До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2—4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього кодексу про ці види договорів.

Законодавчим урегулюванням будь-якого договору є встановлення спеціального режиму для конкретної моделі суспільних відносин. Стаття, що коментується, містить традиційне для цивільного права визначення підряду як договору про виконання роботи за винагороду. За договором підряду підрядник зобов'язується виконати на свій ризик визначену роботу за завданням замовника з його чи своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Договір підряду є консенсуальним, двостороннім, сплатним.

Важливе значення договір підряду має для задоволення різних потреб громадян і організацій. Так, за допомогою цього договору громадянам здійснюються такі послуги, як ремонт житлових будинків і квартир, пошив і ремонт одягу і взуття тощо. Організації укладають договори підряду в зв'язку з необхідністю, наприклад, ремонту виробничих будинків і споруджень, транспортних засобів, устаткування й інших випадків.

Договір підряду має спільні риси з договором купівлі-продажу і трудовим договором. Особливу увагу необхідно приділити відмінностям договору підряду від трудового договору. Такими, насамперед, є:

- предметом договору підряду є кінцевий результат, а для трудового договору основним є сам факт трудової діяльності. Наприклад, не можна укласти договір підряду з фізичною особою на виконання нею функцій бухгалтера підприємства, оскільки в такому випадку предметом договору є виконання робітником певних трудових обов'язків, а не досягнення конкретного матеріального результату;

- роботу за договором підряду особа виконує на свій ризик з використанням власних

матеріалів, або матеріалів замовника, між тим, як трудовій договір передбачає, що робітник не несе відповідальності за загибель предмета його праці, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку та забезпечується всім необхідним для діяльності;

- сторонами договору підряду можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, а трудовій договір може укладатися лише з фізичною особою.

До договору купівлі-продажу договір підряду подібний тим, що ці договори спрямовані на сплатну передачу визначеного об'єкта у власність, окрім того, їх правова кваліфікація збігається: і перший, і другий договори є двосторонніми, сплатними та консенсуальними. Однак відмінності між ними полягають у тому, що предметом договору підряду в цих випадках є індивідуально-визначена річ, яку підрядник ще повинен виготовити, а предмет договору купівлі-продажу при укладенні договору вже наявним (за винятком, наприклад, купівлі-продажу за зразками), причому він може бути як індивідуально-визначеним, так і визначеним родовими ознаками. Хто є суб'єктом його виготовлення, значення не має. Крім того, у договорі підряду обумовлені права та обов'язки сторін, пов'язані з виготовленням предмета, а не тільки з його передачею й оплатою. Моменти укладення і виконання договору підряду ніколи не збігаються, тоді як у договорі купівлі-продажу вони можуть збігатися.

На момент складання будь-якого підрядного договору об'єкт фактично не існує, він буде створений у процесі реалізації правовідносин. Інакше кажучи, у момент обговорення сторонами істотних умов угоди, здійснення дій (виконання робіт) є метою майбутнього договору, а їх реалізація приводить до створення результату (об'єкта). При цьому матеріалізований результат цілком відокремлений від самих дій, у силу чого характеризується як самостійний об'єкт цивільних правовідносин.

Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки (наприклад, ремонт годинника, радіоприймача, телевізора без використання запасних деталей чи інструментів, риття траншеї, переміщення вантажу тощо). Такі роботи можуть бути визнані підрядними, оскільки їхня дія спрямована на відповідні зміни матеріальних об'єктів. Отже, за ЦК, предметом договору підряду є матеріалізовані результати створення, перетворення, поновлення і навіть ліквідації речей виробничого, споживчого та науково-культурного призначення. У зміст статті, що коментується, не включені численні послуги, для яких характерна відсутність матеріалізованого результату, їх регулювання здійснюється відповідно до гл. 63 ЦК.

