Міжнародні стандарти банківської діяльності

 

Проблема банківського нагляду у світовій економічній літературі розглядалась і через призму його основних принципів (рис. 6.5).

Наприкінці 1974 року керуючими центральними банками Бельгії, Великобританії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, США, Швейцарії, Швеції, Франції та Японії було створено Комітет з питань банківського нагляду.

 

Базові принципи банківського нагляду

Законність

є визначальним у побудові компетенції центробанку, він закріплює вимогу дотримуватись норм Основного Закону України та чинного законодавства

Незалежність

випливає зазвичай із правового статусу центробанку і ґрунтується на нормах як Конституції України, так і чинного банківського законодавства

Гласність

Об’єктивність

базується на неупередженості та безсторонності здійснюваної контрольної діяльності. Згідно зі ст. 63 Закону про Національний банк, останній не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами

його основи встановлені ст. 57 Конституції Украї­ни і полягають у тому, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом. У інакшому випадку вони є не чинними

Плановість

Постійність

закладений у Законі про банки та у відповідних актах Національного банку, що регулюють порядок проведення перевірок. Зокрема, відповідно до ст. 71 зазначеного Закону, кожний банк є об’єктом перевірки на місці інспекторами Національного банку чи призначеними ним аудиторами

закріплений законом обов’язок банків подавати Національному банку фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки його фінансового стану

 

 

Рис. 6.5. Основні принципи банківського нагляду

У Комітеті країни представлені центральними банками або інши­ми органами, які відповідно до національного законодавства несуть офіційну відповідальність за нагляд. Комітет з питань банківського нагляду під­звітний Комітету керуючих центральними банками, який щомісяця проводить засідання у Банку міжнародних розрахунків у м. Базелі.

Також тут на постійній основі діє секретаріат Комітету. У своїй діяльності він керується двома кардинальними принципами:

1. Жодна банківська система не повинна залишатися поза системою банківського нагляду.

2. Нагляд має бути надійним.

На початку своєї діяльності Комітет концентрував зусилля на роз­робці методів удосконалення системи "раннього реагування" на проблеми, які виникають у роботі банків. Згодом центр уваги перемістився на міжнародне співробітництво – передусім на усунення недоліків у на­ціо­нальних системах нагляду, на формування розуміння наглядовими органами в усіх країнах світу важливості банківського нагляду і його якості.

Поставлені завдання вирішувалися шляхом одночасного застосування трьох основних методів:

1. Обмін інформацією щодо національних заходів нагляду.

2. Вдосконалення техніки ефективного нагляду за міжнародними банківськими операціями.

3. Розробка мінімальних стандартів достатності власного капіталу банку.

На сучасному етапі діяльності Комітет забезпечує систематичне співробітництво країн світу з питань нагляду і регулювання діяльності банків і розробляє основні принципи банківського нагляду.

У цілому Базельський комітет розробляє лише загальні підходи
і загальні стандарти, не втручаючись у процес гармонізації і взаємного наближення техніки нагляду в різних країнах.

Комітет не є директивною структурою. Мета його діяльності – надати можливість кожній країні користуватися його досвідом і рекоменда­ціями в галузі банківського регулювання та нагляду з урахуванням особливостей національної економіки.

З урахуванням викладеного Базельський комітет сформулював 25 принципів ефективного нагляду за банківською діяльністю. До них належать:

а) попередні умови ефективного банківського нагляду – принцип 1;

б) ліцензування і структура нагляду – принципи 2 – 5;

в) пруденційні правила і вимоги – принципи 6 – 15;

г) методи поточного банківського нагляду – принципи 16 – 20;

д) вимоги, що пред’являються до інформації – принцип 21;

е) офіційні повноваження наглядових органів – принцип 22;

ж) транскордонні банківські операції – принципи 23 – 25.

Принцип 1. Ефективна система банківського нагляду має передбачати чітке визначення цілей і відповідальності кожної установи, що бере участь у нагляді за банківськими організаціями. Кожна з таких установ повинна володіти оперативною незалежністю і необхідними ресурсами. Необхідні також прийнятні правові рамки щодо здійснення банківського нагляду, включаючи положення, що стосуються видачі дозволів на створення банківських організацій і поточного нагляду за їх діяльністю; повноваження розглядати питання про відповідність цієї діяльності чинному законодавству як щодо вимог безпеки, так і надійності; правового захисту працівників наглядових органів. Повинні діяти положення з обміну інформацією між наглядовими органами та із захисту конфіденційності характеру такої інформації.

