Розміри пенсій по інвалідності

До 1 січня 2004 р. розмір пенсії по інвалідності загального за­хворювання встановлювався у відсотковому відношенні до заробітку і залежав від ступеня втрати працездатності (групи інва­лідності) й заробітку. Так, пенсії інвалідам І групи призначали­ся в розмірі 70% заробітку; II — 60% і III — 40%. Заробіток нара­ховувався за правилами, встановленими для пенсії за віком.

До пенсій по інвалідності можуть нараховуватися дві надбав­ки: непрацюючим інвалідам, які мають на своєму утриманні не­працездатних членів сім'ї, — на кожного члена сім'ї у розмірі соціальної пенсії; інвалідам І групи, одиноким інвалідам II гру­пи, а також одиноким інвалідам III групи, які досягли пенсійно­го віку, — на догляд у розмірі соціальної пенсії. Надбавки мо­жуть нараховуватися одночасно. До 1 січня 2004 р. законодав­ством було установлено мінімальні й максимальні розміри пенсій по інвалідності, що відрізняються групою інвалідності та умова­ми праці. Так, мінімальний розмір пенсії встановлювався на рівні соціальної пенсії за відповідною групою інвалідності. Цей розмір пенсії періодично підвищувався.

Закон про пенсійне страхування повністю переписав норми щодо пенсійного забезпечення інвалідів. Однією з найсуттєві­ших змін є те, що на пенсію по інвалідності можуть розрахову­вати тільки застраховані особи.

З 1 січня 2004 р. справу з пенсіями по інвалідності від нещас­ного випадку на виробництві та професійних захворювань вирі­шує Закон про страхування від нещасного випадку. Тобто за пен­сією по інвалідності до Пенсійного фонду можуть звернутися лише особи, які повністю або частково втратили працездатність внаслідок загального захворювання і яким медико-соціальна ек­спертна комісія встановила І, II або III групу інвалідності. Пенсії призначають на період встановлення інвалідності, а особам, які досягли пенсійного віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55 років), — довічно.

Головною умовою для призначення пенсії по інвалідності є наявність певного страхового стажу на час настання інвалідності. У таблиці 3.18 наведено необхідний стаж, а також його порівнян­ня з тим, що вимагав Закон «Про пенсійне забезпечення».

Таблиця 3.18

Вимоги до стажу роботи, необхідного для призначення пенсії по інвалідності

 

До 1 січня 2004 р.	3 1 січня 2004р.
Вік особи, яка стала інвалідом	Кількість років трудового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності	Вік особи, яка стала інвалідом	Кількість років страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності
до 23 років		до 23 років включно
від 23 років до 26		від 24 років до 26
від 26 токів до 31		від 27 років до 31
від 31 року до 36		від 32 років і старших
від 36 років до 41		інвалідність настала в період проходження строкової військової служби
від 41 року до 46
від 46 років до 51
від 51 року до 56
від 56 років до 61
від 61 року і старші

З 1 січня 2004 р. розмір пенсії по інвалідності залежить від розміру пенсії за віком. Пенсію по інвалідності встановлюють залежно від групи інвалідності у таких розмірах:

-І група- 100%;

-II група-90%;

— III група — 50% пенсії за віком.

Таким чином, на пенсію по інвалідності впливають не тільки заробіток, який мала особа, що стала інвалідом, а й страховий стаж.

Ст. 24 Закону про пенсійне страхування передбачає, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з яко­го обчислюють пенсію по інвалідності, крім наявного страхово­го стажу, також на загальних підставах зараховують період із дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку.

Особливості пенсійного забезпечення по інвалідності

Окремих категорій громадян

Пенсії по інвалідності військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ. Умови, норми й порядок пенсійного

забезпечення регулюються Законом України «Про пенсійне за­безпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядо­вого складу органів внутрішніх справ». Цей закон поширюється і на військовослужбовців строкової служби, а також на праців­ників органів внутрішніх справ і членів їхніх сімей.

Пенсії по інвалідності призначаються військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби, але не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цьо­го строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захво­рювання, отриманого в період проходження служби.

