Роль банківської системи в економічному розвитку країни

 

Економічний розвиток країни в умовах трансформації фінансово-еко­номічних відносин потребує налагодженої системи інституційного забезпечення. В умовах, коли певна частина суб’єктів фінансово-еконо­мічних відносин володіє фінансовими ресурсами, а інша має в них потребу, постає питан­ня про активізацію діяльності посередницьких структур, діяльність яких відбувається у середовищі економічної нестійкості та зростаючої конкуренції.

Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у механізмі організації та регулювання господарського життя суспільства. За роки економічної незалежності в Україні побудована власна банківська система, проте тенденції розвитку світових ринків висувають нові вимоги до функціонування банківських структур, підвищення якості наданих ними послуг, забезпечення стійкості та ліквідності.

Банківська система забезпечує ефективний розвиток і функціонування всіх сфер господарської системи, регулює потоки грошових коштів, створює передумови для розширеного відтворення економіки. Банківська система бере участь у виконанні основних функцій фінансової системи, зокрема, шляхом [6]:

забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів у часі, через кордони держав та між окремими галузями тощо;

розробки та забезпечення способів управління ризиками;

забезпечення механізму об’єднання фінансових ресурсів та їх розподілу між окремими суб’єктами господарювання;

забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем, шляхом удосконалення способів клірингу та здійснення розрахунків, що сприяють торгівлі;

забезпечення насичення ринку ціновою інформацією, що дозволяє координувати децентралізований процес прийняття рішень в окремих галузях економіки.

Особлива роль банківської системи як складової економічної інфраструктури полягає в такому:

формуючи грошову пропозицію, банківська система впливає на рівень інфляційних очікувань в економіці;

перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів і трансформація їх у функціонуючий капітал банками виступають головними чинниками розвитку реального сектору, сприяючи найбільш ефективному вико­ристанню коштів;

депозитна діяльність банків, яка відображає схильність населення до зберігання, впливає на перебіг усіх мультиплікативних макроеконо­мічних процесів;

банківська система є свого роду "інформаційним центром", акумулюючи інформацію про стан справ у реальному секторі. Банки в своїй поточній діяльності проводять аналіз процесів, що характеризують стан і розвиток виробничої сфери; спеціальні підрозділи банківської системи здійснюють моніторинг підприємств з метою отримання незалежних і оперативних оцінок економічної кон’юнктури ринку, фінансового становища підприємств і їх інвестиційних потреб. Це дозволяє вдосконалювати операційні процедури й інструменти грошово-кредитної політики, а також підвищувати її ефективність, що істотно впливає на стан економіки країни.

Таким чином, здійснюючи традиційний для банків спектр операцій із залучення і розміщення коштів, банки опосередковано впливають на роз­виток реального сектору економіки. Залучаючи кошти підприємств, організацій, населення на свої рахунки і депозити, банківська система впливає на поточний сукупний попит. У той же час, розміщуючи залучені кошти, включаючи їх до своїх активних операцій, банківська система здійснює перерозподіл ресурсів і формує структуру сукупного попиту.

Банки на сьогодні є одним із основних суб’єктів фінансового ринку зокрема та економіки загалом. На відміну від більшості фінансових інсти­тутів, вони мають у розпорядженні залучені кошти фізичних та юридичних осіб, тому, виконуючи функцію управління фінансовими ресурсами, банківські структури значну увагу змушені приділяти забезпеченню можливості в майбутньому повернути кошти вкладникам, дотриманню окремих нормативів та обмежень, які забезпечують стабільність функціонування банківської системи.

Формування банківської системи України в умовах становлення нового економічного порядку та розширення міжнародної співпраці неод­нозначно оцінюють фахівці та аналітики. Світові глобалізаційні процеси зумовлюють необхідність активізації банківського сектора як регулятора соціально економічного розвитку суспільства. Саме банки в своєму арсе­налі мають важелі впливу на фінансову, інвестиційну, виробничу та багато інших сфер економіки [8].

Виконання банками різноманітних функцій, таких, як: посередництво, контроль, моніторинг, зменшення витрат обігу, трансформація неліквідних активів у ліквідні зобов’язання має велике значення при визначенні темпів і пропорцій економічного розвитку.