Принцип 2. Необхідно чітко визначити, які види діяльності дозволено здійснювати установам, що отримали ліцензію і стали об’єктом нагляду.

Принцип 3. Орган, який видає ліцензії, повинен мати право встановлювати необхідні критерії і відхиляти заявки установ, які не відпо­відають встановленим нормам. Процес ліцензування має, як мінімум, передбачати оцінку структури володіння банківською організацією, її директорів і керівної управлінської ланки, операційного плану і механізм внутрішнього контролю, її фінансового становища, що планується, включаючи базу її капіталу. У тих випадках, коли власником або материнською організацією банку є іноземний банк, необхідна попередня згода наглядового органу країни його походження.

Принцип 4. Орган банківського нагляду повинен мати право роз­глядати і відхиляти будь-яку пропозицію відносно передачі іншим
сторонам значної частки власності або контролюючих інтересів в існуючих банках.

Принцип 5. Орган банківського нагляду повинен мати право встановлювати критерії, що регулюють великі придбання або інвестиції банку; критерії, спрямовані на те, щоб корпоративні філіали або структура не піддавали банк невиправданому ризику або не створювали перешкод здійсненню ефективного нагляду.

Принцип 6. Орган банківського нагляду має встановлювати обачні та належні мінімальні вимоги достатності, що пред’являються до влас­ного капіталу всіх банків. Подібні вимоги мають відображати ті ризики, на які йдуть банки, і визначати компоненти капіталу, враховуючи при цьому здатність банків покрити збитки. Щонайменше у випадку з банками, які активно займаються міжнародними операціями, ці вимоги не можуть бути нижчими за встановлені Базельською угодою з капіталу і поправками до неї.

Принцип 7. Важливим елементом будь-якої наглядової системи
є оцінка політики, практики і процедур банку, пов’язаних із наданням кредитів і розміщенням інвестицій, а також повсякденного управління портфелями позик та інвестицій.

Принцип 8. Органи банківського нагляду мають пересвідчитися
в тому, що банки виробили і здійснюють на практиці політику, застосовують практичні методи і процедури за оцінкою якості активів, достат­ності резервів для покриття ідентифікованих сумнівних боргів і загальних резервів для відшкодування втрат за позиками.

Принцип 9. Органи банківського нагляду повинні пересвідчитися
в тому, що банки мають у своєму розпорядженні управлінські системи інформації, які дають змогу менеджменту банку ідентифікувати концентрації в рамках портфеля; наглядові органи мають встановлювати пру­денційні межі щодо ризику потенційних збитків від окремих позичальників або груп позичальників.

Принцип 10. З тим, щоб попередити зловживання, пов’язані з кредитуванням родинних установ, орган банківського нагляду повинен сфор­мулювати вимоги, які передбачають, що банки мають здійснювати кредитування родинних установ і фізичних осіб при ефективному моніторингу за наданням таких кредитів і за наявності відповідних заходів контролю за ризиками або зниження загрози їх виникнення.

Принцип 11. Органи банківського нагляду мають пересвідчитися в тому, що банки виробили необхідну політику і процедури, які дають змогу ідентифікувати, відстежувати і контролювати в ході здійснення міжнародних позикових та інвестиційних операцій ризик неплатоспро­можності суверенної держави і трансфертний ризик та передбачають належні резерви на покриття таких ризиків.

Принцип 12. Органи банківського нагляду повинні пересвідчитися в тому, що у банках діють системи, що дають змогу точно оцінювати, відстежувати та ефективно контролювати ринкові ризики; наглядові органи повинні володіти повноваженнями встановлювати, за необхідності, конкретні ліміти і/або вимоги до капіталу на покриття потенційного ринкового ризику.

Принцип 13. Органи банківського нагляду мають пересвідчитися в тому, що банки розробили всеосяжний процес управління ризиком (включаючи відповідний нагляд з боку правління і керівництва банку), що дає змогу ідентифікувати, оцінювати, відстежувати і контролювати всі інші види матеріальних ризиків і, у разі необхідності, мають у своєму розпорядженні капітал для покриття таких ризиків.

