Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Закон вимагає від спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на це майно. Пояснюється це насамперед тим, що відповідно до ст. 1299 ЦК право власності на таке майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна. Зміна власника майна, що підлягає обов'язковій державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації, та місця його знаходження нотаріус вимагає подання відповідних документів. Так, для видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, жилий будинок вимагається документ, який підтверджує право власності спадкодавця на майно, довідка-характеристика міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості (МБТІ та РОН), довідка про відсутність заборон чи арештів на цю нерухомість. Якщо заборону накладено у зв'язку з одержанням позики, нотаріус зобов'язаний повідомити відповідну організацію про те, що спадкоємці одержали свідоцтво про право на спадщину на це майно. Якщо на квартиру чи будинок накладено арешт, видача свідоцтва затримується до зняття арешту.

На майно, яке не підлягає державній реєстрації, нотаріальне оформлення спадкових прав не є обов'язковим. Це, наприклад, предмети домашньої обстановки та вжитку. Для здійснення повноважень щодо цього майна, в тому числі й права розпорядження ним, досить простої передачі цього майна.

Якщо спадок приймають декілька осіб, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному із них. Це робиться для зручності спадкоємців та на підтвердження того, що кожний з них є власником отриманого майна у спадок.

Стаття 1298. Строк видачі свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини.

Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, зачатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.

До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, що прийняли спадщину, строком не обмежена. Воно може бути отримане спадкоємцями в будь-який час. Як правило, воно видається після закінчення шести місяців від дня відкриття спадщини. Цей строк встановлюється для того, щоб забезпечити можливість спадкоємцям прийняти спадщину, забезпечити інтереси кредиторів, вияснити склад спадкового майна, тощо.

Умовою дострокової видачі свідоцтва про право на спадщину є відсутність даних про інших спадкоємців, крім тих осіб, що заявили про видачу свідоцтва. В цих випадках нотаріусу подаються документи, що підтверджують цю обставину.

У разі переходу спадкового майна до осіб, для яких право успадкування виникає лише в разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (ст.ст. 1268-1269 ЦК), або переходу права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії (ст. 1276 ЦК), свідоцтво про право на спадщину видається не раніше шести місяців від дня відкриття спадщини.

Особиста явка спадкоємців для отримання свідоцтва не обов'язкова. Воно може бути отримане представником спадкоємця за дорученням або на прохання спадкоємця вислане поштою.

При наявності відомостей про зачату, але ще не народжену дитину, що буде спадкоємцем, свідоцтво про право на спадщину не може бути видане до народження дитини, оскільки і їй має бути виділена частка в спадковому майні. Якщо ж зачата дитина не народиться або народиться мертвою, її частка в спадковому майні підлягає розділу на загальних підставах. Це правило стосується як спадкування за заповітом, так і за законом.

До закінчення строку на прийняття спадщини, нотаріус може видати дозвіл на видачу зі спадкового майна грошових сум на покриття певних витрат. По-перше, це можуть бути витрати на догляд за спадкодавцем під час хвороби, а також на його поховання. Розпорядження про видачу грошей на поховання нотаріус може зробити до поховання спадкодавця на підставі свідоцтва про смерть і заяви заінтересованої особи. Після поховання таке розпорядження видається нотаріусом після подання заінтересованою особою вірогідних документів (рахунки кладовищ, крематоріїв, рішення суду, довідки лікувальних закладів тощо). По-друге, це витрати на утримання осіб, які знаходилися на утриманні спадкодавця. Ці виплати зараховуються в ту частку спадщини, яка належить цьому утриманцеві. По-третє, це можуть бути витрати про задоволення претензій осіб, які працювали на спадкоємця чи відшкодування заподіяної спадкодавцем шкоди. По-четверте, це витрати на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрати, пов'язані з повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини. По-п'яте, за заявою громадської організації за місцем останньої роботи чи проживання спадкодавця, а також родичів або інших близьких осіб померлого, у якого не залишилося спадкоємців, про встановлення йому надгробка нотаріус у разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству чи організації, що встановлює надгробок, вартості цього надгробка.

Стаття 1299. Державна реєстрація права на спадщину

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Свідоцтво про право на спадщину підтверджує той факт, що до спадкоємців перейшли всі права та обов'язки спадкодавця. Але право спадкування, не оформлене у нотаріуса, не може бути повною мірою здійснене, якщо майно знаходиться в інших осіб чи підлягає обов'язковій державній реєстрації, бо зміна власника цього майна неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим для одержання вкладу в ощадному банку, а також коли об'єктом спадкування є будинок, квартира, дача, земля, гараж, автотранспортні засоби та інше майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Документи, що підтверджують право власності громадян на нерухоме майно, вважаються такими лише за наявності відмітки реєструючого органу або реєстраційного посвідчення, що є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.

Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна покладається на державні комунальні підприємства — БТІ та РОН (Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості). Така реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна є обов'язковою для всіх власників, незалежно від форми власності.

Реєстрації підлягають тільки ті об'єкти, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому законом порядку.

Стосовно успадкованих квартир документом, який підтверджує право власності спадкоємця, буде свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом з відміткою БТІ та РОН про реєстрацію зазначеного нерухомого майна.

Стаття 1300. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину

За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.