Стаття 803. Правові наслідки пошкодження транспортного засобу

1. Наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Стаття, що коментується, передбачає загальний обов'язок наймача відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою чи пошкодженням транспортного засобу. Відшкодування збитків має проводитися за загальними правилами цивільного права, які збитками визнає (ст. 22 ЦК): 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Згідно зі ст. 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором.

Зі змісту статті, яка коментується, випливає, що ризик випадкової втрати або пошкодження транспортного засобу несе наймодавець. Разом із тим винність наймача у втраті або пошкодженні об'єкта найму презюмується. Ст. 786 ЦК встановлює, що до вимог про відшкодування збитків, які виникли у зв'язку із пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, застосовується позовна давність зі скороченим строком в один рік.

Стаття 804. Правові наслідки завдання шкоди іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу

1. Наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 цього Кодексу.

Шкода — це зменшення особистого чи майнового блага. Шкода може бути двох видів:

матеріальна (майнові втрати) чи моральна. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Матеріальна шкода, яка має грошовий вираз, є збитками.

Стаття, що коментується, визнає, що наслідком неналежного використання транспортного засобу є шкода, яка складається з матеріальної та моральної. Звичайним правовим наслідком завдання шкоди особі є її відшкодування (ст. 22, 23 ЦК). У випадку завдання шкоди особі у зв'язку з використанням орендованого транспортного засобу відшкодування шкоди відповідно до ст. 804 ЦК повинен здійснити орендар транспортного засобу у порядку, передбаченому гл. 82 ЦК. Разом із тим, шкода, завдана у зв'язку з використанням речі, відшкодовується орендодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або дефектів речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати (ст. 780 ЦК). Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною. Відповідно до ст. 1187 ЦК шкода, яка виникла внаслідок експлуатації транспортного засобу, вважається такою, що завдана джерелом підвищеної небезпеки. Правила відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а також внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки передбачені ст.ст. 1187, 1188 ЦК (докладніше див. коментар до згаданих статей Кодексу). При вирішенні суперечок за вказаною категорією справ суд (суддя) повинен керуватися, зокрема Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 р.

Оскільки згідно зі ст. 803 ЦК, Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 р., інших нормативно-правових актів цивільна відповідальність володільця транспортного засобу підлягає обов'язковому страхуванню, то при відшкодуванні завданої ним шкоди наймач у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК).

Стаття 805. Особливості найму транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує

Управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Екіпаж транспортного засобу зобов'язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.

3. Законом можуть встановлюватися також інші особливості договору найму транспортного засобу з екіпажем.

Закріплена в статті, що коментується, можливість укладення договору найму транспортного засобу з екіпажем (так званий тайм-чартер) є новелою цивільного законодавства. Новизна такої норми полягає в тому, що поряд із традиційною орендою морських, повітряних та річкових суден з екіпажем, можливою стала така зручна кваліфікована оренда і щодо відношення до інших транспортних засобів. Необхідність найму транспортного засобу з екіпажем виникає найчастіше через необхідність висококваліфікованого управління та забезпечення належної технічної експлуатації об'єкта оренди, здійснення яких, як правило, потребує спеціальних знань. Відповідно до ст. 35 ПК України екіпажем повітряного судна визнаються особи авіаційного персоналу, яким у встановленому порядку доручено виконання певних обов'язків з керування і обслуговування повітряного судна при виконанні польотів. Екіпаж повітряного судна складають командир, інші особи льотного екіпажу та обслуговуючий персонал.

До екіпажу морського (а за ним — і річкового) судна входять капітан, інші особи командного складу (помічники капітана, судові механіки, електромеханіки, радіоспеціалісти, судовий лікар, боцман) та судова команда, яка складається з осіб, що виконують службові обов'язки на судні і не належать до командного складу (ст. 49 КТМ України).

Склад екіпажу транспортного засобу та його кваліфікація повинні відповідати певним обов'язковим для сторін правилам, а при їх відсутності — вимогам загальної практики експлуатації транспортного засобу даного виду чи умовам договору.

За договором найму транспортного засобу з екіпажем (тайм-чартеру) наймодавець окрім основних зобов'язань, які притаманні будь-якому договору найму транспортного засобу, надає наймачу послуги з управління та технічної експлуатації транспортного засобу, які повинні забезпечувати його нормальну роботу та безпечну експлуатацію. Члени екіпажу є робітниками наймодавця та підкоряються його розпорядженням, які стосуються управління та технічної експлуатації транспортного засобу. Задача наймодавця — забезпечити такий склад екіпажу транспортного засобу та рівень його кваліфікації, які б відповідали умовам договору, обов'язковим для сторін правилам, а також вимогам звичайної практики експлуатації транспортного засобу цього виду. За наймодавцем залишаються витрати на утримання екіпажу та оплату їхніх послуг.

Звичайна схема розподілення витрат з експлуатації фрахтованого транспортного засобу — сплата постійних витрат (заробітна платня, страхування і т.д.), а фрахтівник сплачує змінні витрати (паливо, різні збори та податки і т.п.). Оскільки комерційна експлуатація транспортного засобу знаходиться під контролем фрахтівника (ст. 800 ЦК), він, як правило, несе пов'язані з цим витрати та зобов'язаний відшкодувати наймодавцю збитки, що виникли внаслідок виконання вказівок фрахтівника.

Екіпаж транспортного засобу зобов'язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб.

Найбільшого правового регламентування договір тайм-чартеру зазнав у сфері торгівельного мореплавства (гл. 1 розд. VI КТМ).

На практиці торгівельного мореплавства укладання договорів тайм-чартерів здійснюється на підставі типових (стандартних) проформ існуючих договорів, в яких містяться усі умови, що передбачають всі основні права та обов'язки сторін щодо договору, і сторонам залишається лише погодити окремі умови договору.

Із існуючих стандартних форм тайм-чартерів є дві найстаріші. Це універсальний тайм-чартер БІМКО (кодове найменування «Балтайм») та «Нью-Йорк Продьюс Ексчєйндж» (кодове найменування «НАШІ»), їх частіше за все використовують для перевезення суховантажних вантажів. Фрахтування наливних вантажів часто здійснюється на підставі проформи «Танкер тайм-чартер парті».

 

 

Параграф 6.

Лізинг

Стаття 806. Договір лізингу

1. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоо-держувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).