Принцип 14. Органи банківського нагляду повинні пересвідчитися в тому, що банки застосовують систему внутрішнього контролю, яка відповідає характеру і масштабам їх діяльності. Такий контроль має передбачати чітку процедуру делегування повноважень і відповідальності; розподіл функцій, що передбачають прийняття зобов’язань від імені банку, виплату його фондів і подання звітності за його активами і зобов’я­заннями; узгодження цих процесів, гарантію збереження його активів, відповідні внутрішній або зовнішній аудит і правила, що забезпечують перевірку на відповідність таким видам контролю, так само, як застосовуваним законодавчим положенням і правилам.

Принцип 15. Органи банківського нагляду повинні пересвідчитися в тому, що банки застосовують адекватні політику, практику і процедури, включаючи чіткі правила "знай свого клієнта", які забезпечують дотримання фінансовим сектором високих етичних і професійних стандартів, перешкоджають навмисному або мимовільному використанню банку злочинними елементами.

Принцип 16. Ефективна система банківського нагляду має складатися з певних форм як нагляду на місці, так і заочного нагляду.

Принцип 17. Органи банківського нагляду повинні підтримувати регулярні контакти з керівництвом банку і добре розбиратися в операціях банківської установи.

Принцип 18. Органи банківського нагляду повинні мати у своєму розпорядженні засоби для збору, оцінки та аналізу пруденційних звітів і статистичної інформації, що надходить від банків на індивідуальній
і спільній основах.

Принцип 19. Органи банківського нагляду повинні мати у своєму розпорядженні засоби незалежної оцінки наглядової інформації, отри­мані за допомогою перевірок на місцях або з допомогою зовнішніх аудиторів.

Принцип 20. Важливим елементом банківського нагляду є здатність наглядового органу здійснювати нагляд за банківською групою на спільній основі.

Принцип 21. Органи банківського нагляду повинні пересвідчитися в тому, що кожний банк веде необхідну звітність на основі послідовної бухгалтерської політики і практики, що дає змогу наглядовому органу отримати правдиве і достовірне уявлення про фінансовий стан банку та про прибутковість його операцій; що банк регулярно публікує фінансові заяви, які правильно відображають його стан.

Принцип 22. Органи банківського нагляду повинні мати адек­ватні можливості впливу, щоб застосовувати своєчасні коригувальні заходи від­носно банків, які не дотримуються встановлених пруденційних вимог (таких як мінімальні коефіцієнти достатності капіталу) в разі поширення регламентуючих положень або виникнення будь-якої загро­зи депонентам. У крайніх випадках це може включати право на від­кликання бан­ківської ліцензії або рекомендацію відносно її відкли­кання.

Принцип 23. Органи банківського нагляду мають здійснювати глобальний нагляд за своїми активними в міжнародному плані банківськими організаціями, ефективно застосовуючи моніторинг і відповідні пруденційні норми відносно всіх аспектів операцій, що проводяться цими банківськими організаціями на глобальній основі, головним чином через іноземні філіали, спільні підприємства і дочірні установи.

Принцип 24. Одним із ключових елементів спільного нагляду є контакти та обмін інформацією з іншими наглядовими органами.

Принцип 25. Органи банківського нагляду повинні вимагати, щоб місцеві операції іноземних банків здійснювалися відповідно до тих же високих стандартів, які пред’являються до національних банківських установ, і в інтересах спільного нагляду повинні мати у своєму розпо­рядженні повноваження щодо обміну необхідною інформацією про такі банки з наглядовими органами країни походження.

Викладені принципи слід розглядати як мінімальні вимоги, які кожна країна доповнює, виходячи з властивих лише їй умов і можливих ризиків.

 

 

6.5. Розвиток банківського регулювання на над­націо­­наль­ному рівні

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність", а також Законом України "Про Національний банк України" функцію банківського регулювання і нагляду покладено на Національний банк України.

Національний банк України було засновано як центральний банк нової незалежної держави у травні 1991 р. У законодавчому порядку на нього було покладено повноваження нагляду за фінансовим оздоровленням комерційних банків. Для цього у травні 1992 р. було запроваджено нову функцію та персонал банківського нагляду.

Перша структура банківського нагляду була представлена Головним управлінням по контролю за банківською діяльністю, до якого входило два управління: управління по контролю за дотриманням нормативів та управління інспектування. Ця структура проіснувала лише один рік, після чого було створено ще одне управління – реєстрації комерційних банків.