Рівень впливу банків на темпи економічного розвитку у державі визна­чають такі параметри, як: відкритість банківської системи, рівень віль­них резервів, рівень обов’язкових резервів, стратегія банків щодо рівня надлишкових резервів, попит на готівкову форму розрахунків. Будь-які зміни норми обов’язкового резервування можуть значним чином вплинути на фінансову стабільність, зокрема можливі катастрофічні зміни в обсягах депозитів і розмірах банківського кредиту.

Прикладом впливу банківських систем на економічний розвиток можна навести таке явище, як банкрутство банків. Унаслідок банкрутства ділова активність значно зменшується, що призводить до падіння рівня споживання і виробництва. Банкрутство банку в основному зумовлюється трьома загальними причинами [18]:

1. Втрата банком частини активів. Якщо ця частина буде критичною для задоволення вимог кредиторів і банк не буде у змозі отримати додат­кові резерви, то очевидно, що він збанкрутує. Під втратою активів виділяють списання активів і падіння цін на активи банку. Списання активів зумовлюється тим, що банківській діяльності притаманний ризик. Банк може видати кредит позичальнику, а останній не поверне основну суму кредиту або відсотки за користування кредитом. Банк також може втрати частину своїх активів у результаті падіння цін на такі активи. В основному це стосується такої статті балансу банків, як портфель цінних паперів. Саме цей вид активів банку має властивість змінювати свою вартість як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

2. Неспроможність виконати свої зобов’язання. Невиконання банком своїх зобов’язань у той чи інший момент часу, яке зумовлене недостатністю готівкових коштів, має назву неліквідності. Саме неліквідність банків у банківській системі є одним із небезпечних проявів, що може призвести до дестабілізації економічного розвитку країни.

3. Збиткова діяльність. У певний момент часу банк може накопичити таку суму збитків, що у нього буде недостатньо активів для погашення його зобов’язань.

Вплив банків на темпи і пропорції економічного розвитку необхідно розглядати як з мікро-, так і з макроекономічного погляду. Банкрутство банку може мати не лише обмежений негативний ефект на певну сукупність кредиторів. Банкрутство одного банку може зумовити, у свою чергу, відтік депозитних вкладів з інших банків. А відтік вкладів поставити під загрозу банківську систему загалом, тому що резервів інших банків може не вистачити для задоволення зростаючого відтоку вкладів.

Сучасна банківська система України як система ринкового типу перебуває в процесі розвитку і потребує її подальшого вдосконалення. Механізм функціонування банківської системи постійно змінюється і залежить від обґрунтованого й ефективного визначення змісту діяльності банківської системи України, що розкривається в її головних напрямах, до яких належать [22]:

закріплення фінансової стабілізації та зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці через подальше стримування темпів інфляції;

здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, яка відповідає реальній зміні внутрішнього валового продукту (ВВП);

забезпечення купівельної спроможності національної валюти, яка сприяла б збалансуванню інтересів як державних, так і недержавних суб’єктів національної економіки;

підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків Націо­нальним банком України;

стимулювання процесів збільшення вкладів населення в банківську систему підвищенням гарантованості їх повернен­ня через дію механізмів страхування депозитів та орієнтацію комерційних банків на встановлення реальних відсоткових ставок за депозитами з урахуванням рівня інфляції;

зростання кредитної активності банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств;

стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності банків збіль­шенням обсягів довгострокового кредитування;

утримання валютних резервів в обсягах, необхідних для підтримання купівельної спроможності національної валюти;

покриття дефіциту державного бюджету за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів і зовнішніх запозичень;

підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні;

продовження забезпечення процесу "дедоларизації" національної економіки активізацією привабливості гривневих активів порівняно з вкла­деннями в активи в іноземній валюті;

поточне регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів;

забезпечення нормального функціонування національної валютної системи, збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів;

ретельний контроль за капітальними операціями резидентів і нерезидентів на фінансовому ринку України;

сприяння співробітництву з міжнародними фінансовими організа­ціями та залучення інвестицій від цих установ для виконання програми стабілізації та структурної перебудови економіки.

