Динаміка зміни розміру суми відшкодування



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Динаміка зміни розміру суми відшкодування



Дата Розмір, тис. грн
вересень 1998 0,5
жовтень 2001 1,2
січень 2003 1,5
жовтень 2003
березень 2004
20.04.2004
18.02.2006
05.06.2006
26.02.2007
11.09.2007
31.10.2008 – 2012

 

Порівняно з іншими країнами, в Україні розмір гарантованої суми залишається відносно малим, однак збільшення гарантованого розміру вкладів викличе необхідність збільшення єдиного для всіх банків розміру внеску. По-перше, це не є справедливим стосовно банків, які зважено під­ходять до питання прийняття ризиків і ставить їх в один ряд з тими установами, що занадто ризикують і тим самим наражають на небезпеку свою платоспроможність перед клієнтами. По-друге, зростаючі витрати банків на оплату внесків до Фонду гарантування швидше за все будуть перенесені на клієнтів банків. Тим самим віддалятиметься перспектива зниження рівня відсоткових ставок за кредитами, які є на багато вищими за аналогічні показники сусідніх країн. А високі кредитні ставки, як відомо, гальмують розвиток малого і середнього підприємництва. Можуть зменшитись ставки за депозитами.

А якщо врахувати той факт, що за червень 2010 року збитки банківської системи зросли на 833 млн грн, досягнувши до липня 8,3 млрд грн – то можна сказати, що в даний період часу значно збільшуватись розмір внесків до Фонду не може.

Навантаження можуть не витримати "слабкі" банки, що автоматично призведе до зменшення активів Фонду, який змушений буде відшкодовувати депозити вкладникам.

Необхідне втручання НБУ у відсоткову політику банків, але його методи повинні бути економічно обґрунтовані. В усьому світі орієнтиром для ставки з банківських рахунків є показник інфляції, до якого додається банківська маржа і 2 – 3 % премії за "довжину" коштів. Якщо на рівні інфляції в 12 % банк пропонує депозит під 25 %, то це є можливим лише за умови інвестування у дуже ризикований бізнес. У Казахстані, наприк­лад, такі банки сплачують до фонду гарантування вкладів додаткові кошти.

Страхування вкладів стимулює ризикову діяльність банків і дає змогу банкам скоротити обсяги резервів, а відповідно – і приймати на себе більші ризики, не беручи до уваги можливість втрати коштів.

Страхування є завуальованою субсидією високоризиковим банкам, це може негативно вплинути на банківську систему, послабити її фінансову стійкість. Відшкодування втрат вкладникам проблемних банків може викликати невдоволення в інших банків і громадян, які змушені розплачуватися за чужі помилки або ризикові дії.

Тим не менше, ресурсів Фонду може не вистачити вкладникам і одного потужного банку у разі його банкрутства. Якщо хоча б один з най­більших банків України збанкрутує – то грошей Фонду гарантування вистачить хіба що половині вкладників цього банку. Якщо розориться
й інший великий банк – то його клієнти вже нічого не зможуть одержати від держави.

Тобто у разі теоретично можливого банкрутства кількох невеликих або середніх банків Фонд повстане перед необхідністю залучати кредити органів виконавчої влади, або запроваджувати спеціальний збір для банків, що призведе до зниження рентабельності й без того збиткової банківської діяльності. І своєї головної функції – повернення вкладів – виконати не зможе.

Якщо згадати про розмір гарантованої суми – то в Росії розмір страхового відшкодування не на багато вищий за аналогічний показник в Україні і становить 700 000 руб. (що приблизно складає 180 000 грн).

До недавнього часу розмір страхового відшкодування в США складав 100 000 доларів США. Однак у 2008 році було тимчасово, до 31 грудня 2013 року, підвищено гарантовану суму до 250 000 доларів США [11]
(а це майже 2 млн грн). Цей крок було зроблено у зв’язку з відтоком депозитів фізичних осіб, що стало наслідком падіння рівня довіри населення до фінансових ринків і банківської системи в цілому.

Гарантована сума вкладу в Швейцарії складає 100 000 швейцарських. Захищеними є також вклади нерезидентів, які мають рахунки в Швей­царії (що в еквіваленті складає близько 780 000 грн).

Уряд Австралії взагалі оголосив безлімітну гарантію депозитів про­тягом наступних трьох років. Але зрозуміло, що необмежене гарантування депозитів не має майбутнього, й у випадку банкрутства кількох по­тужних банків ніякого фонду не вистачить на повне повернення вкладів громадян. Необмежене гарантування може існувати лише на папері.

