Тема 8. Пенсійне страхування

ТЕМА 8. ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

Кількість годин – 2

1. Теоретичні основи загальнообов' язкового державного пенсійного страхування.

2. Джерела формування доходів бюджету Пенсійного фонду.

3. Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

4. Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

5. Механізм сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

ТЗН - графопроектор

Література:

1. (51)
2. (54)

3. (95) ст.58-91

1. Теоретичні основи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Пенсійне страхування (один із видів соціального страхуван­ня) — це гарантована державою система заходів щодо забезпе­чення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працез­датності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріаль­ного забезпечення громадян. Поняття «соціальне страхування» пов'язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.

Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійного страхування: обов'язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.

В Україні обов'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Відповідно до пенсійного законодавства лише наявність у суб'єкта трудового (а, отже, і страхового) стажу є підставою виникнення права на трудову пен­сію за державною програмою пенсійного страхування.

Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страху­вання (добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує держав­на система обов'язкового пенсійного страхування.

Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державно­го пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабіль­ності державної системи пенсійного страхування. Він діє в Ук­раїні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Його статус, завдання і функції первинно були визначені Положен­ням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р., а в новій редакції — від 1 березня 2001 р.№ 121.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Кон­ституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабіне­ту Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд Украї­ни.

Пенсійний фонд України узагальнює практику застосуван­ня законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в ус­тановленому порядку вносить їх на розгляд Президентові Украї­ни та Кабінету Міністрів України. В межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законо­давства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування» (9 серпня 2003 р. підписаний) фактично було завершено процес формування законодавчої основи для запро­вадження системи загальнообов'язкового державного пенсійно­го страхування, що базуватиметься на чіткому розподілі матері­ального забезпечення в старості залежно від трудового внеску громадян до системи пенсійного страхування. Окрім цього, ним визначено структуру та механізми функціонування двох обов'яз­кових складових трирівневої пенсійної системи (реформованої солідарної та обов'язкової накопичувальної систем пенсійного страхування), яка розроблялася із врахуванням соціально-еко­номічного та політичного становища в нашій державі.

Цей Закон України має стати правовою основою розв'язан­ня наявних проблем системи пенсійного страхування держави.

Він охоплює і детально регламентує усі її складові, а саме:

• коло застрахованих осіб та платників страхових внесків, їхні права, обов'язки та відповідальність;

• порядок сплати та обліку страхових внесків;

• види пенсій, умови їх призначення та порядок виплати;

• механізм формування та використання фінансових ресурсів пенсійної системи, їхнє збереження та цільове використання;

• систему управління пенсійним страхуванням.

У новому законі офіційно передбачено три рівні пенсійного страхування:

/. Солідарна система загальнообов'язкового державного пен­сійного страхування.

2. Накопичувальна система загальнообов'язкового державно­го пенсійного страхування. Умовами запровадження накопичу­
вальної системи є зростання валового внутрішнього продукту протягом двох років не менше, ніж на 2% порівняно з попереднім
роком, збалансованість бюджету Пенсійного фонду, прийняття законодавчих актів для функціонування накопичувальної си­стеми, проведення тендерів і підписання договорів з компанія­ми щодо управління активами накопичувального фонду.

3. Система недержавного пенсійного забезпечення. Вона ба­зується на умовах добровільної участі громадян, роботодавців або
їх об'єднань у формуванні пенсійних виплат. Умови та порядок формування цих накопичень визначені в Законі «Про недержавне пенсійне забезпечення» (набрав чинності з 1 січня 2004 р.), прийнятому водночас із Законом «Про загальнообов'язкове дер­жавне пенсійне страхування».

Трирівнева структура нової української пенсійної системи передбачає значні зміни у чинній солідарній системі пенсійного страхування та створення принципово нових для України еле­ментів системи пенсійних накопичень. Виплати пенсій з системи загаль­нообов'язкового державного пенсійного страхування відбувати­муться за рахунок двох складових. Це виплати з реформованої солідарної пенсійної системи, побудованої на принципах «соц­іального страхування» та «солідарності поколінь», і виплати з другого рівня — обов'язкової накопичувальної пенсійної систе­ми, яка формуватиметься за рахунок відрахувань частини обо­в'язкових внесків до пенсійної системи. При цьому другий рівень впроваджуватиметься лише після формування необхідних еко­номічних передумов і створення налагодженої та ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.

