Показники банківського сектору України щодо іноземного капіталу

№ п/п	Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
	Кількість банків, що мають ліцен­зію НБУ на здійснення банківських операцій
1.1	з них: з іноземним капіталом
1.1.1	у тому числі зі стовідсотковим іноземним капіталом
	Частка іноземного капіталу у ста­тутному капіталі банків, %	35,0	36,7	35,8	40,6	41,9

Однак, незначне зменшення присутності іноземного капіталу через зменшення рівня прибутковості активів та власного капіталу банків спостерігалось упродовж 2009 р. За станом на 01.01.2012 р. в Україні функціонувало 53 банка з іноземним капіталом, у тому числі 22 банка зі сто­відсотковим іноземним капіталом. Частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків становила 41,9 % [31].

Отже, вплив банків з іноземним капіталом на банківську систему України є досить суттєвим. Відзначаючи наявність нових тенденцій у роз­витку вітчизняної банківської системи, які започаткувались під впливом банків з іноземним капіталом, слід констатувати не тільки різноспря­мованість і суперечливість, а й можливість зростання проблем розвитку банківської системи України.

Серед основних негативних наслідків присутності іноземного капіталу на українському ринку банківських послуг є такі:

1. Структурні ризики "залежного розвитку". Діяльність філій банків з іноземним капіталом може створювати додаткові ризики для банківської системи, серед основних – ризик банкрутства материнського банку, загострення соціальних, економічних та політичних ризиків.

2. Можливий неконтрольований відплив капіталу з країни, оскільки акціонери банків з іноземним капіталом загалом інвестують у ті галузі і в тих країнах, де прибуток і безпека є вищими.

3. Присутність банків з іноземним капіталом послаблює позиції ще недостатньо розвиненої банківської системи країни. Місцеві банки, які не спроможні на рівних конкурувати з іноземними банками, банкрутують, що призводить до фінансової нестабільності в країні.

4. Іноземні банки можуть проводити спекулятивну діяльність, не на­даючи повного спектра якісних банківських послуг.

5. Реалізація цих ризиків може спричинити дестабілізацію роботи банківської системи, зменшення довіри населення до українських банків, існує загроза захоплення іноземними банками банківського ринку України [29].

Зокрема, важливо враховувати, що поява на українському ринку потужних банків з іноземним капіталом із дешевим кредитним ресурсом, високоякісним обслуговуванням клієнтів здатна посилити свій вплив на управління напрямами та процесами використання кредитних ресурсів
у реальній економіці. Відповідно може знизитись можливість не тільки вітчизняних комерційних банків, а й НБУ впливати на розвиток національної економіки України, тобто банківський капітал – як вітчизняний, так і зарубіжний, – якщо він функціонує в Україні, не зможе забезпечувати ефективний розвиток національної економіки відповідно до визначених урядом стратегічних напрямів.

В Україні застосовують методологію оцінки участі іноземних інвесторів у роботі банківської системи, яка включає в себе такий набір показників, запропонованих Національним банком України:

частка іноземного капіталу в статутному фонді банківської системи;

кількість банків зі стовідсотковим іноземним капіталом;

кількість банків з участю іноземного капіталу (у яких більше ніж 10 % капіталу належить одному іноземному інвесторові).

Банки з іноземним капіталом входять до двох груп банків: які контрольовані національними власниками та ті, що контрольовані іноземними власниками. Причому, аналізуючи ступінь участі іноземних інвесторів у статутному капіталі українських банків, слід акцентувати увагу на тому, що є низка банків, де частка іноземних інвесторів – понад 90 %. Фактично їх можна розглядати в одній групі разом з банками зі стовідсотковим іноземним капіталом, оскільки ці установи перебувають під повним контролем іноземних власників. У той же час банки, в яких частка іноземних інвесторів не перевищує 50 %, доцільно розглядати як контрольовані українським капіталом.

