Специфіка операцій в іноземній валюті



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Специфіка операцій в іноземній валюті



 

Комерційні банки в Україні є найбільш активними учасниками валют­ного обігу. Під валютним обігомрозуміють операції з валютними цін­ностями, які виконуються суб’єктами валютних відносин.

До валютних відносять операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у гривнях; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані з ввезенням (вивезенням), переказуванням і пересиланням на територію України (за її межі) валютних цінностей.

Суб’єктами валютних відносинна території України є резиденти
і нерезиденти. Вони мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території країни та які знаходяться за межами території України, крім обмежених законодавством випадків. Валютні операції можуть здійснюватися резидентами і нерезидентами з урахуванням обме­жень, встановлених валютним законодавством України [29].

До об’єктів валютних операційабо ще валютних цінностей від­носять:

· валюту України, іноземну валюту, платіжні документи, що виражені в іноземній валюті;

· валюту України (гривню) – грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

· іноземну валюту – іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебу­вають в обігу;

· платіжні документи, що виражені в іноземній валюті – іменні чеки, що виражені в іноземній валюті, дорожні чеки, що виражені в іноземній валюті.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на її території, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’я­зань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

Порядок ввезення, переказування та пересилання з-за кордону, а також за кордон резидентами та нерезидентами гривні визначається НБУ. Суми у гривні, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути повернуті назад в Україну [36].

Уповноважені банки зобов’язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов’язань резидентів.

НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення, валютних операцій.

Генеральні ліцензіївидаються банкам та іншим кредитно-фінан­совим установам на здійснення валютних операцій, що не потребують інди­відуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регу­лювання.

Індивідуальні ліцензіївидаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Є операції, які не потребують індивідуальної ліцензії – це:

· вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами-резидентами іноземної валюти на суму, що визнача­ється НБУ;

· вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними на закон­них підставах;

· платежі в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерези­дентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, або інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами страху­вання життя;

· здійснення платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу від іноземних інвестицій;

· відкриття фізичними особами-резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

· відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими бан­ками;

· відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами уповноваженими банками.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною, яка має відношеннядо цієї операції.

Для валютних операцій використовуються обмінні курси іноземних валют, виражені у гривні, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встанов­люються НБУ за погодженням з КМУ.

Національний банк нашої країни розробив і запровадив Класифікатор іноземних валют, що регулює режим застосування кожної валюти та поділяє її на ступені конвертованості. Відповідно до нього всі валюти поділені на три групи:

1) вільноконвертовані валюти держав, які без обмежень обмінюються на інші види валют і широко використовуються для здійснення платежів на міжнародних ринках. Курси цих валют встановлюються НБУ;

2) вільноконвертовані валюти держав, які не використовуються широко для здійснення платежів при міжнародних операціях і не про­даються на головних валютних ринках світу. Курси ряду валют цієї групи встановлюються НБУ;

3) неконвертовані валюти. Курси встановлюються НБУ тільки по окремих валютах.

До вільноконвертованих валют відносяться долари США, ЄВРО, валюти Швейцарії, Японії тощо. Вільноконвертовані валюти, як правило, використовуються при визначенні валюти ціни. В світовій торгівлі роль основної валюти виконує долар США, за допомогою якого здійснюється більша частина міжнародних розрахунків, фіксуються світові ціни на
більшість товарів, сировину, паливо, значну частину готових виробів,
а також тарифів за різні види послуг.

У вільноконвертованій валюті здійснюються розрахунки з нерезидентами по експортно-імпортних операціях.

Валюта з обмеженою конвертованістю – національна валюта, що функціонує в межах країни і слугує засобом платежу за товари, послуги та по інших розрахунках, якщо це обумовлено договором.

На рис. 2.4 розглянемо класифікацію валютних операцій.

Крім того, в міжнародних розрахунках використовуються особливі рахункові одиниці або міжнародна валюта – СПЗ, ЄВРО.

СПЗ – спеціальні права запозичення, які емітуються Міжнародним валютним фондом для безготівкових записів на рахунках у межах цього фонду і використовуються в операціях центральних банків та фондів.

ЄВРО – єдина колективна валюта, введена з 1 січня 1999 року країнами Європейського союзу. НБУ може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України фінансово-кредитних установ за винятком операцій, пов’язаних із строковими угодами. Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов’язковому декларуванню, порядок і терміни якого встановлюються НБУ. Операція (трансакція) розглядається як валютна за умови, що в розрахунках застосовується валюта, відмінна від гривні.

