Інтеграція України до ЄС через транскордонне співробітництво

Транскордонне співробітництво є необхідною умовою у процесі європейської інтеграції, що ґрунтується на співпраці регіонів сусі­дніх держав та має властивість прискорювати процеси вирівнювання якості життя населення прикордонних територій, приводи­ти її до середньоєвропейського рівня та сприяти досягненню віль­ного переміщення товарів, капіталів і людей через кордон. Воно забезпечує мобілізацію місцевих ресурсів та підвищення ефектив­ності їх використання, робить можливим об'єднання зусиль для вирішення спільних проблем у транскордонному регіоні. Транс­кордонне співробітництво відіграє важливу роль як «полігон» для випробування та адаптації європейського законодавства, інстру­ментарію підвищення ролі регіонів, адаптації механізмів фінансо­вої підтримки.

Повноцінне використання можливостей транскордонного співробітництва України залежить від таких чинників, що його стримують:

- неповне нормативно-правове врегулювання повноважень місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування щодо надання їм більшої самостійності у вирішенні спільних із регіонами сусідніх держав завдань регіонального та місцевого розвитку;

- відсутність системного і перспективного підходу до організації транскордонної співпраці, у тому числі — відсутність ква­ліфікованих кадрів, що володіють основами знань із практич­ного менеджменту, здатних готувати необхідні проектні про­позиції та співпрацювати з фахівцями країн-членів та кан­дидатів на вступ до Європейського Союзу;

- недостатній рівень співпраці із закордонними учасниками транскордонного співробітництва щодо розвитку інфраструктури для наукових досліджень, технологічних розробок, осві­ти, культури, зв'язку, охорони здоров'я, використання потен­ціалу єврорегіонів для розвитку туристично-рекреаційної сфери;

- низький рівень залучення до транскордонного співробітницт­ва підприємницьких структур, недержавних установ та громадських організацій;

- повільні темпи здійснення розбудови прикордонної інфраструктури, спрощення процедур митного контролю та усу­нення перешкод на шляху транзиту товарів і переміщення людей.

Транскордонне співробітництво в Україні здійснюється в ме­жах угод, укладених між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами влади України та тери­торіальними громадами, відповідальними органами влади інших держав. Найвищою інституційною формою такого співробітницт­ва є єврорегіони. Співробітництво у межах єврорегіонів спрямова­не на поєднання зусиль в економічній сфері, розбудову соціаль­ної, інформаційної та виробничої інфраструктури, будівництво та модернізацію інфраструктури кордону, розвиток транскордонної мережі, наукової та культурної співпраці, охорону навколишньою природного середовища. З метою координації спільних заходів по різні боки кордону створені українсько-словацька Міжурядова комісія зпитань транскордонного співробітництва, українсько-польська Міжуря­дова координаційна рада з питань міжрегіонального співробітниц­тва, українсько-угорська Міжурядова комісія з питань транскор­донного та прикордонного співробітництва. На сучасному етапі основними джерелами фінансування транскордонного співробітництва України є місцеві бюджети, вітчизняні фонди підтримки, фонди та ініціативи Європейського Союзу.

Після розширення Європейського Союзу до кордонів Украї­ни розпочалось впровадження програм Сусідства «Польща-Білорусь-Україна», «Угорщина-Словаччина-Україна» та «Румунія-Україна», головною метою яких є поліпшення соціально-економі­чної ситуації у прикордонних областях із різних боків кордону.

Транскордонне співробітництво Україна – Європейський Союз триває понад 10 років. Програма Транскордонного Співро­бітництва (CBC) – одна зі складових Програми Європейського Со­юзу TACIC (Програма Технічної Допомога країнам СНД) поряд з Національною, Регіональною програмами та Програмою ядерної безпеки була розпочата в 1996 р. Метою Програми є розвиток транскордонного співробітниц­тва між Європейським Союзом та країнами-партнерами, серед яких і Україна.

Співробітництво у рамках Програми першочергово здійсню­валося відповідно до наступних чотирьох пріоритетів, спільних для всіх країн, що беруть участь у Програмі:

1) Розбудова інфраструктури (пункти пропуску);

2) Захист навколишнього середовища та управління природними ресурсами;

3) Приватний бізнес та економічний розвиток;

4) Програма Малих Проектів (CBC SPF).

Співробітництво щодо перших трьох пріоритетів здійсню­валося у відповідності до контрактної схеми: проект розробляв­ся спільно з українськими органами влади та Європейською Комісією, після чого здійснення проекту доручалося організа­ції, яка була відібрана на основі тендерної процедури. У четвер­тому пріоритеті (CBC SPF) співробітництво відбувалося через відбір проектних пропозицій та видання субсидій на їх впрова­дження самим заявникам.

У стратегії транскордонного співробітницт­ва Європейська Комісія запропонувала застосування двоступеневого підходу.

