Відносини організацій, підприємств транспорту, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні, визначаються за домовленістю між ними.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Відносини організацій, підприємств транспорту, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні, визначаються за домовленістю між ними.



Стаття 913 ЦК передбачає можливість здійснення перевезень вантажів, пасажирів і багажу кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом - пряме змішане сполучення.

Пряме змішане сполучення, що іноді іменується також комбінованим, характеризується тим, що участь у перевезенні приймають декілька перевізників різних видів транспорту, а також тим, що при здійсненні такого перевезення складається один (єдиний) транспортний документ.

Правовідносини щодо перевезення у прямому змішаному сполученні характеризуються деякими особливостями, які виникають унаслідок особливостей умов таких перевезень та організації взаємовідносин між перевізниками різних видів транспорту.

Норми, що детально регулюють перевезення у прямому змішаному сполученні містяться в ПК, КТМ тощо, а також в правилах змішаних перевезень вантажів, які затверджуються відповідними транспортними міністерствами.

Положення ст. 913 ЦК носять загальний характер. Однак вони не виключають використання як нині існуючої системи здійснення змішаного повідомлення (кількома співперевізниками різних видів транспорту), так і організації перевезень так званим оператором змішаного повідомлення, який видає документ на пряме перевезення (прямий коносамент) і залучає для цього необхідних перевізників.

Стаття 914. Довгостроковий договір

Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

2. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу — передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Стаття 914 ЦК передбачає у разі потреби здійснювати систематичні перевезення можливість укладення між перевізником і власником (володільцем) вантажів довгострокових договорів (наприклад, навігаційний договір). За таким договором перевізник зобов'язується в певні строки приймати, а власник (володілець) вантажів — подавати до перевезення вантажі у встановленому обсязі. У цьому договорі визначаються обсяги, строки та інші умови надання транспортних засобів і подання вантажів для перевезення, порядок розрахунків та інші умови перевезень.

Із метою забезпечення договірних зобов'язань на залізничному транспорті застосовується місячне планування перевезень. У свою чергу місячне планування перевезення вантажів залізничним транспортом провадиться на підставі довгострокових договорів на організацію перевезення вантажів і замовлень відправників.

У разі потреби одночасно з місячним замовленням надаються плани перевезень вантажів по маршрутах (ст.ст.17, 18 СЗ).

Стаття 915. Перевезення транспортом загального користування

Перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.

Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.

Стаття 915 ЦК передбачає можливість здійснення перевезення пасажиру, вантажу, багажу та пошти транспортом загального користування. Особливість транспорту загального користування — наявність обов'язку здійснювати перевезення за зверненням будь-якої фізичної чи юридичної особи. Однією з особливостей також є умова надання цього виду послуг на рівних умовах усім споживачам. Саме тому договір перевезення на транспорті загального користування визнається публічним договором (ст. 633 ЦК).

Стаття 633 ЦК передбачає відповідальність організації, яка надає послуги з перевезень її транспортом загального користування, у разі ухилення від укладення договору. Особа, якій необґрунтовано відмовлено в укладенні договору перевезення, вправі звернутися в суд з позовом про відшкодування заподіяних збитків.

До транспортних засобів — перевізників загального користування слід віднести залізниці, що входять у загальну мережу залізниць України і відкриті для загального користування, автотранспортні підприємства, а також водні і повітряні перевізники загального користування. Відомості про послуги, що надаються конкретним перевізником, повинні публікуватися у збірниках правил перевезень (тарифах).

Стаття 916. Провізна плата

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін.

Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 916 ЦК провізна плата встановлюється або за домовленістю сторін, або відповідно до встановлених тарифів, що діють на кожному виді транспорту. Закріплення в ЦК договірного характеру провізної плати відображує розвиток ринкових відносин в Україні. Разом з тим розмір провізної плати може встановлюватись законом або іншими правовими актами. ЦК також передбачає можливість стягнення «розумної плати» у випадках, коли розмір провізної плати не визначений. Термін «розумна плата» має умовний характер, і може визначатися згідно зі звичайними цінами, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (додатково див. ст. 632 ЦК та коментар до неї). ЦК також передбачено, що робота та послуги, що виконуються на вимогу вантажоволодільців і не передбачаються тарифами, оплачуються за погодженням сторін.

Стаття, що коментується, передбачає два різних порядки визначення провізної плати на транспорті: перевезення транспортом загального користування оплачуються за згодою сторін, або за затвердженими тарифами (ч. 2), інші види перевезень — за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законом і правовими актами (ч. 1). Законодавством України у сфері державного регулювання цін (тарифів) передбачено різний порядок встановлення провізних платежів залежно від виду транспорту і виду послуг, що надаються ними. Так, згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 1996 р. «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» Мінтранс за погодженням з Мінекономіки встановлює: тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги; тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних та транзитних вантажів у морських і річкових портах (причалах), та збори і плати за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських та річкових портах (причалах) України; тарифи на перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні (крім приміських перевезень); тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами міжміських міжобласних маршрутів; аеронавігаційні збори за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України; аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів у аеропортах України (посадку-зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів у аеровокзалі, наднормативну стоянку повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки. На залізничному транспорті договірні тарифи можуть встановлюватися угодою сторін на прохання клієнта тільки на роботи і послуги, що не є обов'язком залізниць.

Для забезпечення виконання договору іншою стороною (сплати належної перевізникові провізної плати або інших платежів, пов'язаних із перевезенням) перевізник має право утримувати передані йому для перевезення вантажі, якщо інше не встановлено нормативними актами або не випливає із суті зобов'язання. У ч. 4 ст. 916 ЦК зафіксовано право притримання вантажів. Загальні правила щодо такого забезпечення виконання зобов'язань передбачені в ст.ст. 594-597 ЦК. Інші правила стосовно притримання можуть встановлюватися транспортними статутами і кодексами, а також в інших спеціальних нормативних актах.

Стаття 917. Надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу до перевезення



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.80.6.131 (0.007 с.)