Розглядаючи банківську систему України з практичного аспекту, варто наголосити на тих проблемах, що стоять перед банками і впли­вають на формування повноцінних ринкових засад у банківському секторі. До основних проблем слід зарахувати:

зменшення основного капіталу банків, неможливість банків підвищити розмір статутного капіталу відповідно до чинного законодавства;

заборгованість господарських суб’єктів перед банками, значний обсяг неповернутих кредитів, що впливає на стан банківських активів;

нехтування питаннями освоєння перспективних банківських технологій;

концентрація зусиль банків на отриманні спекулятивного прибутку і недостатня увага до кредитування реального сектору економіки;

слабкий банківський нагляд за функціонуванням банківської системи, недостатній захист інтересів вкладників, акціонерів і пайовиків;

недоліки чинного законодавства, неврегульованість багатьох юридичних аспектів діяльності банків, небанківських фінансових установ, організації процедур санації, реструктуризації та банкрутства банків.

Визначальну роль у формуванні ефективної банківської системи в Україні відіграють заощадження індивідуальних зберігачів – фізичних осіб і домашніх господарств, які в усі періоди і в усіх країнах світу займають лідируючі позиції серед постачальниками капіталу як за обсягами інвестиційних ресурсів, так і кількістю укладених угод. В умовах недостатньо розвинутого ринкового середовища, яке характеризується явними ознаками "бідності" населення країни, заощадження швидше формують від­кладений попит на купівлю товарів і послуг першої необхідності.

В Україні економічна активність населення є досить низькою, оскільки, по-перше, довіра населення до державних інститутів, банківської системи, фондового ринку відновлюється досить повільно і весь час знаходиться
в дуже тісній залежності від змін, що відбуваються в політичному житті країни, по-друге, значна частина населення просто не володіє необхідними знаннями з приводу того, як в умовах ринкової економіки необхідно розпоряджатись тимчасово вільними коштами. Все це певною мірою знижує лік­від­ність та ефективність функціонування фінансового ринку країни.

Не сприяють підвищенню активності населення також й руйнівні наслідки світової фінансової кризи. В Україні на сьогодні, на жаль, існує неефективна система захисту заощаджень населення, обмежений доступ власників капіталів до інформації про певні підприємства, які реалізують цінні папери, недостатній рівень професійних знань учасників фінансового ринку. Результатом неефективного державного регулювання фінансового ринку стала відсутність його впливу на ефективний розподіл грошей і капіталу в умовах ринкових перетворень, інтеграції світових економічних процесів.

 

Питання для самодіагностики

1. Назвіть історичні передумови розвитку банківських систем.

2. Де і коли виникли перші банки, перші центральні банки?

3. Розкрийте сутність понять "банк", "банківська установа".

4. Визначте, в чому полягають відмінності діяльності банку від функціонування промислових, торгівельних та інших суб’єктів господарювання.

5. Які функції в ринковій економіці виконують банківські установи?

6. Розкрийте важливі завдання, які виконують банки.

7. Визначте, як на економічну сутність банку впливають принципи його діяльності.

8. Які вам відомі загальні та специфічні риси банківської системи?

9. Які ви знаєте види банків? Схематично відобразіть класифікацію банків.

10. Розкрийте переваги та недоліки універсальних та спеціалізованих банків. Наведіть приклади спеціалізованих банків.

11. Охарактеризуйте діяльність спеціалізованих банків.

12. Які види операцій виконують універсальні та спеціалізовані банки?

13. У чому полягає різниця між операціями та послугами банків?

14. Визначте особливості побудови банківських систем розвинених країн світу.

15. Дайте характеристику основним періодам розвитку банківської системи України.

16. Визначте моделі взаємовідносин і взаємозв’язків між центральними банками та існуючими гілками влади.

17. Які функції виконує банківська система в фінансовій системі країни?

18. Поясніть вплив банківської системи на темпи і пропорції економічного розвитку.

19. Визначте фактори, які впливають на банкрутство банків.

20. Перелічіть основні напрями розвитку банківської системи України.

 

Практичні завдання

Завдання 1.1. Діяльність банку "Харків" за 2011 рік характеризується такими показниками (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1

 

Показники діяльності банку, тис. грн

 

№ п/п	Показник	Сума, тис. грн
	Субординований борг	871,3
	Кореспондентський рахунок в НБУ	227,5
	Фінансовий результат поточного року	5 078,0
	Кредити НБУ	129,6
	Кредити надані іншим банкам	4 587,8
	Вкладення в цінні папери	587,5
	Основні засоби	248,1

Закінчення табл. 1.1

 

	Вкладні рахунки юридичних осіб	45 789,9
	Статутний капітал	125,8
	Кредити наданні суб’єктам господарювання	41 582,0
	Кредити надані фізичним особам	59 781,9
	Кредити інших банків	487,7

 

Необхідно:

1. Згрупувати показники, які характеризують активні операції; пасивні операції. Результати аналізу подати у вигляді аналітичної таблиці.