Залежно від причини інвалідності інваліди поділяються на дві категорії: інвалідів війни та інвалідів із загалу військовослуж­бовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Категорія впливає на рівень пенсійного забезпечення.

До першої категорії належать особи, які стали інвалідами вна­слідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих підчас захи­сту Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастро­фи чи виконання інших обов'язків військової служби.

До другої категорії належать інваліди через каліцтво, отрима­не внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), чи внаслі­док захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Пенсії по інвалідності не залежать від тривалості військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, однак признача­ються й виплачуються після звільнення зі служби.

Пенсія по інвалідності для військовослужбовців офіцерського складу, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлюється в таких розмірах: інвалідам війни І групи - 100%, II - 80%, III - 60% відповідних сум гро­шового забезпечення; решті інвалідів І групи — 70%, II — 60% і III - 40%. До цієї пенсії можуть нараховуватися надбавки - не­працюючим інвалідам, які мають на своєму утриманні непраце­здатних членів сім'ї; на догляд - інвалідам І групи, одиноким

інвалідам II групи, а також інвалідам III групи, які досягли пен­сійного віку і потребують постійного стороннього догляду.

Законодавством установлено мінімальні пенсії військово­службовцям строкової служби — інвалідам війни. Для солдатів і матросів строкової служби І та II груп вони не можуть бути нижчими від трьох мінімальних пенсій за віком, для III групи ця межа — півтори мінімальні пенсії за віком, решті інвалідів-військовослужбовців строкової служби І групи — 200%, II — 100% і III — 50% мінімального розміру пенсії за віком. Інвалі­дам із числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів, стар­ших матросів і старшин строкової служби пенсія нараховуєть­ся в розмірі 110%, прапорщикам і мічманам, військовослужбов­цям понадстрокової служби та військової служби за контрактом, особам молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ — 120%, офіцерам і началь­ницькому складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ — 130% відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для інвалідів — солдатів і матросів строкової служби.

Пенсії по інвалідності особам, які потерпіли внаслідок Чорно­бильської катастрофи. Відповідно до Закону України «Про ста­тус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності признача­ються громадянам, інвалідність яких настала через каліцтво чи хворобу, отримані внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсії призначаються в підвищених розмірах. У всіх випадках розмір державної пенсії особам, віднесеним до 1-ї категорії, не може бути нижчим за: для І групи інвалідності — 10 мінімальних пенсій за віком, для II — 8, для III — 6. Дітям-інвалідам сплачується З мінімальні пенсії за віком.

Крім того, особам, які отримують державну пенсію з інвалід­ності, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, за­подіяну здоров'ю (за 1-ю категорією); інвалідам І групи — 100% мінімальної пенсії за віком, II групи — 75%, інвалідам НІ групи, дітям-інвалідам — 50% мінімальної пенсії за віком. Додаткова пенсія виплачується повністю, незалежно від заробітку, держав­ної пенсії чи іншого доходу.

 

Науковим (науково-педагогічним працівникам), які стали інва­лідами І, II, III групи внаслідок загального захворювання при­значається пенсія по інвалідності у розмірі пенсії наукового (на­уково-педагогічного) працівника незалежно від віку:

чоловікам — за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях не менше 20 років;

жінкам — за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи на державних підприємствах, в уста­новах, організаціях не менше 15 років.

Пенсії за вислугу років

Вислуга років — це особливий вид спеціального стажу окре­мих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з втратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

У юридичній літературі вислуга років визначається як трива­лий, виміряний рядом років період трудової чи державної діяль­ності, що створює за певних умов право на відповідні конкретні види пільг і переваг (грошові виплати, пенсії, додаткові відпуст­ки).

Поняття «пенсія за вислугу років» як вид соціального страху­вання належить до найбільш досліджуваних. Увага вчених до вивчення цього виду страхування значною мірою сприяла об­ґрунтуванню вірного визначення такого поняття. Пенсія за ви­слугу років — це щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком (винагородою) особам, які мають установлений законом спеціальний стаж (вислугу років).