Світовий досвід засвічує, що для дієвого регулювання процесу зростання присутності банків з іноземним капіталом необхідно чітко усві­домлювати мотиви їх входження у країну, серед яких: прагнення до захоплення нових ринків і отримання високого прибутку; можливість використання потенціалу розвитку ринку роздрібних банківських послуг; вико­ристання сприятливішого регуляторного середовища в умовах неповного впровадження міжнародних стандартів банківського регулювання, порівняно слабкого нагляду і ліберального ліцензування; прагнення до розширення бізнесу, яке складно реалізувати в материнській країні через велику конкуренцію та обмеженість вільних ресурсів [24].

Важливим питанням є використання прибутків від діяльності філій іноземних банків. Деякі практики і науковці вважають, що більша їх частка відходитиме за кордон. У світовій практиці процедура регулювання діяль­ності філій закордонних банків у різних країнах суттєво відрізняється. Спільним є лише прагнення створити умови роботи, адекватні економічній ситуації та напрямам розвитку банківської системи, максимально знизивши при цьому рівень фінансових ризиків.

Таким чином, сучасний період розвитку банківської системи та еконо­міки України присутність іноземного банківського капіталу стало невід’єм­ним елементом розвитку вітчизняної банківської системи, оскільки іноземні інвестори вкладають у національну економіку не лише власні капітали, але й сприяють використанню зарубіжного досвіду ведення банківського бізнесу, забезпеченню прозорості банківської діяльності, налагодженню відносин з іноземними державами, інтеграції вітчизняної банківської системи у світовий фінансовий простір.

Посилення міжнародного руху банківського капіталу вимагає виваженої політики регулювання та нагляду за діяльністю банків з іноземним капіталом. Важливим завданням НБУ є створення стимулів для спрямування іноземних кредитних ресурсів на розвиток реального сектору еконо­міки України. Діяльність банків з іноземним капіталом, завдяки високому рівню зовнішньої підтримки, залишається одним із вагомих факторів впливу на подальший розвиток банківської системи України.

 

 

5.5. Взаємодія національної банківської системи
з міжнародними фінансовими організаціями

 

З початку створення Національного банку України постало питання розвитку його міжнародних відносин. Членство в міжнародних фінансових організаціях, необхідність залучення передового світового банківського досвіду вимагало серйозних зусиль щодо розбудови тісних взаємин із інозем­ними партнерами.

Важливим стимулом розвитку міжнародної діяльності національної банківської системи був вступ України в 1992 р. до таких впливових міжнародних фінансових організацій, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк і Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).
З того часу співробітництво з Міжнародним валютним фондом розглядається Національним банком України як один із важливих пріоритетів його зовнішньоекономічної діяльності. Співпраця з МВФ – важливий чинник формування інвестиційного клімату держави, а також індикатор для взаємовідносин з іншими міжнародними фінансовими організаціями та іноземними інвесторами [16].

Із 1995 року, після підписання Указу Президента України "Про забез­печення представництва України в радах керуючих Міжнародного валют­ного фонду та Світового банку", Голова Національного банку України незмінно є керуючим від України у Раді керуючих МВФ – найвищому керів­ному органі фонду. Голова НБУ голосує від імені України з основних питань діяльності цієї організації, її політики, внутрішнього впорядкування та взаємодії держав-членів.

Тривалий час, протягом 1994 – 2005 рр., співробітництво України
з МВФ базувалося на впровадженні спільних програм, наданні експер­тами фонду технічної допомоги та проведенні постійних щорічних кон­сультацій. Після завершення у березні 2005 р. спільної програми "Упереджувальний стенд-бай" співпраця з Міжнародним валютним фондом до 2008 р. продовжувалася в рамках технічної допомоги шляхом постійних консультацій із експертами та радниками МВФ.

Поглиблення міжнародної фінансової кризи у другій половині 2008 р. справило негативний вплив на світові фінансові ринки, що відповідно позначилося й на економічній ситуації та платіжному балансі України.