2. Проаналізувати структуру активів і пасивів банку.

 

Приклад розв’язання

Облікова модель бухгалтерського балансу банку має такий вигляд:

 

Активи = Капітал + Зобов’язання.

Групування показників для подальшого аналізу балансу банку наведено в табл. 1.2.

 

Таблиця 1.2

 

Групування показників, які характеризують активні та пасивні операції банку "Харків", тис. грн

 

Актив	Пасив
Вкладення в цінні папери	587,5	Субординований борг	871,3
Основні засоби	248,1	Кредити НБУ	129,6
Кредити надані суб’єктам господарювання	41 582,0	Кредити інших банків	487,7
Кредити надані іншим банкам	4 587,8	Вкладні рахунки юридичних осіб	45 789,9
Кореспондентський рахунок в НБУ	227,5	Фінансовий результат поточного року	5 078,0
Кредити надані фізичним особам	59 781,9	Статутний капітал	125,8

 

Загальний аналіз балансу банку здійснюється за допомогою методик горизонтального та вертикального аналізу.

Горизонтальний або трендовий аналіз дає можливість дослідити динаміку окремих статей балансу банку та валюти балансу в цілому.
В процесі використання цього виду аналізу розраховуються абсолютний приріст, темпи росту (приросту) окремих показників за ряд періодів та визначаються тенденції їх розвитку.

Вертикальний (або структурний) аналіз ґрунтується на структурному дослідженні окремих статей балансу. У процесі такого аналізу визна­чається питома вага окремої статті в загальній сумі активних операцій.

 

Завдання 1.2. Діяльність банків України за 2 півріччя поточного року характеризується такими показниками, млн грн:

кошти суб’єктів господарювання становлять – 12 800;

вклади фізичних осіб – 10 250,2;

міжбанківські кредити та депозити – 3 948,2;

кредити наданні суб’єктам господарювання – 25 741,5;

кредити надані іншим банкам – 3 355,8;

кошти бюджету та позабюджетних фондів – 1 111,6;

кошти від НБУ – 743,0;

субординований борг – 601,2;

кредити надані фізичним особам – 989,1;

вкладення в цінні папери – 1 200.

Необхідно:

1. Згрупувати показники, які характеризують активні операції; пасив­ні операції.

2. Проаналізувати структуру активів і пасивів системи банків України.

 

Завдання 1.3. Діяльність банку "Харків" характеризується показниками, наведеними у табл. 1.3.

 

Таблиця 1.3

 

Агрегований баланс банку, тис. грн

 

№ п/п	Стаття	2010 р.	2011 р.
	Активи	2 795,956	4 311,235
1.1	Кошти в НБУ та готівкові кошти в державних банках	501,256	600,145
1.2	Кошти в інших банках	720,050	1 360,050

Закінчення табл. 1.3

 

1.3	Кредити та заборгованість клієнтів	1 472,000	2 350,040
1.4	Інші активи	102,650	1,000
	Пасиви
2.1	Кошти банків	495,256	900,200
2.2	Кошти клієнтів	1 500,050	2 500,200
2.3	Статутний капітал	300,450	450,000
2.4	Інші пасиви	500,200	460,835

 

Необхідно:

1. На основі наведених даних проаналізувати структуру і динаміку зміни статей балансу банку.

2. Зробити висновки щодо тенденцій зміни показників.

3. Побудувати графіки динаміки і структури пасивів і активів балансу банку.

 

Завдання 1.4. Показники, які характеризують активні операції банку "Харків" наведено у табл. 1.4.

 

Таблиця 1.4

 

Актив банку, тис. грн

 

№ п/п	Статті активу	2010 р.	2011 р.
	Каса банку
	Кореспондентський рахунок в НБУ	1 602	2 335
	Кошти в інших банках, кредити та аванси іншим банкам	6 363	5 412
	Кредити, видані підприємствам	6 259	6 156
	Споживчі кредити	4 351	4 947
	Цінні папери на продаж
	Інвестиційні цінні папери
	Основні засоби	3 309	3 630
	Інші активи
Усього активів	22 638	24 335

 

Необхідно:

1. На основі наведених даних проаналізувати структуру і динаміку активних операцій банку (абсолютний приріст, темпи росту та приросту).