За своїми ознаками й цілями пенсії за вислугу років найбільш близькі до пенсій за віком: тут також вимагається певний стаж роботи (служби), а в деяких випадках — вік. Найчастіше ці пенсії

призначаються незалежно від віку. Цілі пенсійного забезпечен­ня за вислугу років — встановлювати пенсії за вислугу років ок­ремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких веде до втрати професійної працездатності чи придатності до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визна­чене законодавством. Це окремі категорії працівників, перелік яких установлено в статтях 54 і 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також в інших спеціальних нормативних актах.

Законодавство вирізняє чотири категорії громадян:

1) військовослужбовці та службовці (працівники) органів внутрішніх справ;

2) працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу;

3) державні службовці, судді, працівники прокуратури та мит­ них органів;

4) окремі категорії працівників (спеціалістів) національної економіки.

Першій із зазначених категорій пенсії призначаються за на­явності певної вислуги років служби, незалежно від віку, інколи — в сукупності з віком та іншими обставинами (хворобою, ско­роченням штатів військових формувань).

У другій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є наявність певного стажу роботи за спеціальністю (вислуги років) і припинення до часу звернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.

У третій групі право на пенсію виникає за наявності вислуги років (спеціального стажу на зазначених посадах і досягнення пенсійного віку).

У четвертій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є встановлена законодавством робота (професія, спец­іальність), її тривалість, а також досягнення певного віку чи не­залежно від віку.

Згідно з статтями 52, 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до цієї групи відносяться:

—працівники освіти, охорони здоров я і соціального захисту;

—спортсмени — заслужені майстри спорту і майстри спорту міжнародного класу, члени збірних команд України;

—артисти театрально-концертних та інших видовищних уста­нов, підприємств і колективів;

—робітники локомотивних бригад і окремі категорії праців­ників, які безпосередньо забезпечують організацію переве­
зень та безпеку руху на залізничному транспорті, в метро­політенах;

—плавсклад суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості;

—механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах;

—водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайняті в тех­ нологічних процесах на шахтах, у рудниках, розрізах і руд­
них кар'єрах на вивезенні вугілля, сланців, руди, порід;

—працівники геологорозвідувальних експедицій;

—працівники, безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісо­сплаві.

Тривалість вислуги років перелічених категорій працівників різна. Вона встановлюється окремими списками професій і по­сад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років. Списки затверджує Кабінет Міністрів України. У більшості випадків ви­слугу років встановлено в половинному розмірі від загального трудового стажу для чоловіків і жінок зі знижкою віку на 5 років.

Правила нарахування розміру пенсій за вислугу років визна­чено як загальним пенсійним законодавством, так і іншими нор­мативними актами про статус і соціальний захист окремих кате­горій працівників. Це залежить від виду спеціального стажу, що його мають працівники. Можна назвати два способи нарахуван­ня пенсій за вислугу років. В одних випадках пенсії за вислугу років (спеціалістам галузей національної економіки та іншим категоріям працівників) розраховуються так само, як і пенсія за віком (за стаж роботи — 25 років у чоловіків і 20 — у жінок). В інших випадках пенсія за вислугу років нараховується у вищих

диференційованих відсотках до заробітку, посадових окладів (80-90% винагороди в державних службовців, суддів, прокурорських працівників).

Отже, способи визначення розмірів пенсій за вислугу років спираються на співвіднесеність розміру пенсії з винагородою працівника (службовця).

Специфічними є правила нарахування пенсій за вислугу років військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ.

Одночасно слід урахувати, що пенсії за вислугу років призна­чаються за умови полишення роботи, яка дає право на даний вид пенсії.

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, до­статньо широке і виходить за рамки дії закону про пенсійне за­безпечення. Крім цього нормативного акта, є ціла низка інших законів, які регулюють даний вид пенсійного забезпечення, а саме: Закон України «Про пенсійне забезпечення військово­службовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992р.№2262-ХІІ, «Про держав­ну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-ХП, «Про статус народ­ного депутата України» від Плистопада 1992 р. №2790-ХІІ, «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. №2862-ХІІ, «Про прокурату­ру» від 5 листопада 1991р. №1789-ХІІ, Митний кодекс України тощо.