Перший етап – 2004-2007 pp.: впровадження програм розбу­дови відносин з країнами-сусідами. Метою першого етапу реалізації стратегії Комі­сії було створення так званих Програм Добросусідства на кордо­нах ЄС. Україна бере участь у наступних чотирьох Програмах: Польща-Україна-Білорусь, Угорщина-Словаччина-Україна, Румунія-Україна та CADSES (транснаціональна програма, в кот­рій задіяні 18 країн південної та південно-східної Європи). З українського боку в Програмах беруть участь Одеська, Закарпатська, Львівська, Волинська, Івано-Франківська та Чернівецька області. Було також відкрито ін­формаційні пункти Програм Добросусідства в регіонах, зокрема у Львові, Ужгороді та Одесі. З боку Європейського Союзу в програмах задіяні також тільки прикордонні регіони.

Про­грами Добросусідства функціонують згідно з так званою «грантовою схемою», коли конкретні заходи для фінансування обираються на конкурсній основі з заявок, поданих в межах окреслених пріоритетів. Результатом реалізації Програм Добросусідства стала мо­жливість впровадження спільних заходів по обидва боки кор­дону.

Другий етап: період з 2007 р. – новий інструмент регулювання відносин з країнами-сусідами. Запроваджено новий інструмент регулювання відносин з країнами-сусідами на основі вже створеного Європейського Інструменту Добросусідства та Партнерства (ENPI). Програми Добросусідства продовжать існувати, але з деякими суттєвими змінами. Виключенням буде програма CADSES, яка не передбачена в наступному програмному періоді. Натомість в України з'явиться можливість брати участь у новій транснаціона­льній програмі «Регіон Чорного моря».

Суттєвою відмінністю Програм Добросусідства у новому Програмному періоді стане також відмова від розмежувань поміж джерелами фінансування по обидва боки кордону. Кошти з двох джерел фінансування Програм Добросусідства – Європейського Інструмента Добросусідства, Партнерства (ENPI) та Європейсь­кого Фонду Регіонального Розвитку (ERDF) – можуть бути вико­ристані для спільних дій з будь-якого боку кордону. Значно збіль­шуються бюджети програм у порівнянні з попереднім періодом.

Деякі зміни передбачено і щодо географічних рамок про­грам. Це стосується приєднання прикордонних румунських ре­гіонів до програми Угорщина-Словаччина-Україна, об'єднання програм Румунія-Україна та Румунія-Молдова в єдину програ­му Румунія-Україна-Молдова, а також приєднання деяких українських регіонів в якості додаткових партнерів до програм (статус додаткового партнера означає, що до цих регіонів не мо­же бути залучено коштів з програм більше, ніж це буде визначе­но в програмних документах). Так, Рівненська, Тернопільська та Івано-Франківська області матимуть можливість брати участь в програмі Польща-Україна-Білорусь; Тернопільська, Хмель­ницька та Вінницька області – в програмі Румунія-Україна-Молдова, а також Чернівецька область – в розширеній програмі Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна. Як зазначалось вище, планується також створити нову транснаціональну програму «Регіон Чорного моря».

Основним напрямом активізації транскордонного співробітництва є впровадження системи фінансової підтримки проек­тів транскордонного співробітництва на всій території України із одночасним залученням коштів державного та місцевих бюджетів, а також недержавних коштів і коштів міжнародних програм. Передбачається, що системна фінансова допомога дасть мож­ливість упродовж програмного періоду:

- збільшити обсяги експортно-імпортних операцій, залучити додаткові інвестиції та створювати спільні підприємства з партнерами з транскордонного співробітництва;

- мати позитивну динаміку структури прикордонної торгівлі (зростання обсягів продажу товарів та послуг);

- збільшити обсяги технічної допомоги Європейського Союзу та інших міжнародних організацій.

Державна програма передбачатиме виконання заходів із транскордонного співробітництва відповідно до наступних пріоритетних напрямів його розвитку:

- модернізація і розвиток існуючої транскордонної транспорт­ної мережі для збільшення її пропускної спроможності;

- будівництво пунктів пропуску через Державний кордон;

- розбудова виробничої та соціальної інфраструктури, спрямованої на поліпшення якості життя громадян та стимулювання економічного розвитку регіонів;

- розвиток інфраструктури бізнесу та туризму;

- впровадження спільної системи захисту довкілля;

- заохочення транскордонних заходів у сфері культури, освіти та навчання;

- зміцнення інституційного співробітництва;

- розвиток співпраці між місцевими громадами.

Очікується активізація транскордонного співробітництва в економічній сфері (розвиток малого та серед­нього підприємництва, регіональних мереж транспорту та зв'язку, розбудові прикордонної інфраструктури); соціальній сфері (за рахунок здійснення заходів щодо забезпечення зайнятості населення, про­ведення узгодженої політики у сфері трудових відносин, умов охо­рони праці, соціального забезпечення та соціальних гарантій, а та­кож завдяки реалізації спільних проектів у сфері освіти, науки та охорони здоров'я); в сфері охорони довкілля (використання спільних природних ресурсів, підвищення екологі­чної безпеки та попередження транскордонних забруднень). Передбачається також створення єврорегіонів по всьому периметру кордонів України на засадах участі, крім регіональних органів влади, широкого кола громадських організа­цій. Це, в свою чергу, сприятиме формуванню високорозвиненого громадянського суспільства в регіонах України – як у єврорегіонах ЄС.