Показник гарантованої суми може відрізнятись у рази, залежно від країни (табл. 6.3)

 

Таблиця 6.3

 

Розмір гарантованої суми у різних країнах

Країна Гарантована сума Покриття, % Приблизний еквівалент, грн
Бельгія 40 000 євро 400 000
Велика Британія 50 000 фунтів 609 000
Фінляндія 50 000 євро 500 000
Франція 70 000 євро 700 000
Німеччина 50 000 євро 500 000
Греція 100 000 євро 1 000 000
Італія 103 291 євро 1 032 910
Нідерланди 100 000 євро 1 000 000
Польща 50 000 євро 500 000
Португалія 100 000 євро 1 000 000
Іспанія 100 000 євро 1 000 000

 

Слід зазначити, що узагальнені назви систем, що створені для забез­печення майнових прав вкладників, є неоднаковими в різних країнах.
Зокрема, у США державні заходи захисту вкладників об’єднуються терміном "страхування", оскільки законодавець запозичив окремі елементи із системи страхування. В Англії використовується термін "захист", очевидно, тому, що захист інтересів вкладників є поняттям ширшим, ніж гарантування чи страхування. У Німеччині заходи щодо захисту інтересів вкладників охоплені терміном "гарантування". Він став основним у країнах Європейського Союзу, а також знайшов законодавче оформлення в Україні.

Зважаючи на євроінтеграційні процеси, необхідно звернутися до ухваленої Європейським Союзом (ЄС) 30 травня 1994 року Директиви 94/19/ЄС "Щодо схем гарантування депозитів" [6], якою були визначені вимоги щодо впровадження систем гарантування вкладів країнами – членами ЄС, а також країнами, які мають намір приєднатися до ЄС. Відповідно до згаданої Директиви, банківська система повинна мати одну або кілька систем гарантування вкладів, які забезпечуватимуть безпеку вкладів не лише в установах банків на території своєї країни, а й в установах банків, що відкриті в інших країнах – членах ЄС, при цьому участь банків у системі гарантування вкладів є обов’язковою. Відшкодування коштів за вкладами здійснюється із розрахунку суми вкладів на одного вкладника банку, що збанкрутував, та виплачується протягом трьох місяців з того дня, коли вони стали недоступними для вкладників банку.

 

Питання для самодіагностики

1. Необхідність та завдання здійснення банківського нагляду.

2. Порівняльна характеристика понять "банківське регулювання", "банківський нагляд", "банківський контроль".

3. Форми регулювання банківської діяльності.

4. Як проводиться банківський контроль та які служби мають повноваження його здійснювати.

5. Мета створення Комітету банківського нагляду.

6. Коли було прийнято угоду Базель I, які її основні складові.

7. Визначте, що стало основною метою впровадження Базель II
і в чому полягають його відмінності від Базель I.

8. Сутність, призначення та порядок розрахунків економічних нормативів, що регламентують капітальну базу банків.

9. Сутність, призначення та порядок розрахунків економічних нормативів, що регламентують ліквідну позицію банків.

10. Сутність, призначення та порядок розрахунків економічних нормативів, що регламентують кредитний ризик.

11. Дайте визначення фінансовому механізму державного регулювання банківської діяльності.

12. Назвіть фінансові інструменти механізму державного регулювання банківської діяльності.

13. Визначте, які методи застосовують для впровадження фінансового механізму державного регулювання банківської діяльності.

14. Визначте, у чому полягає основне завдання системи регулювання та нагляду банківської діяльності.

 

Практичні завдання

Задача та приклад вирішення

Уявіть ситуацію, що ви працюєте у Департаменті банківського
регулювання та нагляду. Необхідно перевірити фінансову дисципліну банку.

Комерційний банк із зареєстрованим і сплаченим статутним капіталом у розмірі 20 млн грн за звітний місяць мав такі середньозважені значення нормативів ліквідності: Н4 – 15,38 %; Н5 – 21,78 %; Н6 – 18,51 %.

За нормативом миттєвої ліквідності – це друге порушення протягом календарного року, а за нормативами поточної та короткострокової лік­відності відповідно – третє та п’яте.

Необхідно:

1. Визначити розмір штрафу, який стягуватиме НБУ з банку-по­руш­ника.

2. Довести розрахунок економічних нормативів ліквідності.

3. Обґрунтувати необхідність дотримання комерційними банками цих нормативів.

 

Вирішення:

1. Розрахунок штрафів:

20 млн грн ´ 0,1 % / 100 % + 20 млн грн ´ 0,5 % / 100 % + + 20 млн грн ´ 0,5 % / 100 % = 220 000 грн.

