Глобальні проблеми світового господарства

Глобальні проблеми – сукупність життєво важливих проблем людства, від розв'язання яких залежить його саме існування та перспективи розвитку. Глобальні проблеми пов'язані з природними, економічними і соціальними явищами, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації. Вони мають загально­світовий характер як за масштабами і значенням, так і за способа­ми вирішення, що потребують координації зусиль усього світово­го співтовариства.

Підходи до аналізу причин виникнення самого кола цих проблем, наслідків і шляхів їх вирішення постійно видозмінюються. Однак можна визначити наступні ознаки, характерні риси явищ такого роду:

- ці проблеми викликаються діями людини (несвідомими або цілеспрямованими);

- вони мають довгострокові негативні наслідки;

- характеризуються не тільки економічними, але і соціальними наслідками;

- масштаб негативних наслідків виходить за межі конкретного регіону і носить загальнонаціональний характер;

- їхнє вирішення вимагає колосальних витрат, непосильних для окремої держави.

За такими ознаками глобальні проблеми можна поділити на три групи.

До першої групи належать проблеми, що виникають у взаємовідносинах між різними державами (проблеми «вій­ни і миру», міжнаціональних конфліктів, міжнародного тероризму, подолання економічної відсталості багатьох країн світу тощо).

Друга група охоплює проблеми, які виникають у процесі взаємодії природи і суспільства (проблеми за­безпечення людства продуктами харчування, сировиною, енергі­єю, збереження довкілля, освоєння ресурсів світового океану та можливостей космічного простору, техногенні катастрофи, стихійні лиха). Особливості перетворення цих проблем у глобальні полягають в тому, що нині як ніколи спожи­вання не відновлюваних ресурсів досягло величезних обсягів, які продовжують зростати, а можливості природи задовольнити ці по­треби є обмеженими.

До третьої групи відносять проблеми пов'язані з розвитком людини. Вона охоплює проблеми пристосування людини до тих умов, в яких вона живе і які змінюються під впливом науково-технічного прогресу (проблеми зростання народонаселення, боротьби з голодом, бідністю, безграмотністю, хво­робами, наркоманією, проблеми демографії, культури, освіти й охорони здоров'я тощо).

Жодна з глобальних погроз за останню чверть століття не усунута; навпаки, додаються нові погрози – епідемія СНІДу, поширення ядерних технологій, клонування людини і т.д. Коло глобальних проблем, що розширюється, вимагає інтернаціональних рішень на основі об'єднання зусиль і ресурсів. Тому можна стверджувати, що наприкінці XX ст. людство вступило в епоху, коли в нього з'явилися загальні інтереси, вищі за національні.

Серед глобальних проблем, які сьогодні постають перед людством, збереження миру – найбільш гостра проблема, яка вимагає невідкладного вирішення. Цивілізація людства дійшла до такого стану, коли локальні національні конфлікти без ефективних запо­біжних заходів можуть перетворитися на глобальні і становити загрозу для життя на Землі. Гонка озброєнь у XX ст. досягла нечуваних масштабів. Протягом сторіччя світові військові витрати збільшилися більше ніж у 30 разів. У сферу світової військово-виробничої діяльності, за розрахунками експертів ООН, втягнуто близько 50 млн. чол., а у військових дослідженнях та створенні нової зброї зайнято від 400 до 500 тис. чол. На ці цілі припадає 2/5 усіх витрат на розви­ток науки.

В таких умовах вихід може бути лише один: спільне, відповід­но організоване ядерне роззброєння, яке буде сприяти зміцненню міжнародної безпеки, вивільненню необхідних для вирішення ін­ших глобальних проблем матеріальних, фінансових, людських та інших ресурсів. У зв'язку з цим особливого значення набуває про­блема збереження існуючої системи протиракетної оборони, яка не надає переваг жодній країні.

Виникнення екологічної проблеми, як і виникнення інших глобальних проблем у сфері взаємовідносин суспільства з приро­дою, пов'язане з прискоренням науково-технічного прогресу, яке створює можливості для посилення впливу людини на навколиш­нє середовище. При­скоривши розвиток виробничих сил та надавши людині нові засоби для підкорення природи, HTP не лише виявила нові взаємозв'язки між людиною та природою, а й визначила нові конфлікти в ході реалізації таких взаємозв'язків.

За даними Всесвітньої комісії ООН з навколишнього середовища та розвитку, в наш час щорічно перетворюється на пустелю 6 млн. га родючих земель, на 11 млн. га скорочуються площі тропічних лісів, 31 млн. га лісів втрачено через забруднення та кислотні дощі. Інтенсивна хімізація сільського господарства та промислові викиди шкідливих речовин викликають непоправні наслідки. У світі від отруєння пестицидами щорічно по­мирає 14 тис. людей та захворюють понад 700 тис. осіб. В деяких районах Африки, Китаю, Індії та Північної Америки резервуари підводних вод скорочуються через підвищення попиту на воду, що перевищує її реальне природне поповнення. Все це не може не впливати на тваринний та рослинний світ. Очікується, що в найближчі 20 років може зникнути 1/5 всіх існуючих видів тва­рин та рослин.