Валютні операції

 

Операції за міжнародними розрахунками

 

Інкасо

 

Банківський переказ

 

Акредитив

 

Корреспондентські відносини з іноземними банками

 

Операції щодо розміщення та залучення валютних коштів

 

Неторгові операції

 

Покупка та продаж готівкової іноземної валюти

 

 

Покупка та продаж дорожніх чеків

 

Випуск та обслуговування пластикових карток

 

 

Конверсійні операції

 

Форвардні

 

Ф’ючерсні

 

Своп

 

Спот

 

Валютний арбітраж

 

Відкриття та обслуговування валютних рахунків клієнтів

 

 

Рис. 2.4. Класифікація валютних операцій

 

1. Операції за міжнародними розрахунками, пов’язані з експортом та імпортом товарів і послуг.

У зовнішній торгівлі застосовуються такі форми розрахунків, як: доку­ментарний акредитив, документарне інкасо, банківський переказ.

Документарний акредитив – зобов’язання банку, що відкрив акредитив (банку-емітента) на прохання свого клієнта-наказодателя (імпортера), робити платежі на користь експортера (беніцифіара) проти документів, зазначених в акредитиві.

У розрахунках за формою документарного інкасо – банк-емітент приймає на себе зобов’язання пред’явити надані довірителем документи платникові (імпортерові) для акцепту й одержання грошей.

При застосуванні банківських переказів у розрахунках весь валютний виторг зараховується на транзитні рахунки в уповноважених банках. Після надходження її на транзитний валютний рахунок у доручення про переказ суми, що надійшла, або частини її на поточний рахунок вказується і продаж частини експортного виторгу на внутрішньому валютному ринку в порядку обов’язкового продажу.

2. Установлення кореспондентських відносин з іноземними банками.

Ця операція є необхідною умовою проведення банком міжнародних розрахунків. Ухвалення рішення про встановлення кореспондентських від­носин з тим або іншим закордонним банком повинне бути засноване на реальній потребі в обслуговуванні регулярних експортно-імпортних операцій клієнтури. Для здійснення міжнародних розрахунків банк відкриває
в іноземних банках і в себе кореспондентські рахунки "Ностро" і "Лорро". Рахунок "Ностро" – це поточний рахунок, відкритий на ім’я комерційного банку в банку-кореспондента. Рахунок "Лорро" – це поточний рахунок, відкритий у комерційному банку на ім’я банку-кореспондента [24].

3. Операції щодо залучення та розміщення валютних коштів.

Ці операції містять у собі такі види:

1) залучення депозитів:

· фізичних осіб;

· юридичних осіб, у тому числі міжбанківські депозити;

2) видача кредитів:

· фізичним особам;

· юридичним особам;

3) розміщення кредитів на міжбанківському ринку.

Ці операції є основними для комерційних банків і по прибутковості, і по значущості в обслуговуванні клієнтів банку.

4. Неторгові операції комерційного банку.

До неторгових операцій відносять операції з обслуговування клієн­тів, не пов’язаних із проведенням розрахунків з експорту та імпорту товарів і послуг клієнтів банку рухом капіталу.

Уповноважені банки можуть робити такі операції неторгового характеру:

· покупку і продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті;

· інкасо іноземної валюти і платіжних документів у валюті;

· здійснювати випуск і обслуговування пластикових карток клієнтів банку;

· робити покупку (оплату) дорожніх чеків іноземних банків;

· оплату грошових акредитивів.

5. Конверсійні операції.

Конверсійні операції – це угоди покупки та продажу готівкової і безготівкової іноземної валюти (у тому числі з обмеженою конверсією).

До них відносяться:

Угода "спот" – це операція, яка здійснюється по узгодженому на сьогодні курсу, коли одна валюта використовується для покупки іншої валюти з терміном остаточного розрахунку на другий робочий день.

Операція "форвард" (термінові угоди) – це контракт, який укладається в даний момент часу щодо покупки однієї валюти в обмін на іншу встановленим умовленим курсом, зі здійсненням угоди у визначений день у майбутньому. У свою чергу операція "форвард" підрозділяється на:

· угоди з "аутрайдером" – з умовою постачання валюти на визначену дату;

· угоди з "опціоном" – з умовою нефіксованої дати постачання валюти.

Угода "своп" – це валютна операція з покупки або продажу валюти на умовах наявної угоди "спот" з одночасним продажем або покупкою тієї ж валюти на термін за курсом "форвард". Угоди "своп" містять у собі кілька різновидів:

валютний арбітраж – здійснення операцій з покупки іноземної валю­ти з одночасним продажем її з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів.

6. Відкриття та обслуговування валютних рахунків клієнтів.