Це дозволить розподілити ризики, пов'язані з виплатою пенсій з першого та другого рівнів пенсійної системи, і, таким чином, застрахувати майбутніх пен­сіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави.

З солідарного рівня призначатимуться пенсії за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, а також надаватимуть­ся соціальні послуги (допомога на поховання).

У законі збережено чинний пенсійний вік: для чоловіків — 60 років, для жінок — 55 років, а також передбачено економічне сти­мулювання більш пізнього виходу на пенсію з відповідним збільшенням розміру пенсії на визначений відсоток за кожний рік відстрочки виходу на пенсію (від 3% за один рік до 85,32% за 10 років).

Одним з головних моментів є нова формула розрахунку пенсій, що забезпечує пряму залежність їхнього розміру від за­робітку, з якого сплачувалися страхові внески, та страхового ста­жу — періоду, протягом якого сплачувалися ці внески. Тривалість періоду, за який враховується заробіток для обчислення розміру пенсії, визначатиметься залежно від того, який варіант обчи­слення розміру пенсії обрано застрахованою особою. Така фор­мула передбачає врахування для обчислення пенсій заробітку, осучасненого стосовно середньої заробітної плати. Важливо, що нова формула обчислення пенсій не має обмеження їхнього мак­симального розміру. При цьому буде існувати інший варіант об­числення розміру — за двоскладовою формулою (розмір пенсії складатиметься з двох частин: частина пенсії, яка припадає на період стажу до набрання чинності закону, тобто за нормами і правилами, що передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення», та частина, що припадає на період страхового стажу після набрання чинності закону). Крім того, законом ви­значено норму щодо здійснення регулярної індексації пенсій відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Починаючи з 2005 р., щорічно здійснюватиметься підвищення розмірів пенсій не менше ніж на 20% росту реаль­ної заробітної плати в Україні за попередній рік.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містить низку принципових положень, які мають за­безпечити фінансову стабільність пенсійної системи. Принципо­вий характер, наприклад, має ліквідація пільг зі сплати страхових внесків і встановлення рівних зобов'язань щодо їхньої сплати на користь найманих працівників. Насамперед, це стосується плат­ників фіксованого сільськогосподарського податку та учасників спрощеної системи оподаткування (малого і середнього бізнесу).

Так, сільськогосподарські товаровиробники, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок, сплачуватимуть внески до системи загальнообов'язкового державного пенсійно­го страхування на загальних підставах. Причому, пов'язані з цим витрати будуть компенсуватися їм з державного бюджету. А осо­би, які обрали спрощену систему оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок), та члени їх сімей, що бе­руть участь у здійсненні підприємницької діяльності, згідно з новим пенсійним законодавством підлягатимуть загальнообо­в'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачувати­муть внески у фіксованому розмірі, який визначатиметься Вер­ховною Радою України.

Проте за найманих працівників фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачуватимуть страхові внески на загальних підставах.

Ще одна важлива норма — це розмежування джерел фінансу­вання виплат пенсій між Пенсійним фондом та державним бюд­жетом. Завдяки закону вже у 2003 р. було встановлено відповідні видатки до проекту Державного бюджету України на 2004 р., що дозволило провести перерахунки вже призначених пенсій і роз­почати їхні виплати у новому розмірі з січня 2004 р.

Серед важливих норм закону, що мають забезпечити фінан­сову стабільність його запровадження, слід також відзначити заборону списання заборгованості з обов'язкових страхових пла­тежів до Пенсійного фонду та відновлення його прав як органу стягнення цієї заборгованості.

Значна увага у законі надана питанню розширення кола за­страхованих осіб. Крім того, питання щодо зарахування до страхового стажу періодів догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку; дітьми-інвалідами віком до 16 років; престаріли­ми, які досягай 80-річного віку; інвалідами І групи будуть вирі­шені позитивно за умови сплати страхових внесків Фондом со­ціального страхування з тимчасової втрати працездатності та вит­ратами, пов'язаними з народженням та похованням.