Генофонд тваринного та рослинного світу України також знаходиться під загрозою. На відміну від США, Німеччини, Великої Британії, Франції, Канади та інших країн, де обробляється близь­ко чверті земель, в Україні цей показник перевищив 80%. Площа природного фонду, де обмежена чи заборонена господарська діяльність, в Україні становить лише 2% території, у США – 7,8; Канаді – 4,5; Японії – 5,6; Норвегії – 12%. У наш час в Україні під загрозою знищення знаходиться 531 вид диких рослин та гри­бів, 380 видів диких тварин. Значно шкодить природі та суспільству підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері, який утворюється при спалю­ванні вугілля, нафти, газу тощо. Вчені передбачають, що його на­копичення може до 2050 р. підвищити середню температуру на поверхні землі на 1,5-4,5 градусів, що викличе танення криги в морях, океанах, горах та призведе до підвищення рівня Світового океану до 2100 р. на 1,4-2,2 м, внаслідок чого будуть затоплені берегові зони, що негативно відобразиться на економіці багатьох країн. Важкими наслідками загрожують людству ерозія та зни­щення озонового шару, який захищає Землю від сонячного радіо­активного випромінювання.

На сьогоднішній день людство не має єдиної програми вирішення екологічної проблеми. Зусилля вчених та суб'єктів господарювання зосереджені на розробці нових технологій (перехід на ресурсозберігаючі та безвідходні технології); пошуку засобів для фінансування заходів зі збереження навколишнього середовища; розробці національних програм раціонального природокористування.

Як і раніше, гостро стоїть проблема забезпечення людства сировиною та енергією. Значення енергоносіїв та джерел сировини пояснюється тим, що вони є важливою передумовою та фактором економічного зростання, прогресу виробничих сил, фактором природокористування. Сутність проблеми полягає у відсутності на сучасному етапі нової, адекватної HTP, бази постачання суспіль­ного виробництва енергією та сировиною; затримці в освоєнні альтернативних енергоносіїв; наявності диспропорцій у світовому енергобалансі; переважання традиційних енергоносіїв; залежності енергозабезпечення багатьох країн від зовнішніх джерел і т. п. Енергетична проблема тісно пов'язана з іншими глобальними проблемами. Можливості запобігання загостренню проблеми знаходяться у пошуках альтернативних джерел енергії. На них і зосереджені зу­силля багатьох вчених із різних країн.

Останнім часом набуло ознак глобальної проблеми і освоєння Світового океану. Світовий океан надає людству біоресурси та мінеральну сировину. Розвідані запаси нафти на континентальному шельфі становлять 1/4 світових розвіданих запасів. Наприклад, на морські надра припадає близько 30% видобутку олова, 100% - брому, 20% - важкої води.

Однією з найгостріших проблем сучасності є проблема економічної відсталості окремих країн, зокрема країн, що розвиваються. Економіка цих країн значно відстає від розвинених країн за обся­гами виробництва та за іншими важливими макроекономічними показниками. Близько 1,5 млрд. людей позбавлені елементарної медичної допомоги, майже 2 млрд. – не мають можливості користуватися безпечною для здоров'я водою. Щорічно від недоїдання у цих країнах страждає 500 млн. осіб, вмирає від голоду 30-40 млн. У країнах, що розвиваються високі темпи зростання народо­населення. Низький соціально-економічний рівень цих країн загострює політичну нестабільність у світі, створює небезпеку виникнення військових конфліктів у цих регіонах, призводить до неконтрольованого зростання населення, поширення небезпечних хвороб у світі тощо. Важливим напрямом у розв'язанні цієї проблеми є ухвалена ООН Програма нового міжнародного економічного порядку,яка передбачає, зокрема, утвердження демократичних принципів у між­народних економічних відносинах, а також міжнародне, сприяння розвиткові відсталих країн.

Зараз перед людством постала інша глобальна проблема світогосподарського розвитку – проблема країн, що переходять від командно-адміністративної системи до ринкової, яка полягає у необхідності подолання їх кризового стану та залучення їх на рівноправній основі у світову економіку. Це є комплексною проблемою, що пов'язана з суспільними взаємовідносинами та вимагає для свого вирішення активного здійснення даними країнами рин­кової трансформації для підвищення ефективності господарюван­ня в інтересах широких верств населення за умови обов'язкової зацікавленості у сприянні міжнародного співтовариства, голо­вним чином з боку економічно розвинених країн.

Особливого значення набуває проблема конверсії військово­го виробництва, демілітаризація економіки країн, мирної спів­праці між ними. Для країн, які утворилися після розпаду CPCP, вивільнення коштів у ході роззброєння означає можливість скон­центрувати зусилля на вирішенні завдань перехідного періоду. У розвинених країнах зменшення витрат на гонку озброєнь до­зволить скоротити податки з населення. Всім країнам, що розви­ваються, роззброєння принесе додаткові кошти для подолання економічної відсталості. В Україні конверсія військового виробництва спрямована на переорієнтацію науково-технічного та виробничого потенціалу оборонної та машинобудівної промисловості на ви­пуск цивільної продукції, технічного переозброєння інших га­лузей економіки.

Вирішення глобальних проблем сучасності, забезпечення майбутнього цивілізації людства вимагають розробки та реалі­зації колективної програми економічної, військово-політичної безпеки людства.