2. Розрахунок нормативів:

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками. Норматив не менше, ніж 20 %.

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків та сум ліквідних активів та зобов’язань банку, що обчислюється як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов’язань банку з відповідними строками виконання. Нормативне значення не менше, ніж 40 %.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів. Він визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань. Нормативне значення не менше, ніж 20 %.

3. Ліквідність банку – це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансова­ністю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками
і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками і сумами інших джерел та напрямів використання коштів. НБУ постійно контролює виконання нормативів ліквідності, щоби уникнути ситуації, коли банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов’язаннями через немож­ливість швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

 

Задача 1

У сучасних умовах економічного спаду вітчизняної економіки спостерігається певні труднощі в роботі банківської системи України. Яким чином НБУ може захищати інтереси кредиторів та вкладників комерційних банків? Обґрунтуйте, яким чином НБУ може підтримувати та оздо­ровлювати фінансовий стан банків.

Задача 2

Аналізуючи особливості організаційної структури комерційного банку та НБУ, зробить її порівняльну характеристику. Яким чином здійснюється управління у цих банках? Необхідно навести приклади взаємної спів­праці комерційного та центрального банків.

Задача 3

Розглянемо приклад: регулювання та контроль за сучасною бан­ківською системою важлива функція НБУ. Обґрунтуйте позитивні та нега­тивні сторони функціонування банків з іноземним капіталом. Яким чином НБУ захищає інтереси держави та банківської системи, враховуючи низь­кий рівень капіталізації вітчизняних банків.

Задача 4

Комерційний банк має такі середньоарифметичні значення зобов’я­зань за залученими коштами, млн грн:

строкові депозити юридичних осіб у національній валюті 1 050

строкові депозити фізичних осіб у національній валюті 5 680

строкові депозити юридичних осіб в іноземній валюті 3 700

строкові депозити фізичних осіб в іноземній валюті 4 200

короткострокові депозити юридичних осіб в національній
валюті 2 550

короткострокові депозити юридичних осіб в іноземній
валюті 7 200

короткострокові депозити юридичних осіб в національній валюті 980

короткострокові депозити фізичних осіб в іноземній валюті 980

Кошти клієнтів на поточних рахунках 18 050

кошти місцевих бюджетів 1 740

депозити інших банків у даному банку. 1 220

Визначити:

а) якими мають бути обов’язкові резерви банку, виходячи з установлених НБУ норм обов’язкового резервування;

б) оцінити дотримання банком вимог щодо обов’язкових резервів, якщо середнє значення залишку коштів на кореспондентському рахунку банку в НБУ за цей період становило 5 580 млн грн.

Які нормативи регулюють капітальну базу банків? Дайте їх еконо­мічне обґрунтування.

 

Задача 5

Відомі такі звітні дані щодо банку, млн грн.

● Сукупна заборгованість за позичками одного позичальника. 12

● Фактичний резерв. 1,5

● Статутний капітал банку. 15

● Регулятивний капітал комерційного банку. 37,2

Визначити:

а) норматив максимального розміру ризику на одного контр­агента;

б) оцінити дотримання банком цього нормативу та розмір штрафу, якщо це друге порушення протягом календарного року.

в) які заходи впливу за порушення банками вимог банківського законодавства застосовує НБУ?

Задача 6

Визначити нормативи кредитного ризику Н7 и Н8 та їх дотримання банком, якщо:

максимальний розмір кредитів, гарантій, поручительств наданих одному інсайдеру 1,1 млн грн;

максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій, поручительств виданих інсайдерам 3,8 млн грн;

резерв за активними операціями 0,7 млн грн;

регулятивний капітал – 12 млн грн.

У чому полягає сутність та необхідність банківського регулю­вання?

Які групи економічних нормативів регулювання діяльності банків згідно чинного законодавства встановлює НБУ?

 

Задача 7

Визначити розмір штрафів НБУ за недотримання нормативів кредитного ризику комерційним банком "Ехо", якщо норматив Н7 пору­шується вдруге, Н9 втретє, а Н10 вперше протягом календарного року. Статутний капітал банку 12 млн грн.

Які заходи впливу не дотримання банками економічних нормативів застосовує НБУ?