Пенсійному страхуванню підлягатимуть і особи, які отриму­ють допомогу із безробіття. Страхові внески за них сплачувати­ме Фонд загальнообов'язкового державного соціального стра­хування України на випадок безробіття.

Законом передбачена можливість добровільної участі у си­стемі загальнообов'язкового державного пенсійного страхуван­ня, що розширює можливості громадян і відповідає вимогам існуючих реалій суспільного розвитку. Наприклад, особи, які досягли 18-річного віку та навчаються у вищих або професійно-технічних навчальних закладах, а також особи, які навчаються в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі чи клінічній ординатурі, братимуть участь у пенсійному страхуванні за власним бажан­ням. Ці особи та всі інші, які братимуть добровільну участь у си­стемі загальнообов'язкового державного пенсійного страхуван­ня, матимуть можливість таким чином збільшити свій страхо­вий стаж і позитивно вплинути на майбутній розмір пенсій.

Отже, слід зазначити, що нове пенсійне законодавство Ук­раїни визначає повний спектр питань щодо впровадження та функціонування в державі ефективної трирівневої системи пен­сійного страхування, яка дозволить розподілити ризики, пов'я­зані зі змінами демографічної ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці та на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі) між трьома її складовими. Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему фінансово більш збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та ви­гідним для них.

Поняття та види пенсій

У правовій літературі поняття «пенсія» (від лат. репзіо — платіж) — це регулярна грошова виплата як матеріальна допо­мога за віком, з інвалідності, за вислугу років, у разі втрати году­вальника.

У тлумачному словнику російської мови СІ. Ожегова слово «пенсія» визначається як «грошове забезпечення за вислугу років, з інвалідності, непрацездатності тощо».

Є.І. Астрахан у 1946р. вперше запропонував розгорнуте визна­чення поняття «пенсія з соціального страхування». На його думку, пенсія — це «періодичні виплати, що проводяться за рахунок коштів соціального страхування з метою матеріального забезпечення ро­бітника, службовця чи його сім'ї у зв'язку з завершенням певного великого циклу його трудової діяльності або у зв'язку з остаточним чи тривалим вибуттям його з числа повноцінних працівників».

В.Н. Толкунова вважає, що «пенсія — це матеріальне забез­печення громадян у старості, з інвалідності та в разі втрати году­вальника, а також за вислугу років у вигляді систематичних гро­шових виплат».

Аналогічне визначення пенсії подається в енциклопедично­му словнику «Трудове право»: «Пенсія — грошова виплата (з ро­зрахунку на місяць), призначувана відповідно до встановлених державою правил літнім і непрацездатним громадянам з огляду на визнану суспільством об'єктивно існуючу необхідність нада­вати таким громадянам утримання чи допомогу за рахунок коштів, асигнованих на ці цілі державою» [89, 105-107].

У всіх наведених визначеннях підкреслюється регулярність, систематичність, періодичність та інші характерні риси пенсій, які визначають їхню правову природу, і уточнюється перелік випадків, із настанням яких вони виплачуються. Отже, ці ви­значення можуть розглядатися як загальне визначення поняття «пенсія», оскільки вони охоплюють основні ознаки пенсії та ви­ражають її сутність.

Однак наведені визначення пенсії не безперечні. Кожне з них потребує відомих уточнень. Так, істотно правильне визначення пенсії, що його дав В.А.Ачаркан, вказує на зв'язок виплати пенсії з настанням постійної чи стійкої непрацездатності, передбачу­ваної за віковою ознакою чи у зв'язку з вислугою років. Пенсій­не законодавство не ставить призначення пенсії за віком та за вислугу років у пряму залежність від утрати громадянами як за­гальної, так і професійної працездатності.

Спірним у дискусії про природу поняття «пенсія» вважаєть­ся питання про те, є пенсія винагородою (компенсацією) за ми­нулу працю, чи ні. Однозначної відповіді на це питання в літе­ратурі поки що немає. Деякі вчені, які займаються проблемою соціального захисту, розглядають пенсію як соціально-алімен­тарний, безеквівалентний платіж і наполягають на зберіганні цієї ознаки у визначенні поняття «пенсія».

