Інтеграція України в міждержавний обмін робочою силою

 

Отримання незалежності та розбудова ринкової економіки стимулюють посилення міграційних процесів в Україні, переду­мовами яких є:

- структурна перебудова економіки і зв'язаний з цим ріст безробіття;

- нерівномірне розміщення виробничих сил;

- різні соціально-економічні умови життя між регіонами, містом і селом;

- зростання частки населення не працездатного віку у загаль­ній структурі населення;

- транзитне положення України на шляхах міграції до країн ЄС;

- несприятлива екологічна ситуація;

- інтенсифікація міграційних процесів на національній основі;

- демократизація й активізація міжнародних зв'язків.

На початку 90-х pp. ХХ ст. основним фактором міграції в Україні був ет­нічний, зараз пріоритет має економічний фактор. За оцінкам експертів, за кордоном знахо­диться від 3 до 8 млн. українців, насамперед, в Росії – до 6,9 млн. чол., Польщі – близько 1 млн. чол., значно менші групи знаходяться в країнах Східної Європи, Іспанії, Португалії, Німеччині, США, Ізраїлі, Канаді, Австралії.

Стимулює зростання міграції в Україні:

- значна різниця як рівня життя, так і рівня оплати праці в Украї­ні й країнах Заходу;

- відсутність перспектив професійного росту;

- економічна нестабільність й невизначеність шляхів виходу з кризи;

- відчуття незахищеності.

У промислово розвинених країнах зарплата некваліфікованого працівника, що працює на сільськогосподарських підсобних роботах вище, ніж в Україні в 2-4 рази, в будівництві, автотранспорті та сфері послуг – у 10-12 разів, на морському транспорті, в освіті, програмуванні, охороні здоров'я – від 15 до 40 разів.

Найбільш відчутні міграційні втрати населення України за прогнозами фахівців очікуються на початку ХХІ століття і оцінюються в межах 195 тис. чол. (табл. 13.2).

 

Таблиця 13.2 –Прогноз сальдо міграцій населення України

До 2020 р.

Варіанти	Усього за період	В середньому за рік	За період
максимум	мінімум
Оптимістичний варіант усього населення, тис. чол. - у тому числі працездатного віку	956,8   655,0	73,6   50,4	97,5   67,3	22,0   15,3
Песимістичний варіант усього населення, тис. чол. - у тому числі працездатного віку	-1749,2   -1200,3	-134,6   -92,3	-64,4   44,2	-193,2   -132,6

 

На зміну політичним в Україні з'явилися економічні біженці (громадяни, що залишають країну через негаразди в економічному житті). Кризові явища в економіці України обумовили значне негативне міграційне сальдо (баланс імміграції й еміг­рації у країну).

Основними каналами трудової міграції громадян України є:

- самостійний пошук місця роботи, насамперед у країнах, з якими Україна не має візового режиму;

- легальний виїзд у країни, із якими установлений візовий режим перетинання кордону за посередництвом туристичних фірм із наступним нелегальним працевлаштуванням у цих країнах;

- використання послуг спеціалізованих агентств із працевлаштування за кордоном (в Україні діє близько 400 таких структур, послугами з трудовлаштування за кордоном щорічно користуються близько 40 тис. громадян України);

- виїзд на роботу за кордон фахівців за персональним запрошенням приймаючої сторони.

Неоднозначні економічні наслідки еміграції для України:

- зниження рівня безробіття й напруженості в суспільстві;

- можливість поповнення валютних резервів країни за рахунок перекладів емігрантів;

- легалізація еміграції дозволить Україні вимагати від приймаю­чих країн компенсації за підготовку робочої сили та відповід­них соціальних виплат громадянам;

- легалізація може послужити джерелом надходження в країну нових технологій, досвіду, перебудови професійної структури, прискорення інтеграції у світову економічну систему.

