Валюта в міждержавних відносинах, види валют та їх оборотність

Валюта як об’єкт МЕВ – система відносин, що виникають з приводу проведення різноманітних обмінних операцій з грішми різних країн.

Валюта – грошова одиниця будь-якої країни, що застосовується для виміру величини вартості товару в міжнародних розрахунках. Поняття валюта означає:

- грошову одиницю, що становить основу національної грошової системи;

- тип грошової системи країни (золота, біметалічна, паперова);

- іноземні гроші (грошові знаки і платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях і використовувані в міжнародних розрахунках).

Класифікацію валют залежно від місця і функцій у світовій валютній системі подано у табл. 14.1.

Спеціальні права запозичення (СПЗ, СДР) (spesial driving rights – SDR) – міжнародні платіжні і резервні засоби, які випускаються МВФ, існують тільки у вигляді записів на спеціальних рахунках, що відкриваються МВФ для країн-членів, являються розрахунковою одиницею МВФ.

Таблиця 14.1 – Класифікації валют

Критерій класифікації	Види валют	Характеристика валют
Залежно від приналежності (міжнародного статусу)	Національна валюта	законна грошова одиниця, емітована відповідною державою (долари, гривні в країні походження)
Іноземна валюта	грошова одиниця (платіжний засіб) інших країн, що законно або незаконно використовується на території даної країни (долари в Україні, євро в Росії, гривні в Білорусії)
Колективна валюта	грошова одиниця, що забезпечує згідно з міжнародними домовленостями товарообіг одночасно у декількох країнах та використову-ється при розрахунках серед членів міжнародних фондів або регіональних спілок (СДР, євро)
Міжнародна валюта	валюта, що виконує одну або декілька функцій грошей за кордонами країни-емітента
Регіональна валюта	валюта, що використовується в міжнародних розрахунках в межах певного регіону світу
Залежно від позиції на валютному ринку	Резервна валюта	валюти провідних країн світу, в яких центральні банки країн тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, використовувані для покриття негативного сальдо платіжного балансу або як резерв для міжнародних розрахунків
Тверда (сильна) валюта	валюта, що має стабільний валютний курс, рух якого є передбачуваним і підкоряється фунда-ментальним макроекономічним закономір-ностям
М’яка (слабка) валюта	валюта, курс якої вважається непередбачуваним внаслідок невисокого рівня розвитку економіки країни-емітента або її нестабільності
Залежно від ступеню конвертованості (втручання держави в процес валютного обміну)	Вільноконвертова- на валюта (ВКВ)	грошові одиниці, які вільно і необмежено обмінюються на інші валюти
Частково-конвертована валюта (ЧКВ)	це валюта країни, обмін якої обмежений для окремих утримувачів (нерезидентів) або за певними видами валютних операцій
Замкнута неконвертована валюта (ЗНВ)	це валюта, що функціонує в межах однієї країни і не обмінюється на інші валюти за її межами, оскільки зберігаються обмеження по всіх операціях як резидентів, так і нерезидентів
За принципом побудови	Звичайна валюта	національні валюти країн світу (долар, гривня)
Валюта «кошикового типу»	валюти, курс яких визначається шляхом врахування динаміки курсів набору певних національних валют (СДР, євро)
Залежно від використання у міжнародних договорах	Валюта платежу	валюта, в якій обговорена оплата товару за зовнішньоторговельною угодою
Валюта угоди	валюта, в якій виражена ціна товару за зовнішньоторговельною угодою

 

Продовження табл. 14.1

Критерій класифікації	Види валют	Характеристика валют
Залежно від виду валютних операцій	Валюта ціни контракту	валюти, в яких розраховуються ціни товарів в міжнародних угодах
Валюта кредиту	валюти, в яких видаються міжнародні кредити
Валюта клірингу	валюти або розрахункові валютні одиниці, в яких ведуться рахунки в банках та проводяться міжнародні операції за кліринговими розрахун-ками
Валюта векселя	валюти, в яких відбуваються вексельні розрахунки

 

 

З 1981р. і до 2001р. курс СДР визначався на базі валютного кошику з 5 основних валют – долар США, марка Німеччини, японська ієна, фунт стерлінгів, французький франк. Після введення євро валютний кошик СДР складається відповідно з 4-х валют.

Валютний кошик – метод порівняння середньо врівноваженого курсу однієї валюти відносно визначеного набору інших валют. Розрахунок валютного кошика залежить від його складу, розміру валютних компонентів, ринкових курсів валют до долара США, доларового еквівалента.

Регіональна валюта ЕКЮ (europen currency unit – ecu) функціонувала з 1979 р. і була синтезована по методу «валютного кошика» з 12 валют країн-членів ЄС. Частина кожної валюти в «кошику» залежала від частини країни у валовому національному продукті ЄС, взаємному товарообігу і Європейському фонді валютного співробітництва. Структура ЕКЮ переглядалася один раз на п'ять років. Функціями ЕКЮ були: база для встановлення паритетів валютних курсів, регулятор відхилень ринкових курсів цих валют, розрахункова одиниця, засіб міждержавних розрахунків.

Євро – єдина європейська валюта – правонаступниця ЕКЮ і тому була визначена на базі «кошику» з 12 валют країн-членів ЄС, однак вона має характеристики повноцінної міжнародної валюти. У березні 1998 р. Європейською Комісією було оголошено склад учасників «зони євро», до якої ввійшли 11 країн – Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Італія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія та Фінляндія. За межами зони євро з тих чи інших причин опинилися Великобританія, Швеція, Данія та Греція.