З метою зниження напруги на внутрішніх фінансових ринках та підтримки економіки за зверненням України у 2008 р. Міжнародний валютний фонд виділив Україні кредит за програмою "стенд-бай" на суму
11 млрд спеціальних прав запозичення (СПЗ), що склало майже 16,5 млрд доларів США, з яких Україна отримала три транші.

У 2010 р. діючу програму "стенд-бай" було зупинено та запроваджено нову терміном на 29 місяців. Відповідно до її умов Україні виділено 10 млрд СПЗ (або майже 15 млрд доларів США).

Реалізація заходів у рамках програм "стенд-бай" спрямована на забезпечення стабільного та довгострокового економічного зростання, зни­ження інфляції і тривалу зовнішньоекономічну життєздатність. Водночас упровадження відповідних заходів у рамках програми націлене на забезпечення стійкості банківської системи до ризиків, пов’язаних із негативним впливом світової фінансової кризи [30].

Кошти, отримані Національним банком України від Міжнародного валютного фонду, дали змогу уникнути різкого погіршення стану платіжного балансу, підтримати обмінний курс гривні шляхом здійснення інтервенцій на міжбанківському валютному ринку України та забезпечити ліквідність банківського сектору. Уряд України використовував кошти МВФ для фінансування фіскального дефіциту, зокрема на погашення зовнішніх боргових зобов’язань тощо.

Тісна співпраця Національного банку України зі Світовим банком у реформуванні банківської системи була та залишається однією з головних передумов кредитної підтримки трансформаційних процесів в Україні з боку цієї міжнародної фінансової організації.

Співробітництво НБУ зі Світовим банком розпочалося з підготовки
у 1994 р. Світовим банком Огляду фінансового сектору України, за результатами якого було розроблено та впроваджено Проект структурної перебудови фінансового сектору, на основі якого було створено законодавчу базу для розвитку банківського сектору. Під час реалізації цього Проекту введено в дію закони "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", здійс­нено перехід вітчизняної банківської системи на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, вживались заходи щодо посилення банківського нагляду, ліквідації збанкрутілих банків та розвитку кредитно-фінансових установ.

Значні позитивні зрушення у банківській системі відбулися також
і за період реалізації таких проектів, як "Програмна системна позика" та "Позика на політику розвитку". Протягом дії цих програм активно
роз­почалося впровадження Базельських принципів банківського нагляду в Україні шляхом удосконалення нормативно-правової бази, яка є методологічною основою регулювання діяльності банків. Прийняття нор­ма­тивних актів сприяло зростанню стабільності банківської системи України, створенню належного конкурентного середовища, вдосконаленню процедур ліквідації неплатоспроможних банків, поліпшенню діяль­ності банків України та впровадженню міжнародних стандартів аудиту банків.

Починаючи з перших проявів кризових явищ у 2008 р., Україна відчула підтримку від Світового банку в рамках системних проектів, зокрема Програмної позики на реабілітацію фінансового сектору (750 млн доларів США). Активна співпраця Національного банку України зі Світовим банком дала змогу вчасно консолідувати зусилля щодо оздоровлення фінансового сектору, здійснення необхідних заходів для запобігання негативному впливу фінансової кризи на банківський сектор України та стабілізації економічної ситуації в цілому [26].

Національний банк України також сприяв успішній реалізації ряду інвестиційних проектів Світового банку, спрямованих на підтримку розвитку експорту, фінансування розвитку сільської місцевості і вдосконалення системи державної статистики. Завдяки успішно налагодженому співробітництву зі Світовим банком НБУ отримував значну консультативну і тех­нічну допомогу, яка сприяла зміцненню банківської системи та приведенню її відповідно до міжнародних стандартів.

Із часу створення Національного банку України набуло значного розвитку також співробітництво з Європейським банком реконструк­ції та розвитку, який для підтримки та розвитку малого і середнього підприємництва в Україні реалізовував через НБ відповідні кредитні лінії.