Нині пенсія призначається громадянам, які припинили чи ма­ють право припинити трудову діяльність з огляду на досягнення встановленого пенсійного віку чи інвалідність, тобто отримання пенсії передбачено певними вимогами. Отже, пенсію не можна розглядати як абсолютно безеквівалентну виплату, хоч вона, звісно, і не є винагородою (компенсацією) за минулу працю.

Що стосується соціально-економічного призначення пенсії, то його здебільшого бачать у тому, що пенсія є основним джере­лом засобів до існування для більшості пенсіонерів за віком.

Пенсія — гарантована щомісячна грошова виплата для забез­печеності громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з до­сягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.

Згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» гро­мадяни України отримують такі види державних пенсій:

а) трудові:

• за віком;

• по інвалідності;

• в разі втрати годувальника;

• за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове держав­не пенсійне страхування», який набув чинності з 1 січня 2004 р., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи:

• пенсія за віком;

• пенсія по інвалідності в результаті загального захворюван­ня, інвалідності з дитинства;

• пенсія у зв'язку із втратою годувальника;

• соціальна виплата — допомога на поховання.

Таблиця 3.14

 

Закон "Про пенсійне забезпечення"	Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Трудові пенсії: 1. За віком (у тому числі і на пільгових умовах - список № 1, список № 2, трактористи, доярки, текстильниці, водії міського пасажирського транспорту тощо). 2. По інвалідності: — трудові каліцтва та професійні захворю­вання; - загальні захворювання. 3. У разі втрати годувальника. 4. За вислугу років. Соціальні пенсії.	Пенсія за віком. Пенсія по інвалідності в результаті загаль­ного захворювання, інвалідності з дитин­ства. Пенсія у зв'язку із втратою годувальника. Соціальна виплата - допомога на похован­ня.

Пенсії за вислугу років і пенсії за віком на пільгових умовах повинні будуть виплачуватися згідно з окремими законодавчими актами через корпоративні та професійні недержавні пенсійні фонди. До створення таких фондів пенсії цієї категорії грома­дян будуть виплачуватися за нормами Закону «Про пенсійне за­безпечення».

Закон про пенсійне страхування не передбачає з 1 січня 2004 р. призначення соціальних пенсій. Це буде відноситися до повно­важень органів Міністерства праці та соціального захисту насе­лення України. Вже призначені до 1 січня 2004р. соціальні пенсії будуть виплачуватися органами Пенсійного фонду за кошти Дер­жавного бюджету України. У зв'язку із тим, що ще не прийнято Закон «Про соціальну допомогу», протягом 2004 р. соціальні пенсії будуть призначатися органами Пенсійного фонду на підставі статей 93—96 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Право на трудову пенсію мають особи, які зайняті суспільно корисною працею, за умови додержання відповідних умов, пе­редбачених чинним законодавством:

а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання або є членами кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсій­ного фонду України;

б) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її
праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

в) члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які не є членами таких спілок, - за умови сплати страхових внесків
до Пенсійного фонду України;

г) інші особи, які підлягають державному соціальну страху­ванню;

д) працівники воєнізованих формувань, які не підлягають державному соціальному страхуванню, особи начальницького і
рядового складу фельд'єгерської служби Міністерства зв'язку України;

є) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

є) особи, які стали інвалідами у зв'язку з виконанням дер­жавних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, охороні державної, колек­тивної та індивідуальної власності, а також по охороні правопо­рядку;

ж) особи, що здійснюють догляд за інвалідами І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного сто­роннього догляду.

1. Пенсії за віком. Основні умови пенсійного забезпечення за віком

Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка вста­новлюється з досягненням певного віку та за наявності необхід­ного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком, зветь­ся пенсійним'. Він, як і тривалість стажу, встановлюється зако­ном.

Право на пенсію за віком нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю людини у суспільному виробництві. Досягнення пен­сійного віку слугує підставою для припинення трудових відносин працівників із роботодавцями на виробництві, через що у держави виникає необхідність забезпечення громадян.

