До договору про зберігання речі в автоматичних камерах схову застосовуються положення цього кодексу про майновий найм (оренду).

Зберігання у камерах зберігання транспортних засобів виділено за суб'єктною ознакою, оскільки зберігачем є транспортна організація. Специфіка зберігана зумовила необхідність створення спеціальних норм для регулювання цих правовідносин.

Договір зберігання в камерах зберігання транспортних організацій є публічним. Публічний характер договорів набуває в цьому випадку особливого значення. Транспортна організація не вправі вимагати при прийманні речей пред'явлення проїздного документа. Загальна норма, що діє в цих випадках, закріплює переваги певним категоріям пасажирів: транзитним пасажирам надається відповідна послуга в першу чергу. Особа, яка претендує на відповідну пільгу, повинна на вимогу транспортної організації пред'явити проїздний документ.

Законодавець виділяє два види послуг, по-перше, зберігання речей власне в камерах зберігання, по-друге, — надання громадянам для використання автоматичних камер зберігання.

В основі відносин, що виникають і в першому, і в другому випадках, лежать різні договірні моделі, хоча це не перешкоджає існуванню в обох договорів ряду загальних рис.

Предметом договорів є, як правило, ручна поклажа. В обох договорах збігається і суб'єктний склад: одна зі сторін — транспортна організація, у веденні якої знаходиться камера схову, а її контрагент — громадянин.

Договір зберігання у звичайній камері зберігання підлягає загальному режиму зберігання. Поклажодавцем є громадянин, який на підтвердження прийняття речей на зберігання отримує квитанцію чи номерний жетон. Він зобов'язаний заявити суму оцінки речей при передачі на зберігання, а зберігач, у свою чергу, зобов'язаний встановити хоча б приблизно відповідність розміру оцінки речей їх реальній вартості.

Здавання на зберігання в ручній поклажі грошей, облігацій, документів і інших цінностей заборонене при відсутності на залізничній станції спеціалізованої камери схову. Квитанція та номерний жетон є достатнім, і, разом з тим, необхідним доказом здачі речей. Відповідно, у зберігача виникає обов'язок повернути речі тому, хто пред'явить квитанцію (номерний жетон). Достатність зазначених способів підтвердження здачі речей виражається в тому, що працівник транспортної організації не має права вимагати від поклажодавця яких-небудь додаткових доказів приналежності йому речі. Визнання квитанції і номерного жетона необхідними доказами означає те, що при відсутності в особи квитанції (номерного жетона) річ може бути видана їй лише після попереднього надання доказів приналежності речі.

Строк зберігання визначається транспортними статутами, іншими актами законодавства і виданими відповідно до них правилами. Зокрема, на залізничному транспорті такі строки встановлені Правилами перевезення багажу і вантажобагажу. Передбачені правилами строки є обов'язковим мінімумом і можуть бути збільшені за згодою сторін. Якщо у визначений у такий спосіб строк річ не буде отримана поклажодавцем, транспортна організація зобов'язана зберігати її протягом ЗО днів. Тільки після цього річ можна продати.

Збитки, яких зазнав поклажодавець внаслідок втрати, нестачі чи пошкодження речей, які поміщені в камеру зберігання, підлягають відшкодуванню зберігачем. В інтересах поклажодавця встановлено, що розрахунки в зазначених випадках повинні бути проведені протягом 24 годин з моменту пред'явлення вимоги про відшкодування збитків. Однак при застосуванні зазначеної статті слід мати на увазі, що в інтересах самого зберігача законодавець передбачив необхідність відшкодування збитків у рамках вказаної поклажодавцем оцінки в момент передачі речі на збереження. Ця норма дозволяє зробити висновок, що, якщо річ була прийнята без такої попередньої оцінки, збитки повинні бути відшкодовані в повному обсязі і без яких-небудь обмежень.

У відносинах, які виникають з приводу збереження в автоматичній камері, роль оферти виконує встановлення в залі такої камери, готової до прийому речей. Ця оферта носить публічний характер, оскільки виражає готовність укласти договір на умовах, доведених до загального відома, з кожним, хто виявить такий намір. Конклюдентна дія поклажодавця, яка виражається в можливості помістити речі у камеру, має подвійне значення: акцепту і необхідної для укладення реального договору передачі речі.

Договір між транспортною організацією і поклажодавцем, який використав автоматичну камеру, містить у собі елементи договорів оренди і охорони.

Стаття 973. Зберігання речей у гардеробі організації

Якщо річ здана у гардероб організації, зберігачем є ця організація.

Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, чи здійснюється зберігання за плату чи безоплатно, зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо забезпечення схоронності речі.

Положення цієї статті застосовуються у разі зберігання верхнього одягу, головних уборів у місцях, спеціально відведених для цього, в закладах охорони здоров'я та інших закладах.

Даний вид договору відображає специфічні особливості зберігання речей у гардеробі організацій. Вони полягають в спрощеному порядку укладення договору, відсутності зв'язку між оплатністю (безоплатністю) відносин умовами відповідального зберігання.

Гардеробом слід вважати будь-яке місце в межах приміщення організації, спеціально відведене для зберігання верхнього одягу, головних уборів і подібних речей. Наявність надпису «гардероб» чи присутність гардеробника не є обов'язковою умовою.

Договір зберігання виникає тільки при здачі речей у гардероб. Зберігач (яким є організація, в приміщенні якої знаходиться гардероб) зобовязанний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження речей відповідно до умов договору.

При здачі речей у гардероб організації громадянину видається номерний жетон. Зазначений спосіб підтвердження прийняття речі не завжди дає можливість індивідуалізувати поклажодавця, а також підтвердити відповідність виданої речі тієї, котра була передана на зберігання. На цей випадок поширюється загальне правило, що допускає показання свідків при виникненні суперечки про тотожність речі, прийнятої на зберігання і повернутої зберігачем. Встановлено, що в таких випадках передбачається безоплатне зберігання. В іншому випадку оплатність даного договору повинна бути обумовлена тим чи іншим способом — при передачі речі.

Стаття 974. Зберігання речей пасажира під час його перевезення

1. Перевізник зобов'язаний забезпечити схоронність валізи (сумки), особистих речей пасажира (крім дорогоцінностей та грошей), які пасажир перевозить у відведеному місці.

Зазначені договори є самостійними відносно договору перевезення пасажирів і багажу.

Насамперед варто вказати на предмет договору — ручну поклажу. Однією зі сторін договору є транспортна організація, у веденні якої знаходиться транспортний засіб, в якому наявні спеціально відведенні місця для зберігання багажу, а її контрагентом є громадянин.

Поклажодавець-громадянин на підтвердження прийняття речей на зберігання отримує квитанцію.

Законодавець забороняє здачу на зберігання тварин і птахів, вогнепальної зброї, смердючих, вогненебезпечних, отруйних, легкозаймистих, вибухових і інших небезпечних речовин, а також речей, що можуть забруднити чи ушкодити речі інших пасажирів. За передачу на зберігання в ручній поклажі грошей, облігацій, документів і інших цінностей перевізник відповідальності не несе.

Стаття 975. Зберігання речей у готелі

Готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для особи приміщенні.

Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання.