Стаття 1204. Зменшення розміру відшкодування шкоди на вимогу особи, яка завдала шкоди

1. Особа, на яку покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я потерпілого, має право вимагати зменшення розміру відшкодування шкоди, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Стаття, що коментується, передбачає обов'язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я потерпілого, має право вимагати зменшення розміру відшкодування шкоди, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди. Зменшення розміру відшкодування шкоди може мати місце тільки за вимогою зацікавленої особи, на яку покладено обов'язок її відшкодувати. Підставою такого звернення боржника може бути підвищення працездатності потерпілого порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди. Процес встановлення всіх цих обставин аналогічний тому, який передбачений для визначення втрати працездатності взагалі. За аналогічних обставин може бути змінений розмір відшкодування шкоди в залежності від майнового становища особи, яка завдала шкоди життю чи здоров'ю фізичної особи, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Підставою для зменшення

розміру відшкодування за даних умов може бути: а) визнання боржника інвалідом; б) досягнення ним пенсійного віку; в) завдання шкоди неумисними діями. У тому разі, якщо при настанні інвалідності або досягнення пенсійного віку матеріальне становище боржника не погіршилося (він продовжує працювати і одержує заробітну плату, достатню для відшкодування шкоди в попередньому розмірі), то підстав для зменшення розміру відшкодування немає.

Стаття 1205. Відшкодування шкоди у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду

1. У разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників.

У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників.

У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Певною специфікою наділений, також, порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, за яке зобов'язаним суб'єктом є юридична особа, яка припиняє свою діяльність. У цьому випадку слід виділяти дві обставини: а) коли припинення юридичної особи відбувається шляхом реорганізації; б) коли припинення юридичної особи відбувається шляхом ліквідації. У випадку припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, шляхом реорганізації — виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників, які стають зобов'язаними суб'єктами за всіма видами вимог, в тому числі і по вимогах про збільшення розміру відшкодування шкоди. Слід враховувати наступне: а) при злитті та приєднанні обов'язки по відшкодуванню шкоди однієї юридичної особи (яка завдала шкоди) переходять до створеної відповідно до передавального акту (ч.2 ст.107 ЦК); б) при поділі юридичної особи, відповідальної за завдану шкоду, обов'язок по її відшкодуванню переходить відповідно до розподільчого балансу (ч.2 ст.107 ЦК); в) при виділі юридичної особи переходить обов'язок відшкодувати завдану шкоду до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб за розподільчим балансом (ст.108 ЦК); г) при перетворенні юридичної особи однієї організаційно-правової форми в юридичну особу іншої форми не відбувається взагалі її припинення. Однак, якщо обов'язок по відшкодуванню завданої шкоди перейшов до декількох юридичних осіб, то вони несуть солідарну відповідальність (див. коментар до ст.544 ЦК). Згідно з ч. 2 коментованої статті у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, які мають право на отримання такого відшкодування внаслідок смерті годувальника, мають бути капіталізовані (тобто узагальнені в єдину суму за весь прогнозований строк виплат) для виплати їх потерпілому або зазначеним особам. Це правило, також, закріплено в п.1 ч.І ст.112 ЦК. Так, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів у першу чергу задовольняються щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом. Важливою гарантією захисту інтересів потерпілого є право потерпілого звернутися з позовом до суду у разі відсутності у юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, з вимогою зобов'язати ліквідаційну комісію забезпечити капіталізацію необхідних коштів для відшкодування завданої шкоди.

Стаття 1206. Відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину

Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Стаття, що коментується, закріпляє обов'язок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров я на лікування потерпілого від цього злочину. Таким чином, законодавець наділяє такий заклад правом зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину (див. коментар до ч.2 ст.1191 ЦК). Підставами звільнення від обов'язку відшкодувати витрати є завдання шкоди внаслідок: а) перевищення меж необхідної оборони (див. коментар до ст.1169 ЦК); б) знаходження у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого (див. коментар до ст.1186 ЦК України). Тобто мова йде про можливість покладення обов'язку відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого тільки на особу, яка умисно вчинила злочин. Якщо злочин вчинено малолітньою особою (яка не досягла 14 років), то витрати на лікування потерпілого відшкодовуються її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює її виховання, які є відповідальними особами за завдану нею шкоду, що є наслідком несумлінного здійснення або ухилення від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (див. коментар до ст.1178 ЦК). У випадку завдання шкоди неповнолітньою особою (у віці від 14 до 18 років) обов'язок відшкодувати витрати на лікування потерпілого покладається на дану особу, яка вже самостійно на загальних підставах відповідає за вчинене правопорушення (див. коментар до ч.І ст.1179 ЦК). Однак, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування витрат на лікування потерпілого, ці витрати відшкодовуються в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами), або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати витрати на лікування потерпілого в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоду було завдано не з його вини (див. коментар до ч.2 ст.1179 ЦК).

У частині 3 статті, що коментується, визначається доля коштів на відшкодування витрат на лікування потерпілого, одержаних закладом охорони здоров'я від особи, яка зобов'язана була їх відшкодувати. Так, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.