Сутність, структура та особливості формування світового ринку праці

Одним із важливих елементів сучасної глобальної економічної системи є світовий ринок праці з його уніфікованою шкалою критеріїв щодо якості трудових ресурсів, розвитком нових форм зайнятості, гнучкістю та надзвичайною мобільністю робочої сили. Різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні кордони, утворюють міжнародний ринок праці, котрий функціонує у взаємозв’язку з ринками капіталу, товарів та послуг.

Світовий (міжнародний) ринок праці – це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Ці відносини склалися у зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні.

Робоча сила (РС)– здатність людей до праці, сукупність фізичних і духовних якостей людини, які вона використовує в процесі виробництва необхідних засобів існування. Робоча сила, як еконо­мічне явище – це специфічний товар, що пропонується її носієм (людиною), в обмін на відповідну компенсацію – заробітну плату. Самостійно розпоряджаючись власною робочою силою, людина вправі обирати напрями й форми найбільш ефективного її вико­ристання як у рамках національної економіки, так і за її межами, пропонуючи її на міжнародному ринку праці, який набуває значних масштабів, як результат зростання міжнародної мобільності двох головних факторів виробництва – капіталу і праці.

Міжнародний ринок робочої сили – сукупність трудових ресурсів, задіяних у міжнародному русі факторів виробництва, інституціональних структур, що забезпечують співвідношення попиту та пропозиції, переміщення, використання робочої сили й економіч­ні відносини, які виникають при цьому.

Передумови формування сучасного світового рин­ку праці: поширення ринкових відносин у всесвітньому масштабі; розвиток НТР; глобалізація економічних відносин; розвиток ТНК. Міжнародний ринок праці, який об'єднує понад 3 млрд. працездатного населення світу, потребує формування регулятивного та координаційного механізмів з узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, їх перерозподілу між різними країнами, регіонами, ланками світового господарства та ефективного використання, розширює можливості обміну знаннями, інформацією і досвідом між народами.

Основною особливістю сучасного етапу розвитку міжнародно­го ринку праці є його сегментація. У структурі міжнародного ринку праці вирізняються наступні найзначніші сегменти (рис. 12.1).

 

Спеціалісти в галузі науки й техніки

Основні сегменти міжнародного ринку праці

Кваліфікована РС з навичками роботи у ПРК

Кваліфікована РС без досвіду роботи у західних компаніях

Транснаціональна робоча сила

Фахівці, що виконують роботу за місцем постійного проживання

Нелегальна робоча сила

Рисунок 12.1 – Основні сегменти міжнародного ринку робочої сили

 

Перший сегмент. Робоча сила, що має високий рівень кваліфікації, стабільні трудові навички, а також доволі чітку ієрархію кваліфікації, забезпечена постійною зайнятістю і високою зарплатою. Походження – промислово розвинуті країни, країни із середнім рівнем розвитку, НІК (Сінгапур, Тайвань, Гонконг). Сфера діяльності – великі ТНК. Рух у цій групі називають «відпливом інтелекту» – це люди, які або одержують недостатню, за власною уявою, матеріальну винагороду або не вдоволені перспективами професійного росту. Цей ринок праці має певну тенденцію до розширення з огляду на зростання міжнародних зв'язків та загострення глобальних проблем. До першого сегменту також відносять нечисленний шар зайнятих у різних міжнародних організаціях (ООН, спеціалізованих органах і установах ООН, МВФ, СОТ, ЮНЕСКО та ін.). Наймання працівників у такі організації відбувається на чисто міжнародній основі і, як правило, з урахуванням лише професійної придатності.

Другий сегмент. Висококваліфіковані фахівці (науковці, інженери, аналітики, програмісти), пов'язані зі сферою науки й послуг, які володіють і здатні засвоювати й виробляти значні обсяги інформації. Країна походження особливої ролі не грає. Сфера діяльності – ТНК, сучасні високотехнологічні компанії.

Третій сегмент. Робоча сила, що має досить високий рівень кваліфікації, але не має досвіду роботи в західних кампаніях. Походження – райони світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Місце працевлаштування – середні й дрібні компанії.

Четвертий сегмент. Нелегальна робоча сила – включає широке коло осіб, що відрізняються за країнами по­ходження, причинами міграції, рівнем професійної кваліфікації. Об'єднує їх нелегальне становище в країні перебування, відсут­ність юридичних і політичних прав. Місце працевлаштування – дрібні підприємства, нездатні впроваджувати сучасні працезберігаючі технології, сфера послуг. До цієї категорії працівників можна приєднати також «екологічних біженців», котрі через катастрофічні природні умови (наприклад, посуха) змушені покидати свої насаджені місця, шукати роботу в інших країнах та регіонах.

П'ятий сегмент. Фахівці в області інформації та програмуван­ня з країн, що розвиваються та країн із перехідною економікою, що мають доступ до засобів обміну інформацією й виконують роботу в місці постійного проживання на замовлення західних компаній.

Шостий сегмент. «Транснаціональна робоча сила» – високо-мобільні групи фахівців, що мають досвід роботи в міжнародному бізне­сі, затребувані й готові в будь-який момент задовольнити попит на робочу силу підприємств розташованих у різних районах світу.

У формуванні міжнародного ринку праці втілилися такі характерні тенденції сучасного етапу розвитку людської цивілізації: посилення соціальної орієнтації світової економіки, демократизація трудових відносин, інтернаціоналізація вимог до відтворення робочої сили, стандартизація умов життя і праці людей у різних частинах планети, розвиток та вдосконалення особистості на основі загальнолюдських цінностей. Крім того, об'єднання національних ринків праці в один – світовий – істотно позначається на макроекономічній політиці окремих держав у галузі праці та соціально-трудових відносин, знімаючи обмеження, спричинені національними особливостями, та надаючи їй більш універсального характеру.