У рамках міжнародного співробітництва Національний банк України також співпрацює з Чорноморським банком торгівлі та розвитку, який стимулює співпрацю між країнами Чорноморського басейну шляхом фінансування регіональних проектів із метою розвитку приватної та під­приємницької діяльності, прискорення реформ у фінансових секторах країн регіону.

Одним із напрямів міжнародної діяльності Національного банку України протягом усього часу його існування є двостороннє співро­бітництво, а саме організація та координація роботи з питань розвитку зовнішньоекономічних відносин із центральними банками інших держав, іноземними фінансовими установами, а також забезпечення взаємодії
з посольствами України за кордоном та посольствами іноземних держав в Україні [30].

У процесі роботи Національного банку в сфері міжнародної діяльності було отримано такі основні результати:

1. Укладення міжнародних договорів з питань розвитку банківської сфери та угод, що укладаються від імені Національного банку з питань міжнародної діяльності. Починаючи з 1992 р., Національний банк України уклав понад 80 угод із таких напрямів співробітництва: рамкові, у сфері нагляду, про організацію розрахунків, підготовки персоналу, протидії відмиванню незаконних доходів та боротьби з фінансовим тероризмом тощо. Географічна векторність підписання цих угод охоплює країни Європи, СНД, Азії, Північної та Південної Америки, Африки. Крім того, Національний банк України бере активну участь у роботі з підготовки до підписання міжнародних угод України з питань сприяння й захисту інвестицій та про вільну торгівлю.

2. Робота Консультативної ради центральних банків України та Республіки Білорусь. Із 1999 р. з метою розвитку зовнішньоекономічних відносин, валютних ринків та платіжних систем, поліпшення умов діяльності суб’єктів господарювання між центральними банками України та Білорусі було підписано Угоду про створення Консультативної ради центральних банків України та Республіки Білорусь. За 12 років її діяльності було проведено 11 засідань, під час яких здійснювався обмін досвідом із питань розвитку та функціонування банківських систем обох країн, а саме у сфері банківського нагляду, валютного регулювання та моне­тарної політики, міжнародних відносин тощо.

3. Робоча група "Банки". Робоча група "Банки" – це спеціалізована група з банківських та фінансових питань, створена в рамках Українсько-німецької коопераційної ради з питань співробітництва, яка згодом пере­йшла до складу українсько-німецької групи високого рівня з питань економічного співробітництва у зв’язку з її створенням. Робоча група активно працює, починаючи з 1992 р. За цей період відбулося 12 засідань – почергово в Україні та Німеччині. У ході засідань українська та німецька сторони обмінюються досвідом із ряду актуальних для обох країн питань – стану банківського сектору й основних макроекономічних умов його розвитку в Україні та Німеччині, співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями у рамках реалізації програм торгівельного фінансування, нових стратегічних напрямів роботи Німецько-українського фонду тощо.

4. Формування позитивного іміджу Національного банку України у світі. З метою встановлення та підтримання відносин, формування позитив­ного іміджу й ознайомлення світової спільноти зі станом та розвитком банківської системи України, Національний банк активно співпрацює за багатьма напрямами. По-перше, це участь у заходах, які проводяться міжнародними фінансовими установами та організаціями – щорічних зустрічах керуючих Банку міжнародних розрахунків, засіданнях Групи високого рівня банківського нагляду в країнах Європейського Союзу, Ради директорів та Ради керуючих Чорноморського банку торгівлі та розвитку тощо. По-друге, участь у роботі спільних двосторонніх міжурядових комісій. Крім того, Національний банк України на постійній основі проводить зустрічі та засідання з представниками центральних банків інших країн, іноземних та дипломатичних установ, представництв іно­земних банків і компаній, рейтингових агенцій тощо [31].

Окремо слід виділити міжнародну діяльність Національного банку України в контексті європейської інтеграції. З метою забезпечення реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію в Європейський Союз (ЄС) Національний банк України бере активну участь у цьому процесі. Однією з необхідних вимог на шляху європейської інтеграції
є забезпечення стабільності й ефективного функціонування банківської системи.