Задача 8

Відомі такі звітні дані комерційного банку, млн грн:

● сукупна заборгованість за позичками одного позичальника З

● позабалансові зобов’язання банку щодо цього позичальника 0,2

● фактичний резерв за кредитами цього позичальника 0,1

● статутний капітал банку 4

● резервний фонд 1,4

● резерв під стандартну заборгованість за кредитами 3

● поточний прибуток 2

● нерозподілений прибуток 0,1

● вкладення в акції та статутні фонди підприємств 0,2

● вкладення в акції банків 0,4

Визначити:

а) норматив максимального розміру ризику на одного контрагента;

б) оцінити дотримання банком цього нормативу.

Який орган НБУ здійснює контроль за дотриманням економічних нормативів?

Задача 9

Регулятивний капітал комерційного банку становить 9 800 тис. умов­них одиниць, норматив адекватності регулятивного капіталу – 14,5 %. Фактично сформований резерв за кредитами з великим ризиком – 200 тис. грн.

Перелік найбільших позичальників банку (враховуючи 100 % позабалансових зобов’язань) включає в себе, тис. грн.

 

Позичальник Залишок заборгованості, тис. умовних одиниць
Підприємство "А" 1 600
Підприємство "Б" 2 400
Підприємство "В" 2 200
Підприємство "Г" 2 100
Підприємство "Д" 1 900
Підприємство "Е"

Визначити:

а) норматив "великих" кредитних ризиків;

б) оцінити дотримання банком цього нормативу.

Обґрунтуйте необхідність формування банками резервів на покриття можливих втрат за активними операціями.

Тести для перевірки знань

1. Під регулювання банківської діяльності розуміють:

а) створення сприятливих умов для функціонування банків;

б) створення відповідної правової бази;

в) розробка порядку реєстрації і ліцензування комерційних банків;

г) усі відповіді правильні.

2. Інституційна побудова системи банківського регулювання та нагляду визначається:

а) особливостями історичного та економічного розвитку;

б) традиціями;

в) характером банківської системи;

г) усі відповіді правильні.

3. Згідно з діючим законодавством, до складу додаткового капіталу банку входять:

а) розкрити резерви, що створені за рахунок нерозподіленого прибутку;

б) прибуток минулих років;

в) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

г) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями.

4. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України станом на 1 січ­ня 2013 року повинен складати:

а) 1 000 000 млн євро;

б) 3 000 000 млн євро;

в) 5 000 000 млн євро;

г) 5 500 000 млн євро.

5. Коротка відкрита валютна позиція виникає тоді, якщо:

а) зобов’язання перевищують вимоги;

б) вимоги перевищу­ють зобов’язання.

6. Національний банк України здійснює функцію банківського регулювання та нагляду згідно закону України:

а) "Про НБУ";

б) "Про банки і банківську діяльність";

в) а, б.

7. На яких стадіях функціонування банків здійснюється банківський нагляд:

а) створення нових банків та їхніх установ;

б) діяльності банків;

в) реорганізації та ліквідації;

г) усі відповіді правильні.

8. Внутрішньовідомчий контроль здійснює:

а) комітет по справах банків;

б) регіональні комісії по справах банків;

в) центральний банк або міністерство фінансів.

9. До стабільно працюючих, фінансово-стійких банків, які виконують економічні нормативи, мають добру ділову репутацію здійснюється:

а) нагляд високого рівня;

б) загальний нагляд;

в) інтенсивний нагляд.

10. Інспектування та оцінка комерційних банків за результатами його діяльності здійснюється за допомогою:

а) вступного нагляду;

б) попереднього нагляду;

в) поточного нагляду.

11. Установа банку, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення від імені головного банку і ним фінансується має назву:

а) представництво банку;

б) філія банку;

в) дирекція банку.

12 Комерційний банк може бути позбавлено ліцензії з певної операції якщо не здійснюється жодної операції протягом:

а) 1 місяця;

б) 3 місяців;

в) півроку;

г) 1 року.


 

Висновки

 

Розвиток банківської системи України є одним з найважливіших напрямів фінансово-економічної політики, від успішного вирішення якої залежить стабільність розвитку економіки на довгострокову перспек­тиву. У свою чергу ефективність фінансових установ тісно пов’язана зі змінами у макроекономічному середовищі, що в останні роки негативно впливало на діяльність банків.

Сьогоднішня фінансова і економічна криза, що була спричинена значним скороченням світової ліквідності викликала зниження рівня фінансування ринку капіталу, зниження рівнів ліквідності в банківсь­кому секторі зокрема і в економіці загалом, а також, в окремих випадках, підвищення міжбанківських ставок кредитування та високу волатильність на ринках цінних паперів та іноземної валюти. Труднощі на фінансовому ринку країни також спричинили значні збитки від діяль­ності банків та інших учасників фінансового сектору. Для виходу із цієї ситуації НБУ був застосований ряд заходів, щодо скорочення грошової маси в обороті, підвищення ставок рефінансування, скорочення обсягів кредитування комерційними банками. Це ще більше ускладнило
ситуацію з отриманням банками позитивного фінансового результату від своєї діяльності.