Пенсія за віком відрізняється від інших видів пенсійного стра­хування, приміром, від пенсії з інвалідності та за вислугу років. її призначення не залежить від фактичного стану працездатності людини. Пенсію за віком не важко відрізнити і від пенсії за ви­слугу років, хоч обидві ці пенсії встановлюються незалежно від фактичного стану працездатності. Різниця полягає в тому, що для отримання пенсії за віком є необхідним певний вік, а право на пенсію за вислугу років не передбачає досягнення будь-якого віку.

Пенсії за віком — головний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян, що стосуються життєво важливих інтересів мільйонів вітчизняних пенсіонерів.

Пенсії за віком диференціюються за окремими видами (підвидами) залежно від умов праці, тривалості трудового ста­жу, спеціальних (додаткових) юридичних підстав і розміру цих пенсій. Всі ці обставини залежать від того, про забезпечення яких категорій громадян йшлося. З огляду на це законодавець поділяє призначення пенсій за віком на три види: на загальних підста­вах, пільгових і спеціальних юридичних підставах (умовах).

Загальними правовими підставами (умовами) пенсійного страхування за віком є пенсійний вік і трудовий стаж установле­ної тривалості. Саме цими двома умовами (віком і стажем) пе­редбачено право на забезпечення пенсією за віком.

Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти можливість ви­йти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної не­змінної тривалості трудового стажу, або за одночасним знижен­ням вимог до віку і тривалості трудового стажу¹.

Що ж до спеціальних юридичних підстав, то вони мають значен­ня для окремих категорій громадян: потерпілих від Чорнобильсь­кої катастрофи; інвалідів, учасників війни і сімей загиблих воїнів; багатодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства; жінок, які пра­цювали в текстильному виробництві, механізаторами, а також на деяких видах робіт у сільському господарстві; сліпих і хворих гіпо-фізарним нанізмом (ліліпутів); за неповного стажу роботи.

Право на пенсію за віком мають:

чоловіки — після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не мен­ше 20 років.

Такі вікові межі встановлено для отримання пенсій тим, хто мав звичайні умови праці.

 

' У законодавстві термін «пенсійний вік» не вживається. У кожному випадку називається вік, із досягненням якого призначається пенсія за віком.

¹ Пільгове пенсіонування в окремих випадках означає можливість отримувати пенсію в більшому розмірі.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, неза­лежно від місця останньої роботи:

1) Працівники, зайняті на роботах з особливо шкідливими й тяжкими умовами праці — за списком № 1 виробництв, робіт,
професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки — після досягнення 45 років і при стажі роботи не мен­ше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених ро­ботах.

Особам, які мають не менше половини визначеного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються: зі зменшен­ням віку, передбаченого ст. 12 Закону «Про пенсійне забезпечен­ня» — на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам та 1 рік і 4 місяці — жінкам.

Наприклад:

• за призначенням пенсії за Списком № 1 звернувся гр-н Н., який має 4роки 11 місяців стажу роботи. Право на пенсію за Списком № 1 заявник
не має, оскільки його стаж роботи менший за половину визначеного ста­жу (5 років);

• за призначенням пенсії за Списком № Іпо досягненні 53-річного вікзвернувся гр-н С, який має 7років стажу роботи. Пенсія на пільгових умо­
вах і в пільгових розмірах йому буде призначена, оскільки за 7років пільго­вої роботи пенсійний вік знижується на 7років.

2) Працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, — за списком № 2
виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджува­ним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації
робочих місць:

• чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі роботи неменше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазна­
чених роботах;

• жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не мен­ше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Особам, які мають не менше половини визначеного стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільго­вих умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого ст.12 Закону «Про пенсійне забезпечення» — на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам та за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Наприклад:

• чоловік, який має 8 років 7 місяців стажу роботи за Списком №2,набуде право на пенсію по досягненні 57років (2,6 + 2,6 + 2,6 — на
Зроки);

• жінка, яка має 5 років 10 місяців стажу за Списком № 2, набудеправо на пенсію по досягненні 53років.