Національний банк України послідовно проводить гармонізацію бан­ківського законодавства та здійснює необхідні заходи щодо приведення банківської системи України до норм і стандартів ЄС, а також бере участь у засіданнях спільних органів України та ЄС з питань співробіт­ництва.

На початковому етапі співпраці України з ЄС Національним банком України були виконані положення Угоди про партнерство та співробіт­ництво між Україною та ЄС, зокрема щодо створення власної грошово-кредитної системи і введення нової конвертованої грошової одиниці та забезпечення здійснення у вільно конвертованій валюті будь-яких виплат за поточним рахунком платіжного балансу між резиден­тами ЄС та України, пов’язаними з торгівельними операціями, наданням послуг.

Одним із чинників наближення України до ЄС стала поступова трансформація двосторонніх відносин сторін від співробітництва до створення передумов асоціації між Україною та ЄС. У цьому контексті пріоритетом залишається підвищення ефективності банківського і фінансового секторів – основи ринкової інфраструктури економіки країни [16].

За активної участі Національного банку України також здійснювалися заходи щодо вступу України до Світової організації торгівлі й укладення Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами – членами Європейської асоціації вільної торгівлі. Розуміючи, що конкуренція на українському банківському ринку зростатиме внаслідок поглиблення відносин із ЄС, Національний банк України постійно вживав заходи щодо посилення конкурентоспроможності українських банків, приведення системи банківського нагляду відповідно до світових стандартів, впровадження процедур запобігання відмиванню "брудних" грошей, поліпшення системи корпоративного управління банками, вдосконалення системи управління ризиками в банках, упровадження передових банківських тех­нологій тощо.

Також Національний банк України приділяє значну увагу розвитку та поглибленню співробітництва з Європейським центральним банком та центральними банками країн – членів ЄС. У перспективі таке спів­ро­бітництво дасть змогу адаптувати Національний банк України до роботи в Європейській системі центральних банків.

Сучасні тенденції розвитку світової фінансової системи потребують нових підходів та розширення міжнародної діяльності Національного банку України. Зараз актуальними є розширення співпраці з Міжнародним валютним фондом та посилення впливу НБУ на процеси, що відбуваються в цій установі. Враховуючи інтеграційні і передусім євроінтеграційні процеси в банківському секторі, необхідно продовжити укла­­дення угод із органами банківського нагляду європейських країн. Акту­альним питанням залишається розширення участі НБУ у впливових між­народних фінансових організаціях, зокрема Банку міжнародних роз­рахунків.

 

Питання для самодіагностики

1. Визначте поняття фінансової глобалізації та основні її види прояву.

2. Наслідки глобалізаційних процесів виявляються у банківському бізнесі.

3. Визначте, яких форм на мікрорівні набувають інтеграційні процеси у фінансовій сфері.

4. Сформулюйте чинники стимулювання розвитку глобалізації банківської сфери.

5. Визначте позитивні й негативні прояви глобалізації фінансових ринків.

6. Визначте, які в України можуть створюватись міжбанківські об’єд­нання?

7. Визначте, які переваги надає консорціумна форма міжбанківських об’єд­нань.

8. Визначте, яка мета створення банківських спілок та асоціацій. Наведіть приклади діючих в Україні банківських спілок та асоціацій.

9. Наведіть сучасні характеристиками міжнародного банківського бізнесу.

10. Дослідіть, у чому полягає різниця між транснаціональними банками та між­народними банками.

11. Розгляньте, які існують форми ведення міжнародного банківського бізнесу.

12. Визначте, які банківські підрозділи за кордоном є неопераційними.

13. Визначте, в чому полягає відмінність між закордонним відділенням (філією) та закордонним дочірнім банком іноземного банку.

14. Визначте, чим відрізняються дочірні банки від асоційованих бан­ків.

15. Визначте, які особливості надання міжнародних банківських послуг.

16. Визначте, які функції виконує міжнародний фінансовий ринок.