Обмеження кількості можливих джерел отримання прибутків під­штовхнуло банки та банківську систему України до необхідності під­вищення якості та ефективності управління фінансовими результатами, інвестиційною стратегією, мінімізацією ризиків тощо. Невід’ємним елементом цього процесу виступає модернізація та розвиток систем аналізу фінансових результатів банку та технології щодо його забезпечення.

Узагальнюючи, можна зробити такі висновки:

· економіка України нагромадила міцний запас макроекономічної стабільності;

· упродовж останніх чотирьох років банківська система, з одного боку, забезпечувала макроекономічну стабільність, надавала економіці необхідні фінансові ресурси, а з другого – реалізувала можли­вості власного розвитку, надані сприятливими макроекономічними умо­вами.

При цьому банківська система принаймні на крок випереджала інші сектори економіки – як за своїм внутрішнім розвитком, так і за позитивним впливом на економічні процеси, за створенням в Україні повноцінного фінансового ринку.

Водночас існують численні бар’єри й ризики нашого подальшого розвитку. Найголовніші з них.

Насамперед – це ризик того, що через обмеженість свого капіталу банківська система не зможе генерувати необхідні для підтримки високих темпів економічного зростання кредитні ресурси.

Проблему нарощування капіталу не слід розв’язувати за рахунок погіршення його якісних характеристик. Тому необхідно активно вирішувати такі проблеми:

· підвищення капіталізації банківської системи;

· збільшення обсягу капіталу, уникнувши при цьому втрат його якості;

· підвищення інвестиційної привабливості;

· пошук резервів підвищення прибутковості банків.

Використання моделювання стабільності ресурсної бази банків та джерел вкладання коштів з урахуванням строків ресурсів банків у сучасних умовах дозволить проводити збалансовану політику в сфері активних та пасивних операцій, а значить зменшити ризики для надходжень та капіталу банківських установ.


 

Глосарій

 

Активні операції – це операції щодо розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання доходу, забезпечення
діяльності й підтримання необхідного рівня ліквідності.

Акція – цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує право на участь в управлінні товариством, надає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь
у розподілі майна при його ліквідації.

Андерайтинг – купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов’язку робити все мож­­ливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов’я­зання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.

Антикризове управління банком – це комплекс заходів спрямова­них на виявлення факторів, що провокують появу кризи, своєчасну діагностику, упередження і нейтралізацію кризи, спрямованих на досягнення цілей діяльності банку, реалізацію його стратегії та подальший розвиток.

Афілійована особа банку – будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку.

Банк – юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Банк з іноземним капіталом – банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору становить не менше 10 %.

Банківська діяльність – залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення бан­ківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська ліцензія – документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії інших банків мають право здійснювати банківську
діяльність.

Банківська система – це сукупність різноманітних видів банків та інших кредитних установ, інституцій у їх взаємозв’язку, яка існує в тій чи іншій країні в певний історичний період і функціонує в межах єдиного фінансового механізму; складова частина кредитної системи.

Банківський консорціум – тимчасове об’єднання банків, які створюються для координації дій при здійсненні різного роду банківських операцій або для кредитування однієї, але великої угоди.

Банківський кредит – це позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається в тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання.

Банківський платіжний інструмент – засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються від­повідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів.

Валютна позиція – це співвідношення вимог та зобов’язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності – відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг зобов’язань.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’я­зання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Гарантія, або порука – це зобов’язання третьої особи сплатити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності.

Диверсифікація кредитів – це розподіл їх між певною кількістю позичальників.

Дисконт – різниця між вартістю погашення цінних паперів та вартістю їх придбання без урахування нарахованих на час придбання відсотків, якщо вартість придбання нижча від вартості погашення.

Ділова репутація – сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Довгострокове кредитування – надання банками на тривалий строк (понад один рік) позичок підприємствам та приватним особам на відновлення, розширення та створення основних фондів.

Економічні нормативи – показники, що встановлюються Націо­нальним банком України і дотримання яких є обов’язковим для банків.

Емісійні різниці (емісійний дохід) – сума коштів, отриманих під­приємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав).