Спочатку відбулася фіксація євро у безготівкових розрахунках країн-учасниць Економічного і валютного союзу: 31 грудня 1998 р. у центрі ділової столиці Європи Франкфурті-на-Майні Рада Центрального Європейського банку прийняла безвідклично встановлені курси обміну між євро і національними валютами, які використовувалися протягом всього перехідного періоду, тобто до 1 січня 2002 р. При цьому всі боргові зобов'язання, кредити, відсотки по них, позики, цінні папери були перераховані та переоформлені в євро за курсом, що склався на 31 грудня 1998 р. автоматично і безкоштовно через банківську систему. Початковий курс перерахунку євро до ЕКЮ складав 1 до 1. Перерахунки в євро було проведено з точністю до 6 знаків (табл. 14.2).

 

Таблиця 14.2 – Країни Євросоюзу та курси їх національних

Валют щодо євро

Країни Єврозони, які запровадили євро	Постійні курси перерахунку, 1 євро дорівнює:
Австрія	13,7603 австрійського шилінга
Бельгія	40,3399 бельгійського франка
Фінляндія	5,94573 фінської марки
Франція	6,55957 французького франка
Німеччина	1,95583 німецької марки
Ірландія	0,787564 ірландського фунта
Італія	1936,27 італійської ліри
Нідерланди	2,20371 голландського гульдена
Португалія	200,482 португальського ескудо
Іспанія	166,386 іспанської песети
Люксембург	40,3399 люксембурзького франка

З 1 січня 2002 р. євро було введено у готівковій формі в обіг у 12 країнах ЄС – до 11 країн Європейської спільноти, які називалися вище, приєдналася Греція (1 січня 2001 р.). 1 січня 2007 р. до Єврозони увійшла Словенія. Кіпр і Мальта пройшли процедуру узгодження в 2007р. і вступили в Єврозону 1 січня 2008 р. Словаччина увійшла до зони євро 1 січня 2009 р. Крім того, євро також введені в обіг: у карликових державах Європи, що формально не входять до складу Євросоюзу (Ватикан, Сан-Марино, Андорра і Монако); у заморських департаментах Франції (Гваделупа, Мартініка, Французька Гвіана, Реюнйон); на островах, що входять до складу Португалії (Мадейра і Азорські острови); у сербському краю Косово, контрольованому міжнародними миротворчими силами; у Чорногорії (раніше — німецька марка). Обмінний період, протягом якого монети та банкноти колишніх валют були обміняні на євро, тривав близько двох місяців до – 28 лютого 2002 р. Офіційна дата, коли національні валюти перестали бути легальними грошовими одиницями для розрахунку в своїх країнах, була різною для кожної держави. Першою на євро повністю перейшла Німеччина; марка була офіційним платіжним засобом до 31 грудня 2002р. Кінцевою датою було 28 лютого 2002 р., коли всі національні валюти перестали бути платіжними засобами на території своїх країн. Однак, навіть після офіційної дати повного переходу на євро, національні валюти продовжують приймати центральні банки протягом кількох років, а деякі країни такі як Австрія, Німеччина, Ірландія та Іспанія встановили можливість обміну без часових обмежень. Наприклад, обмін португальських монет був припинений 31 грудня 2002р., а обмін паперових ескудо триває ще до 2022 р.

Будь-яка валюта володіє двома основними характеристиками – оборотністю і купівельною спроможністю.

Оборотність валюти – це можливість її обміну на інші грошові одиниці.

Купівельна спроможність (сила валюти) – виражається як сума товарів та послуг які можна придбати за певну грошову одиницю і визначається у порівнянні з базовим періодом.

Паритет купівельної спроможності(ПКС) – співвідношення купівельних спроможностей двох чи більше валют відносно певного набору (кошика) товарів і послуг нс основі теорії паритету купівельної спроможності валюти.

Валютний паритет – цеспіввідношення між двома валютами, яке встановлюється у законодавчому порядку. Монетний паритет – це співвідношення грошових одиниць різних країн по їх металевому вмісту (при монометалізмі він співпадав з валютним паритетом). Золотий паритет – це співвідношення валют по їх офіційному золотому вмісту.

Конвертованість валюти – це здатність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами. Виділяють:

Конвертованість за поточними операціями – відсутність обмежень на платежі і трансферти за поточними міжнародними операціями, пов’язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів (вимога МВФ до країн-членів).

Конвертованість за капітальними операціями – відсутність обмежень на платежі і трансферти за міжнародними операціями, пов’язаними з рухом капіталу – прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти.

Повна конвертованість – відсутність будь-якого контролю та яких-небудь обмежень за поточними та капітальними операціями.

Внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, здійснювати операції в країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою, обмежена в Україні).

Зовнішня конвертованість – право резидентів проводити операції з іноземною валютою з нерезидентами (існує в Україні).

Для досягнення справжньої конвертованості треба дотримуватись мінімум двох вимог:

1. Мати внутрішній ринок товарів, послуг, валюти і капіталів, до якого мали б вільний доступ нерезиденти.

2. Створити всі необхідні умови для виникнення зацікавленості у іноземних покупців до придбання національної валюти (наприклад, гривні) за іноземну валюту.

Знецінення (здешевлення) національної валюти – зростання ціни одиниці іноземної валюти в національних грошових одиницях.

Подорожчання національної валюти – падіння ціни одиниці іноземної валюти в національних грошових одиницях.