Сьогодні наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні,
а також інших юридичних та фізичних осіб.

Нагляд за банками як сус­пільно-економічне явище є бага­то­рівневою системою (рис. 6.6).

Національний банк України виконує покладені на нього наглядові функції на базі наявної інфраструктури банківського нагляду, яка постійно трансформується залежно від змін у банківській системі.

 

Ринкова самодисципліна

Безвиїзне інспектування (моніторинг) НБУ

Зовнішній аудит

Виїзне інспектування НБУ

БАНК

Внутрішній контроль

Служба внутрішнього аудиту

НБУ

Аудиторські компанії

НБУ

Рейтингові агентства

 

Рис. 6.6. Багаторівневість системи банківського нагляду

 

Система банківського нагляду скоординована за вертикаллю і функ­ціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та територіаль­них управлінь Національного банку України. Вона має такі рівні (з правом прийняття відповідних рішень і дій у межах своєї компетенції при здійсненні контрольних функцій):

а) відділ банківського нагляду територіального управління Націо­нального банку України;

б) комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку України;

в) начальник територіального управління Національного банку Ук­раїни;

г) відповідні департаменти банківського нагляду Національного бан­ку України;

д) заступник Голови Правління Національного банку України;

е) комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків Національного банку України.

У разі неможливості прийняття управлінського рішення та вжиття заходів на названих вище рівнях системи банківського нагляду відповідні департаменти банківського нагляду на підставі матеріалів, наданих іншими рівнями, готують висновки та подають їх Правлінню Національного банку України для розгляду і прийняття рішення.

Система банківського нагляду на рівні відповідних департаментів банківського нагляду Національного банку України відповідно до постанови Правління НБУ "Про реорганізацію банківського нагляду" від 30.10.2000 р. № 426 виконує такі функції:

а) реєстрація банків і ліцензування банківської діяльності;

б) економічний аналіз, розроблення нормативів регулювання діяльності банків;

в) інспектування банків;

г) робота з проблемними банками, здійснення нагляду за проблемними банками, які у встановленому порядку отримали сукупний рейтинг "граничний" (4) та "незадовільний" (5);

д) координація інформації щодо банківського нагляду.

Правовий статус Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків визначається Положенням про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, затвердже­ним постановою Правління Національного банку України від 09.11.98 № 470.

Відповідно до зазначеного Положення Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків є органом, спеціально створеним для проведення скоординованої, зваженої та послідовної політики щодо здійснення нагляду за діяльністю банків в Україні, який сприятиме успішному функціонуванню українських банків, надійному захисту інтересів їх вкладників і кредиторів, прогнозуванню та своє­часному реагуванню на зміни, що відбуваються у банківській системі України.

Комісія у своїй діяльності керується чинним законодавством Украї­ни, нормативними актами Національного банку України, а також названим Положенням. Комісію очолює голова на рівні першого заступника Голови Правління Національного банку України. Обов’язки голови Комі­сії у разі його відсутності виконує заступник голови Комісії на рівні
заступника Голови Правління Національного банку України. Персо­нальний склад Комісії затверджується Правлінням Національного банку України.

Система банківського нагляду на рівні територіального управління Національного банку України

Система банківського нагляду на рівні територіального управління Національного банку України виконує такі функції:

а) погодження на відкриття банківських установ та дозволи банківським установам на здійснення банківських операцій;

б) інспектування банків і банківських установ;

в) обробка економічної інформації;

г) здійснення нагляду за банками, які у встановленому порядку отримали сукупний рейтинг "сильний" (1), "задовільний" (2) та "посередній" (3).

Основними функції та права територіальних управлінь у сфері банківського нагляду регламентуються Положенням про філії (територіальні управління) Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 22.12.2000 р. № 495.

Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку України здійснює свою діяльність на підставі затвердженого начальником територіального управління Положення про Комісію.

Наглядові функції Національного банку здійснюються центробанком як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду. Що ж до останнього, то він реалізує такі повноваження:

1) здійснює всі види перевірок банків в Україні (крім перевірок і реві­зій фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними і фізичними особами при реєстрації банків, та ліцензування банківських операцій;

2) може вимагати від банків проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті
рішення;

3) може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління та ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу (ст. 62 Закону про Національний банк).