Забезпечення кредиту – спосіб страхування банку від ризику неповернення клієнтом позички.

Застава – це частка матеріального майна, право власності якого належить позичальникові і перейде до банківської установи в разі невиконання позичальником своїх зобов’язань, які передбачені кредитною угодою.

Інвестиційний портфель банку – сукупність цінних паперів, при­д­баних банком шляхом активних операцій з метою отримання прибутків.

Іпотечний кредит – особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Капітал банку – залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань.

Капітал регулятивний (власні кошти) – складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Капітал статутний – сплачений та зареєстрований підписний капітал.

Клієнт банку – будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Коефіцієнт ліквідності – показник, що характеризує спроможність фірми перетворювати свої активи в наявні кошти для задоволення вимог постачальників та кредиторів фірми.

Кредитна лінія – згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний проміжок часу без проведення додаткових спеціальних пере­говорів.

Кредитна політика банку – це стратегія і тактика банку щодо залу­чен­ня коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів: поверненості, строковості, цільового використання, забезпеченості, платності.

Кредитний договір – це угода в письмовій формі між кредитором і позичальником, яка визначає взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не може змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Кредитний ризик – імовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користування кредитом у терміни, визначені в кредитній угоді.

Кредитор – суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб’єкту господарської діяльності в тимчасове користування.

Кредитоспроможність – якісна оцінка позичальника, яка дається банком до розгляду питання про можливість і умови кредитування та дозволяє передбачити ймовірність своєчасного повернення позичок та їх ефективного використання.

Ліквідація банку – процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону.

Міжнародна банківська справа – це система підходів та методів
з організації й управління банківськими операціями, що здійснюються
у міжнародному економічному та правовому середовищі.

Міжнародний фінансовий ринок– це глобальна система мобілізації вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на умовах ринкової конкуренції.

Міжнародні фінансові центри – це адміністративне місце зосередження банків і парабанків, які здійснюють широкий спектр міжнародних фінансових операцій: депозитні, кредитні, реалізують угоди з цінними паперами, валютою та золотом.

Неплатоспроможність банку – неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання позичальника перед кредитором відшкодовувати йому вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою процента.

Овердрафт – короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Ощадний (депозитний) сертифікат – цінний папір, що випущений банком як письмове свідоцтво про депонування грошових коштів і засвід­чує право вкладника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту та процентів за ним.

Пасивні операції пов’язані з формуванням власного капіталу та ресурсної бази банку, забезпечують проведення активних операцій з метою досягнення запланованих показників дохідності та є запорукою лік­відності й платоспроможності.

Підрозділ банку – структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком;

Платоспроможність – здатність юридичної чи фізичної особи своє­часно і повністю виконати свої платіжні зобов’язання.

Позичальник – суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування гроші на умовах повернення, платності та строковості.

Представництво банку – територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що виконує функції представництва та захисту інтересів банку, що не здійснює банківську діяльність.

Проблемна позика – це позика, повернення якої може не здійснитись через певні фінансові проблеми в позичальника.

Проектне фінансування – це фінансування інвестиційних проектів, коли основним забезпеченням наданих коштів є сам проект, тобто доходи, які в майбутньому отримає підприємство, що здійснює будів­ництво чи реконструкцію.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів – це підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів й організаційного, інформаційного, технічного та іншого обслуговування випуску й обігу цінних паперів.

Реорганізація банку – злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є пере­дача, прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступникам.

Ризик банківської діяльності – це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та/або надходження банку.

Ризик-менеджмент– це система управління ризиками, яка включає в себе стратегію та тактику управління, спрямовані на досягнення основних бізнес-цілей банку.

Ринкова вартість цінного паперу – сума коштів або вартість активу, які можна отримати від продажу цього цінного паперу на активному ринку цінних паперів (ціна, за якою продавець згодний продати, а покупець купити цей цінний папір).

Розрахункові банківські операції – рух грошей на банківських рахун­ках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Системний ризик– це імовірність того, що фінансова система зазнає розпаду внаслідок зовнішнього потрясіння, на який не знайде відповіді, або перспектива втрати економічної безпеки в результаті дій організованої злочинності, порушення функціонування фінансової організації, що системно важливіші, ніж втрата довіри серед учасників фінансового ринку.

Системоутворюючий банк – банк, зобов’язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов’язань банківської системи.

Споживчий кредит – кредит, який надається як в національній, так і в іноземній валютах фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається
в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного дого



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.178.91 (0.039 с.)