17. Визначте, де розташовані сучасні міжнародні фінансові центри.

18. З’ясуйте, що таке офшорна зона. Визначте, яке місце дислокації офшорних зон?

19. Сформулюйте позитивні та негативні сторони присутності офшорів в глобальній економіці.

20. Розкрийте сутність поняття "банк з іноземним капіталом" та "іно­земний банк". Яка частка іноземного капіталу присутня в вітчизняній банківській системі?

21. Визначте основні негативні наслідки присутності іноземного капіталу на українському ринку банківських послуг.

22. З якими міжнародними фінансовими організаціями взаємодіє національна банківська система?

Практичні завдання

 

Завдання 5.1. У табл. 5.3 надано дані для визначення валютної позиції банку.

Необхідно:

1. На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахуйте загаль­ну відкриту валютну позицію банку.

2. Визначте значення лімітів валютної позиції банку та встановіть їх відповідність нормативним значенням, якщо регулятивний капітал банку дорівнює 140 млн грн.

Таблиця 5.3

 

Вихідні дані для розрахунку валютної позиції банку, тис. грн

 

Валюта	Балансові активи	Балансові зобов’язання	Забалансові активи	Забалансові зобов’язання	Курс НБУ грн за од.
EUR				-	12,2
USD			-		8,12
RUR				-	0,28

 

Приклад розв’язання

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Націо­нальний банк України установлює ліміт загальної (довгої/короткої) від­критої валютної позиції валютної позиції банку (Л13), який визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами в гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) визна­чається як співвідношення величини перевищення обсягу вимог за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом зобов’язань
у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) визначається як співвідношення величини перевищення обсягу зобов’я­зань за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом вимог у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Для банків в Україні встановлені такі ліміти відкритої валютної позиції:

ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) – не більше 5 %;

ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) – не більше 10 %.

Банк здійснює розрахунок загальної відкритої валютної позиції (ЗВВП) на підставі щоденного балансу банку на основі визначення загаль­ної відкритої валютної позиції (ВВП) за кожною іноземною валютою у гривневому еквіваленті за всіма балансовими та позабалансовими акти­вами. Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами та за всіма банківськими металами.

ВВП EUR = (340 + 30 – 135) ´ 12,2 = 2 867 тис. грн;

ВВП USD = (120 + 50 – 30) ´ 8,12 = 1 136,8 тис. грн;

ВВП RUR = (95 + 18 – 178) ´ 0,28 = -18,2 тис. грн;

ОВВП = 2 867 + 1 136,8 + 18,2 = 4 022 тис. грн.

Отже, загальну відкриту валютну позицію банку в євро та доларі можна визначити як довгу, а в російському рублі – як коротку. Визначимо відповідність ВВП за кожною валютою до встановлених лімітів:

Л13 - 1 EUR = (2 867 / 140 000) ´ 100 % = 2,05 % < 5 %;

Л13 - 1 USD = (1 136,8 / 140 000) ´ 100 % = 0,81 % < 5 %;

Л13 - 2 RUR = (18,2 / 140 000) ´ 100 % = 0,01 % < 10 %.

Таким чином, банк дотримується лімітів загальної довгої/короткої відкритої валютної позиції за кожною валютою.

 

Завдання 5.2. У табл. 5.4 наведено дані для визначення валютної позиції банку.

 

Таблиця 5.4

 

Вихідні дані для розрахунку валютної позиції банку, грн

 

Валюта	Балансові активи	Балансові зобов’язання	Забалансові активи	Забалансові зобов’язання	Курс НБУ грн за од.
EUR		-			12,0
USD			-		8,02
RUR					0,25

 

Необхідно:

1. На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахуйте загаль­ну відкриту валютну позицію банку.

2. Визначте значення лімітів валютної позиції банку та встановіть їх відповідність нормативним значенням, якщо регулятивний капітал банку дорівнює 135 млн грн.