Проведення атестації робочих місць передбачає, зокрема, санітарно-гігієнічні дослідження виробничого середовища, важ­кості й напруженості трудового процесу, за якими підтверджуєть­ся право працівника на пільги та компенсації, пов'язані із зай­нятістю в несприятливих умовах.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком та­кож трактористи — машиністи, безпосередньо зайняті у ви­робництві сільськогосподарської продукції; жінки, які пра­цюють доярками (операторами машинного доїння), свинар-ками-операторами на підприємствах сільського господарства, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну; робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах; жінки, які пра­цюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, — незалежно від віку і трудового ста­жу; водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тро­лейбусів, трамваїв) за умови наявності відповідного трудо­вого стажу та досягнення віку, передбаченого чинним зако­нодавством.

Пенсії за віком призначали в розмірі 55% заробітку (ст. 64 За­кону України «Про пенсійне забезпечення»), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи по­над 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшувалася

на 1% заробітку, але не менш як на 1% мінімального розміру пенсії.

Для окремих пільгових категорій пенсіонерів згідно з чинним законодавством цей стаж може бути меншим.

Ще одним обмеженням встановлено, що пенсія за віком, ви­значена на загальних підставах, не може перевищувати 75% від заробітку з деякими винятками.

Працівникам, які мають право на пенсію на пільгових умо­вах у зв'язку з зайнятістю на підземних роботах, а також на підземних і відкритих гірничих роботах і в металургії, пенсія при­значається у вищому розмірі, тобто 85% заробітку (залежно від тривалості стажу).

Однак встановлений у законі механізм нарахування пенсії за віком у певних відсотках до заробітку не завжди діє в повному обсязі. Розміри пенсій періодично корегуються окремими поста­новами Кабінету Міністрів України. Ними неодноразово зміню­вався мінімальний рівень пенсій, який уже впродовж останніх років є базовим для визначення максимуму пенсії.

Мінімальна пенсія за віком повинна встановлюватися згідно з величиною мінімального споживчого бюджету, який визначено у встановленому законодавством порядку. Однак держава не дотри­мується положень Закону «Про пенсійне забезпечення» та Кон­ституції України і встановлює мінімальний розмір пенсії в кілька разів нижчий, ніж мінімальний споживчий бюджет.

15 квітня 2003 р. Кабінет Міністрів України прийняв По­станову «Про підвищення розмірів трудових пенсій» №544, відповідно до якої з 1 липня 2003 р. мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій, збільшився в 1,05708 раза і становить 50 грн. (47,30 х 1,05708). У разі, якщо місяч­ний розмір пенсії непрацездатних громадян (з урахуванням над­бавок, підвищень та додаткової пенсії) не досягає 91 грн. 80 коп., таким громадянам установлюється цільова грошова допомога на прожиття в розмірі до 41 грн. 80 коп. на кожного одержувача пенсії, а для одержувачів соціальних пенсій за віком — 16,70 грн. Для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей,

які одержують пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне за­безпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 2002р. № 2262-ХІІ така допомога досягає 64,90 грн.

Максимальний розмір пенсії за віком не може перевищувати трьох (для працівників, зайнятих на підземних роботах з особ­ливо шкідливими і особливо важкими умовами праці — чотирьох) мінімальних пенсій за віком.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про підви­щення розмірів трудових пенсій» від 15 квітня 2003р. № 544 з 1 липня 2003р. максимальний розмір трудової пенсії за віком до­рівнює 150 грн., а для працівників, що зайняті на шкідливих та особливо важких роботах — 200 грн.

Для найманих осіб, які мають стаж підземної роботи, вста­новлено такі максимальні розміри пенсії:

—чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 10 до 15 років,
жінкам, що мають стаж підземної роботи від7,5до12,5 років, —222грн.80коп.;

—чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 15 до 20 років,
жінкам, що мають стаж підземної роботи від 12,5 до 17,5 років, —242грн.80коп.;

—чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 20 років і
більше, жінкам, що мають стаж підземної роботи від 17,5років і більше, — 275 грн.80 коп.

Особам, які не мають достатнього для призначення пенсії стажу роботи, призначаються пенсії за віком при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соціальної пенсії.