Міграційна політика України спирається на міждержавні угоди з країнами-потенційними користувачами нашої робочої сили та укладання міжна­родних і міждержавних договорів. Україна приєдналася до Гаазької конвенції 1961 p., що усуває вимоги легалізації іноземних офіційних документів, Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільній, сімейній та кримінальній сферах від 22 січня 1993 р., Угоди про співробітництво у сфері трудової міграції та соціальному захисту трудящих-мігрантів держав-учасників СНД від 15 квітня 1994 р. Ведеться активна робота по підготовці приєднання України до Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 р. Договір про партнерство й співробітництво між Україною ЄС 1994 р. передбачає недопущення дискримінації українських гро­мадян у сфері працевлаштування, визначення умов праці, її оплати, звільнення з роботи у порівняння з громадянами країни працевлаш­тування.

Важелями державного регулювання трудової міграції виступають:

- формування національного ринку праці, достатнього ємного за обсягом попиту на робочу силу і привабливого за рівнем оплати й умовам праці;

- приєднання України до багатобічних домовленостей з праце­влаштування трудових мігрантів;

- співробітництво прикордонних регіонів країн, що межують з Україною в питаннях розвитку прикордонної міграції взаємно­го регулювання трудової діяльності громадян, що працюють за межами своїх країн;

- стимулювання розвитку ліцензійних форм посередництва в сфері працевлаштування громадян України за кордоном, посилення контролю дотримання трудових прав мігрантів, їх соці­ального захисту й запобігання торгівлі людьми.

В умовах виходу з трансформаційної кризи, прискорення тем­пів розвитку національної економіки міграційна ситуація в Україні набуває нових рис. Значне погіршення демографічної ситуації, процес старіння нації, скорочення частки населення в працездатному віці поступово формує передумови, коли праця, ресурси робочої сили в країні з відносно збиткового чинника перетворюються у дефіцитний економічний ресурс. Відповідно зі зростанням попиту зростатиме й вартість праці, а, отже, зменшуватимуться стимули до міграції. Проте вже в недалекому майбутньому ринок праці України може зіштовхнуться із проблемою дефіциту робочої сили. Одним з можливих напрямків рішення цієї проблеми є розробка й здійснення активної міграційної політики держави.

З іншого боку, процеси, що відбуваються в сфері міграції робочої сили, виявляються безпосередньо пов'язаними зі станом національної економіки. Поступове подолання негативних наслідків трансформаційної кризи, нарощування виробництва, зростання доходу, заробіт­ної плати й рівня життя населення зумовлюють скорочення відтоку трудових мігрантів із країни.

Відносно новим і неоднозначним аспектом цього питан­ня є проблема транзиту через Україну в ЄС мігрантів із країн Азії й Африки. Україна посідає четверте місце у світі по кількості іноземних мігрантів. Країна перетворилася у своєрідний перевалочний пункт на карті міжнародних міграційних потоків. Основна частина цієї міграції має нелегальний характер. У цьому контексті напрямом удосконалювання міграційної політики держави в період виходу із трансформаційної кризи є диференційований підхід до відбору потенційних мігрантів, створення умов адаптації до нових умов, їх­ньої підтримки, тісної взаємодії з галузями й підприємствами, що зазнають нестаток трудових ресурсах. Легалізація трудової міграції, введення її у цивілізовані рамки сприятиме поліпшенню рівня життя населення, прискоренню темпів економічного розвитку, інтеграції України до ЄС.

Рекомендована література для вивчення теми: [2, с. 25-61], [3], [4, 149-155], [5, с. 321-341], [6], [7], [8, c. 79-87], [9, c. 313-320; 795-797], [10], [12, c. 130-165], [13, c. 141-181], [14], [15], [16], [17, с. 81-88], [19, с. 139-151], [20, с. 121-128], [21], [22], [23], [24], [25], [26, с. 216-234], [27, с. 95-99], [28, с. 88-97], [30, с. 94-115], [31-49].

Тема 14

Теорії валютних курсів

Навчальні завдання:

- визначити поняття «валюта» та її місце в міждержавних відносинах;

- надати загальну класифікацію видів валют;

- охарактеризувати види валют залежно від статусу;

- охарактеризувати види валют залежно від ступеню конвертованості;

- з’ясувати основні характеристики валюти: оборотність та купівельна спроможність;

- надати поняття «валютний курс»;

- охарактеризувати основні режими валютних курсів;

- надати поняття «валютне котирування» та визначити його методи;

- обґрунтувати теорії валютного курсу.