Завдання 5.3. Підприємство "Альфа" поставило партію кольорових металів за кордон концерну "А1 Ю" на суму 200 тис. доларів США на умовах використання інкасової форми розрахунків. Поставка товару здійснюється залізницею.

Необхідно:

1. Схематично зобразити учасників цієї форми міжнародних розрахунків.

2. Зазначити переваги і недоліки використання інкасо в міжнародних розрахунках. Для кого з учасників така форма міжнародних розрахунків є більш вигідною?

 

Завдання 5.4. Підприємство "Сігма" поставило партію поліетилену за кордон фірмі "АБН" на загальну суму 150 тис. доларів США на умовах акре­дитиву.

Необхідно:

1.Представити в графічному вигляді схему розрахунків між учасниками акредитиву.

2. Визначити для кого з учасників така форма міжнародних розрахунків є більш вигідною і чому?

 

Завдання 5.5. Курс долара США до гривні становить 7,8 – 8,0;

курс євро до гривні становить 11,99 – 12,01.

Необхідно:

Розрахувати крос-курс долара США до євро.

 

Завдання 5.6. Голландський банк хоче купити 10 млн дол. США
в учасника валютного ринку в обмін на фунти стерлінгів. Відомо, що будуть застосовуватися такі курси "спот":

GBP/USD = 1,6122 – 1,6127;

USD/ EVR = 0,8740 – 0,8746

USD/JPY= 122,05 – 122,10.

Необхідно:

1. Визначити яку ціну котирує учасник валютного ринку?

2. Яку суму фунтів стерлінгів має сплатити голландський банк?

 

Завдання 5.7. Корпорація в США отримала Е\/R 18 млн і хоче пере­вести цю суму в долари. Відомо, що будуть застосовуватися такі курси "спот":

GBP/USD = 1,6133 – 1,6145;

USD/ EVR = 0,8746 – 0,8750;

USD/JPY = 122,10 – 122,15.

Необхідно:

1. Визначити за яким курсом буде здійснено цю угоду?

2. Визначити скільки доларів отримає корпорація?

 

Завдання 5.8. Українська фірма 12 жовтня відвантажила товар, за який має одержати виручку на суму 700 000 доларів США протягом листопада, але точна дата надходження коштів невідома. Після одержання коштів фірмі потрібно буде придбати гривні за долари США для заку­півлі устаткування на ринках України. Протягом періоду з 12 жовтня по 30 листопада очікується підвищення курсу гривні відносно долара США. З метою страхування валютного ризику фірма звертається до комерційного банку й укладає з ним опціонний валютний контракт на таких умовах: опціон продажу за доларами США на суму 700 000 доларів США; термін – з 01 по 30 листопада; ціна виконання USD / UAH = 7,98; опціонна премія становить 50 000 грн. Платіж у доларах США фірма одержала 26 листопада.

Необхідно:

Визначити та проаналізуйте результати опціонної валютної угоди при різних спот-курсах на дату отримання коштів:

а) USD / UAH = 7,98;

б) USD / UAH = 8,02;

в) USD / UAH = 7,85.

 

Завдання 5.9. Іноземна фірма має намір вкласти 300 000 доларів США на термін шість місяців. Є два варіанти вкладання коштів: євро­доларовий депозит під 8 % річних або облігації внутрішньої державної позики уряду України під 23 % річних. На дату інвестування спот-курс гривні встановив USD / UAH = 2,9700.

Необхідно:

Проаналізувати доходність та рівень ризику кожного з напрямів вкладання коштів, а також переваги та недоліки укладання форвардного валютного контракту.

Завдання 5.10. До банку "Харківбанк" МФО 337576 звернулося ТОВ "Альфа" з проханням відкрити йому поточні валютні рахунки в дола­рах США та євро.

2. Для розрахунків з іноземним партнером фірмою "Ізраел" за експортовану в Україну продукцію (обладнання для переробки сільсько­господарської сировини) за придбанні товари клієнту необхідно купити 150 тис. євро та відкрити на його користь безвідкличний покритий акредитив у "Дрезден-банк" (м. Дрезден) (відповідно до договору купівлі-продажу № 14 від 01.02.2001 р.).