При призначенні пенсій при неповному стажі не застосову­ються встановлені Законом України «Про пенсійне забезпечен­ня» пільгові умови за віком і стажем для призначення пенсій.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону Украї­ни «Про пенсійне забезпечення» від 22 травня 2003 р. № 854-ІУ з 1 липня 2003 р. змінено загальний порядок визначення серед­ньомісячного заробітку для обчислення пенсій.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береть­ся за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерви у роботі та за пе­ріод роботи, починаючи з 1 липня 2003 р. до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 р. врахо­вується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплату, доход), виданих у встановленому законодавством по­рядку, а за період роботи, починаючи з 1 липня 2003 р. — за да­ними персоніфікованого обліку відомостей у системі загально­обов'язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, доход) у системі персоніфікованого обліку, подаються докумен­ти про нараховану заробітну плату (виплати, доход), видані в установленому законодавством порядку.

Наприклад, у разі призначення пенсії:

— у січні 2004р. враховували заробіток за будь-які 60місяців до 1 липня 2003р. + 6 місяців, які пройшли з 1 липня 2003р., тобто разом — 5,5 років;

—у січні 2005р. враховуватимуть заробіток за 60місяців + 18місяців (з 1 липня 2003р.), тобто — 7,5 років;

- у січні 2010р.—заробіток за 60 місяців + 78 місяців (з 1 липня 2003р.), тобто — 11,5 років.

У Прикінцевих положеннях зазначеного закону вказано: за бажанням пенсіонерів у 2003 р. пенсії можуть обчислювати ви­ходячи із середньомісячного заробітку за 24 календарні місяці роботи, у 2004 р. — за 36, у 2005 р. — за 48 останніх календарних місяців роботи.

До заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону Ук­раїни «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхуван­ня, в межах максимальної величини фактичних витрат на опла­ту праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (при­бутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми за­робітної плати (доходу), з яки-х справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання за­значеного заробітку (виплат, доходу).

З 1 липня 2003 р. за кожний повний рік роботи після дося­гнення пенсійного віку (для жінок — 55 років, для чоловіків — 60) пенсія зростатиме на 10% основного розміру пенсії (але не більше 40% в цілому). Але щоб отримати таку надбавку, слід тимчасово відмовитися від пенсії на час післяпенсійної трудо­вої діяльності.

З 1 січня 2004 р. набуває чинності Закон України «Про за­гальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з цим Законом мінімальну пенсію за віком будуть встановлювати на рівні 20% від середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за попередній рік. Право на мінімальну пенсію з'являтиметься, якщо у громадянина є стра­ховий стаж: у чоловіків — 25 років, а у жінок — 20 років (якщо ж менше — мінімальну пенсію встановлюватимуть у розмірі, про­порційному наявному страховому стажу).

Закон про пенсійне страхування скасовує максимальне об­меження розміру трудових пенсій за віком.

З 1 січня 2004 р. пенсії за віком обчислюють за допомогою формули:

П = Зп х Кс,

де

П — розмір пенсії;

Зп — заробітна плата, з якої обчислюють пенсію;

Кс — коефіцієнт страхового стажу.

Зп = Зсх(Ск:К),

де

Зс — середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звер­нення за призначенням пенсії;

Ск— сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кож­ний місяць (знаходять діленням суми зарплати (доходу) застра

 

хованої особи на середню заробітну плату працівників, зайня­тих у галузях економіки України, за місяць, за який обчислюють коефіцієнт);

К — кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти зарплати (доходу).

Кс=(СмхВс):(100%х12),

де

См — сума місяців страхового стажу;

Вс — величина оцінки одного року страхового стажу (у відсот­ках). За період участі тільки в солідарній системі Вс дорівнюва­тиме 1 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній систе­мах пенсійного страхування — 0,8%.

Цей коефіцієнт розраховують з округленням до 5 знаків після коми. Кс з урахуванням періодів роботи до 1 січня 2004 р. не може перевищувати 0,75%, а з урахуванням періодів підземної робо­ти, роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці (Список №1) - 0,85