Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Сторонами договору страхування є страховик і страхувальник. Страховиком виступає юридична особа, яка має відповідну ліцензію на здійснення страхування певного виду. Згідно з ліцензійними умовами провадження страхової діяльності, затв. наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства фінансів України 16 липня 2001 р., як страховики можуть виступати тільки юридичні особи у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю, з наявністю у страховика не менше трьох учасників. Страховиками також можуть бути державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України «Про страхування» (далі в главі, що коментується — Закон). Предметом безпосередньої діяльності страховика можуть бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Страхова організація не має права займатися виробничою, торговельно-посередницькою і банківською діяльністю. Страхові організації можуть займатися іншими видами діяльності крім вищезгаданих. Закон також не забороняє страховим організаціям бути засновниками й учасниками (пайовиками) інших, як комерційних, так і некомерційних, організацій.

Юридичні особи, які не відповідають вимогам Закону та прийнятих відповідно до нього нормативних актів, не можуть займатися страховою діяльністю. Крім того, підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності. Страховики, віднесені до комерційних організацій, страхують чужі ризики, а отримані ними премії завжди включають «прибуткову частину», яка служить основою для отримання прибутку.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. На стороні, окрім нього самого, можуть одночасно виступати треті особи — вигодонабувачі, тобто особи, чий інтерес або в чиїх інтересах укладається договір страхування.

Стаття 985. Укладення договору страхування на користь третьої особи

Страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

2. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Статтею 985 ЦК передбачено можливість укладення договору страхування в інтересах третіх осіб (застрахованих осіб), але лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Застрахована особа — це фізична особа, життя або здоров'я якої застраховані за договором особистого страхування або страхування відповідальності. Застрахована особа завжди має страховий інтерес і тому цією особою можуть виступати як страхувальник, так і вигодонабувач.

Вигодонабувач — це особа, на користь якої страхувальником укладений договір страхування. Вигодонабувач набуває права та обов'язки по договору страхування лише при наявності його згоди на це.

Укладення договору страхування на користь вигодонабувача не звільняє страхувальника від виконання обов'язків за цим договором, якщо договором не передбачене інше, або обов'язки страхувальника виконані особою, на користь якої укладений договір.

Законодавством також встановлено можливість заміни вигодонабувача за договором страхування. У цьому випадку згоди страховика на це не потрібно в силу того, що призначення вигодонабувача за договором страхування не є істотною умовою. Однак така заміна і в особистому, і в майновому страхуванні потребує письмового повідомлення страховика про перехід прав до відповідної особи, а в особистому, крім цього, необхідно дістати письмову згоду застрахованої особи, якщо при укладенні договору вигодонабувачем також за згодою застрахованого була призначена інша особа. При недотриманні цих правил страховик виконує зобов'язання первісному вигодонабувачу, що визнається належним виконанням.

Терміни повідомлення страховика про перехід прав від вигодонабувача до іншої особи законодавством не встановлено. Тому не буде порушенням, якщо страховик був повідомлений про заміну вигодонабувача в момент пред'явлення йому претензії по страховому випадку. Звідси, якщо новий вигодонабувач пред'явить страховий поліс з написом про переведення прав і підписом страхувальника, це буде належним повідомленням страховика про заміну вигодонабувача. Наприклад, за договором морського страхування у випадку відчуження вантажу договір зберігає силу, а на набувача вантажу переходять усі права й обов'язки страхувальника (ст. 248 Кодексу торговельного мореплавства України).

Заміна вигодонабувача не допускається після здійснення ним дій, спрямованих на виконання обов'язків за договором, чи після пред'явлення претензії страховику. Такими діями вигодонабувач визнає себе учасником страхових правовідносин і, фактично, виражає свою волю на участь у договорі.

Законами, якими передбачені особливості укладення договору страхування на користь третіх осіб можуть бути, наприклад, закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності» та ін.

Стаття 986. Співстрахування

За згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов'язків кожного із страховиків.

За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших співстраховиків у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.

Неодмінною умовою співстрахування є його здійснення у відношенні того самого об'єкта на випадок настання тієї самої події (страхового

випадку). Співстрахування — спосіб поділу ризику між двома чи більш страховиками шляхом віднесення на кожного з них заздалегідь обумовленої частки можливих збитків і належної страхової премії. Якщо об'єкт застрахований по декількох договорах, то має місце подвійне страхування, якщо ж він застрахований від різних ризиків, то має місце звичайне страхування в порядку.

Співстрахування допускається по договорах як майнового, так і особистого страхування. Коли страхувальник сумнівається у фінансовій стійкості одного страховика, то з метою більш надійного забезпечення ризику він може розподілити його між декількома страховиками. Таке волевиявлення повинне бути відображене в договорі, відповідно з чим страховик зобов'язаний передати обумовлену частку ризику одному чи декільком співстраховикам. Страхувальник вправі вказати співстраховиків і частку участі кожного з них у ризику.