Сторонами у договорі підряду є підрядник (виконавець роботи) і замовник (кому передається готовий результат). Законодавче визнання фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності (гл. 5, книга 1 ЦК), в тому числі з правом використання найманої праці, виключило попередні обмеження щодо можливості громадян виступати в якості підрядників. Що стосується юридичних осіб, то вони пов'язані обмеженнями, встановленими законодавством щодо певних видів господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про необхідність одержання ліцензій на види діяльності, визначені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000-р. Таким чином, як громадяни, так і організації можуть виступати як будь-яка сторона в даному договорі.

Підрядні відносини безпосередньо врегульовано гл. 61, 62 ЦК України. Норми цих статей мають загальний характер. Тому щодо окремих видів договору підряду, яким властива певна специфіка, можуть прийматися спеціальні нормативні акти.

Стаття 838. Генеральний підрядник і субпідрядник

1. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником — як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником — за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Диспозитивна норма, що міститься в ЦК, надає підряднику право залучити за власною ініціативою до виконання його обов'язків третю особу — субпідрядника.

Генеральним підрядником є організація з правами юридичної особи, що взяла на себе виконання робіт за договором підряду, і яка залучила до їхнього виконання інших осіб (субпідрядників). Закон не виключає можливості передачі субпідрядникам всього обсягу робіт зі збереженням за генпідрядником загальних функцій керівництва й організації виконуваних робіт. На великих будівництвах, особливо при так званому лінійному будівництві (магістральні трубопроводи, транспортні магістралі, лінії далеких електропередач) практикуються підрядні договори з двома чи більше підрядниками. Така система договірних зв'язків потребує чіткого розподілу між підрядниками обсягів робіт на єдиному будівництві й узгодження графіків їхнього виконання. Кожний із таких підрядників може бути при цьому генпідрядником.

Субпідрядний договір — різновид договору підряду і до нього застосовуються як загальні норми цивільного законодавства про договір, так і загальні положення про підряд, що містяться в гл. 61 ЦК.

Субпідрядний договір як вид підряду має особливості, і його умови повинні бути узгоджені з положеннями підрядного договору, для виконання якого залучається субпідрядник, насамперед стосовно підготовки фронту робіт субпідряднику і термінів виконання окремих робіт.

Елементарна схема договірних зв'язків при підряді за участю третіх осіб: замовник укладає договір з підрядником, що іменується в такому разі генеральним підрядником, а останній — договір (договори) з третіми особами - субпідрядниками. В такій схемі генеральний підрядник в один і той же час виступає відповідно боржником та кредитором стосовно як замовника, так і субпідрядника. З цієї причини він відповідає перед субпідрядником за дії замовника (зокрема, за несвоєчасну оплату останнім виконаних субпідрядником робіт), а також перед замовником — за дії субпідрядника (зокрема, за невиконання чи неналежне виконання доручених субпідряднику робіт).

Прямих правових зв'язків між замовником та субпідрядником не встановлюється, оскільки у взаєминах з субпідрядниками функції замовника виконує генеральний підрядник. Однак в договорах, укладених генеральним підрядником як з замовником, так і з субпідрядниками, може бути передбачена можливість пред'явлення замовником будь-яких вимог безпосередньо до субпідрядника та субпідрядником до замовника. Необхідність такого роду прямих зв'язків може виникати в разі виконання складних робіт, будівництва крупних об'єктів, в яких беруть участь декілька різних будівельних та монтажних організацій. Наприклад, субпідряднику може знадобитися нормативно-технічна або проектна документація щодо об'єкта, що будується, якою не володіє генеральний підрядник. У такому разі субпідрядник може вступити в прямий контакт із замовником.

Відповідно до ч. 2 статті, що коментується, генпідрядник несе відповідальність перед замовником за порушення субпідрядником його зобов'язань, а перед субпідрядником — за порушення зобов'язань замовником. Таку відповідальність генпідрядник вправі перекласти потім відповідно на субпідрядника і замовника, якщо порушення договірних зобов'язань було викликане їхніми діями. Пряме пред'явлення вимог замовника і субпідрядника одне до одного не допускається. Це правило не виключає можливість участі замовника і субпідрядника в судовому спорі як третіх осіб, котрі заявляють самостійні вимоги на предмет спору, і винесення проти них рішення в такому судовому розгляді.