Необхідно:

1. Скласти перелік необхідних документів для відкриття валютного рахунку.

2. Відкрити відповідні рахунки.

3. Скласти перелік документів, що є підставою для купівлі іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговими операціями.

4. Скласти заяву на купівлю іноземної валюти.

Тести для перевірки знань

1. Фінансова глобалізація – це процес, який пов’язаний з:

а) реалізацією глобальних фінансових стратегій транснаціональних корпорацій;

б) формуванням системи наднаціонального регулювання міжна­родних фінансів;

в) зниженням податкового тиску;

г) вільним та ефективним рухом капіталів між країнами і регіо­нами.

2. Формами інтеграційних процесів фінансової глобалізації вважають:

а) злиття;

б) відкриття нових філій банку;

в) регіоналізацію;

г) поглинання.

3. Інтеграційний процес на рівні національних ринків зі схожими макроекономічними і структурними показниками розвитку економік,
в резуль­таті якого межі країн регіону поступово стираються, формується єдиний економічний простір – це:

а) регіоналізація;

б) глобалізація;

в) транснаціоналізація;

г) усі відповіді правильні.

4. Чинниками стимулювання розвитку глобалізації банківської сфе­ри є:

а) нерівномірність економічного розвитку і розподілу фінансових ресурсів;

б) упровадження сучасних електронних технологій;

в) здійснення операцій злиття й придбання банків;

г) зростання вимог щодо регулювання банківської діяльності.

5. За рівнем залежності й підпорядкування складових структур міжбанківські об’єднання є такими:

а) змішані;

б) безстрокові;

в) асоціативні добровільні об’єднання;

г) корпоративні об’єднання.

6. Банківські холдинги утворюються як об’єднання змішаного типу з числа банків і позабанківських установ:

а) так;

б) ні.

7. До банківських холдингових груп відносяться:

а) банківські асоціації;

б) банківської корпорації;

в) банківські холдингові групи;

г) банківські спілки.

8. Об’єднання банків, в якому вони втрачають юридичну і комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному органові управління має назву:

а) банківський картель;

б) банківський трест;

в) банківський синдикат.

9. Не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю:

а) банківські холдингові групи;

б) транснаціональні банки;

в) банківські асоціації;

г) банківські спілки.

10. Міжнародні банки – це національні банківські установи універсального типу, які мають широко розгалужену і тісно інтегровану сис­тему зарубіжних підрозділів і активно працюють на світових фінансових ринках:

а) так;

б) ні.

11. Самостійна банківська організація, в якій всі 100 % або велика частина акцій (паїв) належить головному міжнародному банку – це:

а) Банківська філія;

б) асоційований банк;

в) дочірній банк;

г) представництво.

12. Головним призначенням міжнародного фінансового ринку є:

а) забезпечення доступу до фінансових ресурсів і міжнародних про­ектів;

б) забезпечення міжнародної ліквідності;

в) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

г) випуск високоліквідних фінансових інструментів, які можуть бути використані як засіб міжнародних платежів, продані чи обміняні на інші фінансові інструменти.

13. До суб’єктів міжнародного фінансового ринку належать:

а) транснаціональні банки;

б) фронт-офіси міжнародних банків;

в) центральні банки;

г) транснаціональні корпорації.

14. Модель офшорної зони, в якій фінансові угоди вільні від обмежень, незалежно від того резиденти чи нерезиденти є учасниками ринку:

а) німецька модель;

б) Лондонська модель;

в) Нью-Йоркська модель;

г) модель "податкового сховища".

15. До переваг присутності іноземного капіталу в економіці країни можна віднести:

а) вивіз прибутків філій іноземних банків;

б) створення та впровадження інноваційних банківських технологій;

в) залучення дешевих і довгих грошей материнської компанії;

г) покращення рівня якості обслуговування.