Міжнародна система організації валютних ринків

 

Валютний ринок – це офіційні центри купівлі-продажу валюти (валютних цінностей, цінних паперів у валюті) за курсом, що складається на основі попиту та пропозиції учасників торгівлі. На валютному ринку відбувається обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу.

Суб’єктами валютного ринку єсукупність установ і організацій, що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів: валютні біржі, ТНБ, комерційні банки, валютні брокерські фірми, інші фінансові інститути; компанії, які здійснюють зовнішньоторговельні операції (Ксерокс, Нестле, Дженерал Моторс); компанії, які здійснюють закордонні вкладення активів (Investment Funds, Mohey Market Funds, International Corporations); центральні банки; приватні особи.

Принципи функціонування валютних ринків:

- системність у рамках світової валютної системи;

- стабільність;

- дія на основі міжнародних розрахунків;

- основними суб'єктами виступають банки різних країн.

З функціональної точки зору валютні ринки забезпечують:

- своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

- страхування валютних, кредитних та інвестиційних ризиків;

- взаємозв’язок світових валютних, кредитних, фінансових та інвестиційних ринків;

- диверсифікацію валютних операцій суб'єктів фінансової активності (банків, держав, компаній);

- регулювання валютних курсів (ринкове та державне);

- отримання спекулятивного прибутку їх учасниками від проведення спекулятивних операцій з валютою;

- проведення валютної політики, спрямованої на державне регулювання економіки, а в останній час – проведення погодженої політики в рамках світового господарства.

Основний товар валютного ринку – будь-яка фінансова вимога, визначена в іноземній валюті. Також на валютному ринку здійснюються операції з валютними депозитами до запитання.

Основні особливості сучасних світових валютних ринків:

- посилення взаємозв'язку на основі використання ПК;

- безперервність функціонування;

- єдина техніка проведення операцій;

- значна частка спекулятивних операцій;

- нестабільність курсів валют;

- значна частка страхових операцій;

- спекулятивні та арбітражні операції набагато переважають валютні операції;

Структура валютного ринку наведена у табл. 15.1.

Таблиця 15.1 –Структура валютного ринку

Критерій	Види валютних ринків
За суб’єктами:	міжбанківський (прямий і брокерський) (65% обсягу всіх операцій світового валютного ринку);
клієнтський (35% обсягу всіх операцій світового валютного ринку);
біржовий.
За функціями:	обслуговування міжнародної торгівлі;
чисто фінансові трасфери (спекуляція, хеджування, інвестиції).
Залежно від валютних обмежень	вільний (без обмежень);
обмежені.
За застосуванням валютних курсів	з одним режимом валютних курсів;
з кількома режимами валютних курсів.
Залежно від обсягу і характеру валютних операцій:	глобальні (світові);
регіональні (міжнародні);
внутрішні (національні).

 

Світові валютні ринки обслуговують рух грошових потоків між країнами через здійснення: валютних операцій; валютно-розрахункового і кредитного обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг; закордонні інвестиції; операції з цінними паперами; перерозподіл національних доходів у вигляді допомоги країнам, що розвиваються, і внесків у міжнародні організації. Послугами світових валютних ринків користуються банки практично всіх країн, де торгівля валютою не заборонена управлінськими інструкціями з валютного контролю.

У результаті тривалої конкуренції сформувалися світові фінансові центри, де зосередилися найбільші банки і біржі, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, зокрема: Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Париж, Токіо, Цюріх, Сінгапур, Амстердам, Брюссель, Люксембург. Найбільші за обсягом операції здійснюються в Лондоні опівдні, коли робочий день у Європі й Америці співпадає.

Функціонування валютних ринків не зупиняється ні на хвилину. Свою роботу за календарною добою вони починають на Далекому Сході, у Новій Зеландії (Веллінгтон), і проходять при цьому послідовно часові пояси – у Сіднеї, Токіо, Гонконзі, Сінгапурі, Бахрейні, Москві, Франкфурті, Лондоні і закінчують у Нью-Йорку та Лос-Анджелесі. Звичайно валютні та фінансові ринки країни працюють 8-9 годин.

