названа транснаціональною, якщо її вищий менеджмент «мислить інтернаціонально». Оскільки транснаціональна корпорація діє більш ніж в одній країні, то її керівництво має розглядати весь світ як сферу своїх потенційних інтересів.

Отже, найбільш характерними рисами ТНК є:

- створення системи міжнародного виробництва, розташованого в багатьох країнах, але контрольованого з одного центра;

- висока інтенсивність внутрішньокорпоративної торгівлі між розташованими у різних країнах підрозділами;

- відносна незалежність у прийнятті рішень від країн базування і приймаючих країн;

- глобальна структура зайнятості і міждержавна мобільність менеджерів;

- розробка, передача і використання передової технології в рамках замкнутої корпоративної структури.

Згідно з оцінками ООН, понад 35 тис. фірм різних країн світу, що контролюють 170 тис. зарубіжних філій, перебувають на транснаціональній стадії розвитку. Понад 500 ТНК мають річний обсяг збуту понад 1 млрд. дол., а найбільші 70 – від 10 до 125 млрд. дол. США. Річні обсяги продажу провідних ТНК інколи порівнюють з показниками валового національного продукту окремих країн. Підраховано, що на 600 провідних ТНК припадає понад чверть світового виробництва товарів. Вони є головними експортерами капіталу і контролюють 90% прямих зарубіжних інвестицій.

Багатонаціональні корпорації (БНК) – це великі компанії з багатонаціональним акціонерним капіталом і управлінським контролем над корпорацією з міжнародною сферою діяльності. БНК найчастіше виступають в організаційнійформі трестів, концернів й інших виробничих об'єднань, що поєднують національні компанії двох чи більше країн на виробничій, науково-технічній основі (наприклад, англо-голандські хіміко-технологічні концерни «Юнілевер» і «Роял Датч Шелл», концерн «Фіат-Сітроен»).

Міжнародні корпоративні спілки найчастіше виступають в організаційнійформі консорціумів. Ці утворення базуються на виробничій, науково-технічній і комерційній основі і являють собою спеціальні об'єднання промислових, банківських та інших концернів, які створюються для вирішення великих економічних завдань (наприклад, консорціум «Airbus Industry»).

Особливості сучасного етапу розвитку міжнародних корпорацій виявляються не тільки в загостренні конкуренції між ними, але й у виникненні взаємних відносин співробітництва, що отримали назву стратегічних альянсів. У межах цих формувань міжнародні корпорації можуть вирішувати найрізноманітніші проблеми, що постають перед ними на всіх основних ринках світу. Розширення сфери діяльності дозволяє мати такі переваги:

- мати у своєму розпорядженні природні і людські ресурси, а також науково-технічний потенціал інших країн; проникають на ринки інших країн «зсередини», оминаючи митні бар'єри закордонних країн додатка свого капіталу;

- маючи філії у різних країнах, переборювати обмеженість внутрішнього ринку країн своєї резиденції, збільшуючи розміри підприємств і масштаби виробленої продукції до найбільш прибуткового рівня.

- міжнародні корпорації мають переваги не тільки від розширення території експлуатації, але і внаслідок отримання вигоди з різниці в економічному становищі країн.

Для ведучих промислово розвинутих країн саме закордонна діяльність їх корпорацій визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Значна частина в експорті цих країн належить постачанням і послугам від вітчизняних компаній своїм закордонним філіям.

Галузева структура виробництва ТНК досить широка: 60% міжнародних компаній зайняті в сфері виробництва, 37% у сфері послуг і 3% у видобувній промисловості і сільському господарстві (с/г). Простежується тенденція збільшення інвестицій у сфері послуг і технологічно інтенсивному виробництві з одночасним зниженням їх частки у видобувній промисловості, с/г і ресурсномісткому виробництві. За даними американського журналу «Fortune», головну роль серед 600 найбільших ТНК світу грають 4 комплекси: електроніка, нафтопереробка, хімія й автомобілебудування, обсяг їхніх продажів складає близько 80% загальної активності цих ТНК.

Фахівці вказують також на негативний вплив ТНК на економіку тих країн, де вони функціонують:

- протидія реалізації економічної політики держав;

- порушення державних законів (маніпуляції з політикою трансферних цін, приховування доходів від обкладання податками шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу);

- встановлення монопольних цін, диктат умов, що не відповідають інтересам країн, що розвиваються тощо.

Таким чином, нові форми підприємництва відіграють важливу роль у діяльності міжнародних корпорацій, здійснюючи як позитивний, так і негативний вплив на економіку держав, що поширюється на сферу фінансів, доходів і заощаджень, торкається різних верств населення.

Рекомендована література для вивчення теми: [1, с. 220-240], [3], [4, c. 143-148], [5, c. 283-321], [6], [7], [8, c. 61-79], [9, c. 182-621], [10], [12, c. 85-108], [13, c. 87-118], [14], [15], [16], [17, с. 63-68], [19, c. 119-134], [20, c. 104-113], [21], [23], [24], [25], [26, с. 166-190], [27, с. 78-82], [28, с. 62-69], [30, с. 69-83], [31-49].

Тема 10