Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього кодексу.

Цивільний кодекс України передбачає можливість внесення третіми особами коштів на рахунок вкладника. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання коштів від таких осіб.

Стаття 1063. Договір банківського вкладу на користь третьої особи

1. Фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

Визначення імені фізичної особи (Стаття 28 цього Кодексу) або найменування юридичної особи (Стаття 90 цього Кодексу), на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу.

Якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім'я.

За договором вкладу на користь третіх осіб істотним є умова про зазначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої здійснюється вклад. Якщо інше не передбачено договором, така особа стає вкладником з моменту надходження грошей на рахунок.

Стаття 1064. Ощадна книжка

Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою.

В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк.

Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником.

Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред'явлення ощадної книжки.

Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Договір банківського вкладу має буди укладений у письмовій формі. Письмова форма договору підтверджується ощадною книжкою, ощадним або депозитним сертифікатом або іншим спеціальним документом, який виданий кредитною установою вкладнику. Укладення договору банківського вкладу з громадянином, а також внесення грошових коштів на його рахунок за вкладом вважаються підтвердженими ощадною книжкою, якщо угодою сторін не передбачене інше. Ощадні книжки розділяються на два види: іменні та на пред'явника. Ощадна книжка на пред'явника є цінним папером.

В ощадній книжці має бути вказано та удостовірене кредитною установою: найменування та місце знаходження банку (якщо вклад внесений у філіал — також його відповідний філіал); номер рахунку за вкладом, усі суми грошових коштів, зарахованих на рахунок, усі суми грошових коштів, які були списані з рахунку, залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк.

Якщо не доведено інше, стан вкладу, дані про нього, які вказані у ощадній книжці, визнаються підставою для розрахунків за вкладом між банком та вкладником: видача вкладу, сплата процентів за ним, виконання розпоряджень вкладника про перерахунок грошових коштів з рахунку за вкладом іншим особам виконуються банком при пред'явленні ощадної книжки.

Стаття 1065. Ощадний (депозитний) сертифікат

1. Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.

Ощадний сертифікат — це письмове свідчення банку-емітента про вклад грошових коштів, яке підтверджує право вкладника (бенефіціара) або його правонаступника на отримання після спливу встановленого терміну суми депозиту (вкладу) та процентів по ньому. Сертифікати можуть випускатись як у разовому порядку, так і серіями.

Вони розділяються на іменні та на пред'явника. Сертифікат не може служити розрахунковим або платіжним інструментом за продані товари або надані послуги. Грошові розрахунки по купівлі-продажу депозитних сертифікатів, сплаті сум за ними виконуються тільки у безготівковому порядку. Сертифікати можуть бути строковими та до запитання. Строк звернення за строковими сертифікатами обмежується одним роком.

Банк може передбачити можливість дострокового пред'явлення сертифіката до оплати. При цьому він сплачує власникові сертифіката його суму та проценти по зниженій процентній ставці.

На бланку сертифіката має бути вказано: найменування «депозитний (або ощадний) сертифікат», вказана підстава видачі сертифіката (внесення депозиту або ощадного вкладу), розмір депозиту або ощадного вкладу, який оформлений сертифікатом, безумовне зобов'язання банку повернути суму, внесену на депозит або на вклад, дата витребування бенефіціаром суми за сертифікатом, ставка процентів за користування депозитом або вкладом, сума належних процентів, найменування та адреса банку-емітента та (для іменного сертифіката) бенефіціара. Підписи двох осіб, уповноважених банком на підписання такого роду зобов'язань, скріплені печаткою банку.

Глава 72

БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК

Стаття 1066. Договір банківського рахунка

1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

2. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Через відкриття банківського рахунку виникають два види відносин. По-перше, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, кошти, що надходять, а також видавати за вимогою останнього необхідні йому суми. Банк може використовувати наявні на рахунку кошти. Тому за залишок на рахунку банк виплачує клієнтові проценти.

По-друге, банк зобов'язується виконувати доручення клієнта про виконання платежів та отримання коштів, належних клієнтові. У таких відносинах банк визнається повіреним клієнта.

Порядок відкриття рахунків в банках регулює Інструкція «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті», затверджена постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р.

Банки відкривають рахунки зареєстрованими в установленому діючим законодавством порядку юридичним та фізичним особам на умовах, які викладені в Інструкції та у договорі між установою банку та власником рахунку.

Передбачається можливість укладання договору банківського рахунку не тільки банками, а також і іншими кредитними організаціями. Для цього, згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» (ст.19), необхідно мати ліцензію. Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.