Переважна частина операцій здійснюється на валютних ринках:

- Лондона, Нью-Йорка, Токіо – на них припадає 55% світової торгівлі валюти (від 161 до 464 млрд. дол. в день; долар і євро найбільш поширені валюти). На операції іноземних банків з валютою в Лондоні припадає – 79%, у Нью-Йорку – 46%, у Токіо – 49%.

- Сінгапур, Гонконг, Цюріх, Франкфурт відносяться до другої категорії валютних ринків за щоденним обсягом операцій. На них здійснюється на добу операцій на суму – 76-105 млрд. дол.

На світовому валютному ринку 28% обсягу всіх операцій належить трьом найбільшим учасникам валютного ринку – Deutsch Bank, Chase Manhattan Bank, Citibank.

Регіональні валютні ринки обслуговують рух грошових потоків у конкретному регіоні, де котируються ряд ведучих ВКВ і місцеві валюти, на які припадає основний обсяг операцій у регіоні. До регіональних валютних ринків у даний час відносяться: Європейський (з центрами в Лондоні, Цюріху, Франкфурті), Азійський (з центрами в Гонконгу, Сінгапурі, Токіо, Бахрейні) і Американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі).

Національні валютні ринки забезпечують рух грошових потоків усередині країни й обслуговують її зв'язок зі світовими чи регіональними фінансовими центрами. Ступінь залучення національних ринків в операції світового валютного ринку залежить від ступеня інтегрування економіки країни у світове господарство, від стану його валютно-кредитної системи і системи оподатковування, рівня валютного контролю і валютного регулювання (ступеня свободи дій нерезидентів на національному валютному і фондовому ринках), стабільності політичної системи країни, вигідного її географічного положення.

На національному валютному ринку купівля-продаж валюти здійснюється через банківську систему від імені клієнтів. Клієнт вправі купити валюту безпосередньо в банку. Банки можуть брати участь у валютних торгах від свого імені і за свій рахунок, а також за рахунок коштів клієнтів.

В Україні функціонує Національний біржовий валютний ринок України, якийутворюють Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) разом із Кримською міжбанківською валютною біржею (КМВБ).

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) була створена 8 липня 1993р. Головною метою діяльності Біржі була визначена необхідність упорядкування операцій купівлі-продажу іноземної валюти уповноваженими банками і представлення пропозицій щодо політики курсоутворення. Спочатку Біржа функціонувала при НБУ, а потім була зареєстрована як закрите акціонерне товариство, засновниками якого стали 40 комерційних банків України з частиною будь-якого 2,5%. Зараз членами Біржі є комерційні банки та інвестиційні компанії, що мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій. Національний банк України і засновники Біржі є членами УМВБ за статутом. На Біржі діють 3 секції: валютних, фондовий і термінових контрактів.

Умовою членства на Біржі комерційних банків є наявність у них на валютному обслуговуванні не менше 50 клієнтів, сума залишків на їхніх валютних рахунках повинна перевищувати 500 тис. дол. США, а сума залишків на кореспондентських рахунках банку – перевищувати 1 млн. дол. США (або відповідний еквівалент вільно конвертованої валюти в перерахунку на долари США). Крім того, банк, що хоче стати членом Біржі, повинний мати кореспондентські відносини мінімум з п'ятьма першокласними банками (які входять у список 500 найбільших банків світу) і відкрити кореспондентські рахунки не менше чим у трьох з них.

До 1993р. торгівля на УМВБ здійснювалася тільки двома валютами – доларами США і білоруськими рублями. З 1993р. почалися торги російськими рублями і німецькою маркою, з 1995р. – французькими франками, англійськими фунтами стерлінгів і італійськими лірами, з 1999р. – євро. Переважна орієнтація на долар США в торгівлі на УМВБ відбиває його домінуючі позиції у світовому валютному обороті: частина американської валюти в загальному обсязі офіційних валютних резервів країн світу складає більш 56%. У доларах США фінансується близько 70% світового торговельного обороту і міжнародних фінансових позик.