Дана операція містить у собі такі види:

· відкриття валютних рахунків юридичним і фізичним особам;

· нарахування відсотків по залишках на рахунках;

· надання овердрафтів (особливим клієнтам за рішенням керів­ництва банку);

· надання виписок у міру здійснення операції;

· оформлення архіву рахунка за будь-який проміжок часу;

· виконання операцій, за розпорядженням клієнтів, щодо засобів на їхніх валютних рахунках;

· контроль за експортно-імпортними операціями.

Валютні операції з рахунком клієнта, пов’язані здебільшого з необхідністю оплатити рахунки цього клієнта у валюті, що за­значається в угоді. До цієї групи операцій відносять також депо­зитні та кредитні операції в іноземній валюті.

Валютні операції, що виконуються з ініціативи банку, нази­вають ще власними валютними операціями банку. Ідеться про придбання цінних паперів, матеріальних цінностей тощо за іно­земну валюту [24].

Виконуючи валютні операції зважають також і на те, яку кількість валют задіяно під час здійснення операції.

Якщо до операції залучено лише одну валюту, то це казначейська операція в іноземній валюті. Якщо ж валют буде дві – то це операція обміну.

Виконуючи валютні операції, розрізняють три часові категорії, а саме:

Дата валютування:

· за операціями купівлі (продажу) іноземної валюти – обумовлена договором дата, отримання банком права власності на куплену іноземну валюту і виконання ним своїх зобов’язань щодо передавання контрагенту проданої валюти;

· а операціями купівлі-продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей – дата здійснення оплати куплених активів і одержання плати за продані активи.

Дата операції дата укладення договору про обмінну операцію згідно з якою банк бере на себе такі зобов’язання:

· купити актив – і на цю дату в банку виникає право отримати контр­агента куплений актив і зобов’язання його оплатити;

· продати актив – і на цю дату в банку виникає зобов’язання передати контрагенту проданий актив і право одержати передбачену договором оплату. Операції за відповідною датою відображаються в бухгал­терському обліку на позабалансових рахунках.

Прикладом негайного виконання операцій є відкриття депозитних та інших рахунків в іноземній валюті, виплати з каси банку готівковоїіноземної валюти.

Прикладом виконання операції в дуже короткий термін є операції купівлі-продажу валюти на умовах спот. Спот-операції – це купівля-продаж однієї валюти за іншу за обумовленим курсом. Поставка валюти за спотовим договором, відбувається на другий робочий день із дня укладення договору.

Виконання валютних операцій у триваліший термін означає проведення розрахунків на обумовлену контрактом дату.

Ці типи операцій мають назву форвардних (або строкових) операцій. Прикладом форвардної операції обміну вважають опе­рацію "аутрайт". В угоді визначається обсяг валюти (національ­ної або іноземної), яку необхідно обміняти на іншу валюту, та дата валютування за цією операцією, причому від дати укладання угоди до дати валютування може минати досить тривалий термін. Під час виконання форвардних та спот-операцій необхідно вра­ховувати можливі зміни в курсах валют, що задіяні в розрахунках.

Можна зробити висновок, що операції з іноземною валютою є відносно новою сферою діяльності для банків. Через постійне зростання курсу "твердих" валют щодо національної валюти – гривні, – іно­земна валюта стала вигідним способом зберігання грошових за­ощадженьнаселення. Водночас валютні операції слід зарахувати до основних форм участі банків у зовнішньоекономічній діяльності. Зростання обсягів експортно-імпортних операцій, поява на українському ринку підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних суб’єктів господарської діяль­ності, що реалізують товари та послуги за іноземну валюту, призвело до того, що в Україні поряд із національною валютою в обігу перебу­вають валюти іноземні.

 

Питання для самодіагностики

 

1. Сутність банку, мету та завдання банківської діяльності в сучасних умовах перехідної економіки.

2. Перелік та зміст основних задач, що вирішуються у процесі здійснення банківських операцій.

3. Поняття про функції банків.

4. Структура управління сучасного банку.

5. Економічна характеристика ресурсів комерційних банків.

6. Порядок створення та використання фондів і резервів комерційних банків.

7. Сутність депозитних операцій комерційних банків.

8. Порядок відкриття та ведення банками рахунків у національній та іноземній валютах.

9. Види банківських рахунків.

10. Порядок здійснення безготівкових розрахунків.

11. Основні форми безготівкових розрахунків.

12. Організацію міжбанківських розрахунків.

13. Сутність функції і види кредитів.

14. Основні принципи банківського кредитування.

15. Мету та зміст кредитної політики банку.

16. Сутність і види інвестиційних операцій комерційних банків.

17. Фундаментальний та технічний аналіз фондового ринку.

18. Сутність та характеристика валютних операцій банків.

19. Порядок здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями.

20. Основні форми міжнародних розрахунків.

 

Практичні завдання



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.97.64 (0.015 с.)