2. Зробити висновки щодо тенденцій зміни розрахованих показників.

Завдання 1.5. Показники, які характеризують пасивні операції банку "Харків" наведено у табл. 1.5.

 

Таблиця 1.5

 

Пасив банку, тис. грн

 

№ п/п	Статті пасиву	2010 р.	2011 р.
Зобов’язання
	Кореспондентський рахунок НБУ
	Кореспондентські рахунки інших банків	1 388	1 258
	Кредити НБУ
	Кредити інших банків	1 905	1 560
	Поточні рахунки клієнтів	5 520	4 560
	Вкладні рахунки фізичних осіб	6 617	7 076
	Вкладні рахунки юридичних осіб	2 264	3 120
	Усього зобов’язань	16 121	18 283
Капітал
	Статутний капітал	1 242	1 260
	Резервні фонди	2 890	2 640
	Нерозподілений прибуток минулих років	1 105
	Фінансовий результат поточного року	1 280	1 670
	Усього капіталу	6 517	6 052
	Усього пасивів	22 638	24 335

Необхідно:

1. На основі наведених даних проаналізувати структуру і динаміку пасивних операцій банку (абсолютний приріст, темпи росту та приросту).

2. Зробити висновки щодо тенденцій зміни розрахованих показників.

 

Завдання 1.6. На основі джерел офіційної статистики проведіть дослі­дження за поточний та попередній роки і зробіть висновки щодо дина­міки кількості банків в Україні, їх видів, структури банківських послуг.

Тести для перевірки знань

1. Банківська система України представлена:

а) трирівневою структурою;

б) дворівневою структурою;

в) однорівневою структурою.

2. Банківська система виконує такі основні функції:

а) обігову, емісійну, стабілізаційну;

б) трансформаційну, регуляційну, капіталотворчу;

в) трансформаційну, емісійну, стабілізаційну.

3. Учасниками банку в Україні можуть бути:

а) юридичні особи, в яких цей банк має істотну участь;

б) резиденти та нерезиденти;

в) юридичні та фізичні особи;

г) держава;

д) об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

4. Банк набуває статусу спеціалізованого у разі:

а) якщо понад 35 % активів є активами одного типу;

б) якщо понад 50 % активів є активами одного типу;

в) якщо всі його активи однорідні.

5. Уперше у світовій практиці центральні банки було створено:

а) у Швейцарії;

б) в Англії;

в) у Швеції;

г) у Росії.

6. У більшості країн світу центральні банки підпорядковуються:

а) парламентам;

б) казначейству;

в) міністерству фінансів;

г) б, в.

7. Міжнародна фінансова конвенція, відповідно до якої всі країни світу повинні були організувати свій центральний банк, була прийнята у:

а) 1920 – 1939 рр.;

б) 1940 – 1970 рр.;

в) XVIII – XIX ст.;

г) 2000 році.

8. Кредитно-депозитні установи США включають:

а) комерційні банки;

б) депозитно-інвестиційні союзи;

в) ощадні банки;

г) позиково-ощадні асоціації.

9. Капітал центрального банку Японії належить:

а) державі;

б) приватним акціонерам;

в) державі та приватним акціонерам.

10. Особливістю банківської системи Японії є:

а) значний контроль держави за діяльністю банків;

б) утворення фінансово-промислових груп;

в) велика частка іноземного капіталу.

11. Основною ознакою, що "виділила" центральні банки серед усіх банків є:

а) рефінансування банків;

б) виконання агентських функцій для уряду;

в) функція єдиного емісійного центру;

г) функція нагляду за діяльністю банків.

12. Інституційна побудова системи банківського регулювання та нагляду визначається:

а) особливостями історичного та економічного розвитку;

б) традиціями;

в) характером банківської системи;

г) усі відповіді правильні

13. Закон України "Про банки і банківську діяльність" було прийнято:

а) у 1999 році;

б) у 1991 році;

в) у 2001 році.

14. Створення "кишенькових" банків відноситься до такого періоду розвитку банківської системи України:

а) 1988 – 1990 рр.;

б) 1991 – 1992 рр.;

в) 1993 – 1997 рр.;

г) 1998 – 2000 рр.;

д) 2001 – 2008 рр.

15. Банкрутство банку може зумовлюватись причинами:

а) збиткова діяльність;

б) втрата чистини активів;

в) надмірна ліквідність.