Особливості формування і розвиток світового ринку позичкових капіталів

Світовий ринок позичкових капіталів охоплює сукупність різних компаній, банків, валютно-кредитних закладів, що забезпечують рух позичкового капіталу у світовому господарстві. Він умовно включає в себе світовий кредитний ринок та світовий грошовий ринок (рис. 11.3). Всі ці сектори світового ринку позичкового капіталу взаємопов’язані, відбувається взаємне переливання капіталів.

 

 

Світовий ринок позичкових капіталів

Світовий ринок кредитних ресурсів

Світовий ринок грошей

Ринок коротко- строкових позик та фінансових активів

Ринок євро-валют

Ринок євро-кредитів

Ринок середньо- і довгостроковихпозик та зобов’язань

Ринок боргових цінних паперів (фондовий ринок)

Рисунок 11.3 – Структура світового ринку позичкових капіталів

 

На світовому ринку грошей продаються і купуються грошові кошти у різних формах на короткий термін. На світовому ринку кредитних ресурсів здійснюються операції з середньо- і довгостроковими кредитами у різних формах на тривалий термін.

Ринок короткострокових позик та фінансових активів охоплює відносини з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів підприємств, населення і надання їх у вигляді короткострокових позик. Вінмає справу з різними інструментами позик (акціями, облігаціями, векселями, заставними та іншими вимогами на реальні активи), що погашаються в короткий строк.

Ринок боргових цінних паперів (фондовий ринок) – це складова частина ринку позичкових капіталів, на якому купуються і продаються цінні папери.

Ринок середньо- і довгострокових позик та зобов’язань – це ринок, де відбувається забезпечення середньо- та довгострокових кредитних зобов'язань і часток капіталу акціонерних товариств.

Євроринок – це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому проводяться кредитні операції в євровалюті. Євровалюта – це конвертована валюта будь-якої країни, що переведена на рахунок іноземного банку і використовується ним для операцій у всіх країнах, включно країну емітента цієї валюти.

Особливості сучасного світового ринку позичкових капіталів зумовлені функціонуванням євроринків, основними з них є наступні:

1. Величезні масштаби і відсутність чітких просторових та часових кордонів: ринок функціонує цілодобово в пошуках оптимальних умов для кредитно-фінансових операцій.

2. Універсальність світового ринку позичкових капіталів і використання конвертованих валют та євро. На ньому здійснюються міжнародні валютні, кредитні, фінансові, розрахункові, гарантійні операції. 2/3 операцій євроринку здійснюються на міжбанківському ринку, 1/3 – депозитно-позичкові операції з небанківськими клієнтами.

3. У вартість кредиту на світовому ринку позичкових капіталів включаються відсотки та різні комісійні. Відсоткові ставки на євроринку відносно самостійні відносно до національних ставок. Ставка по кредитах визначається за ставкою відсотка при пропозиції кредитів по міжбанківських операціях в Лондоні – ЛІБОР (відсоткова ставка, запропонована на Лондонському міжбанківському ринку депозитів, за якою провідні банки Лондона надають позиковий капітал у певній валюті іншим банкам; вона служить базовою ставкою для багатьох операцій на міжбанківському ринку позикових капіталів; маржа коливається від 0,25 до 2% залежно від стану ринку та надійності (рейтингу) позичальника), ставка попиту – ЛІБІД. По аналогії з ЛІБОР, у світовому фінансовому центрі Бахрейну збирається БІБОР, в Парижі – ПІБОР, в Сінгапурі – СІБОР, а в США, Канаді та Японії базою по єврокредитах слугує прайм-рейтс. Базою відсоткової ставки по єврокредитах є ЛІБОР, понад яку збирається премія за банківські послуги («спред»).

4. Більш висока прибутковість операцій в євровалютах, ніж в національних валютах: ставки по євродепозитах вищі, а по єврокредитах нижчі, ніж всередині країни. Євробанки можуть знижувати відсотки по своїх кредитах, зберігаючи високі прибутки, оскільки вони не підпадають під дію місцевого законодавства і не обкладаються прибутковим податком.

5. На світовому ринку позичкових капіталів панівні позиції займають транснаціональні банки (ТНБ). ТНБ відрізняються від національного банка, який бере участь в міжнародних операціях, тим, що у нього є зарубіжна інституціональна мережа і він переносить за кордон не лише активні операції, але й частину власного налітала для отримання банківського прибутку.

6. Використання новітніх ЕОМ та електронних каналів зв'язку для переміщення грошей та інформації,що дозволяє скорочувати витрати на потоки паперових документів і час на операції і передавання даних. З 1973 р. для швидкісного передавання інформації по міжбанківських розрахунках функціонує Товариство світової міжбанківської фінансової телекомунікації (СВІФТ), яке обслуговує 80% міжнародних розрахунків. Звичайні повідомлення передаються протягом 10 хвилин, термінові – 1 хвилини.

7. Світова криза заборгованості, головною причиною періодичності якої є наявність сильної мотивації до відмови від платежів по боргу суверенними боржниками. Якщо уряди-боржники приходять до висновку, що виконання всіх платіжних зобов'язань не забезпечує більше чистого припливу коштів у майбутньому, з'являється стимул відмовитись від частини або від усіх платежів по боргу, аби тільки уникнути відпливу ресурсів із країн.

 

Рекомендована література для вивчення теми: [1, с. 260-282], [3], [4, c. 143-148], [5], [6], [7], [8, c. 61-79], [9, c. 545-566], [10], [12, c. 85-108], [13, c. 118-140], [14], [15], [16], [17, с. 69-74], [19, c. 134-139], [20, c. 114-120], [21], [23], [24], [25], [26, с. 201-207], [30, с. 83-94], [27, с. 88-91], [28, с. 75-84], [31-49].

 

Змістовий модуль 3

Міжнародні трудові та

Валютно-фінансові відносини

Тема 12

Світовий ринок праці

Навчальні завдання:

- надати загальну характеристику світовому ринку праці;

- визначити та охарактеризувати структуру світового ринку праці;

- дослідити історію таособливості формування світового ринку праці;

- охарактеризувати етапи міжнародного переміщення робочої сили;

- з’ясувати специфіку сучасного етапу міжнародного переміщення робочої сили;

- охарактеризуватипостійні ринки робочої сили;

- визначити особливості сучасного ринку праці;

- дослідити існуючі моделі трудових відносин.